flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Аналіз судової практики Київського окружного адміністративного суду щодо вирішення справ, що переглянуті Вищим адміністративним судом України та Верховним Судом України протягом 2015 року

 

На виконання рішення зборів суддів Київського окружного адміністративного суду (далі – КОАС) від 29.08.2011 проаналізовано причини зміни та скасування судових рішень в адміністративних справах за період січень-грудень 2015 року, переглянутих Вищим адміністративним судом України (далі – ВАСУ) та Верховним Судом України (далі – ВСУ), та які повернулись до КОАС станом на 31.12.2015.

Метою дослідження було вивчення причин скасування та зміни судових рішень в адміністративних справах, виявлення проблемних та спірних питань, які виникають при застосуванні норм матеріального та процесуального права, та в подальшому стають причиною скасування або зміни прийнятих постанов та постановлених ухвал за результатами вирішення адміністративних спорів, надання пропозицій щодо заходів, які необхідно вжити для формування єдиної судової практики, а відповідно і підвищення рівня здійснення правосуддя у суді.

Об’єктом вивчення були адміністративні справи та судові рішення, прийняті за результатами їхнього судового розгляду, а також судові рішення ВАСУ та ВСУ, постановлені за результатами перегляду.

Протягом січня-грудня 2015 року в провадженні КОАС перебувала 83441 адміністративна справа. Розглянуто та постановлено судові рішення у 7453 справах, з яких 4709 – з прийняттям постанови. Задоволено 3469 адміністративних позовів. По 162 адміністративним справам провадження було закрито. 425 заяв залишено без розгляду. Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду склав 877 адміністративних справ.

Протягом 2015 року ВАСУ витребувано з КОАС для перегляду в касаційній інстанції всього 959 адміністративних справ та матеріалів, що становить 12,9% від загальної кількості розглянутих справ та матеріалів станом на 31.12.2015р. Судом касаційної інстанції переглянуто  861 судове рішення КОАС та КААС.

Також у 2015 році Верховним Судом України (далі – ВСУ) витребувано з КОАС для перегляду 19 адміністративних справ, що становить 0,3% від загальної кількості розглянутих справ та матеріалів. Станом на 31.12.2015р. з ВСУ повернулось 11 справ.

 

За результатами касаційного перегляду:

залишено без змін КОАС і КААС - 501 судове рішення (6,7%), з яких 490 постанов (6,6%), 11 ухвал (0,2%);

залишено без змін КОАС, скасовано КААС ­­­56 постанов (0,8%);

залишено без змін КААС, скасовано КОАС – 118 судових рішень (1,6%), з яких 117 постанов (1,6%), 1 ухвала (0,01%);

скасовано КОАС і КААС - 173 судових рішення (2,3%), з яких: 4 ухвали (0,1%) та справи повернуто для продовження розгляду; 169 постанов (2,3%);

змінено КОАС 12 постанов (0,2%).

 

За результатами перегляду ВСУ:

відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судових рішень - 6;

скасовано КОАС, КААС та ВАСУ з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції - 1;

скасовано ВАСУ з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції - 1.

 

Інформація щодо скасованих судових рішень КОАС окремо по суддях в адміністративних справах, переглянутих ВАСУ впродовж періоду січень-грудень 2015 року.

Судді КОАС

Постанови

Ухвали

Усього

1.Басай О.В.

-

-

-

2.Балаклицький А.І.

15

-

15

3.Брагіна О.Є.

10

1

11

4.Василенко Г.Ю.

10

-

10

5.Виноградова О.І.

6

-

6

6.Волков А.С.

8

1

9

7.Головенко О.Д.

3

-

3

8.Дудін С.О.

-

-

-

9.Журавель В.О.

9

-

9

10.Колеснікова І.В.

1

-

1

11.Кушнова А.О.

-

-

-

12.Лапій С.М.

9

-

9

13.Леонтович А.М.

12

-

12

14.Лисенко В.І.

8

-

8

15.Лиска І.Г.

7

1

8

16.Панова Г.В.

13

-

13

17.Панченко Н.Д.

6

-

6

18.Скрипка І.М.

5

-

5

19.Терлецька О.О.

8

1

9

20.Файчак В.О.

13

-

13

21.Харченко С.В.

5

-

5

22.Шевченко А.В.

3

-

3

23.Щавінський В.Р.

18

-

18

 

169

4

173

 

Інформація щодо змінених судових рішень КОАС окремо по суддях в адміністративних справах, переглянутих ВАСУ впродовж періоду січень-грудень 2015 року.

Судді КОАС

Постанови

Ухвали

Усього

1.Басай О.В.

-

-

-

2.Балаклицький А.І.

-

-

-

3.Брагіна О.Є.

-

-

-

4.Василенко Г.Ю.

-

-

-

5.Виноградова О.І.

1

-

1

6.Волков А.С.

-

-

-

7.Головенко О.Д.

1

-

1

8.Дудін С.О.

-

-

-

9.Журавель В.О.

-

-

-

10.Колеснікова І.В.

1

-

1

11.Кушнова А.О.

-

-

-

12.Лапій С.М.

1

-

1

13.Леонтович А.М.

1

-

1

14.Лисенко В.І.

2

-

2

15.Лиска І.Г.

-

-

-

16.Панова Г.В.

-

-

-

17.Панченко Н.Д.

-

-

-

18.Скрипка І.М.

-

-

-

19.Терлецька О.О.

-

-

-

20.Файчак В.О.

1

-

1

21.Харченко С.В.

2

-

2

22.Шевченко А.В.

-

-

-

23.Щавінський В.Р.

2

-

2

 

12

-

12

 

     Слід зазначити, що станом на 31.12.2015 у суддів Головенка О.Д., Журавля В.О., Леонтовича А.М., Лисенко В.І., Скрипка І.М., Файчак В.О. та Шевченко А.В. закінчились повноваження судді.

     Таким чином, частка змінених та скасованих судових рішень КОАС судом касаційної інстанції за звітний період становить 21,9 % від загальної кількості переглянутих судових рішень та 2,5 % від загальної кількості розглянутих КОАС справ і матеріалів.

      Тобто, серед змінених та скасованих судових рішень переважали постанови (97,8%), частка ухвал становить 2,2%.

     

Аналіз причин скасування та зміни ухвал, постановлених суддями Київського окружного адміністративного суду в адміністративних справах, переглянутих в касаційному порядку за період з 01.01.2015 по 31.12.2015

 

Станом на 31.12.2015 з ВАСУ повернулось до КОАС 16 справ з переглянутими ухвалами КОАС. За результатами касаційного перегляду:

Протягом звітного періоду предметом касаційного перегляду були ухвали:

-     про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання – 5 (33,3%), з них: 2 скасовано, 2 залишено без змін, 1 залишено без змін КААС, якою скасовано КОАС;

-    про залишення позовної заяви без розгляду – 4 (26,7% від загальної кількості переглянутих рішень), з них 1 скасовано, 3 залишено без змін;

-     про повернення позовної заяви/подання – 2 (13,3%), з них: 1 скасовано, 1 залишено без змін;

-    про забезпечення адміністративного позову – 1 (6,7%), яку залишено без змін;

-    про закриття провадження у справі – 1 (6,7%), яку залишено без змін;

-    про розстрочку виконання судового рішення – 1 (6,7%), яку залишено без змін;

-    окрема ухвала – 1 (6,7%), яку залишено без змін;

-    про роз’яснення судового рішення – 1 (6,7%), яку залишено без змін;

 

Таким чином, протягом 2015 року ВАСУ було скасовано 2 ухвали КОАС про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання, 1 ухвалу про залишення позову без розгляду, 1 ухвалу про повернення позову.

Вивчивши підстави скасувань ухвал КОАС судом касаційної інстанції, можна зазначити, що всі 4 ухвали КОАС було скасовано з підстав порушення норм процесуального права з направленням справи на новий розгляд.

 

Так, у справі № 2а-685/10/1070 Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із заявою про поновлення строку пред’явлення до виконання виконавчого листа, виданого КОАС про стягнення з ТОВ «Комплекс Агромарс» на свою користь адміністративно-господарських санкцій в розмірі 1925991,85 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 276573,60 грн. За висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, причини пропуску строку пред’явлення стягувачем виконавчого листа до виконання є поважними, тому цей строк було поновлено і обчислено з дати видачі виконавчого листа.

Проте з таким висновком судів попередніх інстанцій колегія суддів касаційної інстанції не погодилась, зазначивши, що починаючи з даного часу реорганізація позивача, на яку заявник посилався як на поважну причину пропуску строку пред’явлення виконавчого листа до виконання, закінчилась. Також, станом на 01.06.2011 строк, визначений Законом і судом для виконання постанови суду, не закінчився. Проте із заявою про видачу виконавчого листа позивач звернувся до суду лише 19.04.2012. На думку відповідача, пропуск строку пред’явлення до виконання виконавчого листа стався із суб’єктивної вини позивача.

Суд касаційної інстанції наголосив, що суди першої та апеляційної інстанцій зазначених обставин не перевірили, належної оцінки цим обставинам не надали, а тому прийшли до передчасного висновку про поновлення строку пред’явлення до виконання виконавчого листа.

Ухвалу КОАС та ухвалу КААС було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

 

Також у справі № 2а-871/10/1070, відповідно до ухвали КОАС, залишеної без змін КААС, заяву Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про поновлення строку пред’явлення виконавчого листа до виконання задоволено. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання, пов'язане з виконанням судового рішення, виходили з того, що заявник отримав виконавчий лист вже після закінчення строку пред’явлення його до виконання, у зв’язку з чим строк пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, у судовому рішенні про поновлення строку не наведено належного обґрунтування, за яких суд дійшов висновку про наявність поважних причин його пропуску. Доводи позивача щодо того, що у період з червня 2011 року по квітень 2013 року їх представник звертався до канцелярії окружного суду з приводу отримання виконавчого листа, проте, він не був виданий з вини працівників канцелярії суду, що перешкодило вчасному пред’явленню виконавчого документа до виконання, є неприйнятними, оскільки належним чином вони не підтверджені.

Тому ухвалу КОАС та ухвалу КААС було скасовано ВАСУ з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

 

У справі № 810/3753/14 за позовом гр. Д. до ВДВС Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області про скасування рішень та зобов’язання вчинити певні дії, відповідно до ухвали КОАС, залишеної без змін КААС, позовні вимоги залишено без розгляду на підставі ст. 100 КАС України, оскільки позивач не надав жодного доказу в обґрунтування обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що такий висновок суду є помилковим, оскільки він не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства з огляду на наступне.

Гр. Д. дізнавшись про порушення своїх прав, свобод та інтересів звернувся з вказаним позовом до Васильківського міськрайонного суду Київської області, який відмовив у відкритті провадження у зв’язку з тим, що даний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Отже, на думку суду касаційної інстанції, позивач вчиняв дії для захисту своїх прав, свобод та інтересів, що є належним доказом в обґрунтування обставин, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду. Крім того, як зазначив ВАСУ, судами попередніх інстанцій не було встановлено, чи пропущено строк звернення до суду, враховуючи ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області. Із урахуванням наведених обставин ухвалу КОАС та ухвалу КААС було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Скасовуючи ухвалу КОАС у справі № 810/343/15 за позовом в.о. прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави в особі ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області до ТОВ «Будівельна компанія «МК-Груп» про стягнення податкової заборгованості, залишену без змін судом апеляційної інстанції, про повернення позовної заяви, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву на підставі п.4 ч.3 ст.108 КАС України, виходив з того, що звернення до суду прокурора в інтересах податкового органу без обґрунтованих причин неможливості заявити позивачем даний позов самостійно суперечить положенням ст.19 Конституції України та порушує принципи змагальності судового процесу та рівноправності сторін, передбачені нормами ст.7 КАС України, а заявлені повноваження прокурора в даній справі як представника позивача (суб'єкта владних повноважень) не обґрунтовані обставинами, які є обов'язковою умовою для суду при вирішенні питання допуску прокурора до участі в справі, де особа, в інтересах якої звертається прокурор, наділена аналогічними повноваженнями для захисту своїх прав та інтересів у загальному порядку, та інтересів держави, в тому числі.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій суд касаційної інстанції не погодився, з огляду на таке.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив про обов’язок прокурора у разі представництва інтересів держави обґрунтовувати причини неможливості пред'явлення позову органом, в інтересах яких подано позов, та вказав про відсутність у суду доказів правомірності представництва прокуратурою інтересів позивача, і зокрема, - правомірності подачі даного позову.

Однак, за змістом вищенаведених процесуальних норм, виконання прокурором обов’язку щодо надання адміністративному суду доказів неможливості самостійного представництва передбачено лише при представництві прокурором інтересів громадян.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі певного органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, є представником держави, а не такого органу. При цьому, прокурор повинен самостійно у позовній заяві визначити, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтувати необхідність їх захисту. Крім того, законодавець не ставить під сумнів право прокурора на звернення до суду в інтересах держави, зокрема, в особі певного органу державної влади, однак встановлює певні вимоги до такого позову, а саме, - необхідність зазначення, у чому полягає порушення інтересів держави, а також необхідність захисту таких інтересів.

Таким чином, на думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки судів попередніх інстанцій про необхідність повернення даної позовної заяви, оскільки її від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, є передчасними, так як в силу закону, чинного на момент подання даної позовної заяви, прокурор вправі звертатися до суду з позовом в інтересах держави, однак, обов'язковою умовою для такого звернення є обґрунтування порушення інтересів держави та необхідність захисту таких інтересів.

При цьому, судова колегія касаційної інстанції зазначила, що відсутність у позовній заяві інформації про зміст порушення інтересів держави, наявності чи відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є недоліком позовної заяви та підставою для залишення такої позовної заяви без руху.

Ухвалу КОАС та ухвалу КААС у даній справі було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

 

Аналіз причин скасування та зміни постанов, постановлених суддями КОАС

 в адміністративних справах, переглянутих в касаційному порядку

за період з 01.01.2015 по 31.12.2015

 

Станом на 31.12.2015 з ВАСУ повернулось до КОАС 850 справ з переглянутими постановами КОАС. За результатами касаційного перегляду:

Протягом звітного періоду предметом касаційного перегляду були постанови, ухвалені в адміністративних справах з наступних спорів:

- з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема зі спорів щодо адміністрування податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість – 214 (22,4% від загальної кількості витребуваних судових рішень ВАСУ впродовж звітного періоду), з яких: 35 скасовано, серед них 4 з прийняттям нового рішення; 160 залишено без змін, серед них 15 скасовано КААС, залишено в силі КОАС; 19 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема зі спорів щодо адміністрування податку на прибуток підприємств  – 141 (14,7%), з яких: 25 скасовано, серед них 7 з прийняттям нового рішення; 2 змінено; 98 залишено без змін, серед них 7 скасовано КААС, залишено в силі КОАС; 16 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема зі спорів щодо реалізації податкового контролю – 53 (5,5%), з яких 11 скасовано, серед них 6 з прийняттям нового рішення; 6 змінено, 33 залишено без змін; серед них 4 скасовано КААС, залишено в силі КОАС; 9 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо митної справи: оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її органів щодо визначення митної вартості товару 72 (7,5%), з яких 9 скасовано, серед них 5 з прийняттям нового рішення; 1 змінено, 48 залишено без змін; серед них 2 скасовано КААС, залишено в силі КОАС; 14 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності 32 (3,3%), з яких 9 скасовано, серед них 1 з прийняттям нового рішення; 18 залишено без змін; серед них 3 скасовано КААС, залишено в силі КОАС; 5 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері грошового обігу та розрахунків за участю органів доходів і зборів 25 (2,6%), з яких 6 скасовано, серед них 1 з прийняттям нового рішення; 16 залишено без змін; серед них 1 скасовано КААС, залишено в силі КОАС; 3 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері розпорядження землями держави (територіальних громад), передача таких земельних ділянок у власність і користування громадянам та юридичним особам – 12 (1,3%), з яких: 5 скасовано, серед них 2 із закриттям провадження;  5 залишено без змін, серед них 1 скасовано КААС, залишено в силі КОАС; 2 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема зі спорів щодо стягнення податкового боргу – 21 (2,2%), з яких: 4 скасовано, серед них 1 з прийняттям нового рішення;  1 змінено, 8 залишено без змін, серед них 1 скасовано КААС, залишено в силі КОАС; 8 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема зі спорів щодо адміністрування  податку з доходів фізичних осіб17 (1,8%), з яких 5 скасовано;  8 залишено без змін, серед них 1 скасовано КААС, залишено в силі КОАС; 4 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадянина, зокрема зі спорів щодо загальнообов’язкового пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби) – 19 (2%), з яких 9 скасовано, серед них 3 з прийняттям нового рішення;  1 змінено; 7 залишено без змін, серед них 4 скасовано КААС, залишено в силі КОАС; 4 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян, зокрема зі спорів щодо соціального захисту та зайнятості інвалідів 8 (0,8%), з яких 5 скасовано, 3 залишено без змін;

- з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки) - 22 (2,3%), з яких 6 скасовано, серед них 1 з прийняттям нового рішення, 1 із закриттям провадження, 1 з залишенням без розгляду; 13 залишено без змін, серед них 2 скасовано КААС, залишено в силі КОАС; 3 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері процедур здійснення контролю Рахунковою палатою, державного фінансового контролю, внутрішньої контрольно-ревізійної роботи11 (1,2%), з яких 4 скасовано з прийняттям нового рішення; 5 залишено без змін, серед них 1 скасовано КААС, залишено в силі КОАС; 2 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо митної справи12 (1,3%), з яких 5 скасовано, серед них 4 з прийняттям нового рішення; 1 змінено, 2 залишено без змін; 4 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема зі спорів щодо плати за землю  – 15 (1,6%), з яких: 4 скасовано, серед них 2 з прийняттям нового рішення; 8 залишено без змін; 3 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування певних видів підприємницької діяльності; нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності – 12 (1,3%), з них 3 скасовано, 8 залишено без змін, серед них 2 скасовано КААС, залишено в силі КОАС; 1 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу забезпечення юстиції, зокрема зі спорів у сфері виконавчої служби та виконавчого провадження 7 (0,7%), з яких 3 скасовано, серед них 1 із закриттям провадження, 2 залишено без змін; 2 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби14 (1,5%), з яких 4 скасовано, 10 залишено без змін, серед них 2 скасовано КААС, залишено в силі КОАС;

- з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема зі спорів щодо бюджетного відшкодування з податку на додану вартість – 27 (2,8%), з яких: 2 скасовано; 21 залишено без змін, серед них 1 скасовано КААС, залишено в силі КОАС; 4 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема зі спорів за зверненням органів доходів і зборів щодо припинення юридичної особи5 (0,5%), з яких 2 скасовано, серед них 1 з прийняттям нового рішення, 2 залишено без змін, серед них 1 скасовано КААС, залишено в силі КОАС; 1 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема зі спорів щодо застосування адміністративного арешту майна  – 4 (0,4%), з яких: 1 скасовано, 2 залишено без змін, серед них 1 скасовано КААС, залишено в силі КОАС; 1 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів) – 4 (0,4%), з яких 2 скасовано, 1 залишено без змін; 1 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, зокрема зі спорів щодо забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів – 3 (0,3%), з яких 2 скасовано, серед них 1 з прийняттям нового рішення, 1 залишено без змін;

- з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема зі спорів за зверненням органів доходів і зборів щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами 9 (0,9%), з яких 1 скасовано з прийняттям нового рішення; 7 залишено без змін; 1 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян, зокрема зі спорів щодо соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи2 (0,2%), з них 1 скасовано, 1 залишено без змін;

- з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема зі спорів щодо адміністрування  акцизного податку1 (0,1%), яку скасовано;

- з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема зі спорів щодо адміністрування екологічного податку1 (0,1%), яку скасовано;

- з приводу забезпечення юстиції, зокрема зі спорів у сфері судоустрою 2 (0,2%), з яких 1 скасовано, 1 залишено без змін;

- з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, зокрема зі спорів щодо обмеження здійснення грального бізнесу за участю органів доходів і зборів3 (0,4%), з яких 1 скасовано, 2 залишено без змін;

- з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян, зокрема зі спорів щодо збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування29 (3%), з яких 25 залишено без змін, серед них 4 скасовано КААС, залишено в силі КОАС; 4 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо організації господарської діяльності1 (0,1%), яку було скасовано;

- з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 5 (0,5%), з яких 3 залишено без змін; 2 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо цивільного захисту, охорону праці1 (0,1%), яку залишено без змін;

- з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері державного регулювання ринків фінансових послуг, у тому числі операцій із цінними паперами3 (0,4%), які залишено без змін;

- зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо проходження публічної служби2 (0,2%), з яких 2 залишено без змін, серед них 1 скасовано КААС, залишено в силі КОАС;

- з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації, регулювання земельних відносин1 (0,1%), яку залишено без змін;

- з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян, зокрема зі спорів щодо загальнообов’язкового державного страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності – 1 (0,1%), яку залишено без змін;

- з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері валютного регулювання і валютного контролю за участю органів доходів і зборів - 4 (0,4%), з яких 3 залишено без змін; 1 залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу забезпечення екологічної безпеки2 (0,2%), які залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо транспорту та перевезення пасажирів1 (0,1%), яку залишено без змін;

- з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її органів щодо визначення коду товару за УКТЗЕД1 (0,1%)- залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС.

 

Таким чином, скасовані постанови судом касаційної інстанції припадають на постанови, ухвалені в адміністративних справах зі спорів щодо адміністрування податку на додану вартість 35, щодо адміністрування податку на прибуток підприємств  – 23, щодо реалізації податкового контролю – 11, щодо визначення митної вартості товару9, у сфері містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності 9, у сфері грошового обігу та розрахунків за участю органів доходів і зборів6, у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень6, щодо адміністрування податку з доходів фізичних осіб5у сфері розпорядження землями держави (територіальних громад) – 5, щодо соціального захисту та зайнятості інвалідів 5, щодо митної справи5, щодо стягнення податкового боргу 4, щодо загальнообов’язкового пенсійного страхування9, щодо державного фінансового контролю, внутрішньої контрольно-ревізійної роботи4, щодо плати за землю – 4, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності3, у сфері виконавчої служби та виконавчого провадження3, щодо звільнення з публічної служби4, щодо бюджетного відшкодування з податку на додану вартість – 2зі спорів за зверненням органів доходів і зборів щодо припинення юридичної особи 2, щодо праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів)2, щодо забезпечення права особи на звернення до органів державної влади – 2, зі спорів за зверненням органів доходів і зборів щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами 2, щодо застосування адміністративного арешту майна  – 1, щодо соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи – 1, щодо акцизного податку1, щодо екологічного податку1, у сфері судоустрою 1, щодо обмеження здійснення грального бізнесу за участю органів доходів і зборів1, щодо організації господарської діяльності1.

Змінені постанови припадають на постанови, ухвалені в адміністративних справах зі спорів щодо реалізації податкового контролю6, щодо адміністрування податку на прибуток підприємств  – 2, визначення митної вартості товару1, щодо загальнообов’язкового пенсійного страхування1, щодо стягнення податкового боргу – 1, щодо митної справи – 1.

Вивчивши підстави скасувань та зміни постанов КОАС судом касаційної інстанції, можна зазначити, що судді КОАС в основному правильно застосовують норми матеріального та процесуального права. Разом з тим в їх роботі трапляються й помилки, здебільшого при оцінці доказів, встановленні обставин справи, при застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Наведемо приклади скасованих судом касаційної інстанції найбільш оскаржуваних постанов КОАС, ухвалених в адміністративних справах зі спорів щодо адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства. У справах даної категорії ВАСУ найбільше скасовано судових рішень – 91, що становить 53,8 % від загальної кількості скасованих судових рішень. Це спори щодо адміністрування податку на додану вартість – 35 (20,7%), податку на прибуток підприємств – 23 (14,2%), щодо реалізації податкового контролю – 11 (6,5%), щодо стягнення податкового боргу – 4 (2,4%), податку з доходів фізичних осіб – 5 (3%), плати за землю – 4 (2,4%), щодо бюджетного відшкодування з податку на додану вартість – 2 (1,2%), припинення юридичної особи за зверненням податкових органів – 2 (1,2%), екологічного податку – 1 (0,6%), стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами за зверненням податкових органів – 2 (1,2%), акцизного податку – 1 (0,6%), а також щодо застосування адміністративного арешту майна – 1 (0,6%).

При цьому підставами для скасування постанов по даній категорії справ було: неповне та неправильне встановлення обставин справи, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушувалися норми матеріального права, що приводило до неправильного вирішення справи.

 

При вирішенні справ зі спорів щодо адміністрування податку на додану вартість судом касаційної інстанції 31 постанову КОАС скасовано з направленням справи на новий розгляд, у 4 справах постанови КОАС було скасовано з прийняттям нового рішення.

При вирішенні спорів даної категорії справ, судом першої інстанції не в повній мірі з’ясовувались обставини справи щодо реальності вчинення господарських операцій з контрагентами, а також щодо порушення позивачами встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів, мали місце порушення норм чинного податкового законодавства. Зі справ, які переглядалися в суді касаційної інстанції, найбільш вирішувалися спори з адміністративних справ про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв’язку з відсутністю, на думку податкового органу, у платника податку права на податковий кредит.

Прикладом такого скасування ВАСУ постанови КОАС з прийняттям нової постанови, яку було залишено без змін судом апеляційної інстанції, можна навести справу №2а-2013/11/1070 за позовом ПАТ «Агріматко-Україна» до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування акту перевірки в частині донарахування сум податку на додану вартість у розмірі та нарахованих штрафних санкцій та скасування податкового повідомлення-рішення. Відповідно до постанови КОАС, залишену без змін КААС, у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у разі отримання податкових накладних, що виписані в різних податкових періодах та надійшли із запізненням в одному періоді (за наявності документального підтвердження такого запізнення), платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) повинен на дату отримання зазначених документів відобразити їх у графі 2 реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого Порядком №244, та за умови виконання норм пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі по тексту – Закон №168/97-ВР), має право відобразити такі податкові накладні в податковій декларації з податку на додану вартість у поточному періоді, а отже відповідачем зроблено правильний висновок про порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п. 7.3 ст. 7, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Колегія суддів касаційної інстанції не погодилася з висновками судів попередніх інстанцій щодо порушення позивачем правил формування податкового кредиту з огляду на те, що Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку -це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає. Окрім того, судом касаційної інстанції було зазначено, що Закон №168/97-ВР. не містить прямої заборони на включення сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної, а отже, на думку суду касаційної інстанції, висновки судів попередніх інстанцій щодо порушення позивачем правил формування податкового кредиту є неправомірними. Виходячи з вищевикладеного, ВАСУ дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог в частині відмови у позові щодо скасування податкового повідомлення-рішення.

У справі № 810/6524/14 за позовом ТОВ «Логистик Груп ЛТД» до Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, постанову КОАС, залишену без змін КААС, про відмову у задоволенні позову, відповідно до ухвали ВАСУ скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з’ясування обставин у справі.

Колегією суддів касаційної інстанції було зазначено, що по даній справі судами першої та апеляційної інстанцій при визнанні правомірним  податкового повідомлення-рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, не досліджено та не здійснено аналізу податкових накладних, наявності фактичної сплати позивачем податку на додану вартість постачальникам в ціні придбаних товарів (послуг); не досліджено реального здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано суму бюджетного відшкодування ПДВ.

Також у 2015 році з ВСУ повернулась справа зі спорів вищезазначеної категорії - № 810/5645/14, в якій постанову КОАС, ухвалу КААС та ухвалу ВАСУ було скасовано, справу направлено на новий розгляд до КОАС. У вказаній справі позивач ТОВ «Фоззі-Фуд»  звернувся до суду з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток в розмірі та штрафні санкції. Відповідно до постанови КОАС, залишеної без змін КААС та ВАСУ, позовні вимоги було задоволено.

ВАСУ погодився з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність формування позивачем податкового кредиту та складу витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом, оскільки позивач надав усі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ зазначила, що у постанові ВСУ від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Отже, як вказав ВСУ, оскільки у зазначеній справі містяться відомості, що засновник та директор ТОВ «Торенія» (контрагента ТОВ «Фозі-Фуд») заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ «Торенія», зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, то перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не перевірили такі фактичні дані. Оскільки ВСУ позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини, давати оцінку доказам, позбавлений можливості постановити рішення у справі у зв'язку з неповним встановленням обставин справи, судові рішення попередніх інстанцій було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

При вирішенні справ зі спорів щодо адміністрування податку на прибуток підприємств судом касаційної інстанції у 23 справах постанови КОАС були скасовані, з яких у 7-ми з прийняттям нової постанови. По 2 справам постанови змінено.

Підставами скасування постанов КОАС по даній категорії справ є те, що судові рішення були ухвалені без повного та всебічного з’ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновки суду першої інстанції не завжди відповідали встановленим обставинам по справі, мало місце порушення норм матеріального права, що призводило до неправильного вирішення справи. Зокрема, не в повному обсязі перевірялись обставини щодо наявності первинних документів, які підтверджують витрати позивача за певний період, не досліджувались докази, які б підтверджували узгодженість дій позивача та його контрагента щодо незаконного отримання позивачем податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями, доведеність позивачем факту отримання послуг, їх оплату, і т. інш.

Так, у справі № 810/1747/13-а за позовом ТОВ «Торгівельна компанія «Елемент» до ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відповідно до постанови КОАС, залишеної без змін КААС, адміністративний позов задоволено, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, було встановлено, що господарські операції між позивачем та контрагентами є реальними та підтвердженими первинними документами.

Колегія суддів касаційної інстанції з такими висновками судів попередніх інстанцій не погодилася, зазначивши, що суди попередніх інстанцій не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення. Зокрема, судами не було з’ясовано та встановлено належними та допустимими доказами обставини щодо реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Елемент - СА».

Крім того, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не досліджувалось питання реальності господарських операцій з урахуванням відповідних первинних бухгалтерських документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, тощо.

Також, приймаючи рішення у справі, судами не було з’ясовано та встановлено належними та допустимими доказами обставини щодо ділової мети спірних господарських операцій, подальше використання придбаних послуг платником у власній господарській діяльності.

Таким чином, на думку суду касаційної інстанції, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження самих договорів укладених між позивачем та контрагентами, та всіх первинних документів, пов’язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а також встановлення наявності зв’язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності. Відповідно до ухвали ВАСУ постанову КОАС та ухвалу КААС було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Прикладом скасування ВАСУ постанови КОАС з прийняттям нового рішення по справі можна навести справу № 810/2457/12 за позовом ПАТ «Сільпо Рітейл» до ДПІ у Києво–Святошинському районі Київської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. Згідно з постановою КОАС, залишеною без змін КААС, у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, вказав, що положення ст.150 Податкового кодексу України почали регулювати правовідносини з П кварталу 2011 року. Враховуючи положення п.3 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія касаційної інстанції не погодилася з огляду на те, що до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток – як ті, що утворилися станом на 01.01.2010, так і ті суми від’ємного значення, що виникли протягом 2010 року. Отже, розрахунок об’єкта оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від’ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010, а також протягом 2010 року.

Тобто, на думку суду касаційної інстанції, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від’ємного значення об’єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від’ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

Розділ ІІІ Податкового кодексу України набув чинності з 01.04.2011, тобто починаючи з другого кварталу 2011 року. Включення від’ємного значення попередніх податкових періодів до складу витрат не першого, а другого кварталу звітного року, має місце лише у 2011 році, у зв’язку з чим законодавцем було передбачено відповідні особливості нормативного регулювання цієї ситуації. Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від’ємного значення об’єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, у свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від’ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

Тобто, як зазначив суд касаційної інстанції, ні Закон, ні Податковий кодекс України не передбачають можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року лише тими сумами від’ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від’ємного значення попередніх податкових періодів.

Відповідно до постанови ВАСУ постанову КОАС та ухвалу КААС було скасовано, прийнято нову постанову про задоволення позову.

 

Також, наведемо приклад зміни постанови КОАС судом касаційної інстанції у справі даної категорії.  Згідно з постановою КОАС у справі № 2а-405/12/1070 за позовом ТОВ «Автобансервіс» до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі  529 742,00 грн. (353 161,00 грн. – основний платіж, 176 581,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції), залишеною без змін КААС, адміністративний позов задоволено. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли об’єктивного висновку про безпідставність визначення товариству суми податкового зобов’язання з податку на прибуток за спірним епізодом.

В той же час, суд касаційної інстанції не визнав обґрунтованими доводи суду першої інстанції, з якими фактично погодився суд апеляційної інстанції про те, що операції з продажу векселів (виданих ТОВ «Фішка» та ПП «Автомагазин» в рахунок погашення заборгованості за надані позивачем послуги з оренди) їх емітентам з дисконтом не відносяться до операцій з торгівлі цінними паперами та повинні оподатковуватись за загальними правилами з урахуванням вимог статей 4, 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач не мав права переносити від’ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами до валових витрат загального обліку податку на прибуток.

При цьому колегія суддів касаційної інстанції не погодилася з доводами, зокрема, суду апеляційної інстанції, про неможливість визнання протиправним та скасування акту індивідуальної дії в частині, позаяк суд не позбавлений можливості розмежувати правомірно визначену суму податкового зобов’язання, від тієї, що збільшена протиправно та, як наслідок, частково скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення. З урахуванням викладеного, відповідно до постанови ВАСУ, рішення суду апеляційної інстанції було скасовано, а рішення суду першої інстанції – змінено в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення ТОВ  «Автобансервіс» суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі  514 538,00 грн., у тому числі 343 025,00 грн. за основним платежем та 171 513,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. В решті постанову КОАС залишено без змін.

При вирішенні справ зі спорів щодо реалізації податкового контролю судом касаційної інстанції у 11 справах постанови КОАС були скасовані, у 6 з них з прийняттям нового рішення;  6 - змінено.

Основними причинами скасування постанов даної категорії було: прийняття рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи Зокрема, на думку суду касаційної інстанції, судами попередніх інстанцій не завжди враховувалось те, що викладені в акті перевірки висновки є позицією працівника податкового органу, який його складає, тобто відносяться до його компетенції, тому відсутні підстави для визнання вказаних дій протиправними. Тобто, правова позиція ВАСУ в тому, що акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов’язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, своєю чергою, виключає можливість звернення до суду, оскільки немає права, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Таким прикладом є справа №810/4196/13-а за позовом ТОВ «Фірма «Сервіс Транс» до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання неправомірними дії відповідача щодо проведення перевірки позивача, визнання неправомірними дії відповідача по формуванню в Акті перевірки висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із платниками податків, визнання протиправними дії щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість, зобов'язання поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість. Відповідно до постанови КОАС, яка залишена без змін КААС, позов задоволено. Однак колегія суддів касаційної інстанції не погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині наявності підстав для задоволення позову щодо визнання протиправними дій відповідача по формуванню у акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки висновків щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій із платниками податків, зазначивши, що відповідно до порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.10.2010 №984, акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Викладені в ньому висновки є позицією працівника податкового органу, який його складає, тобто відносяться до його компетенції, а тому підстави для визнання відповідних дій протиправними відсутні. Тому, на думку суду касаційної інстанції, суди дійшли до помилкового висновку щодо обґрунтованості зазначених позовних вимог.

Прикладом скасування постанови з направленням справи на новий судовий розгляд з даної категорії справ можна навести справу № 810/959/13 за позовом ФОП М. до Рокитнянської міжрайонної ДПІ Київської області ДПС про визнання протиправними дії відповідача щодо визнання в акті про проведення перевірки нікчемними правочинів, укладених позивачем, зобов’язання  вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію про результати перевірки позивача. Згідно з постановою КОАС, залишеною без змін КААС, у задоволенні позову відмовлено.

Колегія суддів ВАСУ не погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання відповідача вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію про результати перевірки ФО-П М., оформлені актом, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з’ясуванням всіх обставин справи, виходячи з того, що будь-які зміни до інформаційних баз мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

На думку суду касаційної інстанції, в даному випадку судами попередніх інстанцій не з’ясовано та з матеріалів справи не вбачається, чи були здійснені податковим органом донарахування позивачеві грошових зобов’язань (та, відповідно, їх узгодження) за наслідками проведення спірної перевірки. Крім того, судами попередніх інстанцій залишено без дослідження обставини щодо характеру внесеної податковим органом до АС «Результати співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформації, тобто які саме дані були внесені відповідачем, що слугували підставою для звернення позивача до суду.

Постанову КОАС та ухвалу КААС в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дії Рокитнянської МДПІ Київської області щодо визнання в акті нікчемними правочинів, укладених позивачем залишено без змін. В частині відмови у задоволенні позову про зобов’язання відповідача вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію про результати перевірки ФОП М., оформлені актом, скасовано та справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до КОАС.

 

Постанову у справі № 810/2563/14 за позовом ДСП «ГСЦУ» до Переяслав-Хмельницької ОДПІ про визнання протиправними дій щодо відмови у прийнятті податкової декларації та про зобов’язання прийняти податкову декларацію позивача, залишену без змін судом апеляційної інстанції, про задоволення позову, ВАСУ було змінено в резолютивній частині.

Суд касаційної інстанції зазначив, що, з огляду на те, що пункти 2 та 3 резолютивної частини постанови КОАС містять не вірний висновок по суті вимог, оскільки резолютивна частина постанови про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати). На думку суду, вимоги про зобов’язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою, варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

Як зазначив суд касаційної інстанції, у резолютивній частині відображається власне протиправність відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату. Суди повинні розглянути питання щодо протиправності відмови у прийнятті податкової декларації, незважаючи на те, в якій словесній формі сформульовані позовні вимоги позивача, якщо зі змісту таких вимог вбачається, що вони спрямовані на відновлення прав платника податків, порушених внаслідок такої відмови.

Тобто, у даному випадку, можна зробити висновок, що резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

 

У 3-х справах даної категорії постанови КОАС було змінено судом касаційної інстанції в частині визнання протиправними дій податкових органів щодо проведення зустрічної звірки та відмовлено в цій частині (справи №№ 810/3019/14, 810/2568/14, 810/4538/14).

Мотивуючи причини зміни, суд касаційної інстанції зазначив, що дії з проведення зустрічної звірки та зі складення акта про неможливість її проведення не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов’язків. У зв’язку з цим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірними дій податкових органів з проведення оспорюваної зустрічної звірки. Відомості, внесені податковим органом до баз даних (зокрема, до Автоматизованої системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), є публічною інформацією, що повинна відповідати принципу достовірності та відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом. Наведене виключає можливість внесення змін до інформаційних баз даних податкового органу до моменту виникнення у платника податкового обов’язку (зокрема, до часу визначення платникові податкових зобов’язань та їх узгодження у встановленому законом порядку). Власне висновки акта про неможливість проведення зустрічної звірки, як вказано вище, не породжують у платника будь-яких обов’язків у сфері оподаткування, а тому не можуть слугувати джерелом формування податкової інформації щодо такого платника.

 

При вирішенні справ зі спорів щодо стягнення податкового боргу судом касаційної інстанції у 4 справах постанови КОАС було скасовано, серед них 1 з прийняттям нового рішення;  1 змінено. Підставами скасування постанов КОАС по даній категорії справ є невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, не дослідження вжиття податковим органом заходів з погашення податкового боргу, про стягнення якого заявлено позовні вимоги. Зокрема, судом касаційної інстанції було зауважено, що розглядаючи справи про стягнення заборгованості з платників податку, суди повинні встановити не лише наявність заборгованості платника податку, але і дослідити питання щодо порядку стягнення такої податкової заборгованості.

Як приклад, справа № 810/3397/14 за позовом ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області до ФОП  В. про стягнення податкового боргу, в якій відповідно до постанови КОАС, залишеною без змін КААС, позов задоволено. На думку колегії суддів касаційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов’язковими, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі, зокрема, є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов’язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, зокрема, встановлення факту наявності у платника податку податкового боргу у спірній сумі та обставини дотримання податковим органом процедури стягнення такого податкового боргу.

Як було зазначено судом касаційної інстанції, судами попередніх інстанцій в порушення вимоги процесуального законодавства щодо з’ясування усіх обставин у справі, вищезазначене залишено поза увагою та зроблено висновок щодо розміру податкового боргу відповідача без належного з’ясування обставин справи, зокрема, щодо наявності податкового боргу, заявленого до стягнення та щодо того, чи набули суми, визначені податковим боргом по даному позову, статусу узгоджених грошових зобов’язань.

Так, для правильного вирішення справи судам необхідно було встановити розмір та підстави виникнення податкового боргу, зокрема, витребувати у позивача розрахунок податкового боргу із зазначенням періодів та підстав виникнення заборгованості (самостійне декларування чи податкове повідомлення-рішення із зазначенням реквізитів документів та сум зобов’язань, які виникли на їх підставі); перевірити, чи оскаржувалися відповідачем податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виникла податкова заборгованість; перевірити доводи відповідача щодо неотримання ним податкових повідомлень-рішень; дослідити питання проведення податковим органом узгодження з платником сум податкового боргу у встановленому законодавством порядку. Згідно з ухвалою ВАСУ постанову КОАС та ухвалу КААС  було скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

 

При вирішенні справ зі спорів щодо адміністрування податку доходів фізичних осіб судом апеляційної інстанції у справах постанови КОАС та ухвали КААС були скасовані та справи направлено на новий розгляд. Підставами скасування постанов по даній категорії є те, що КОАС було допущено порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, не в повному обсязі перевірялись обставини щодо наявності первинних документів, які підтверджують витрати позивача за певний період, не досліджувались докази, які б підтверджували узгодженість дій позивача та його контрагента щодо незаконного отримання позивачем податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями, доведеність позивачем факту отримання послуг, їх оплату, і т. інш.

Наприклад, у справі № 810/3628/14 за позовом гр. Г. до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення щодо збільшення грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, постанову КОАС про відмову у задоволенні позову, яку КААС залишено без змін, відповідно до ухвали ВАСУ було скасовано та справу направлено на новий розгляд.

Мотивуючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що законодавством чітко передбачено, що, якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника про анулювання (прощеного) боргу, то такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. Однак колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними з таких підстав.

При розгляді адміністративного позову, на думку суду касаційної інстанції, суди не встановили природу прощеної заборгованості за кредитом з огляду на те, що вказана сума може включати в себе тіло кредиту, відсотки та пеню, що, відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин. Борг у вигляді пені за кредитним договором, прощений кредитором, не є додатковим благом, з якого боржник повинен сплатити податок.

Відповідно до пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України борг у вигляді пені, комісії чи процентів за кредитним договором, прощений кредитором, не є додатковим благом, з якого боржник повинен сплатити податок. Зазначені обставини суди не перевірили і не надали їм належної правової оцінки.

 

При вирішенні справ зі спорів щодо акцизного податку судом касаційної інстанції у 1 справі постанову  КОАС було скасовано з направленням справи на новий розгляд (справа № 810/3695/13). Підставами скасування постанови по даній справі було не дослідження доказів, не надання належної оцінки обставинам справи, порушення та невірне застосування норм матеріального права, та, як наслідок, прийняття незаконного рішення.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ДП «Укрспирт» до Броварської ОДПІ у Київській області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «СПИРТ», дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. КОАС виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято майже через 8 місяців після складання акту перевірки. Також, як зазначили суди першої та апеляційної інстанції, що до вищевказаного податкового повідомлення-рішення не було надано розрахунку податкового зобов'язання.

Колегія суду касаційної інстанції не погодилася з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з’ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, при вирішенні даної справи судами не досліджувалось питання вручення відповідачем ДП «Укрспирт» вищевказаного акта перевірки та не з’ясовано, чи подавались позивачем заперечення на зазначений акт перевірки, та наслідки його розгляду. Копія акта, що містилася в матеріалах справи неналежної якості, що не дає можливості проаналізувати зміст вищевказаного акту та встановлені відповідачем порушення. Однак судами попередніх інстанцій не було витребувано у сторін належним чином завірену копію акта та відповідного розрахунку штрафних санкцій. Також, приймаючи рішення у справі, судами не було надано належної правової оцінки обставинам справи, не було з’ясовано та встановлено належними та допустимими доказами обставини щодо кримінальної справи № 784, та іі вплив на спірні правовідносини, не враховано вимоги п. 214.6 ст. 214 ПК України, не з’ясовано питання щодо їх застосування до спірних правовідносин.

 

При вирішенні справ зі спорів щодо адміністрування плати за землю судом касаційної інстанції у 4 справах постанови  КОАС було скасовано, з яких 2 з прийняттям нового рішення.

Скасовуючи 2 постанови КОАС по даній категорії справ з прийняттям нової постанови (справи №№ 810/1788/14, 810/5513/13), колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що враховуючи передбачену змістом договору оренди земельної ділянки можливість зміни розміру орендної плати, а також зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, після набрання чинності Податковим кодексом України (01.01.2011), позивач мав самостійно перерахувати величину орендної плати на поточний рік, з урахуванням обмежень пп. 288.5.1 та пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та розміру нової грошової оцінки земельних ділянок. Внаслідок недотримання позивачем наведених норм законодавства відповідачем було правомірно збільшено грошове зобов'язання по орендній платі за землю та винесено податкове повідомлення-рішення, що не підлягає скасуванню. Відповідно до постанов ВАСУ постанови КОАС та ухвали КААС про задоволення позову щодо скасування ППР було скасовано з прийняттям нових постанов про відмову у задоволенні позову.

Що стосується підстав скасування постанов КОАС касаційною інстанцією з направленням справи на новий розгляд у справах даної категорії (справи №№ 810/3818/13, 810/3860/13), то судами попередніх інстанцій не було враховано, що законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Суди не врахували, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 зазначеного Кодексу, до моменту внесення до такого договору відповідних змін, розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК. Тим самим суди допустили порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

 

Наведемо приклади скасованих судом касаційної інстанції постанов КОАС, ухвалених в адміністративних справах зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки. У справах даної категорії скасовано судових рішень – 18, що становить 10,7 % від загальної кількості скасованих судових рішень, 2 змінено. Це спори щодо організації господарської діяльності - 4 (2,4%), щодо митної справи – 14 (8,3%).

Основними підставами для скасування постанов по даній категорії справ є те, що судами попередніх інстанцій було не розглянуто належним чином докази, що містилися в матеріалах справи, не надавалася належна оцінка обставинам справи, мало місце порушення та невірне застосування норм матеріального права.

 

Зокрема, при вирішенні справ зі спорів щодо організації господарської діяльності, судом касаційної інстанції було скасовано постанову КОАС у справі № 2а-4939/12/1070 за позовом гр. Д. до Київської обласної філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про вилучення з Державного реєстру записи про обтяження корпоративних прав позивача та його матері у ТОВ «Центр дозвілля «РА», залишену без змін КААС, про відмову у задоволені позову з направленням справи на новий розгляд.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач під час внесення до Державного реєстру реєстраційного запису про обтяження рухомого майна - корпоративних прав позивача у ТОВ «Центр дозвілля «РА» діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначених чинним законодавством України.

З такими висновками колегія суддів ВАСУ не погодилася та вважає їх передчасними, зауваживши, що в будь-яких боргових зобов’язаннях позивач з  кредитором його матері, згідно з договором позики грошей, не перебуває, а відтак є особою, яка не підпадає під дію положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», визначальними принципами дії якого є визнання правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань.

В розрізі даних правовідносин, на думку суду касаційної інстанції, слід було встановлювати причетність позивача до наявних правовідносин позики грошей, зокрема можливість його участі в даному правочину як поручителя чи іншого суб’єкта цивільно-правових відносин, відповідальність за невиконання якого покладається на нього також.  При цьому, дотримання лише процедури винесення спірних заборон в частині, що стосується форми відповідної заяви, не визначає презумпції правомірності дій відповідача.

Крім того, на думку суду касаційної інстанції, судами не надавалась правова оцінка наявного в матеріалах справи статуту ТОВ «Центр дозвілля «РА», щодо майнових прав якого як рухомого майна було накладено відповідачем обтяження у вигляді заборони їх відчужень. При цьому не досліджувались інші правовстановлюючі документи щодо даного товариства з урахуванням можливих змін, які були внесені на час укладення відповідного договору позики та винесення відповідних спірних заборон відповідачем, що в сукупності можуть свідчити про можливе гарантування позикодавця (кредитора) на гарантування (забезпечення) виконання відповідних обов’язків боржника.

У зв’язку із зазначеним, колегією суддів касаційної інстанції справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування цих питань у судовому засіданні.

 

Чималу кількість скасованих постанов суду першої інстанції судом касаційної інстанції становлять справи зі спорів щодо митної справи: оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її органів. Найбільша частка скасованих та змінених постанов з вказаної категорії припадає саме на постанови про оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її органів щодо визначення митної вартості товару – 9 (71% від загальної кількості скасованих справ даної категорії).

Причинами скасувань постанов по даній категорії є: неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, найбільш поширеною помилкою є неправильне застосування норм матеріального права щодо визначення митної вартості, повернення надмірно сплачених митних платежів до бюджету, що є втручанням у виключну компетенцію митних органів та було підставою для скасування судових рішень. Не завжди суддями КОАС при розгляді справ даної категорії встановлювались обставини щодо надання позивачем (декларантом) під час митного оформлення товару митному органу належних та допустимих доказів в підтвердження вартості товару, не з’ясовувалось, чи  містили надані документи розбіжності та обґрунтованість витребування митним органом додаткових документів як необхідних для визначення митної вартості задекларованих товарів. Не встановлювалось, чи було дотримано митними органом при винесенні оскаржуваних рішень про коригування митної вартості послідовність  застосування кожного попереднього методу визначення митної вартості товарів.

Наприклад, у справі №810/372/15 за позовом ТОВ «Моньє» до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відповідно до постанови КОАС, залишеної без змін КААС, позовні вимоги задоволені. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що факт пов’язаності  продавця і покупця між собою особи сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної, водночас, відповідачем не надано обґрунтувань, що взаємовідносини покупця і продавця вплинули на ціну оцінюваних товарів. Приймаючи спірні рішення, суди попередніх інстанцій послались на те, що митним органом з метою коригування митної вартості ввезених позивачем товарів не обґрунтовано застосований третій метод визначення митної вартості.

Із вказаним висновком КОАС та КААС колегія суддів ВАСУ не погодилась, виходячи з того, що позивачем додаткові документи в повному обсязі надані не були, в тому числі не надані банківські документи про здійснення оплати за товар, у зв’язку із чим та на підставі п.п. 54.3.6 п.54.3 ст. 54 глави 4 та п.п.123.1 123 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення. Тому, на думку суду касаційної інстанції, вказані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що чинним законодавством не встановлено вимог про зазначення у повідомленні-рішенні обґрунтування підстав його прийняття. На думку ВАСУ, суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення, що потягло за собою ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню. Відповідно до постанови ВАСУ постанову КОАС та ухвалу КААС було скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

 

У справі № 810/467/15 за позовом ТОВ «Українська молочна компанія» до Київської митниці ДФС, ГУ Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, приймаючи рішення в частині задоволеного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач звертався до митного органу лише із заявами про внесення змін до митних декларацій, але не звертався із заявами про повернення надміру сплачених митних платежів. На думку судів попередніх інстанцій, митний орган неправомірно відмовив позивачу у внесенні змін до митних декларацій.

Враховуючи, що ТОВ «Українська молочна компанія» у визначеному законодавством порядку до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених коштів не зверталось, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині стягнення вказаних коштів.

Як було зазначено судом касаційної інстанції, оскільки позивач не заявляв вимог про визнання протиправним рішення митного органу щодо відмови у внесенні змін до митних декларацій, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати таке рішення відповідача. Колегія суддів ВАСУ вважає, що вказані висновки судів попередніх інстанцій щодо можливості та доцільності виходу за межі позовних вимог у певній мірі заслуговують на увагу, проте їх зроблено передчасно та без дотримання судами норм процесуального права.

Крім того, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях не вирішували питання щодо наявності чи відсутності у позивача права на повернення вказаних коштів з державного бюджету. Отже, на думку ВАСУ, рішення судів попередніх інстанцій у цій справі підлягають перегляду у касаційному порядку в тій частині, яка стосується визнання протиправною відмови митного органу внести зміни до митних декларацій та визнання заяв позивача, поданими у день їх надходження до Київської митниці Міндоходів.

Як вказав ВАСУ, всупереч викладеним вище положенням норм процесуального права, суд першої інстанції у цій справі фактично самостійно обрав інший спосіб захисту прав та інтересів позивача (ніж той, що викладений у позовній заяві). При цьому КОАС всупереч приписам частини першої статті 11 КАС України не з’ясував ставлення позивача до обраного судом способу захисту інтересів товариства та можливі заперечення відповідачів. Крім того, якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправними, скасування таких рішень та змусити його до виконання закону. 

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, тому суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, постанову КОАС та ухвалу КААС в цій справі в частині задоволення позову скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

 

Причиною зміни постанови КОАС судом касаційної інстанції по даній категорії справ був передчасний висновок щодо повернення надмірно сплачених митних платежів. Це постанова у справі № 810/6444/14 за позовом ПП "Деліція" до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення митної вартості товарів, залишена без змін судом апеляційної інстанції, якою позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що митний орган в межах спірних відносин діяв з порушенням норм законодавства, а відтак надміру сплачена позивачем сума податку на додану вартість підлягає поверненню ПП "Деліція". З огляду на наведене, колегія суддів касаційної інстанції погодилася з висновками судів попередніх інстанцій щодо скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної вартості декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Однак, що стосується вимог про стягнення надмірно сплачених сум податку на додану вартість, з рішенням судів попередніх інстанцій не погодилася, пославшись, що на даний час існує нормативно встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, а відтак позов в цій частині є передчасним та задоволенню не підлягає.

Постанову КОАС та ухвалу КААС було змінено ВАСУ, скасувавши в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові. В іншій частині постанову КОАС та ухвалу КААС залишено без змін.

 

Також достатньо велика кількість скасованих постанов спостерігається при розгляді справ з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування. У справах даної категорії скасовано судових рішень – 20, що становить 11,8 % від загальної кількості скасованих судових рішень. Це спори у сфері містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності – 9 (5,3%), у сфері землеустрою, регулювання земельних відносин, у тому числі у сфері розпорядження землями держави (територіальних громад), передача таких земельних ділянок у власність і користування громадянам та юридичним особам – 5 (3%), у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки) – 6 (3,6%).

Основними підставами для скасування постанов по даній категорії справ було те, що висновки судів попередніх інстанції по суті справи були передчасними, зробленими без повного та всебічного з’ясування обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, при вирішенні справ зі спорів у сфері містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності, судом касаційної інстанції при скасуванні постанов КОАС було зазначено, що судами не враховувалася правова позиція ВСУ, відповідно до якої суб’єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави проведення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки; якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень.

Наприклад, постанову у справі № 810/5423/14 за позовом ФОП Ш. до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, якою позов задоволено, залишеною без змін КААС, колегія суддів касаційної інстанції скасувала через те, що судами не встановлено підстави та предмет проведеної відповідачем позапланової перевірки, не з’ясовувалися обставини щодо правомірності складання акту перевірки з фіксацією виявлених порушень.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, посилаючись на ст.31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», якою було встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня – грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, зазначили про відсутність у Інспекції повноважень щодо проведення перевірки позивача, оскільки дозволу Кабінету Міністрів України не отримувалося, а позивачем заява про проведення перевірки не подавалася.

Суд касаційної інстанції вказав на те, що судами не надано оцінки правомірності дій відповідача з урахуванням встановленого порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та визначених законом повноважень органів державного архітектурно-будівельного контролю та їх посадових осіб щодо проведення перевірок відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації. Постанову КОАС та ухвалу КААС було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Також, у справі № 810/4026/14 за позовом ФОП К. до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправними та скасування припису та постанов відповідача про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, постанову КОАС про задоволення позову, залишену без змін КААС, ВАСУ було скасовано судами через неповне з’ясування обставин у справі, а саме: не було досліджено та не визначено статус спірної споруди магазину з урахуванням його характеристик, даних про міцність, стійкість, експлуатаційну надійність, не з’ясовано фактичної площі забудови по зовнішньому контуру, не встановлено, чи є об’єкт тимчасовою або капітальною спорудою. Також колегія суддів касаційної інстанції вказала на необґрунтованість відхилення та неврахування судами доводів відповідача про наявність під об’єктом збірного залізобетонного фундаменту, оскільки з акту перевірки та доданих фотоматеріалів вбачається, що магазин розміщено на залізобетонних фундаментних блоках та круглопустотних плитах перекриття. Не з’ясовано судами належним чином питання щодо правильності визначення категорії складності спірного об’єкта забудови з урахуванням положень ч.2 ст.32 Закону № 3038-VI та вимог ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об’єктів будівництва». Питання щодо призначення у справі відповідної експертизи судами попередніх інстанцій також не вирішувалося. Постанову КОАС та ухвалу КААС скасовано ВАСУ з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

При вирішенні справ у сфері землеустрою, регулювання земельних відносин, у тому числі у сфері розпорядження землями держави (територіальних громад), передача таких земельних ділянок у власність і користування громадянам та юридичним особам, ВАСУ було скасовано 5 постанов КОАС у справах даної категорії, серед них 2 постанови із закриттям провадження у справі через порушення правил юрисдикції (справи №№ 810/541/13, 810/2212/12). Зокрема, суди першої та апеляційної інстанції неправильно вирішували, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами КАС України.

 

Як приклад, справа № 810/2212/12 за позовом заступника Фастівського міжрайонного прокурора Київської області про скасування розпорядження голови Фастівської районної державної адміністрації про надання дозволу ПАТ «Технологічна Аграрна Компанія Об’єднана» на складання технічної документації із землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок під не витребуваними земельними частками (паями) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Пришивальницької сільської ради Фастівського району Київської області». Відповідно до постанови КОАС позов задоволено. КААС постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки він не ґрунтується на правильному застосуванні ст. 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом».

Як вказав ВАСУ, вирішуючи спір по суті, суди залишили поза увагою те, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб’єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

Судом касаційної інстанції було зазначено, що суди дійшли помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами КАС України. Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постановах ВСУ від 11.11.2014 (справа № 21-493а14) та від 9.12.2014 (справа № 21-308а14). Тому колегія суддів ВАСУ дійшла висновку, що вирішення наведеного спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, його розгляд повинен здійснюватися в порядку цивільного судочинства. Постанову  КОАС та  постанову КААС скасовано ВАСУ із закриттям провадження в адміністративній справі.

 

Також при вирішенні справ даної категорії КОАС було допущено порушення норм процесуального права.

Прикладом такого скасування ВАСУ судового рішення КОАС можна навести справу № 810/6888/15. Так, ТОВ "Корпорація Віп Хауз" звернулось до суду з позовом до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та скасування рішення щодо визнання майна (піску річкового, що знаходиться на земельних ділянках в адміністративних межах Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області та перебувають у власності позивача) безхазяйним та взяття цього майна на облік органу доходів і зборів, рішення суду першої інстанції позов було задоволено. Судом апеляційної інстанції зазначене судове рішення було скасовано з причин порушення норм процесуального права в частині зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій. Оскільки  вимога про зобов’язання відповідача утриматися від певних дій позивачем не заявлялася, суд першої інстанції, керуючись наданим йому ст.11 КАС України правом, вийшов за межі позовних вимог, водночас жодним чином не обґрунтувавши таке своє рішення у мотивувальній частині постанови.

Однак, при розгляді даної справи в касаційному порядку, колегією суддів ВАСУ рішення судів першої та апеляційної інстанції було скасовано та зазначено, що судами попередніх інстанцій не з’ясовано обставини стосовно декларування і сплати необхідних платежів за користування річковим піском. Окрім того, користування надрами без спеціального дозволу є порушенням незалежно від наявності дозволів водоохоронних організацій. Визнавши протиправними дії Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, які полягають у складанні акту опису і попередньої оцінки безхазяйного майна, суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог. З урахуванням наведеного, колегія суддів ВАСУ вважає, що суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновку про задоволення адміністративного позову.

 

Причинами скасувань судом касаційної інстанції постанов КОАС у справах щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки) є,  в основному порушення норм процесуального права. У справах даної категорії 4 постанови КОАС скасовано з направленням справи на новий розгляд, одну із закриттям провадження у справі, одну з прийняттям нового рішення, та ще одну із залишенням позову без розгляду у зв’язку з відкликанням позивачем.

Постанову КОАС та постанову КААС у справі № 810/6044/14 колегія суддів касаційної інстанції скасувала через неповне з’ясування обставин справи, порушення норм процесуального права. У даній справі позивачка гр. П. звернулась до КОАС з позовом до РС Ірпінського міського управління юстиції Київської області, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу К. про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії. Згідно з постановою КОАС у задоволенні позову відмовлено. Відповідно до постанови КААС постанову КОАС скасовано з ухваленням нової про часткове задоволення позову. При скасуванні рішень КОАС та КААС, ВАСУ було зазначено, що судами попередніх інстанції було не вирішено питання щодо залучення до участі у справі державного реєстратора РС Ірпінського міського управління юстиції Київської області З. Також колегією судів касаційної інстанції було зауважено, що до участі у справах щодо оскарження рішень з питань державної реєстрації прав та їх обтяжень має залучатись як відповідач державний реєстратор, дії якого оскаржують, оскільки державна реєстрація прав на нерухоме майно безпосередньо відноситься до компетенції саме державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом. На думку суду касаційної інстанції, розглянувши по суті всі заявлені в позові вимоги, в тому числі й ті, що стосуються дій та рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу К., суди попередніх інстанцій не дослідили питання щодо поширення юрисдикції адміністративних судів на таку категорію справ. Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення судів попередніх інстанцій ВАСУ було скасовано з направленням справи на новий розгляд.

Також, у справі № 810/122/14 за позовом ТОВ «АТ Механіка» до Білоцерківської РДА Київської області, Державного кадастрового реєстратора управління Державного земельного агентства у Білоцерківському районі Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, постанову КОАС, залишену без змін КААС, було скасовано ВАСУ із закриттям провадження у справі через порушення правил юрисдикції. Колегія суддів касаційної інстанції вказала, що, як вбачається із матеріалів справи, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження щодо затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки КП Білоцерківської міської ради, пов'язані із захистом оспорюваного права позивача на земельну ділянку, а тому вирішення даного спору в цій частині не належить до юрисдикції адміністративних судів.

 

Чималу кількість скасованих постанов КОАС судом касаційної інстанції становлять спори з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадянина. У справах даної категорії всього скасовано – 17, що становить 10,1 % від загальної кількості скасованих судових рішень, 1 змінено. Це спори щодо загальнообов’язкового державного пенсійного страхування – 9 скасовано та 1 змінено, щодо соціального захисту та зайнятості інвалідів – 5, щодо соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - 1, щодо праці, зайнятості населення – 2.

Основними підставами для скасування постанов по даній категорії справ було: неповне з’ясування обставин, що мали значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

 

При вирішенні справ зі спорів щодо загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, судом касаційної інстанції були скасовані 3 постанови КОАС з прийняттям нового рішення з причин неправильного застосування норм матеріального права, 6 постанов КОАС з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції через неповне з’ясування обставин справи та порушення норм процесуального права, 1 постанову змінено.

Так, відповідно, постанову у справі № 810/302/10, залишену без змін КААС, за позовом УПФУ в м. Славутичі Київської області про стягнення з Первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1, про відмову у задоволенні позову, суд касаційної інстанції скасував з прийняттям нового протилежного рішення через порушення норм матеріального права. КОАС та КААС мотивували свої рішення тим, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по вказаним у позові працівникам відповідача, оскільки на підприємстві відповідача відсутні виробництва, передбачені списком № 1. Крім того, особам була призначена пільгова пенсія за виконання ними робіт у зоні Чорнобильської АЕС на підставі Постанови Ради Міністрів УРСР від 20.11.1990 № 343, а тому відшкодування вказаних витрат повинно здійснюватись за рахунок Державного бюджету України.

Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, у тому числі й особам, які крім цього мають статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, покриваються підприємствами та організаціями до набуття цими особами права на пенсію за віком відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій ВСУ щодо правильного застосування п.п. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з метою визначення кінцевого терміну відшкодування платниками витрат ПФУ на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених працівникам за списком № 1 по справах від 12.06.2012, 16.04.2013 та 14.01.2014 у справах №№ 21-107а12, 21-12а13, 21-434а13 відповідно. Крім того, аналогічна правова позиція висловлена у постанові ВСУ від 10.02.2015 у справі № 21-596а14 між тими самими сторонами щодо іншого періоду.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов’язаний відшкодовувати позивачу витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на підставі п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», після досягнення цими особами пенсійного віку, зменшеного відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Аналогічна причина скасування постанови КОАС, залишеної без змін КААС з прийняттям нового рішення, у справі № 810/6141/12, оскільки судами попередніх інстанцій не було враховано, що ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як загальна, до спірних правовідносин не може застосовуватися при визначенні періоду, протягом якого витрати ПФУ на виплату і доставку пенсій відшкодовуються за рахунок підприємств та організацій. Натомість, застосуванню підлягають норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки предметом розгляду у спорах цієї категорії є не визначення права на пенсію особам, що мають спеціальний статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а зобов'язання відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1, до набуття права на пенсію за віком.

 

Постанову КОАС про задоволення позову у справі № 810/5599/14, скасовану КААС в частині з прийняттям нового рішення, ВАСУ було скасовано з направленням справи на новий розгляд з причин неповного з’ясування обставин у справі. У зазначеній справі УПФУ у м. Білій Церкві Київської області звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ПАТ «Техмашремонт» заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком №1.

Задовольняючи позовні вимоги, КОАС виходив з того, що витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на підставі п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Відповідно до постанови КААС, постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково, вказавши, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення фактичних витрат на виплату і доставку пенсій по одному із пенсіонерів гр. Г. Що стосується позовних вимог про відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій стосовно інших осіб, апеляційний суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, оскільки зазначені особи пільговий стаж набули не на ПАТ «Техмашремонт», тому відповідач не зобов’язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пенсій таким особам.

Однак колегія суддів ВАСУ висновки судів першої та апеляційної інстанцій вважає передчасними та такими, що зроблені з неповним з’ясуванням всіх обставин справи, оскільки із набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (з 01.01.2004) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов’язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 01.01.2004 витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов’язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу. Отже, на думку суду касаційної інстанції, ПАТ «Техмашремонт» зобов’язане відшкодувати позивачу понесені ним витрати у зв’язку з виплатою пенсій особам, які набули пільговий стаж як до 01.01.2004, так і після цієї дати незалежно від дати призначення такої пенсії. Відомості про те, що ПАТ «Техмашремонт» є правонаступником підприємств, на яких працювали вказані особи, в матеріалах справи відсутні, ці обставини судами не встановлювались та не досліджувались. Отже, як було зазначено судом касаційної інстанції, суди не перевірили обґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення витрат по вказаним особам. Постанову КОАС та постанову КААС скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аналогічна причина скасування постанови КОАС з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у справах №№ 810/1794/11, 810/3332/13, при розгляді яких судами попередніх інстанцій необхідно було з’ясувати, хто саме є правонаступником по спірним зобов’язанням, і, відповідно, визначити суб’єкта сплати спірних витрат з урахуванням положень ст. 52 КАС України (заміна неналежної сторони).

 

При вирішенні справ зі спорів щодо соціального захисту та зайнятості інвалідів, судом касаційної інстанції були скасовано 1 постанову КОАС з прийняттям нового рішення з причин неправильного застосування норм матеріального права, 4 постанови КОАС з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції через неповне з’ясування обставин справи та порушення норм процесуального права.

Наприклад, постанову у справі № 810/5069/13-а, залишену без змін КААС, за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного авіаційного підприємства «Україна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця , якою у задоволенні позову відмовлено, ВАСУ було скасовано через порушення норм процесуального права, зокрема статей 79, 86, 159 КАС України, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки у 2012 році Державне авіаційне підприємство «Україна» повністю утримувалось за рахунок коштів державного бюджету,  то положення ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 щодо накладення адміністративно-господарських санкцій та нарахування відповідної пені не поширюються на це  підприємство. З вказаним висновком колегія суддів касаційної інстанції не погодилась, вказавши, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі №3-ПН, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420.

Проте, як зауважив суд касаційної інстанції, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вищевказаних вимог закону не врахував,  в порушення ст. 159 КАС України належним чином не з'ясував, чи виконав відповідач усі необхідні заходи, передбачені законодавством щодо недопущення правопорушення у сфері господарювання. Окрім того, на думку суду касаційної інстанції, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не перевірили доводів  позивача про те, що положення ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року №875-XII на відповідача не поширюються, оскільки підприємства, установи та організації, які підпадають під визначення неприбуткових, повинні бути внесені до реєстру неприбуткових організацій та установ – автоматизованої системи збору, накопичення та обробки даних про  неприбуткові  організації та установи. Проте відповідач не надав доказів про внесення його до реєстру, та не навели в рішеннях мотивів, за якими відхилили ці доводи. Постанову КОАС та ухвалу КААС було скасовано ВАСУ з направленням справи на новий розгляд.

Прикладом скасування постанови КОАС судом касаційної інстанції через допущені помилки у застосуванні норм матеріального права при розгляді справ вищезазначеної категорії, можна навести справу № 2а-3203/12/1070 за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  до СТОВ «Україна»  про стягнення адміністративно-господарських санкцій  та пені за незайняті два робочі місця інвалідами у 2011р. Відповідно до постанови КОАС, залишеної без змін КААС, позов задоволено.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, то позивачем правомірно застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції.

Суд касаційної інстанції з такими висновками судів не погодився з огляду на те, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією та Законом України від 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. На думку суду касаційної інстанції, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. У зв'язку з тим, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, він не може бути притягнений до відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування. Постанову КОАС та ухвалу КААС було скасовано з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

 

Незначну кількість скасованих рішень КОАС судом касаційної інстанції становлять постанови у справах зі спорів щодо звільнення з публічної служби – 4 (2,4 % від загальної кількості скасованих судових рішень). Підставами для скасування постанов даної категорії справ було неповне з’ясування обставин, що мали значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Всі 4 справи зі скасованими постановами було направлено до КОАС на новий розгляд.

Наприклад, постанову у справі № 810/2953/14 даної категорії, залишену без змін КААС, за позовом гр. Р. до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку, залишену без змін КААС, якою позовні вимоги задоволено частково, ВАСУ було скасовано через неповне дослідження та невірну надану правову оцінку обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Так, відповідно до постанови КОАС, змінено дату звільнення гр.Р. в наказі про звільнення на наступний робочий день, що слідує за останнім робочим днем тимчасової непрацездатності, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування наказу про догану, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем дотримано процедуру накладення дисциплінарного стягнення, тому підстав для його скасування не вбачається. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині скасування наказу про звільнення, суди попередніх інстанцій посилались на правомірність прийнятого відповідачем наказу, оскільки судами були встановлені факти неналежного виконання службових обов'язків та порушення позивачем вимог Закону України «Про державну службу».

 Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, ВАСУ було зазначено, що звільнення за порушення присяги можливо лише в разі невиконання особою обов’язків, передбачених ст. 17 Закону України «Про державну службу». Як вказав суд касаційної інстанції, приймаючи  рішення,  суди  попередніх інстанцій  не  звернули  уваги на те, що при винесенні наказу про звільнення з посади гр. Р. відповідачем не було  жодним чином аргументовано та  підтверджено здійснення  позивачем вчинку, який можна  було б  кваліфікувати як факт порушення ним присяги, не  зазначені  конкретні  протиправні  дії, що є перешкодою для його перебування на службі.

Крім того, на думку суду касаційної інстанції, суди попередніх інстанцій, приймаючи  рішення  про  часткове  задоволення  позову, а саме змінюючи  дату звільнення позивача, виходили з того, що позивач підлягає звільненню при виході з лікарняного. Водночас зміна дати звільнення, в такому випадку, не може вважатися належним захистом порушеного права. Аналогічна  правова позиція викладена у постанові ВСУ від 01.07.2014 справа  №21-212а14. Таким чином, на думку суду касаційної інстанції, судом першої та апеляційної інстанцій не було досліджено та надано правової оцінки тому, що зміна дати звільнення позивача не є належним способом захисту.

 

Висновки та пропозиції

 

За результатами проведеного аналізу та з метою формування  єдиної та правильної судової практики застосування норм КАС України при розгляді адміністративних справ, доцільним є проводити семінари з суддями КОАС з питань застосування норм процесуального права при розгляді адміністративних справ, здійснювати моніторинг змін у діючому законодавстві і вивчення судової практики з обговоренням їх на зборах суддів. 

Наведений аналіз свідчить про те, що у більшості випадків судові рішення КОАС скасовуються судом касаційної інстанції з підстав неповного з’ясування обставин справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, можна зазначити, що з метою усунення виявлених недоліків суддям КОАС при розгляді справ в поряду КАС України, слід більш ретельно вивчати матеріали справ, більш предметно підходити до застосування норм матеріального права та законодавства про адміністративне судочинство, а також всебічно, повно і об’єктивно досліджувати обставини справи при прийняті кінцевого рішення по суті позовних вимог.

Існує нагальна потреба вивчення суддями при підготовці справ до судового розгляду не тільки положень законів, які регулюють спірні правовідносини, але й підзаконних нормативно – правових актів, що регламентують конкретні правовідносини.

Крім того, при розгляді справ та прийнятті рішень, суддям КОАС потрібно постійно вивчати матеріали судової практики ВАСУ, брати до уваги його роз’яснення, інформаційні листи, знайомитися з узагальненнями судової практики по окремих питаннях адміністративного судочинства.

З метою недопущення помилок, які стають підставою для скасування постанов та ухвал в адміністративних справах в майбутньому, пропоную обговорити висновки узагальнення на зборах суддів КОАС.