Аналіз судової практики Київського окружного адміністративного суду щодо вирішення справ, що переглянуті в апеляційному та касаційному порядку у 2014 році

 

Аналіз судової практики щодо вирішення справ, що переглянуті в апеляційному та касаційному порядку та надійшли до Київського окружного адміністративного суду (далі – КОАС) станом на 31.12.2014, здійснено на виконання рішення зборів суддів КОАС від 29.08.2011.

Метою узагальнення є сприяння формуванню єдиного підходу до розгляду та вирішення адміністративних справ, однакового застосування законодавства, виявлення найбільш характерних порушень чи неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, підготовка пропозицій щодо забезпечення єдності судової практики в КОАС.

Впродовж періоду з 01.01.2014 до 31.12.2014 до КОАС надійшло 7671 позовна заява, впродовж аналогічного періоду 2013 року до КОАС надійшло 7160 позовних заяв. Протягом зазначеного періоду судом розглянуто та постановлено судові рішення у 7715 адміністративних справах та у 7527 справах - за аналогічний період попереднього року.

Станом на 31.12.2014 до Київського апеляційного адміністративного суду (далі - КААС) подано 2859 апеляційних скарг, що становить 37 % від загальної кількості ухвалених рішень, в 2013 році було оскаржено 2729 рішень, що становило 36,0% від рішень, ухвалених за цей період.

Після перегляду КААС до КОАС повернулось 3449 адміністративних справ, за аналогічний період 2013 року повернулось 1973 справи, з них:

 

• залишено без змін – 2879 рішень КОАС (1570 рішень залишено без змін в 2013 році);
• скасовано – 556 рішень КОАС, з яких 155 – ухвал та 402 постанови (393 рішення скасовано в 2013 році);
• змінено – 14 рішень КОАС (в 2013 році змінено 10 рішень).

Статистичні дані якості розгляду справ по кожному судді наведено в таблиці якості розгляду справ суддями КОАС.

Найбільший відсоток рішень, які оскаржені в апеляційному порядку спостерігається у суддів: Лисенко В.І. – 47%, Василенко Г.Ю. – 44,7%, та    Балаклицького А.І. і Лиски І.Г. – 44%. Найменший відсоток судових рішень, оскаржених до КААС у суддів: Лапія С.М. – 28%, Виноградової О.І. і Харченко С.В. – 31,7% та Журавля В.О. – 31,8%.

В даний період найбільший відсоток скасованих рішень спостерігається у суддів: Брагіної О.Є. – 12% (27 постанов та 22 ухвали), Спиридонової В.О. – 8,8% (25 постанов та 6 ухвал) та  Балаклицького А.І. – 8,6% (31 постанова та 5 ухвал).

 

 

Таблиця якості розгляду справ суддями КОАС станом на 31.12.2014

 

№	Суддя	Постановлено остаточних судових рішень (розглянуто по суті +повернуто +без розгляду +відмовлено)	Оскаржено в апеляційному порядку	% від загальної кількості винесених рішень	Залишено КААС без змін	Змінено КААС	Скасовано КААС			% скасованих від загальної кількості винесених рішень
							Усього:	з них:		Усього:	з них:
								ухвали	постанови		ухвали	постанови
1.	Басай О.В	69	24	34,8%	18	-	7	1	6	10,1%	1,4%	8,7%
2.	Балаклицький А.І.	418	184	44%	185	-	36	5	31	8,6%	1,2%	7,4%
3.	Брагіна О.Є	404	151	37%	132	-	49	22	27	12%	5,4%	6,7%
4.	Василенко Г.Ю.	421	188	44,7%	145	2	35	6	29	8,3%	1,4%	6,9%
5.	Виноградова О.І.	249	79	31,7%	83	-	9	4	5	3,6%	1,6%	2%
6.	Волков А.С.	344	132	38%	106	1	25	6	19	7,2%	1,7%	5,5%
7.	Головенко О.Д.	270	97	36%	95	-	19	8	11	7%	3%	4%
8.	Журавель В.О.	433	138	31.8%	149	1	25	4	21	5,7%	0,9%	4,8%
9.	Колеснікова І.С.	182	64	35%	90	-	23	4	19	12,6%	2%	10,6%
10.	Кушнова А.О.	14	1	7%	-	-	-	-	-	-	-	-
11.	Лапій С.М.	459	130	28%	146	1	16	4	12	3,5%	0,9%	2,6%
12.	Леонтович А.М.	391	162	41%	174	1	31	5	26	8%	1,3%	6,6%
13.	Лисенко В.І.	409	192	47%	179	-	34	5	29	8,3%	1,2%	7%
14.	Лиска І.Г	353	154	44%	156	1	27	5	22	7,6%	1,4%	6,2%
15.	Панова Г.В.	477	207	43%	206	1	34	9	25	7,1%	1,9%	5,2%
16.	Панченко Н.Д.	438	146	33%	135	-	19	6	13	4,3%	1,4%	3%
17.	Скрипка І.М.	390	132	34%	146	-	26	10	16	6,7%	2,6%	4,1%
18.	Спиридонова В.О.	350	147	42%	149	2	31	6	25	8,8%	1,7%	7,1%
19.	Терлецька О.О.	463	156	33,7%	142	1	37	18	19	8%	3,9%	4,1%
20.	Харченко С.В.	366	116	31,7%	121	1	20	12	8	5,5%	3,3%	2,2%
21.	Шевченко А.В.	391	154	39%	130	1	19	6	13	4,9%	1,5%	3,3%
22.	Щавінський В.Р.	424	169	40%	192	1	34	8	26	8%	1,9%	6,1%
23.	Інші	-	-	-	6	-	5	1	4	-	-	-
	УСЬОГО по суду	7715	2859	37%	2879	14	556	155	402	7,2%	2%	5,2%

Відповідно до інформації канцелярії суду впродовж 2014 року до КОАС за наслідками перегляду судових рішень у касаційному порядку повернулось 815 справ з Вищого адміністративного суду України (в аналогічний період минулого року повернулось 558 справи), з них:

• залишено без змін судові рішення КААС та КОАС у 540 справах (345 рішень в аналогічному періоді минулого року);
• залишено без змін рішення КААС, скасовано рішення КОАС у 68 справах (61 рішеня в аналогічному періоді минулого року);
• в 69 справах скасовано рішення КААС, рішення КОАС залишено в силі (55 рішень в аналогічному періоді минулого року);
• 135 рішень КОАС та КААС скасовано (89 рішень в аналогічному періоді минулого року);
• У 9 справах судові рішення змінені.

 

Зазначені дані по кожному судді наведено в таблиці.

 

Таблиця щодо справ, які надійшли з ВАСУ до КОАС станом на 31.12.2014

№	Суддя	б/з КААС та КОАС	б/з КААС, скасовано КОАС	Змінено КААС та/або КОАС	Скасовано КААС, КОАС в силі	Скасовано КААС та КОАС
1.	Басай О.В	2	-	-	-	-
2.	Балаклицький А.І.	49	9	0	9	12
3.	Брагіна О.Є	34	5	-	3	6
4.	Василенко Г.Ю.	9	1	-	5	-
5.	Виноградова О.І.	27	4	-	-	7
6.	Волков А.С.	25	1	2	5	5
7.	Головенко О.Д.	17	1	-	3	4
8.	Журавель В.О.	29	4	1	2	4
9.	Колеснікова І.С.	18	1	-	7	5
10.	Кушнова А.О.	-	-	-	-	-
11.	Лапій С.М.	33	5	-	5	11
12.	Леонтович А.М.	24	2	-	1	14
13.	Лисенко В.І.	27	-	-	1	6
14.	Лиска І.Г	25	2	-	3	8
15.	Панова Г.В.	44	5	-	7	4
16.	Панченко Н.Д.	31	2	-	-	9
17.	Скрипка І.М.	9	-	-	-	5
18.	Спиридонова В.О.	35	5	1	5	7
19.	Терлецька О.О.	16	7	2	2	6
20.	Харченко С.В.	33	4	2	3	5
21.	Шевченко А.В.	15	2	1	3	8
22.	Щавінський В.Р.	38	4	0	5	9
23.	Інші	17	2	-	1	4
ВСЬОГО:		540	62	9	69	135

 

 

Наведемо декілька прикладів ухвал КОАС, які скасовані КААС.

 

У справі № 810/3169/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консул-Україна" до Сімеїзської селещної ради, Управління Держкомзему у м. Ялті Автономної республіки Крим, треті особи: Острягін Олександр Іванович, Лавський Валерій Григорович  про визнання протиправними дій та скасування рішеня, постановою Окружного адміністративного Автономної Республіки Крим від 07.08.2012, залишеною без змін ухвалою Севастополького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012, позов задоволено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.03.2014 касаційну скаргу Лавського Валерія Григоровича задоволено, постанову Окружного адміністративного Автономної Республіки Крим від 07.08.2012 та ухвалу Севастополького апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 скасовано, направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 позовну заяву було залишено без розгляду.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу.

КОАС залишаючи позовну заяву без розгляду аргументував це тим, що позивач на виклики суду двічі поспіль у судові засідання не з’являвся, про причини свого неприбуття жодного разу суд не повідомляв. Жодних письмових заяв чи клопотань про розгляд справи без участі позивача або письмових заяв про відкладення судових засідань до суду не надходило.

КААС не погодився з висновком КОАС з наступних підстав.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

При цьому, вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду із вказаної підстави, суд повинен з'ясувати чи належним чином позивача було повідомлено про судовий розгляд перший і другий раз, чи обидва рази були відсутні поважні причини неприбуття позивача або інформація про такі причини, чи відсутня заява про розгляд справи за його відсутності. 

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою КОАС від 26.05.2014 прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду на 12.06.2014 на 13 год. 30 хв., 12.06.2014 розгляд справи було відкладено на 17.06.2014 на 10 год. 10 хв. разом з цим, в матеріалах справи взагалі відсутні належні докази повідомлення про це позивача, а також процесуальний документ про відкладення справи на 17.06.2014.

Повістки про виклик до суду для участі в судових засіданнях 12.06.2014 на 13 год. 30 хв. та на 17.06.2014 на 10 год. 10 хв. позивачу не направлялись, натомість, в зв’язку з тимчасовим призупиненням приймання до пересилання поштових відправлень, адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, були розміщені у мережі Інтернет на офіційному веб-порталі "Судова влада України" в розділі оголошень КОАС за адресою http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду справи КОАС, адресою місцезнаходження позивача є: 03036, м. Київ просп. Повітрофлотський 92 офіс 426 (том 1 а.с. 75).

Колегія суддів вирішила помилковими посилання КОАС на ЗУ “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, оскільки дія останнього не розповсюджується на позивача.

Таким чином, висновок КОАС про залишення адміністративного позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам процесуального права, оскільки позивача не було належним чином повідомлено про дату і час розгляду справи за адресою, зазначеною позивачем в заяві від 19.03.2014.

КААС постановив - апеляційну скаргу позивача – задовольнити, ухвалу КОАС від 17.06.2014 – скасувати та направити справу до КОАС для продовження розгляду.

 

У справі № 810/3028/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Технополіс-1” до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування рішень, ухвалою КОАС від 08.07.2014 позовну заяву було залишено без розгляду.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу.

КОАС залишаючи позовну заяву без розгляду виходив з того, що позивач (його представник) повторно не прибув у судове засідання без поважних причин та повідомлення про причини неприбуття.

КААС не погодився з висновком КОАС з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою КОАС від 20.06.2014 розгляд справи було призначено на 02.07.2014 о 15:00, позивач у судове засідання не прибув, однак через канцелярію суду 02.07.2014 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю в іншому судовому засіданні. Неявка позивача була визнана судом такою, що відбулась без поважних причин, розгляд справи відкладено на 08.07.2014.

В судове засідання 08.07.2014 позивач, його представник повторно не прибув, однак з поданого через канцелярію суду клопотання слідує, що представник позивача не може прибути у судове засідання у зв'язку із участю в іншій справі, причина за якою представник позивача повторно не з'явилась у судове засідання визнана КОАС не поважною, у зв’язку з чим, суд установив, що позивач (його представник) повторно не прибув у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Зазначена підстава кореспондує з частиною третьою статті 128 КАС України. Перше таке неприбуття тягне за собою відкладення розгляду справи, а друге – залишення позовної заяви без розгляду.

З телефонограми вбачається, що представника позивача повідомлено про розгляд справи, що була призначена на 02.07.2014 о 15:00 год. (далі – перше засідання) – 02.07.2014, тобто в той самий день на коли і було призначено засідання. (а.с. 75) 

Так, відповідно ст. 35 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Таким чином, КААС дійшов висновку, що в порушення ст. 35 КАС України, позивача не було належним чином повідомлено про перший розгляд справи, призначений на 02.07.2014 о 15:00 год.

Разом з цим, КААС погодився з висновком КОАС, що про розгляд справи, призначений на 08.07.2014, позивача було належним чином повідомлено, оскільки в матеріалах справи міститься телефонограма від 03.07.2014. (а. с. 84)

Але, не дивлячись на те, що позивача належним чином повідомлено про друге судове засідання, у суду не було підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки про перше судове засідання позивача належним чином повідомлено не було.

КААС постановив - апеляційну скаргу представника позивача- задовольнити, ухвалу КОАС від 08.07.2014 – скасувати та направити справу до КОАС для продовження розгляду.

 

У справі № 810/5286/14 за скаргою Синявської (Юрової) Людмили Данилівни на неправомірні дії та рішення заступника начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Роєнка Романа Володимировича, в якій просить скасувати постанову від 04.08.2014 № 179 та зобов’язати посадову особу державної виконавчої служби вчинити певні дії, ухвалою КОАС від 11.09.2014 було відмовлено у відкритті провадження по справі.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу.

КОАС відмовляючи у відкритті провадження виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

КААС не погодився з висновком КОАС з наступних підстав.

У розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, спір сторін за своєю суттю зводиться до визнання неправомірними дій, скасування постанови від 04.08.2014 року № 179 та зобов’язання вчинити дії.

Оскаржувана постанова від 04.08.2014 №179 винесена відповідачем з приводу перевірки матеріалів виконавчого провадження, а саме: проведення перевірки законності виконання рішення Баришівського районного суду Київської області від 27.04.1995 по справі №АЕ-43 про стягнення з Шимко В.М. на користь Синявської Л.Д. аліментів на утримання сина.

Перевірка здійснювалась відносно дій державного виконавця відділу ДВС Оболонського РУЮ м. Києва при виконанні виконавчого провадження № 9349050.

Отже, що в даному випадку, спір виник не у зв’язку з виконанням відповідачем рішення Баришівського районного суду, а у зв’язку з оскарженням дій стосовно перевірки матеріалів виконавчого провадження    № 9349050 з примусового виконання виконавчого листа від 27.04.1995 № АЕ-43, виданого Баришівським районним судом.

З огляду на зазначене, КААС вирішив, що висновок КОАС про необхідність оскарження дій та рішень заступника начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві в порядку та спосіб визначений ЦПК України не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України та не відповідає обставинам справи.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що судом КОАС при ухваленні спірного судового рішення порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Справи за позовами інших учасників виконавчого провадження чи осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій під час виконання таких виконавчих документів, підсудні окружним адміністративним судам. Територіальна підсудність таких справ визначається відповідно до положень ст. 19 КАС України.

Аналогічний правовий підхід викладено в п. 9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби” від 13.12.2010 року № 3, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір є адміністративним та підлягає розгляду в порядку, визначеному КАС України.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги апеляційної скарги стосовно постановлення нової ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі за скаргою Синявської (Юрової) Л.Д. від 04.09.2014 на неправомірні дії та рішення  заступника начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Роєнка Романа Володимировича не підлягають задоволенню, оскільки вирішення вказаного питання не віднесено чинним законодавством до компетенції суду апеляційної інстанції.

КААС постановив - апеляційну скаргу позивача – задовольнити частково, ухвалу КОАС від 11.09.2014 – скасувати та направити справу до КОАС для продовження розгляду.

 

У справі № 810/4820/14 за позовом Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит”, в особі філії “Центрального регіонального управління” Публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” до Відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, третя особа - Малік Ахмад Вікторович про скасування постанови та зобов’язання вчинити певні дії, ухвалою КОАС від 14.08.2014 відмовлено у відкритті провадження.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу.

КОАС відмовляючи у відкритті провадження виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

КААС не погодився з висновком КОАС з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

КААС звертає увагу на ту обставину, що позивачем оскаржується постанова ВДВС Києво-Святошинського РУЮ у Київській області про накладення арешту в межах виконавчого провадження, стороною якого позивач не є і не має жодного відношення до вказаного провадження.

Таким чином, судом не досліджені всі докази у справі в повному обсязі та не з'ясовано хто саме є стороною якого провадження, чиї права порушено, що призвело до ухвалення неправомірного рішення стосовно розгляду даного спору не в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до постанови Пленуму ВАСУ від 13.12.2010 № 3 “Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби”, в якій зазначено, що ст. 383 ЦПК України визначене обмежене коло осіб, які мають право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, щодо виконання судових рішень у господарських і цивільних справах відповідно до господарського та цивільного судочинства, а тому спори за зверненням інших осіб на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби при виконанні зазначених судових рішень належать до юрисдикції адміністративних судів.

З огляду на те, що вищевикладений позов стосується оскарження дії державного виконавця особою, яка не є учасником виконавчого провадження, КААС прийшов до висновку, що даний спір повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

КААС постановив - апеляційну скаргу позивача – задовольнити, а ухвалу КОАС від 14.08.2014 – скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

 

У справі № 810/2953/14 за позовом Радіонова Романа Анатолійовича до Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку, постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2013, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2013, позовні вимоги було задоволено частково. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.03.2014 касаційну скаргу Радіонова Романа Анатолійовича задоволено, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.02.2013 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2013 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2014 позовну заяву було залишено без розгляду.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу.

КОАС залишаючи позовну заяву без розгляду аргументував це тим, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин і не звернувся до суду із заявою про судовий розгляд за його відсутності.

КААС не погодився з висновком КОАС з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, здійснюється рекомендованою кореспонденцією із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки факсимільним повідомленням, електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.

Водночас, у своїй апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що судові повістки на 12.06.2014 та 26.06.2014 на його адресу не надходили, – що і стало підставою для повторної неявки в судове засідання.

Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача про дату судових засідань, призначених на 12.06.2014 та 26.06.2014, в порядку, визначеному ст.ст. 33 - 35 КАС України.

Натомість, в матеріалах справи, наявне лише повідомлення про розміщення інформації про дату та час розгляду справи на офіційному порталі “Судова влада України”, тобто у спосіб не передбачений КАС України.

При цьому в матеріалах справи наявні відомості щодо мобільного номера телефону позивача так, і номера телефону відповідача, що, на переконання колегії суддів, дозволяло суду першої інстанції повідомити осіб, які беруть участь у справі про її розгляд, шляхом телефонограми у відповідності до ч. 3 ст. 33 КАС України, навіть за умов, що склалися.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про належність повідомлення позивача про дату, час та місце судових засідань передчасним.

КААС постановив - апеляційну скаргу представника позивача- задовольнити, ухвалу КОАС від 26.06.2014 скасувати. Справу направити до КОАС для продовження розгляду.

 

У справі № 810/4227/14 за позовом Фізичної особи-підприємця Метик Олени Василівни до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, ухвалою КОАС від 16.07.2014 позовну заяву було залишено без розгляду. 

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу.

КОАС залишаючи позовну заяву без розгляду пояснював це тим, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду без поважних на те причин.

КААС не погодився з висновком КОАС з наступних підстав.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, КОАС постановляючи ухвалу  посилався на ст. 100 КАС України, якою передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без рогляду.

Зокрема, в листі Вищого адміністративного суду України                    № 203/11/13-11 від 01.11.2011 зазначено, що КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою ст. 99 Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, ч. 4 та 5 ст. 99 КАС України.

Згідно до ч. 3 ст. 99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, згідно п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Статтею 1020 ПК України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Пунктом 56.21 ст. 56 ПК України встановлено, що у разі, коли норма Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відтак, позивачем не було порушено строк звернення до суду.

КААС постановив - апеляційну скаргу представника позивача- задовольнити, ухвалу КОАС від 16.07.2014 – скасувати, справу направити до КОАС для продовження розгляду.

 

У справі № 810/5419/14 за позовом приватного підприємства “Адітум Маркет” до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, ухвалою КОАС від 23.09.2014 задоволено клопотання позивача про забезпечення позову.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу.

КОАС дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення позивача прийшов до висновку, що є підстави для вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області № 146 від 21.08.2014 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства “Адітум Маркет” (код ЄДРПОУ 33558727) та зобов'язання Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області вилучити з бази “Анульована реєстрація платників ПДВ” відомості про анулювання свідоцтва ПДВ  № 200093156 та внести данні про поновлення свідоцтва ПДВ Приватного підприємства “Адітум Маркет” індивідуальний податковий номер 335587210139.

КААС частково погодився з висновком КОАС з наступних підстав.

Відповідно до ст. 117 КАС України – суд, за клопотанням позивача, може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, можливе порушення прав, свобод та інтересів позивача полягає в тому, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства “Адітум Маркет” унеможливить виконання рішення суду в майбутньому.

Враховуючи викладене вище, КААС погодився з висновком КОАС про часткову необхідність задоволення заяви про забезпечення позову, в частині зупинення дії Рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області № 146 від 21.08.2014 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства “Адітум Маркет” (код ЄДРПОУ 33558727), оскільки, у разі анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства “Адітум Маркет”, виконання рішення суду в майбутньому може бути ускладнено.

Стосовно зобов'язання Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області вилучити з бази “Анульована реєстрація платників ПДВ” відомості про анулювання свідоцтва ПДВ № 200093156 та внести данні про поновлення свідоцтва ПДВ Приватного підприємства “Адітум Маркет” індивідуальний податковий номер 335587210139, КААС не вбачає підстав для задоволення, оскільки, згідно досліджених письмових доказів, підстави, передбачені чинним законодавством для задоволення клопотання в цій частині, не наведені та відсутні і є фактичним розглядом справи по суті.

КААС постановив - апеляційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області – задовольнити частково, ухвалу КОАС від 23.09.2014 – скасувати в часині зобов'язання Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області вилучити з бази“Анульована реєстрація платників ПДВ” відомості про анулювання свідоцтва ПДВ № 200093156 та внести данні про поновлення свідоцтва ПДВ Приватного підприємства “Адітум Маркет” індивідуальний податковий номер 335587210139 прийняти нову, якою відмовити в задоволенні клопотання в цій частині. В решті ухвалу залишити без змін.

 

Наведемо декілька прикладів постанов КОАС, які скасовані КААС

 

У справі № 810/3477/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Шен-Сервіс” до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, постановою КОАС від 02.07.2014 позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

КОАС, задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що позивач мав право на неподання у вказаних в запиті пояснень та їх документального підтвердження, відповідачем, в порушення вимог податкового законодавства України, було прийнято оспорюваний наказ про проведення виїзної позапланової документальної перевірки позивача.

Проте, КААС не погодився із таким висновком КОАС з огляду на наступне.

В матеріалах справи містяться докази того, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області листом від 16.04.2014 № 3965/10-22-323 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шен-Сервіс”, в якому з посиланням на пп. 16.1.5 п. 16.1, ст. 16, пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI запропонувала надати протягом десяти робочих днів від дня отримання запиту, письмові пояснення та їх документальне підтвердження взаємовідносин з ТОВ “Енергія Інвест Нью” за лютий 2014 року.

ТОВ “Шен-Сервіс” листом від 29.04.2014 повідомило податковий орган про відмову у виконанні запиту з посиланням на складення його з порушенням норм податкового законодавства України, які встановлюють вимоги до змісту такого виду документів податкових органів, що адресуються платнику податків.

03.06.2014 в.о. начальника Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління міндоходів у Київській області винесено Наказ № 500  про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Шен-Сервіс” з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ “Леотрейдінг Нью” та ТОВ “Енергія Інвест Нью” за період з 01.02.2014 по 28.02.2014.

КААС важає що зазначений Наказ про проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ “Шен-Сервіс” прийнятий податковим органом відповідно до вимог податкового законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: заявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Із змісту наведеної норми вбачається, що факт ненадання пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби, є підставою для проведення документальної позапланової перевірки.

Отже, оспорюваний Наказ податкового органу № 500 від 03.06.2014 про проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ “Шен-Сервіс” прийнятий у відповідності з вимогами податкового законодавства.

КААС врахував доводи апелянта про те, що підставою для направлення листа від 16.04.2014 № 3965/10-22-323 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження стало отримання відповідачем від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акта від 03.04.2014 № 964/26-59-22-03/38465810 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Леотрейдинг Нью” щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.02.2013 по 31.01.2014 та акта від 08.05.2014 № 1287/26-55-22-07/39028479 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Енергія Інвест Нью” щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 по 31.03.2014.

До того ж, оскаржуваний Наказ №500 від 03.06.2014 не породжує для позивача правових наслідків та не порушує права та інтереси позивача.

КААС постановив - апеляційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області – задовольнити, постанову КОАС від 02.07.2014 скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Шен-Сервіс" до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування  наказу – відмовити.

 

У справі № 810/3350/14 за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, постановою КОАС від 20.06.2014 вищевказаний адміністративний позов було задоволено (в порядку скороченого провадження).

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

КОАС  задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що у встановлений судом строк відповідачем не надано заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Проте, КААС не погодився із таким висновком КОАС з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Хмельницькій області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань характеристик продукції, за результатами якої складено Акт № 0110 від 05.12.2013.

За результатами перевірки Інспекцією складено Протокол № 0092 від 06.12.2013, яким встановлено порушення п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", а саме введення в обіг продукції, на якій відсутній національний знак відповідності.

На підставі викладеного та у відповідності до ч. 5 ст. 30 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" відповідачем прийнято проект рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 06.12.2013 та постанову про накладення штрафних санкцій від 24.12.2013 № 82 в розмірі 17000,00 грн.

У зв’язку з тим, що відповідач штраф у розмірі 17000, 00 грн не сплатив, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Хмельницькій області звернулась до суду.

Однак, в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, 30.10.2014 до суду надішло клопотання ТОВ "Технополіс-1" про долучення до матеріалів справи постанову КОАС від 16.06.2014.

КААС вирішив за необхідне взяти до уваги вказану постанову КОАС від 16.06.2014, оскільки остання є належним доказом, який містить інформацію щодо предмету доказування.

Так, постановою КОАС від 16.06.2014 адміністративний позов ТОВ "Технополіс-1" задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Хмельницькій області про накладення штрафних санкцій № 82 від 24.12.2013.

Згідно відповідної відмітки у матеріалах справи постанова набрала законної сили 12.07.2014.

З урахуванням того, що постанова КОАС від 16.06.2014 у справі № 810/3452/14 набрала законної сили, відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 255 КАС України ці обставини не доказуються.

Тому, враховуючи беззаперечний факт, того, що постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Хмельницькій області про накладення штрафних санкцій № 82 від 24.12.2013 скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили, колегія суддів вирішила позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій в сумі 17000 грн безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

КААС постановив - апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1"  задовольнити, постанову КОАС від 20.06.2014 скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Хмельницькій області відмовити.

 

У справі № 810/4744/14 за позовом Приватного підприємства “Конкорд” до Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, постановою КОАС від 17.09.2014 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

КОАС, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не доведено безтоварність операцій між позивачем та ТОВ “Хелдіг”, ТОВ “Торгстрім плюс”, ТОВ “Укрінженерія”, ПП “Біг Кепітал”, ТОВ “Елітсервіс-2008” та ТОВ “Хортком”. Натомість, первинними документами підтверджується реальність здійснення господарських операцій, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність вчинених правочинів, а тому висновки відповідача про порушення вимог підпункту пункту 4.1 статті   4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті   7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті   7 Закону України “Про податок на додану вартість”, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті   5, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті   5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з вище вказаними контрагентами є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення від 26.03.2012 № 0000712301 та № 0000722301 є протиправними.

Проте, КААС не погодився із таким висновком КОАС з огляду на наступне.

Документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

 КААС вирішив, що для правильного вирішення даного спору, дослідженню підлягає перш за все реальність господарської операції, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей з його контрагентами.

Так, з матеріалів справи убачається, що у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з вище вказаними контрагентами, з якими укладено усні договори поставки за якими позивачу передано рідке мило, засіб для розпалювання, шампунь, бальзам для волосся, блондо ран та пінка для укладки волосся.

Податковим органом під час проведення перевірки використані бухгалтерські документи надані ТОВ “Конкорд”, зокрема: оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, реєстри отриманих податкових накладних за відпущені товарно-матеріальні цінності, податкові накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей, видаткові накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей, листи, довідки, відповіді на запити Фастівської ОДПІ.

Водночас в підтвердження вказаних господарських відносин в матеріалах справи містяться оформлені контрагентами позивача податкові накладні виписані контрагентами позивача згідно яких задекларовано відповідні суми податкового кредиту з податку на додану вартість, видаткові накладні (а.с.53-96).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні акти приймання передачі матеріальних цінностей, рахунки-фактури, заявки, довіреності на отримання товару, докази поставлення товару на склад, докази відвантаження товару, товарно-транспортні накладні відомості тощо, які не були також надані і податковому органу під час проведення перевірки.

Водночас в матеріалах справи на підствердження оплати за проданий ТОВ “Хелдіг”, ТОВ “Торгстрім плюс”, ТОВ “Укрінженерія”, ПП “Біг Кепітал”, ТОВ “Елітсервіс-2008” та ТОВ “Хортком” позивач товар містяться банківські виписки (а.с.97-111). Проте із вказаних виписок неможливо встановити оплата згідно якого договору та якого товару/послуг здійснено.

При цьому, судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ “Конкорд” є парфумерно-косметична діяльність. Відтак, доказом отримання товарів/послуг позивачем від контрагентів можуть бути первинні документи, що підтверджують подальше використання отриманого товару у власній господарській діяльності або його збут.

Не надано таких доказів і під час розгляду справи як в КОАС так і в КААС, що свідчить про недоведеність ТОВ “Конкорд” реальності господарських операцій.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012       № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

КААС звернув увагу на те, що копії наданих податкових накладних лише фіксують господарську операцію. В свою чергу, позивачем не надано до суду документів, що підтверджують наявність товару, який в подальшому був реалізований. Не надано таких документів в якості доказів і під час розгляду справи в апеляційному провадженні.

Відповідно до   Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Також, у відповідності до п. 44.6 ст. 44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення. Разом з тим, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до вимог, встановлених абз. 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. Однак позивачем цього зроблено не було.

За таких обставин, КААС вбачає правомірним висновок відповідача про порушення позивачем вищезазначених норм Податкового кодексу України щодо обов'язкового підтвердження податкового кредиту та суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств первинними бухгалтерськими документами, а відтак правомірність спірних податкових повідомлень-рішень від 26.03.2014 №0000712301, №0000722301.

КААС постановив - апеляційну скаргу Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області – задовольнити, постанову КОАС від 17.09.2014 – скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства “Конкорд”, - відмовити.

 

У справі № 810/3116/14 за позовом Публічного акціонерного товариства “Український професійний банк” до Відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Скрипка Володимир Олександрович, Публічне акціонерне товариство “Ерсте Банк”, про зняття арешту з майна, постановою КОАС від 01.09.2014  у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

КОАС відмовляючи у задоволенні позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що заявляючи вимогу про зняття арешту з предмету застави саме у порядку адміністративного судочинства позивачем неправильно обрано спосіб захисту своїх прав. При цьому, КОАС виходив з того, що між кредиторами та боржником існує спір щодо способу та черговості погашення зобов’язань за рахунок одного й того ж майна, тому позов повинен вирішуватися у порядку цивільного судочинства.

Проте, КААС вирішив, що розглянувши справу по суті КОАС порушив норми процесуального та матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи, з наступних підстав.

Згідно частини першої ст. 60 Закону України “Про виконавче провадження” особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною першою ст. 181 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно матеріалів справи, позивач не є стороною виконавчого провадження № 23363987.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, публічно – правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є публічно – правовий спір, який випливає із здійснення суб’єктом владних повноважень управлінських функцій.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

КААС вважає, що даний адміністративний позов про звільнення майна з-під арешту заявлено у зв'язку з наявністю у позивача пріоритетного права звернення стягнення на заставлене майно перед іншими кредиторами. Тобто, предметом позову у цій справі є спір з іншими кредиторами про захист наявного у позивача переважного права звернення стягнення на майно як заставодержателя, що свідчить про відсутність публічно – правового спору, який випливає із здійснення суб’єктом владних повноважень управлінських функцій.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Тому, колегія суддів вважає за необхідне роз’яснити позивачу, що із даним позовом він може звернутися в порядку цивільного судочинства.

КААС постановив - апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Український професійний банк” задовольнити частково, постанову КОАС від 01.09.2014 скасувати та провадження у справі закрити.

 

У справі № 810/1505/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гросс” до Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, постановою КОАС від 14.04.2014 в задоволенні позовних вимог ТОВ “Гросс” було відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

КОАС, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідачем, що податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем правомірно.

КААС вважає помилковим даний висновок КОАС з огляду на наступне.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, законодавством передбачено право платників податків на самостійне виправлення виявленої помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації, шляхом надіслання уточнюючого розрахунку, протягом 1095 днів.

Положення ст. 198 ПК України, якими встановлено порядок формування податкового кредиту, та згідно п. 198.6 якої у разі, якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, набрали чинності з 1 січня 2011 року згідно п. 1 розділу XIX “Прикінцеві та перехідні положення” Податкового кодексу України та не мають зворотної дії в часі.

За таких обставин КААС дійшов висновку про те, що оскільки позивачем подані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2012 року у листопаді 2013 року, тобто, в межах строків давності, визначених ст. 102 ПК України, та за відповідною формою, то ТОВ “Гросс” дотримано встановлений порядок внесення змін до податкової звітності.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 №0005872204 винесено податковим органом безпідставно та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

КААС постановив - апеляційну скаргу позивача – задовольнити, постанову КОАС від 14.04.2014 – скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

 До основних причин скасування рішень КОАС можна віднести наступні:

1. Невірне тлумачення норм законодавства або наведені в рішенні КОАС норми не поширюються на вказану ситуацію.
2. Невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
3. Порушення норм процесуального права.
4. Неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.
5. Порушення норм матеріального права.
6. Не надання належної оцінки всім обставинам справи, не вірне застосування законодавства, що регулює певні правовідносини.