flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Аналіз судової практики Київського окружного адміністративного суду щодо вирішення справ, переглянутих судами вищих інстанцій за 2016 рік

На виконання рішення зборів суддів Київського окружного адміністративного суду (далі – КОАС) від 29.08.2011 проаналізовано причини зміни та скасування судових рішень в адміністративних справах за період січень-грудень 2016 року, переглянутих в апеляційному, касаційному порядку та Верховним Судом України.

Метою дослідження було вивчення причин скасування та зміни судових рішень в адміністративних справах, виявлення проблемних та спірних питань, які виникають при застосуванні норм матеріального і процесуального права, та в подальшому стають причиною скасування або зміни прийнятих постанов та постановлених ухвал за результатами вирішення адміністративних спорів, надання пропозицій щодо заходів, які необхідно вжити для формування єдиної судової практики, а відповідно і підвищення рівня здійснення правосуддя у суді.

Об’єктом вивчення були адміністративні справи та судові рішення, прийняті за результатами їхнього судового розгляду, а також ухвали та постанови Київського апеляційного адміністративного суду (далі - КААС), ухвали Вищого адміністративного суду України (далі – ВАСУ), постановлені за результатами перегляду судових рішень в адміністративних справах в апеляційному та касаційному порядку, а також ухвали Верховного Суду України (далі – ВСУ).

Протягом 2016 року в провадженні КОАС перебувало 6362 адміністративних справи і матеріалів. Розглянуто та постановлено судові рішення у 5143 справах і матеріалах, з яких 2626 – з прийняттям постанови. Задоволено 1643 адміністративних позовів. По 60 адміністративним справам провадження було закрито. 294 заяви залишено без розгляду. Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду склав 1197 адміністративних справ.

Протягом звітного періоду всього за апеляційними скаргами направлено до КААС 1807 адміністративних справ та матеріалів, що становить 35,1% від загальної кількості розглянутих справ та матеріалів. Сторонами та іншими особами, які брали участь у справі, а також особами, які не брали участі у справах було оскаржено 1469 постанов та 338 ухвал КОАС. Протягом 2016 року КААС всього переглянуто по суті 1265 судових рішень КОАС. За результатами апеляційного перегляду:

залишено без змін - 933 судових рішень (18,1%), з яких 795 постанов (15,5%), 138 ухвал (2,7%);

скасовано - 317 судових рішень (6,2%), з яких: 112 ухвал (2,2%); 205 постанов (4%);

змінено – 15 судових рішень (0,3%), з яких 14 постанов (0,3%), 1 ухвала (0,02%).

Інформація щодо скасованих рішень КОАС окремо по суддях в адміністративних справах, переглянутих КААС у 2016 році.

Судді КОАС

Постанови

Ухвали

Усього

1.Басай О.В.

4

2

6

2.Балаклицький А.І.

10

4

14

3.Брагіна О.Є.

24

31

55

4.Василенко Г.Ю.

9

8

17

5.Виноградова О.І.

16

4

20

6.Волков А.С.

21

12

33

7.Головенко О.Д.

1

-

1

8.Горобцова Я.В.

9

2

11

9.Дудін С.О.

15

2

17

10.Журавель В.О.

-

-

-

11.Колеснікова І.В.

-

-

-

12.Кушнова А.О.

16

4

20

13.Лапій С.М.

10

7

17

14.Леонтович А.М.

-

-

-

15.Лисенко В.І.

1

-

1

16.Лиска І.Г.

6

6

12

17.Панова Г.В.

15

6

21

18.Панченко Н.Д.

4

8

12

19.Скрипка І.М.

3

-

3

20.Терлецька О.О.

15

8

23

21.Файчак В.О.

-

-

-

22.Харченко С.В.

2

5

7

23.Шевченко А.В.

-

-

-

24.Щавінський В.Р.

24

3

27

Усього:

205

112

317

Інформація щодо змінених  рішень КОАС окремо по суддях в адміністративних справах, переглянутих КААС у 2016 році.

Судді КОАС

Постанови

Ухвали

Усього

1.Басай О.В.

-

-

-

2.Балаклицький А.І.

1

-

1

3.Брагіна О.Є.

4

-

4

4.Василенко Г.Ю.

1

-

1

5.Виноградова О.І.

-

-

-

6.Волков А.С.

2

-

2

7.Головенко О.Д.

-

-

-

8.Горобцова Я.В.

 

 

 

9.Дудін С.О.

1

-

1

10.Журавель В.О.

-

-

-

11.Колеснікова І.В.

-

-

-

12.Кушнова А.О.

-

-

-

13.Лапій С.М.

1

-

1

14.Леонтович А.М.

-

-

-

15.Лисенко В.І.

-

-

-

16.Лиска І.Г.

-

-

-

17.Панова Г.В.

1

-

1

18.Панченко Н.Д.

1

-

1

19.Скрипка І.М.

-

-

-

20.Терлецька О.О.

1

-

1

21.Файчак В.О.

-

-

-

22.Харченко С.В.

-

-

-

23.Шевченко А.В.

-

-

-

24.Щавінський В.Р.

1

1

2

Усього:

14

1

15

Слід зазначити, що протягом 2016 року судді Головенко О.Д., Журавель В.О., Леонтович А.М., Лисенко В.І., Скрипка І.М., Файчак В.О. та Шевченко А.В. були без повноважень судді.

Таким чином, частка змінених та скасованих судових рішень КОАС судом апеляційної інстанції за звітний період становить 26,2% від загальної кількості переглянутих судових рішень та 6,5% від загальної кількості розглянутих КОАС справ і матеріалів.

Тобто, серед змінених та скасованих судових рішень судом апеляційної інстанції переважали постанови (66%), частка ухвал становить 34%.

Протягом 2016 року Вищим адміністративним судом України (далі – ВАСУ) витребувано з КОАС для перегляду в касаційній інстанції 623 (12,1% від загальної кількості розглянутих справ і матеріалів) адміністративних справ. До КОАС повернулось 546 (10,6%) справ, які ВАСУ були переглянуті у 2016 році.

За результатами касаційного перегляду:

залишено без змін КОАС та КААС - 269 судових рішень (5,2%), з яких 259 постанов (5%), 10 ухвал (0,2%);

скасовано КААС, залишено в силі КОАС33 постанови (0,6%);

скасовано КОАС та КААС - 172 судових рішення (3,3%), з яких: 11 ухвал (0,2%); 161 постанов (3,1%);

змінено КОАС7 судових рішень (0,2%), з яких: 7 постанов (0,2%);

залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС71 постанова (1,4%).

Інформація щодо скасованих судових рішень КОАС та КААС окремо по суддях в адміністративних справах, переглянутих ВАСУ у 2016 році.

Судді КОАС

Постанови

Ухвали

Усього

1.Басай О.В.

1

-

1

2.Балаклицький А.І.

9

-

9

3.Брагіна О.Є.

5

2

7

4.Василенко Г.Ю.

17

-

17

5.Виноградова О.І.

6

-

6

6.Волков А.С.

9

-

9

7.Головенко О.Д.

3

-

3

8.Дудін С.О.

2

-

2

9.Журавель В.О.

5

-

5

10.Колеснікова І.В.

3

-

3

11.Кушнова А.О.

5

 

5

12.Лапій С.М.

19

-

19

13.Леонтович А.М.

3

-

3

14.Лисенко В.І.

8

-

8

15.Лиска І.Г.

6

2

8

16.Панова Г.В.

15

1

16

17.Панченко Н.Д.

6

-

6

18.Скрипка І.М.

7

-

7

19.Терлецька О.О.

8

4

12

20.Файчак В.О.

5

-

5

21.Харченко С.В.

1

1

2

22.Шевченко А.В.

6

1

7

23.Щавінський В.Р.

12

-

12

 

161

11

172

 

Інформація щодо змінених  рішень КОАС окремо по суддях в адміністративних справах, переглянутих ВАСУ у 2016 році.

 

Судді КОАС

Постанови

Ухвали

Усього

1.Басай О.В.

-

-

-

2.Балаклицький А.І.

-

-

-

3.Брагіна О.Є.

-

-

-

4.Василенко Г.Ю.

2

-

2

5.Виноградова О.І.

-

-

-

6.Волков А.С.

-

-

-

7.Головенко О.Д.

-

-

-

8.Дудін С.О.

-

-

-

9.Журавель В.О.

1

-

1

10.Колеснікова І.В.

-

-

-

11.Кушнова А.О.

-

-

-

12.Лапій С.М.

-

-

-

13.Леонтович А.М.

-

-

-

14.Лисенко В.І.

-

-

-

15.Лиска І.Г.

-

-

-

16.Панова Г.В.

1

-

1

17.Панченко Н.Д.

1

-

1

18.Скрипка І.М.

-

-

-

19.Терлецька О.О.

-

-

-

20.Файчак В.О.

-

-

-

21.Харченко С.В.

-

-

-

22.Шевченко А.В.

1

-

1

23.Щавінський В.Р.

1

-

1

Усього:

7

-

7

 

Протягом 2016 року Верховним Судом України (далі – ВСУ) витребувано з КОАС 22 (0,4% від загальної кількості розглянутих справ і матеріалів) адміністративні справи. За звітний період ВСУ переглянуто 15 справ. За результатами перегляду ВСУ:

відмовлено в задоволенні заяви про перегляд судових рішень - 10 (0,2%);

скасовано КОАС, КААС та ВАСУ - 5 (0,1%).

 

Аналіз причин скасування та зміни ухвал,

постановлених суддями КОАС в адміністративних справах,

переглянутих в апеляційному та касаційному порядку

у 2016 році

 

Сторонами та іншими особами, які брали участь у справі, а також особами, які не брали участі у справах було оскаржено в апеляційному порядку 338 ухвал КОАС. Протягом 2016 року КААС всього переглянуто 251 ухвалу КОАС.

За результатами апеляційного перегляду:

залишено без змін - 138 ухвал (40,8% від загальної кількості оскаржених ухвал, 2,7% від загальної кількості винесених рішень);

скасовано - 112 ухвал (33,1% від загальної кількості оскаржених ухвал та 2,2% від загальної кількості винесених рішень) та справи повернуто для продовження розгляду;

змінено1 ухвалу (0,3% від загальної кількості оскаржених ухвал та 0,02% від загальної кількості винесених рішень) та справи повернуто для продовження розгляду).

Протягом звітного періоду предметом апеляційного оскарження були ухвали:

- про залишення позовної заяви без руху – 25 (7,4% від загальної кількості оскаржених ухвал КОАС);

- про повернення позовної заяви/подання – 115 (34%);

- про відмову у відкритті провадження у справі – 26 (8%);

- про забезпечення адміністративного позову (скасування заходів) – 15 (4,4%);

- про залишення позовної заяви без розгляду – 81 (24%);

- про зупинення провадження у справі (поновлення) – 12 (3,3%);

- про закриття провадження у справі – 20 (5,9%);

- про передачу справи до іншого суду - 5 (1,5%);

- про зміну способу і порядку виконання судового рішення – 3 (0,9%);

- про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню – 4 (1,2%);

- окремі ухвали – 7 (2,1%);

- про розстрочку виконання судового рішення – 2 (0,6%);

- про виправлення помилок у виконавчому листі/постанові – 4 (1,2%);

- в порядку виконання судового рішення (ч.5 ст. 257 КАС України) – 1 (0,3%);

- про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання – 9 (2,7%);

- про заміну сторони у виконавчому провадженні – 1 (0,3%);

- про видачу дублікату виконавчого листа – 1 (0,3%);

- про роз’єднання позову – 1 (0,3%);

- про роз’яснення судового рішення – 2 (0,6%);

- про поворот виконання судового рішення – 1 (0,3%);

- за нововиявленими обставинами – 2 (0,6%);

- інші (повернення судового збору) – 1 (0,3%).

Протягом звітного періоду предметом апеляційного перегляду були ухвали:

- про повернення позовної заяви/подання –                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   78 (31,5% від загальної кількості переглянутих), з них: 45 скасовано, 33 залишено без змін;

- про залишення позовної заяви без розгляду – 70 (28,2%), з них 32 скасовано, 38 залишено без змін;

- про відмову у відкритті провадження у справі – 26 (10,4%), з них 12 скасовано, 14 залишено без змін;

- про забезпечення адміністративного позову – 11 (4,4%), з них 2 скасовано, 9 залишено без змін;

- про зупинення/поновлення провадження у справі – 8 (3,2%), з них 2 скасовано, 5 залишено без змін, 1 змінено;

- про закриття провадження у справі – 17 (6,8%), з них 8 скасовано, 9 залишено без змін;

- про призначення експертизи – 1 (0,4%), яку залишено без змін;

- про передачу справи до іншого суду – 5 (2%), з них 2 скасовано, 3 залишено без змін;

- про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання – 5 (2%), з них 1 скасовано, 4 залишено без змін;

- про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню – 3 (1,2%), які залишено без змін;

- про зміну способу і порядку виконання судового рішення – 1 (0,4%), яку залишено без змін;

- окремі ухвали – 9 (3,6%), з них 4 скасовано, 5 залишено без змін;

- про розстрочку виконання судового рішення – 2 (0,8%), які залишено без змін;

- в порядку виконання судового рішення (ч.5 ст. 257 КАС України) – 1 (0,4%), яку було скасовано;

- про залишення позовної заяви без руху – 9 (3,6%), 2 – скасовано, 7 - залишено без змін;

- про видачу дублікату виконавчого листа – 1 (0,4%), яку залишено без змін;

- про поворот виконання судового рішення – 1 (0,4%), яку залишено без змін;

- про роз’яснення судового рішення – 1 (0,4%), яку залишено без змін;

- інші (внесення виправлень в резулятивну частину постанови, виправлення описки) – 2 (0,8%), з них 1 (0,4%) скасовано, 1 (0,4%) – залишено без змін.

Таким чином, протягом звітного періоду КААС було скасовано 112 ухвал: про повернення позовної заяви/подання - 45 (57,7% від загальної кількості переглянутих КААС ухвал про повернення позову/подання); про залишення позову без розгляду32 (45,7%); про відмову у відкритті провадження – 12 (46,2%); про закриття провадження у справі – 8 (47,1%); окрема ухвала 4; про передачу справи до іншого суду за підсудністю2; про зупинення провадженні у справі – 2; про вжиття заходів забезпечення позову2, про залишення позову без руху – 2, про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання - 1; в порядку виконання судового рішення на підставі ч.5 ст. 257 КАС України) – 1, інші ухвали – 1.

1 ухвалу про зупинення провадження у справі було змінено КААС.

Протягом звітного періоду ВАСУ було скасовано 11 ухвал: 4 ухвали про повернення позовної заяви, 1 – про закриття провадження у справі; 2 – про відмову у відкритті провадження у справі, 1 – про залишення позову без руху, 2 – про залишення позову без розгляду; 1 – про зупинення провадження у справі.

Також, ВАСУ було залишено без змін 10 ухвал КОАС: 2 - про повернення позову, 1 – про відмову у відкритті провадження, 3 – залишення позову без розгляду, 1 – про розстрочення виконання рішення суду, 1 – про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; 1 – про зупинення провадження, 1 – про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Вивчивши підстави скасувань ухвал КОАС судами апеляційної та касаційної інстанції у 2016 році, можна зазначити, що, при постановленні ухвал судді КОАС допускали передчасність висновків та порушення норм процесуального права, що призводило до неправильного вирішення питання.

Підведемо підсумки причин скасування по основним видам ухвал протягом звітного періоду та наведемо приклади всіх скасованих ухвал КОАС, які надійшли після перегляду судами вищих інстанцій у грудні 2016 року.

 

Повернення позовної заяви/подання

Згідно з даними судової статистики, протягом 2016 року КААС було переглянуто в апеляційному порядку 78 ухвал про повернення позовної заяви/подання. За результатами апеляційного перегляду у січні-грудні 2016 року 33 ухвали залишено без змін, 45 ухвал скасовано.

Ч. 3 ст.108 КАС України передбачає перелік підстав, за наявності яких позовна заява повертається позивачеві. Ці підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Розглянемо основні причини скасування ухвал КОАС про повернення позову судом апеляційної інстанції протягом 2016 року за переліком підстав повернення, передбачених ч. 3 ст. 108 КАС України.

Підстава повернення – п. 1 ч. 3 ст.108 КАС України – скасовано 32 ухвали, а саме у суддів КОАС:

Брагіної О.Є. – 6, Панової Г.В. - 4, Василенко Г.Ю. - 3, Панченко Н.Д. - 3, Терлецької О.О. - 3, Басая О.В. – 2, Виноградової О.І. – 2, Кушнової А.О. – 2, Лиски І.Г. – 2, Харченко С.В. – 2, Волкова А.С. -1, Лапія С.М. -1, Щавінського В.Р. -1.

Можна відмітити, що протягом 2016 року серед оскаржених до апеляційного адміністративного суду ухвал про повернення переважали ухвали, постановлені на підставі п.1 ч.3 ст.108 КАС України, тобто у зв’язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху. Відповідно і відсоток скасування цих ухвал є найбільшим (71,1% від загальної кількості скасованих ухвал про повернення позову у зв’язку з неусуненням недоліків заяви – 32 ухвали).

У більшості випадків судді КОАС, постановляючи ухвали про залишення позову без руху, зазначали такі недоліки заяв, як відсутність доказів підтвердження сплати судового збору та не зазначення всіх обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

На думку КААС, однією з помилок при постановленні ухвал про повернення позову у зв’язку з неусуненням недоліків є передчасність висновків суду про повернення позову, а саме:

не досліджувалось, чи виконав позивач вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху у строк, встановлений судом на усунення недоліків.

Так, судом апеляційної інстанції при скасування ухвал з цієї причини зазначалось, що відповідно до ст. 103 КАС України - строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

 На думку колегії суддів апеляційної інстанції, оскільки суд першої інстанції не перевіряв, чи усунув позивач недоліки, визначені йому в ухвалі суду в зазначений строк, ухвали про повернення позову були постановлені з порушенням норм процесуального права.

 не досліджувалось, чи одержав позивач ухвалу про залишення позовної заяви без руху у строк, достатній для її виконання, не враховуючи вимоги ст. 6 КАС України.

Скасовуючи ухвали КОАС про повернення позову із зазначеної причини, колегія суддів КААС зазначала, що суду першої інстанції необхідно було надавати позивачу новий строк для можливості усунути недоліки позовної заяви. Позивача у такому разі позбавлено права на доступ до правосуддя та справедливий суд, закріпленого в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та розуміючи, що виконання ухвали суду є фактично неможливим, судом першої інстанції не надано додаткового часу для усунення недоліків позовної заяви.

- постановляючи ухвали про повернення позову через неусунення недоліків заяви, судом не враховувалась практика Європейського суду з прав людини, а саме те, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як було зазначено КААС, повернення позовної заяви з підстав неможливості з незалежних від позивача причин надання доказів надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, призведе до порушення права позивача, визначеного Конституцією України, на доступ до суду. Зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації.

- залишаючи позов без руху, не враховувалась правова позиція ВСУ, відповідно до якої до позовних заяв немайнового характеру необхідно відносити лише ті вимоги, що не підлягають вартісній оцінці.

В аналізі практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI “Про судовий збір” у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору” (постанова Пленуму ВАСУ від 05.02.2016 № 2), Пленум ВАСУ зазначив, що питання про розподіл вимог на майнові та немайнові доцільно вирішувати з урахуванням практики ВСУ. Зокрема, в ухвалах ВСУ від 13.01.2016 (справа № 826/9049/14), від 15.01.2016 (справа № 2а-14011/11/2670) судом зазначено, що орган державної податкової інспекції у справах про оскарження податкових повідомлень-рішень зобов'язаний сплатити судовий збір за ставкою, передбаченою для майнового спору.

Наведена позиція відповідає судовій практиці, що склалася при вирішенні адміністративних спорів, відповідно до якої до позовних заяв немайнового характеру необхідно відносити лише ті вимоги, що не підлягають вартісній оцінці.

Що стосується недоліків щодо зазначення всіх обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги , колегією суддів апеляційної інстанції зазначалось, що КОАС не враховував положення ст.ст. 110, 111 КАС України, згідно з якими недоліки позовної заяви, зокрема, можуть бути з'ясовані судом під час підготовки справи до судового розгляду та попереднього судового засідання.

У цих випадках суд апеляційної інстанції посилався на позицію ВАСУ у справі №К/800/11520/16 від 26.05.2016, відповідно до якої повернення позовної заяви можливе не лише у випадках, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України. При цьому, згідно з ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Відповідно до ч. 5 ст. 11 КАС України суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає. Вказану норму слід розуміти так, що активна роль суду в адміністративному судочинстві зумовлена врівноваженням процесуального становища сторін.

В одному із випадків скасування ухвали КОАС про повернення позову, суд першої інстанції, не вірно встановивши ціну позову, відповідно, суму судового збору, яку позивач повинен був сплатити за звернення до суду, постановив ухвалу про залишення позову без руху з наданням позивачу часу для усунення недоліків, та як наслідок невиконання ухвали про залишення без руху – повернув позовну заяву.

Наведемо приклади скасованих ухвал КОАС про повернення позову на підставі п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України у справах, які надійшли у грудні 2016 року.

Так, відповідно до ухвали КОАС у справі № 810/2590/16 за позовом гр.Г. до Виконавчого комітету Обухівської міської ради, Головного територіального управління юстиції у Київській області та державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Б. про визнання протиправним та скасування рішення, позовну заяву було повернуто у зв’язку з тим, що позивачем не усунуто у повному обсязі недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 19.08.2016 про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою КОАС від 29.09.2016 строк усунення недоліків позовної заяви було продовжено до 25.10.2016 включно.

24.10.2016 представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Посилаючись на те, що позивачем не усунуто в повному обсязі недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 19.08.2016, суд першої інстанції вказав на необхідність надання ним до суду п'яти примірників копій позовної заяви та доданих до неї документів для відповідачів та третіх осіб, однак позивачем, з урахуванням примірнику позову та доданих документів для суду, надано лише три примірники копій позовної заяви та доданих до неї документів.

Разом з тим, зі змісту листа від 26.09.2016 колегією суддів КААС встановлено, що на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, представником позивача суду першої інстанції була надана, окрім іншого, нова редакція адміністративного позову у п’яти примірниках.

Крім того, на виконання вимог ухвали від 29.09.2016 про продовження процесуального строку, представником позивача було додатково надано копії документів, що подавались до позову також у п’яти примірниках.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що представником позивача виконані вимоги ухвали суду від 19.08.2016.

Таким чином, на думку КААС, висновки суду першої інстанції в ухвалі про повернення позовної заяви ґрунтуються на недоведених обставинах і зроблені з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення відповідного питання.

Ухвалу КОАС у даній справі скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Так само, у справі № 810/2739/16 за позовом Гадяцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області до ТОВ Фірми “ХАС”, ПАТ “Укргазвидобування” про стягнення податкового боргу, відповідно до ухвали КОАС від 31.08.2016 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків до 16.09.2016.

Ухвалою КОАС від 19.09.2016 клопотання позивача задоволено та продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви до 30.09.2016.

03.10.2016 позовну заяву повернуто позивачу разом із усіма доданими до неї матеріалами через невиконання вимог ухвали про залишення позову без руху.

Копію вказаної ухвали суду податковий орган отримав 27.09.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Скасовуючи ухвалу КОАС про повернення позову у цій справі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2016 на адресу КОАС (штамп вхідної кореспонденції № 14965/16) від позивача надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду від 19.09.2016 та платіжне доручення № 406 від 29.09.2016.

Проте, КОАС ухвалою від 03.10.2016 позовну заяву повернув позивачу через не усунення недоліків позову у строк, зазначений судом.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції зазначив, що останнім днем строку для усунення недоліків позовної заяви було 30.09.2016, тоді як штамп поштового зв’язку на конверті, який надійшов від податкового органу, датований 01.10.2016, що і стало підставою для повернення позовної заяви.

Однак, із матеріалів справи вбачається, що 03.10.2016 на адресу КОАС від Гадяцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області на виконання вимог ухвали суду від 19.09.2016 разом з датками надійшла заява від 29.09.2016 та платіжне доручення № 406 від 29.09.2016.

Крім того, 30.09.2016 на офіційну електрону адресу суду першої інстанції іnbox@adm.ko.court.gov.ua позивачем двічі направлено заяву від 29.09.2016  на виконання вимог ухвали КОАС від 19.09.2016, що підтверджується скриншотом (зображення, отримане комп'ютером, що відображає дійсно те, що бачить користувач на екрані монітора).

Відповідно до п. 2.2. Інструкцію з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.13 № 174 "Про затвердження Інструкції з діловодства в адміністративних судах України", отримання та відправлення електронних документів здійснюється через офіційні електронні адреси суду.

Згідно з ч. 2 ст. 107 КАС України, останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день.

Суд апеляційної інстанції вказав, що ч. 9 цієї статті передбачає, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, позивачем було усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, а саме 30.09.2016.

За таких обставин, ухвалу КОАС про повернення позову у цій справі було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

У справі 810/2026/16 за позовом ТОВ “Аніка” до ДФС, ГУ управління ДФС у Київській області, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання незаконними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, згідно з ухвалою КОАС від 01.08.2016 позовну заяву повернено позивачу на підставі п.1 ч.3 ст.108 КАС України у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху (строк встановлено до 25.07.2016).

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що копію ухвали про залишення позову без руху від 17.06.2016 позивачем отримано 30.06.2016.

Скасовуючи ухвалу КОАС про повернення позову, КААС було зазначено, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження надіслання позивачу ухвали про залишення позовної заяви без руху рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається зі штампу відділу документального забезпечення і контролю (канцелярія) на супровідному листі про надіслання позивачу копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, остання надіслана на адресу позивача 23.06.2016.

Відповідно до інформації з офіційного веб-сайту УДППЗ “Укрпошта” про відстеження пересилання поштових відправлень, “відправлення за номером 0113324805515  вручене за довіреністю 05.08.2016 об'єктом поштового зв'язку БОЯРКА 2 з індексом 08152”.

Таким чином, на час постановлення судом першої інстанції ухвали про повернення позовної заяви позивачем ще не було отримано ухвали про залишення позовної заяви без руху, а тому судом першої інстанції передчасно повернуто позовну заяву позивачеві.

Наведені обставини свідчать про те, що позивач був позбавлений можливості виправити недоліки, зазначені в ухвали КОАС від 17.06.2016 до 25.07.2016.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 10.08.2016 позивач на виконання вимог ухвали суду від 17.06.2016 рекомендованим листом направив на адресу суду першої інстанції документи для усунення недоліків позовної заяви, що підтверджується копією фіскального чеку.

Ухвалу КОАС про повернення позову від 01.08.2016 суд апеляційної інстанції скасував, справу направив для продовження розгляду.

Підстава повернення – п. 4 ч. 3 ст.108 КАС України.

Протягом 2016 року колегією суддів апеляційної інстанції було скасовано 7 ухвал, повернутих на підставі п. 4 ч.3 ст.108 КАС України, а саме у суддів: Волкова А.С. – 2, Лапія С.М. – 1, суддя Панченко Н.Д., Терлецької О.О. – 1, Харченко С.В. -1, Брагіної О.Є. -1;

1 ухвалу КОАС про повернення позову на підставі п. 4 ч. 3 ст. 108 КАС України протягом аналізуємого періоду скасовано ВАСУ, а саме у судді Терлецької О.О.

У більшості випадків, скасовуючи ухвали КОАС про повернення позову з підстав відсутності повноважень на ведення справи, колегією суддів апеляційної інстанції було зазначено, що в силу правил ч. 1 ст. 108 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу (в тому числі вимог ч. 5 цієї процесуальної норми), повинен був постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху і надати заявнику час для усунення її недоліків, а не приймати рішення про повернення позову. Відтак, судом першої інстанції неповно з'ясовувались обставини, що мають значення для правильного вирішення питання щодо прийняття позовної заяви до розгляду, та мало місце порушення норм процесуального права, що призводило до помилкового вирішення цього питання.

У свою чергу, колегія суддів касаційної інстанції, скасовуючи ухвалу КОАС про повернення позову на підставі п. 4 ч.3 ст.108 КАС України у справі за участю прокурора, зазначила, що для підтвердження своїх повноважень в адміністративному судочинстві прокурору не потрібно надавати адміністративному суду довіреностей, оскільки він виконує обов’язки, що надані йому законом.

У грудні 2016 року судом апеляційної інстанції було скасовано ухвалу КОАС про повернення позову на підставі п. 4 ч. 3 ст. 108 КАС України у справі № 810/3365/16 за позовом гр.В. до управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області, Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області Б., Державного реєстратора Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області М. про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії через неповне з’ясування обставин справи та порушення норм процесуального права.

Постановлюючи вищезазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява підписана та подана особою, яка не має на те повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження повноважень представника позивача подано Угоду про надання правової допомоги, стороною якої є позивач гр.В. та адвокат С. До позову також додано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Так, у розділі 1 Угоди про надання правової допомоги зазначено, що клієнт доручає надати йому правову допомогу адвокатом С. по вирішенню судового спору за позовом гр.В. до управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області.

Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції зазначив, що зазначеною угодою адвокату не надано право на підписання та звернення з ними до суду в інтересах гр.В.

Скасовуючи ухвалу про повернення позову у цій справі, колегія суддів апеляційної інстанції звернула увагу, що згідно з ч. 1 ст. 59 КАС України повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа.

Враховуючи викладене, колегія суддів КААС дійшла висновку про те, що надання адвокату клієнтом повноважень на ведення справи включає у себе надання права на підписання необхідних документів, у тому числі, позовних заяв.

Більш того, у матеріалах справи міститься Додаткова угода про надання правової допомоги, відповідно до якої адвокат має право складати, підписувати, від імені та в інтересах клієнта необхідні документи, в тому числі, але не виключно: позовні заяви (адміністративні позови), апеляційні скарги, касаційні скарги, клопотання з процесуальних питань, заяви, мирові угоди, заперечення, пояснення, а також інші документи, необхідність в складанні яких виникне у ході судового розгляду.

Підстава повернення – п. 6 ч. 3 ст.108 КАС України.

Протягом 2016 року колегією суддів апеляційної інстанції було скасовано 6 ухвал, повернутих на підставі п. 6 ч.3 ст.108 КАС України, а саме у суддів: Лиски І.Г. - 2, Волкова А.С. – 1, Лапія С.М. – 1, Панової Г.В. -1, Панченко Н.Д. -1.

3 ухвали КОАС про повернення позову на підставі п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України протягом аналізуємого періоду скасовано ВАСУ, а саме у суддів: Терлецької О.О. -1, Лиски І.Г. -1, Шевченко А.В. – 1.

Скасовуючи ухвали КОАС про повернення позову з підстав непідсудності окружному адміністративному суду, судами вищих інстанцій було зазначено, що якщо сторонами у справі є орган місцевого самоврядування чи його посадова особа з однієї сторони і орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа з другої сторони, справа підсудна не місцевому загальному суду, а відповідному окружному адміністративному суду.

Зокрема, у справах, в яких стороною є нотаріус та предметом є правомірність рішення останнього, судом апеляційної інстанції було зазначено правову позицію ВАСУ, викладену в ухвалі від 24.09.2015 К/800/29148/15 (справа №175/5261/14а), відповідно до якої нотаріус наділений повноваженнями державного реєстратора прав на нерухоме майно та може здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а отже, в такому випадку виступає державним реєстратором, який є суб'єктом, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, тому даний спір підсудний окружному адміністративному суду.

Водночас, колегія суддів апеляційного суду звертала увагу на те, що суду першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі необхідно звертати увагу не лише на територіальну підсудність справи, а й на юрисдикцію адміністративних судів щодо розгляду даного спору, оскільки у судовій практиці існують різні точки зору з цього приводу.

Як приклад скасованої ухвали КОАС про повернення позову на підставі п.6 ч.3 ст. 108 КАС України можна навести справу № 810/3220/16, що повернулась у грудні 2016 року.

У вищезазначеній справі ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “ КБ “Хрещатик” К. звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області К. про визнання протиправними та скасування рішень.

Відповідно до ухвали КОАС адміністративний позов було повернуто позивачу внаслідок того, що вказаний спір відповідно до ч.1 ст.18 КАС України підлягає розгляду місцевому суду, оскільки відповідач у даній справі є посадовою особою органу місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує рішення Державного реєстратора виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області К. щодо вчинення реєстраційних дій та внесення відповідних записів до реєстру, а саме скасування реєстрації на підставі судових рішень.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погодилась, зазначивши, що державний реєстратор є суб’єктом, що виконує делеговані повноваження, які покладені на нього як на особу місцевого органу виконавчої влади, внаслідок чого даний спір підсудний як місцевому суду як адміністративному так і окружному адміністративного суду.

На думку КААС, суд першої інстанції помилково повернув позовну заяву позивачу, оскільки відповідно до ч.3 ст.18 КАС України позивач має право за своїм розсудом подати даний позов як до місцевого суду як адміністративного суду так і до окружного адміністративного суду з дотриманням правил територіальної підсудності.

За таких обставин, ухвалу суду першої інстанції було скасовано з направленням справи для продовження розгляду.

 

 

 

Залишення позовної заяви без розгляду

За результатами апеляційного перегляду КААС було переглянуто 70 ухвал КОАС про залишення позову без розгляду, з яких 38 залишено без змін, 32 ухвали скасовано з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

3 ухвали КОАС про залишення позову без розгляду протягом 2016 року скасовано ВАСУ.

Так, протягом 2016 року, судом апеляційної інстанції було скасовано ухвали, залишені без розгляду

на підставі ст. 100 КАС України - 19, а саме у суддів: Брагіної О.Є. – 6, Волкова А.С. – 2, Терлецької О.О. – 2, Балаклицького А.І. – 2, Василенко Г.Ю. – 1, Горобцової Я.В. – 1, Кушнової А.О. – 1, Лиски І.Г. – 1, Панової Г.В. - 1, Панченко Н.Д. -1, Харченко С.В. -1;

на підставі п.4 ч.1 ст.155 КАС України - 9, а саме у суддів: Василенко Г.Ю. – 2, Лапія С.М. – 2, , Харченко С.В. – 1, Балаклицького А.І. – 1, Брагіної О.Є. – 1, Волкова А.С. – 1, Панченко Н.Д. -1;

на підставі п.5 ч. 1 ст.155 КАС України - 2 у судді Волкова А.С.;

на підставі п.7 ч.1 ст. 155 КАС України - 1 у судді Брагіної О.Є.;

на підставі п.9 ч. 1 ст.155 КАС України - 1 у судді Виноградової О.І.;

2 ухвали КОАС про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України протягом аналізуємого періоду скасовано ВАСУ, а саме у суддів: Лиски І.Г. -1, Харченко С.В. – 1; 1 ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі ст. 100 КАС України скасовано ВАСУ у судді Панової Г.В.

Ст. 155 КАС України визначає підстави та порядок залишення позовної заяви без розгляду, а також правові наслідки цієї процесуальної дії для позивача.

Більшість підстав для залишення позовної заяви без розгляду повторюють підстави для повернення позовної заяви (ч. 3 ст. 108 КАСУ), але якщо позовну заяву може бути повернуто лише на етапі вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі, то суд може залишити позовну заяву без розгляду у будь-який час провадження в суді будь-якої інстанції після його відкриття, якщо будуть виявлені відповідні підстави.

Переважно, судді КОАС залишали позовні заяви без розгляду у зв’язку із пропуском строку звернення до суду на підставі ст.100 та п.9 ч.1 ст.155 КАС України, або у зв’язку з повторною неявкою позивача у судове засідання без поважних причин (п.4 ч.1 ст.155 КАС України).

Характерною помилкою при постановленні ухвал про залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку із пропуском строку звернення до суду було те, що судом першої інстанції неповно з’ясовувались обставини, що мають значення для справи, зокрема, обставини щодо поважності причин пропуску звернення до суду із позовом.

Як приклад, у грудні 2016 року КААС було скасовано ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі ч. 2 ст. 99 КАС України у справі № 810/3022/16 за позовом ТОВ “Сільськогосподарське підприємство “Козин” до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Миронівської районної державної адміністрації Київської області про визнання протиправними дій, скасування реєстраційних дій та зобов’язання вчинити дії.

Постановлюючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України.

Суд першої інстанції мотивує своє рішення тим, що відповідно до ст. 20 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, а тому позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав та законних інтересів у листопаді 2013 року. Проте ТОВ “Сільськогосподарське підприємство “Козин” звернулись до суду 23.09.2016.

Даючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів апеляційної інстанції не погодилась з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом першої інстанції наведено обставини, при яких позивач не повинен був, а мав можливість дізнатися про вчинення оскаржуваних реєстраційних дій.

Колегія суддів КААС звернула увагу, що за загальним правилом, строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Натомість, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт того, що позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав у листопаді 2013 року.

Отже, на думку КААС, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом.

Виходячи з вищезазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала КОАС у даній справі постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При скасуванні ухвал КОАС про залишення позову без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.155 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначав, що під повторністю неприбуття в судове засідання позивача необхідно розуміти саме послідовне неприбуття в судове засідання позивача чи його представника двічі чи більше разів. При чому, коли неприбуття в судове засідання чергується із наданням до суду клопотання про відкладення розгляду справи, неприбуття в судове засідання позивача не можна вважати повторним.

Можна зробити висновок, що більшість ухвал, залишених без розгляду на підставі п. 4 ст. 155 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовував через те, що суд першої інстанції неповно з’ясовував обставини причин поважності повторної неявки позивача чи його представника.

Судом апеляційної інстанції зазначалось, що виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, залишення позовних вимог без розгляду без дослідження обставин поважності причин повторної неявки, унеможливить доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вказувала, що у випадку визнання обов’язкової явки сторони по справі, суд може застосувати заходи примусу.

 

Відмова у відкритті провадження

Протягом січня-грудня 2016 року до КААС оскаржено 26 ухвал про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі. За результатами апеляційного перегляду 14 ухвал КОАС залишено без змін, 12 ухвал скасовано.

Судом апеляційної інстанції було скасовано 12 ухвал КОАС про відмову у відкритті провадження

на підставі п.1 ч. 1 ст. 109 КАС України - 9, а саме у суддів: Брагіної О.Є. – 4, Волкова А.С. – 2, Виноградової О.І. - 1, Дудіна С.О. -1, Лапія С.М. -1;

на підставі п.2 ч. 1 ст. 109 КАС України скасовано 2 ухвали, а саме у суддів Волкова А.С. – 1, Панченко Н.Д. - 1;

на підставі ч.1 ст. 247 КАС України (відмова у відкритті за нововиявленими обставинами) скасовано 1 ухвалу, суддя Лиска І.Г.

1 ухвалу про відмову у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України скасовано ВАСУ у судді Терлецької О.О.

Ст. 109 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі. Суд не повинен тлумачити положення статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі.

У справах щодо включення до реєстру вкладників, відповідачем в яких виступала уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, скасовуючи ухвали КОАС про відмову у відкритті провадження на підставі п. 1 ч.1 ст. 109 КАС України, колегія суддів апеляційної інстанції посилалась на п.25 Постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 № 8 “Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів”, яким визначено, що відповідно до ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.

Суд апеляційної інстанції зазначав, що оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважав правильним відступити від правової позиції ВСУ у постанові від 16.02.2016 по справі № 826/2043/15, згідно з якою на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. КААС звертав увагу на те, що такі спори не стосуються процедури ліквідації банку, правовідносини, що виникли у даній справі є відмінними від тих, які мають місце у справі, за якою ВСУ прийняв згадане рішення, а тому посилання на нього суду першої інстанції є необґрунтованим.

Так, розглядаючи вимоги, що стосуються включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів, які мали місце у вищезгаданій справі, яку розглянув ВСУ, суд має встановити наявність відповідного боргу банку перед позивачем як підстави для включення відповідної суми до певної черги реєстру акцептованих вимог кредиторів. Тобто фактично підлягає перевірці правомірність майнових вимог особи до суб’єкта господарювання – банку, що не характерно для адміністративного суду. Подальше відшкодування цих коштів відбуватиметься за рахунок реалізації майна банку-боржника. З огляду на це, у даному випадку, уповноважена особа Фонду виступає як ліквідатор банку, особа, яка діє від імені банку, а тому такий спір, дійсно, не підсудний адміністративному суду.

Однак, у справах щодо включення до реєстру вкладників, який є підставою для відшкодування гарантованої суми вкладу Фондом, мають місце інші відносини. У даному випадку уповноважена особа Фонду, формуючи відповідний реєстр та передаючи його до Фонду, виконує процедурні, публічні функції держави, що стосуються гарантованої державою суми банківського вкладу, яка відшкодовуватиметься незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна) за рахунок наявних у державного органу – Фонду коштів. У даному випадку у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду. Такі спори підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Лише у грудні 2016 року колегією суддів апеляційної інстанції було скасовано три ухвали КОАС про відмову у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 109 КАС України.

Так, у справі № 810/3091/16 за позовом гр.Б. до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" В. про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до ухвали КОАС у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.

Відмовляючи у відкритті провадження в даній адміністративній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що даний спір не відноситься до юрисдикції адміністративних судів. При цьому, в оскаржуваному рішенні суд послався на постанову ВСУ від 16.02.2016 (справа № 21-4846а15), а також постанову від 15.06.2016 (у справі № 826/20410/14).

Не погоджуючись з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції вказала, що за своїм характером спір між уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і вкладниками банку щодо включення відповідних фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, є публічно-правовим, у якому відповідачі здійснюють владні управлінські функції на основі Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Такий спір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є справою адміністративної юрисдикції.

Аналогічна позиція викладена в п. 25 постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 №8 “Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів”, згідно з яким, оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

Поряд з цим, з огляду на характер спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне відступити від правової позиції ВСУ, висловленої у постанові від 15.06.2016 по справі № 826/20410/14 з огляду на наступне.

Колегія суддів КААС зазначила, що в даній справі правовідносини стосуються включення до реєстру вкладників, який є підставою для відшкодування гарантованої суми вкладу Фондом. Уповноважена особа Фонду, формуючи відповідний реєстр та передаючи його до Фонду, виконує процедурні, публічні функції держави, що стосуються гарантованої державою суми банківського вкладу, яка відшкодовуватиметься незалежно від перебігу процедури ліквідації банку за рахунок наявних у державного органу - Фонду коштів. У даному випадку у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду, працівником якого є уповноважена особа Фонду.

За наведених обставин, даний спір підсудний адміністративним судам та має розглядатися за правилами, встановленими КАС.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання та є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду.

У справах щодо оскарження постанови державного виконавця, суд апеляційної інстанції зазначав, що основним критерієм визначення юрисдикції таких справи є те, яким органом було прийнято рішення, в рамках виконання якого оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця.

Якщо має місце зведене виконавче провадження, то суд апеляційної інстанції посилався на абз. 3 п. 3 постанови Пленуму ВАСУ № 3 від 13.12.2010 “Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби” (із змінами та доповненнями) - приписами ст. 33 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до яких всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні   відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.

Як приклад, ухвалу КОАС про відмову у відкритті провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 109 КАС України у справі № 810/3344/16 за позовом ПАТ “Державний ощадний банк України” до Києво-Святошинського районного ВДВС ГТУЮ в Київській про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування рішень та розпорядження, і зобов’язання вчинити певні дії суд апеляційної інстанції, не погодившись з висновком суду першої інстанції, скасував з направленням справи на продовження розгляду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, послався на правову позицію ВСУ, викладену у постановах від 26.02.2016 (справа № 6-3077цс15); від 11.11.2015 (справа № 6-2187цс15), відповідно до якої спори щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця прийнятих/вчинених в межах виконавчого провадження, яке об'єднано у зведене виконавче провадження, або зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження по виконанню рішень судів однієї юрисдикції, розглядаються судом, який видав виконавчий документ в порядку того процесуального кодексу, відповідно до норм якого ухвалено рішення у справі.

Як встановлено судом першої інстанції, оскаржувані позивачем рішення, дії та бездіяльність прийняті (вчинені) відповідачем при виконанні зведених виконавчих проваджень щодо примусового виконання рішень Васильківського міськрайонного суду Київської області та Солом’янського районного суду міста Києва, прийнятих за правилами ЦПК України.

З огляду на ту обставину, що позивач є стороною (стягувачем) у зведених виконавчих провадженнях, в рамках яких державним виконавцем прийняті оскаржувані рішення та вчинені протиправні, на думку позивача, дії та бездіяльність, КОАС дійшов висновку, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та підлягає розгляду судом, що видав виконавчий документ.

Скасовуючи ухвалу КОАС про відмову у відкритті провадження у даній справі, суд апеляційної інстанції послався на абз. 3 ч. 3 Постанови Пленуму ВАСУ від 13.12.2010 №3 “Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби”, відповідно до якого всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.

Таким чином, спори щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця прийнятих/вчинених в межах виконавчого провадження, яке об'єднано у зведене виконавче провадження, або зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження по виконанню рішень судів однієї юрисдикції, розглядаються судом, який видав виконавчий документ в порядку того процесуального кодексу, відповідно до норм якого ухвалено рішення у справі.

Тому, як то було зазначено КААС, слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

У зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку що, оскільки виконавчі провадження ВП ВП №№45221992, 45222165, 45221906, 45220491 щодо стягнення з Л. виконавчого збору та виконавче провадження ВП № 39815759 щодо стягнення з нього на користь ПАТ “Державний ощадний банк України боргу у сумі 2910123,76 грн. приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП №46033830, даний спір має розглядатись адміністративним судом у встановленому КАС України порядку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвалу КОАС у цій справі слід скасувати, а справу повернути для продовження розгляду.

Також у грудні 2016 року колегією суддів апеляційної інстанції було скасовано ухвалу КОАС про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами на підставі ч. 1 ст. 247 КАС України у справі № 810/1537/15 за заявою ТОВ «Соната-Юкрейн» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови КОАС в адміністративній справі за позовом Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області до ТОВ «Соната-Юкрейн» про стягнення заборгованості через не дослідження судом першої інстанції наявності поважних причин пропуску строку звернення із такою заявою.

У зазначеній справі суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження за заявою ТОВ «Соната-Юкрейн» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, дійшов висновку, що ТОВ «Соната-Юкрейн» звернулось до суду з пропущенням строків звернення та обставини, зазначені ТОВ «Соната-Юкрейн», не можуть бути визнані нововиявленими. Суд першої інстанції зазначив, що обставина, яка на думку заявника є нововиявленою, виникла 24.02.2016, крім того, з ухвали ВАСУ від 24.02.2016 у справі № К/800/62979/14 вбачається, що представник ТОВ «Соната-Юкрейн» був присутній у судовому засіданні 24.02.2016, проте з відповідною заявою звернувся 13.09.2016, тобто з пропущенням встановленого ст.247 КАС України строку.

Разом з тим, у поданій ТОВ «Соната-Юкрейн» заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заявник зазначає на необхідність поновлення пропущеного строку у зв'язку із попереднім поданням заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до ВАСУ, ухвалою якого від 26.07.2016 заяву було повернуто заявнику.

Суд апеляційної інстанції вказав, що в апеляційній скарзі апелянт зазначив, що за наслідком розгляду ВАСУ справи №К/800/62979/14 вступна та резолютивна частини ухвали від 24.02.2016 ТОВ «Соната-Юкрейн» не отримувало, а можливість звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з'явилась лише після отримання повного тексту ухвали ВАСУ від 24.02.2016 у справі №К/800/62979/14.

Однак суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, не взяв до уваги посилання ТОВ «Соната-Юкрейн» про необхідність поновлення пропущеного строку та не вирішив питання щодо поновлення встановленого законом строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами або відсутності підстав для поновлення.

Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску встановленого законом строку залишається на розсуд суду.

Зазначена правова позиція узгоджується з постановою Пленуму ВАСУ від 22.05.2015 №7 «Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», згідно з якою суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно до ч.1 ст.247 КАС України без надання оцінки причинам пропуску строків лише в одному випадку: якщо зазначена заява подана з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.245 КАС України, пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням, що переглядається, законної сили. У цьому разі також не визначається і не дається оцінка нововиявленим обставинам: для відмови у відкритті провадження у справі достатньо встановити, що пройшло три роки з дня набрання законної сили судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву.

В усіх інших випадках необхідно застосовувати аналогію закону, а саме: в разі якщо особа, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними, суд постановляє ухвалу в порядку ст.ст.107-108, ч.4 ст.189, ч.4 ст.214 КАС України про залишення заяви без руху і надає строк для звернення до суду з заявою про поновлення строків або для зазначення інших підстав для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений в ухвалі про залишення без руху строк або вказані заявником підстави для поновлення строку звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами будуть визнані неповажними, суддя відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова КОАС, про перегляд якої за нововиявленими обставинами просить заявник, прийнята 24.06.2015, що свідчить про відсутність підстав, передбачених ст. 247 КАС України, для відмови у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, приймаючи до уваги обґрунтування пропущення позивачем встановленого законом строку для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку щодо відсутності підстав для відмови у відкритті провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вищезазначеної постанови суду першої інстанції.

Ухвалу КОАС про відмову у відкритті за ново виявленими обставинами було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

 

Закриття провадження у справі

Згідно із статистичними даними до апеляційного адміністративного суду протягом 2016 року оскаржено 20 ухвал про закриття провадження у справі. За результатами апеляційного розгляду 9 ухвали залишено без змін, 8 ухвал скасовано, 1 ухвалу КОАС про закриття провадження у справі було скасовано ВАСУ. Так, у 2016 році судом апеляційної інстанції були скасовані такі ухвали про закриття провадження:

 - на підставі п.1 ч. 1 ст.157 КАС України - 7 ухвал, а саме у суддів: Брагіної  О.Є. – 5, Терлецької О.О. – 1, Щавінського В.Р. -1;

- на підставі того, як то було зазначено КААС, не з’ясувавши ставлення позивача до обраного способу захисту його інтересів та можливі заперечення відповідачів, здійснив розгляд справи у письмовому провадженні і  закрив провадження у справі з посиланням на те, що не можуть бути розглянуті вимоги, які не заявлялись в позовній заяві1 у      судді Василенко Г.Ю.

1 ухвалу про закриття провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 157 КАС України скасовано ВАСУ у судді Брагіної О.Є.

Ст. 157 КАС України містить вичерпний перелік підстав для закриття провадження в адміністративній справі, а тому закриття провадження у справі з інших підстав є неприпустимим.

Переважно, судді КОАС закривали провадження на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України (справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства).

У справах щодо оскарження рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно, скасовуючи ухвали КОАС про закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд апеляційної інстанції посилався на п. 8 Постанови пленуму ВАСУ від 20.05.2013 №8 “Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів”, в якому роз'яснено, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

На підставі викладено, пленум ВАСУ, з яким погоджується і апеляційний суд, дійшов висновку, що спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Також судом апеляційної інстанції було зазначено, що виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договорів кредиту, факторингу, іпотеки) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду, хоч позивач і порушує питання неможливості звернення стягнення на предмет іпотеки без укладення окремого договору. Предметом даного спору є виключно дії та рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно, що стосуються порушення ним встановленого порядку державної реєстрації прав за наявності підстав для відмови у такій реєстрації. Тобто, у таких випадках, спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Як приклад, у грудні 2016 року судом апеляційної інстанції було скасовано ухвалу КОАС про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України у справі № 810/5954/15 за позовом гр.Б. до Державного реєстратора реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області М., Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про визнання незаконними рішення.

Закриваючи провадження у вказаній справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушених прав зверненням з адміністративним позовом до суду, оскільки у даному випадку має місце спір з приводу усунення перешкод у користуванні спільною власністю, який повинен вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання незаконним рішення відповідача про державну реєстрацію об'єкта нерухомого майна – незавершеного будівництва за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Надсонова, будинок 4 “В”,  загальною площею 34, 1 кв.м. за Сухенком Ф.В.

Скасовуючи ухвалу КОАС про закриття провадження у даній справі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що оскільки суб'єктний склад спірних відносин свідчить про публічно-правовий характер даного спору, який виник та пов'язаний зі здійсненням державним реєстратором владних управлінських функцій, тому даний спір повинен розглядатись у порядку та у спосіб, передбачений КАС України.

Поряд з цим КААС було вказано, що під час вирішення такого спору суд має надати оцінку виключно діям та рішенню суб’єкта владних повноважень, не втручаючись в оцінку цивільно-правових правовідносин.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що визнання державою фактів виникнення, зміни та припинення прав на нерухоме майно являється владною управлінською функцією, правом здійснення якої у визначених Законом випадках наділені державні реєстратори, які при реалізації свої повноважень виступають суб’єктом владних повноважень, отже, підстав розгляду цієї справи у межах заявлених позовних вимог за правилами цивільного судочинства не вбачається.

Щодо посилань суду першої інстанції на постанову ВСУ від 14.06.2016 (справа №21-41а16) колегія суддів апеляційної інстанції дійшла наступного висновку.

У вказаній постанові ВСУ дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, так як спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди.

Однак, висновки щодо застосування норм права, викладені у вказаній постанові ВСУ безпосередньо не можуть бути застосовані до правовідносин між сторонами у даній адміністративній справі та не вказують на необхідність закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки у справах, які були представлені ВСУ на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права, судами вирішувалось питання щодо належності способу звернення стягнення на предмет іпотеки, що застосований іпотекодержателем, належності порядку набуття останнім такого права за укладеними договорами та в подальшому набуття ним права власності на нерухоме майно, що було зареєстровано приватним нотаріусом.

У рамках даної справи, виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду.

Основні доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідача, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, та полягають у тому, що відповідач не мав права вчиняти спірну реєстраційну дію, оскільки гр.С. не надавав до реєстраційної служби документів, передбачених ст.ст. 58, 83 Порядку реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ №868 від 17.10.2013 для прийняття спірного рішення про державну реєстрацію прав на незавершене будівництво за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Надсонова, будинок 4 “В”.

Таким чином, на думку КААС, у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські дії та рішення відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи на продовження розгляду.

Ухвалу КОАС про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України від 02.08.2016 у справі  № 810/2413/16 за позовом гр.Б. до Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд апеляційної інстанції скасував через порушення норм процесуального права.

Так, у даній справі, відповідно до ухвали КОАС позивачу відмовлено у відкритті провадження, оскільки суд дійшов висновку, що вказаний спір підлягає розгляду у порядку норм ЦПК України, оскільки спірні правовідносини виникли із трудових відносин.

Згідно з ухвалою КААС від 14.10.2016 задоволено апеляційну скаргу гр.Б., ухвалу КОАС від 02.08.2016 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ухвали КОАС від 11.11.2016 закрито провадження у справі, оскільки, як зазначено судом першої інстанції, спір не є публічно-правовим, а стосується трудових відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами стосується з приводу звільнення позивача з публічної служби.

Дослідивши матеріали справи, судами встановлено, що позивач 05.06.2015 наказом відповідача була прийнята на посаду головного державного ревізора-інспектора сектору контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області і в той же день прийняла присягу державного службовця, присвоєно спеціальне звання інспектора податкової та митної справи.

Наказом позивача звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора сектору контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

На думку КААС, посада головного державного ревізора-інспектора сектору контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області є публічної службою.            

Крім того, відповідно до ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області, ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05.08.2016 про відмову у відкритті провадження за позовною заявою гр.Б. залишено без змін.

На підставі вищезазначеного, судова колегія апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права постановлена ухвала про закриття провадження, тому її було скасовано з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

 

Окремі ухвали

Право суду постановити окрему ухвалу передбачене ст. 166 КАС України. Аналіз кількісних показників прийняття КОАС такого виду рішень свідчить про те, що судді лише у виняткових випадках реагують на виявлені порушення закону.

Так, протягом 2016 року суддями КОАС постановлено тільки 32 окремі ухвали. В апеляційному порядку за цей період оскаржено 7 окремих ухвал, 4 з них скасовано.

Протягом 2016 року судом апеляційної інстанції було скасовано 3 окремих ухвали, постановлених суддею Брагіною О.Є. та 1 суддею Лапієм С.О.

Як підставу для скасування окремих ухвал апеляційний суд називав відсутність (або невстановлення судом першої інстанції) причин та умов, які сприяли вчиненню правопорушення. В одному випадку підставою скасування окремої ухвали було скасування рішення у справі.

Порівняно невелика кількість окремих ухвал пояснюється тим, що суд має право, але не зобов’язаний постановляти окрему ухвалу. Проте, виходячи з особливого статусу суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок у державі, він зобов’язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону.

Окрема ухвала — це вид рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Таким чином, окрема ухвала може бути постановлена, якщо під час розгляду виявлено ознаки складу правопорушення.

Його юридична кваліфікація не наводиться, однак, як правило, в окремій ухвалі зазначається, елементи якого складу правопорушення слід перевірити.

Причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, можуть полягати в неналежному виконанні посадовими особами обов’язків, недотриманні строків розгляду звернень тощо. За статистичними даними, найчастіше судді КОАС постановляли окремі ухвали з причини невиконання підприємствами, установами, організаціями приписів про забезпечення (витребування) доказів, що спричиняло істотне порушення строків розгляду справ.

У грудні 2016 року колегією суддів апеляційного суду було скасовано окрему ухвалу КОАС, постановлену у справі № 810/1970/16 за позовом ТОВ “Матімекс-Україна” до Київської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії.

У вказаній справі відповідно до постанови КОАС позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не завершення процедури митного оформлення вантажу позивача. Скасовано рішення Київської митниці ДФС, оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та зобов’язано завершити митне оформлення товару (вантажу).В іншій частині позову відмовлено.

Також, за результатами розгляду справи КОАС постановлено окрему ухвалу, якою Голові ДФС України запропоновано вжити заходи щодо усунення порушень митного та іншого законодавства, допущених працівниками Київської митниці ДФС.

Постановляючи окрему ухвалу окружний адміністративний суд дійшов висновку, що у Київської митниці ДФС були відсутні законні підстави для не завершення митного оформлення товарів ТОВ “Матімекс-Україна”.

Водночас, за результатами апеляційного перегляду справи колегією суддів апеляційної інстанції скасовано постанову КОАС у цій справі та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що не вчиняючи дій, спрямованих на виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, Київська митниця ДФС діяла у відповідності до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, а також враховуючи, що питання пов’язані з проведенням слідчих дій не належать до юрисдикції адміністративних судів, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування окремої ухвали суду першої інстанції по даній справі.

 

Також, протягом 2016 року судами апеляційної та касаційної інстанції було скасовано наступні ухвали КОАС:

Так, в одному з випадків скасування ухвали про передачу справи до іншого суду, на думку КААС, судом першої інстанції помилково не враховано, що правила підсудності у своїй сукупності складають алгоритм визначення компетентного суду для розгляду і вирішення конкретної адміністративної справи. Оскільки у справі, що переглядалась судом апеляційної інстанції, предметом оскарження було рішення та дії відповідача у справі про адміністративне правопорушення, КОАС припустив порушення правил предметної підсудності, передавши справу в Окружний адміністративний суд м. Києва.

В іншому випадку скасування, суд апеляційної інстанції не погодився з рішенням КОАС про передачу справи в частині позовних вимог до органу місцевого самоврядування до місцевого загального суду як адміністративного, оскільки під час апеляційного перегляду справи було встановлено необґрунтоване роз’єднання позовних вимог судом першої інстанції. Зважаючи на ту обставину, що в даному позові були заявлені вимоги, які відносяться до підсудності місцевого загального суду як адміністративного та окружного адміністративного суду, колегія суддів апеляційного суду вважала за необхідне врахувати положення ст. 21 КАС України щодо підсудності кількох пов'язаних між собою вимог. Як було зазначено КААС, якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Причиною скасування ухвали КОАС про зупинення провадження у справі стало те, що на думку КААС, у суду першої інстанції були відсутні процесуальні підстави для зупинення провадження відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України. Як було зазначено судом апеляційної інстанції, вказана норма містить вичерпний перелік обставин для зупинення провадження, серед яких, зокрема, є наявність обґрунтованого клопотання сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору про зупинення провадження за наявності інших причин, не визначених ст. 156 КАС України.

Підставою зміни ухвали КОАС про зупинення провадження суд апеляційної інстанції стало помилкове визначення підстави для зупинення провадження, а саме п. 3 ч. 1 ст.156 КАС України, що не відповідає нормам процесуального права, оскільки за цією нормою обов'язок суду щодо зупинення провадження у справі виникає у разі неможливості розгляду справи до вирішення взаємопов'язаного спору іншим судом в іншій справі. В даному випадку, на думку КААС, підставою для прийняття рішення мав бути п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України. та оскільки суд першої інстанції правильно по суті вирішив питання щодо зупинення провадження у справі, проте з порушенням норм процесуального права, рішення було змінено в частині мотивування.

Також у 2016 році 1 ухвалу КОАС було скасовано ВАСУ. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про необхідність зупинення провадження до набрання законної сили рішення суду в кримінальному провадженні. Однак, на думку ВАСУ, наявність кримінального провадження за фактом вчинення злочину не є справою, що розглядається у суді в порядку кримінального судочинства. Оскільки на час постановлення ухвали про зупинення провадження були відсутні судові справи, що розглядаються в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, суди зробили невірний висновок щодо необхідності зупинення провадження у справі.

Скасовуючи ухвали КОАС про залишення позову без руху, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд не повинен тлумачити положення ст. 106 КАС України у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі. Для залишення позовної заяви без руху, недоліки позовної заяви повинні бути такими, що перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження у адміністративній справі та виконати обов'язок з повідомлення про це осіб, які беруть участь у справі. Тобто, на стадії відкриття провадження у справі судом першої інстанції вказано на відсутність доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Однак, на думку КААС, вказані висновки суду першої інстанції повинні міститись в рішенні по суті вирішення позову.

Скасовуючи ухвалу КОАС про скасування заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що дана ухвала винесена на підставі залишення позову без розгляду, яку було скасовано.

В іншому випадку, суд апеляційної інстанції скасував ухвалу КОАС про вжиття заходів забезпечення позову через те, що суд першої інстанції заборонив ГУ Держгеокадастру в Київській області до розгляду справи в КОАС вчиняти дії щодо передачі у власність та реєстрації  права власності відповідних земельних ділянок. Як було зазначено КААС, відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, державна реєстрація прав на земельні ділянки проводиться органами державної реєстрації прав, утвореними Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. Тобто ГУ не здійснює державну реєстрацію прав на земельні ділянки.

 

Аналіз причин скасування та зміни постанов,

постановлених суддями КОАС в адміністративних справах,

переглянутих в апеляційному та касаційному порядку

у 2016 році

Сторонами та іншими особами, які брали участь у справі, а також особами, які не брали участі у справі було оскаржено в апеляційному порядку 1469 постанов КОАС. За звітний період КААС всього переглянуто 978 постанов КОАС.

За результатами апеляційного перегляду:

залишено без змін767 постанов (52,2% від загальної кількості оскаржених постанов, 29,2% від загальної кількості ухвалених постанов по справам);

скасовано - 198 постанов (13,5% від загальної кількості оскаржених постанов та 7,6% від загальної кількості ухвалених постанов по справам);

 змінено13 постанов (0,9% від загальної кількості оскаржених постанов та 0,5% від загальної кількості ухвалених постанов по справам).

Протягом 2016 року предметом апеляційного перегляду були постанови, ухвалені в адміністративних справах з наступних спорів:

   - з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства – 393 (26,8%), зокрема зі спорів

 щодо реалізації податкового контролю – 84 (5,7% від загальної кількості  оскаржених постанов впродовж звітного періоду), з них 12 скасовано, 1 змінено, 71  залишено без змін;

щодо застосування адміністративного арешту майна – 3 (0,2%), з них 1 скасовано, 2 залишено без змін;

щодо стягнення податкового боргу – 23 (1,6%), з них 6 скасовано, 17 залишено без

змін;

 щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів – 3 (0,2%), які  залишено без змін;

 щодо податку на прибуток підприємств  – 49 (3,3%), з них 10 скасовано, 1 змінено,  38 залишено без змін;

 щодо податку з доходів фізичних осіб – 15 (1%), з них 5 скасовано, 10 залишено       

без змін;

 щодо податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на  додану вартість – 130 (8,8% від загальної кількості оскаржених постанов впродовж  звітного періоду), з них: 21 скасовано, 109 залишено без змін;

            щодо бюджетного відшкодування з податку на додану вартість – 25 (1,7%), з них 1 змінено, 5 скасовано, 19 залишено без змін;

 щодо акцизного податку – 31 (2,1%), з них 4 скасовано, 27 залишено без змін;

 щодо екологічного податку – 2 (0,1%), з них 1 скасовано, 1 залишено без змін;

 щодо плати за користування надрами – 2 (0,1%), з них 1 скасовано, 1 – залишено без змін;

 щодо місцевих податків – 15 (1%), з них 6 скасовано, 9 залишено без змін;

 щодо єдиного податку – 1 (0,07%), яку залишено без змін;

 щодо плати за землі – 7 (0,5%), з них 3 скасовано, 4 залишено без змін;

 щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами за 

 зверненням органів доходів і зборів – 1 (0,07%), яку залишено без змін;

 щодо збору за спеціальне використання лісових ресурсів – 1 (0,07%), яку залишено   без змін;

 щодо припинення юридичної особи (припинення підприємницької діяльності  

фізичної особи-підприємця) за зверненням органів доходів і зборів – 1 (0,07%), яку  залишено без змін;

- з приводу реалізації державної політики у сфері економіки – 140 (9,5%), зокрема зі спорів

             щодо організації господарської діяльності – 1 (0,07%), яку було скасовано;

             щодо державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців11 (0,7%), з них 2 скасовано, 9 залишено без змін;

             щодо дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування певних  

             видів підприємницької діяльності; нагляду (контролю) у сфері господарської  

             діяльності; реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської

             діяльності; розроблення і застосування національних стандартів, технічних

             регламентів та процедур оцінки відповідності5 (0,3%), з них 1 скасовано, 4 - залишено без змін;

             щодо митної справи20 (1,4%), з них 5 скасовано, 15 залишено без змін;

             оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її

             органів щодо визначення коду товару за УКТЗЕД  – 3 (0,2%), які залишено без змін;              

             оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її

             органів щодо визначення митної вартості товару94 (6,4%), з них: 15 скасовано,             1 змінено, 78 залишено без змін;

             щодо захисту економічної конкуренції – 2 (0,1%), які залишено без змін;

             щодо управління об’єктами державної (комунальної) власності, у тому числі про  

             передачу об’єктів права державної та комунальної власності: здійснення  

             державних закупівель1 (0,07%), яке залишено без змін;

             щодо реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях 

             економіки1 (0,07%), яку залишено без змін;

             щодо електроенергетики (крім ядерної енергетики); енергозбереження,  

             альтернативних джерел енергії, комбінованого виробництва електричної і  

             теплової енергії1 (0,07%), яку залишено без змін;

             щодо житлово-комунального господарства; теплопостачання; питного  

             водопостачання1 (0,07%), яку залишено без змін;

- з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадянина, зокрема зі спорів у сфері публічної житлової політики – 103 (7%), зокрема зі спорів

             щодо збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне

             соціальне страхування – 32 (2,2%), з яких 2 скасовано, 30 залишено без змін;

             щодо загальнообов’язкового державного страхування від нещасних випадків на 

             виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності - 1 (0,07%), яку залишено без змін;

             щодо загальнообов’язкового пенсійного страхування, у тому числі пенсійного  

             страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби)18 (1,2%), з них 1 скасовано, 17 залишено без змін;

             соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів, соціальних 

             послуг – 9 (0,6%), з яких 3 скасовано, 6 залишено без змін;

             соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської 

             катастрофи – 9 (0,6%), з них 1 скасовано, 3 змінено, 5 залишено без змін;

             соціального захисту та зайнятості інвалідів - 32 (2,2%), з них 3 скасовано, 29 залишено без змін;

             щодо праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів) 2 (0,1%), з них 1 скасовано, 1 залишено без змін;

- з приводу реалізації публічної фінансової політики – 5 (4,4%), зокрема зі спорів

              у сфері грошового обігу та розрахунків за участю органів доходів і зборів35 (2,4%), з них 9 скасовано, 26 залишено без змін;

              у сфері державного регулювання ринків фінансових послуг – 18 (1,3%), з них 4 скасовано, 14 залишено без змін;

              операцій із цінними паперами – 5 (0,3%), які залишено без змін;

              щодо процедур здійснення контролю Рахунковою палатою, державного

              фінансового контролю, внутрішньої контрольно-ревізійної роботи5 (0,3%), з них 3 скасовано, 2 залишено без змін;

- з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України – 30 (2%), зокрема зі спорів

              щодо забезпечення громадського порядку та безпеки2 (0,1%), яку залишено без змін;

              щодо правового статусу фізичної особи2 (0,1%), яку залишено без змін;

              щодо реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства1 (0,07%), яку було скасовано;

               щодо реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання   –  5 (0,3%), які залишено без змін;

               щодо біженців1 (0,07%), яку залишено без змін;

               щодо охорони здоров» я1 (0,07%), яку скасовано;

               щодо цивільного захисту, охорону праці15 (1%), з них: 6 скасовано, 9                залишено без змін;

               щодо дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів3 (0,2%), з них 1 скасовано, 2 залишено без змін;

- з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування 96 (6,5%), зокрема зі спорів

               у сфері містобудування; планування і забудови територій; архітектурної  

               діяльності 25 (1,7%), з них 12 скасовано, 13 залишено без змін;

               у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації;

               регулювання земельних відносин10 (0,7%), з них 2 скасовано, 8 залишено без змін;

               у сфері розпорядження землями держави (територіальних громад), передача     

              таких  земельних ділянок у власність і користування громадянам та юридичним  

              особам –  19 (1,3%), з них 7 скасовано, 2 змінено, 10 залишено без змін;

               у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

              (у тому числі прав на земельні ділянки)42 (2,9%), з них 11 скасовано, 31 залишено без змін;

- з приводу забезпечення юстиції - 13 (0,9%), зокрема зі спорів

               у сфері судоустрою1 (0,07%), яку було залишено без змін;

                у сфері виконавчої служби та виконавчого провадження12 (0,8%), з них 6 скасовано, 6 залишено без змін;

- зі спорів з відносин публічної служби - 126 (8,6%), зокрема справи

                щодо проходження публічної служби26 (1,8%), з них 6 скасовано, 20 залишено без змін;

                щодо звільнення з публічної служби100 (6,8%), з них 19 скасовано, 3 змінено, 78 залишено без змін;

- з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів -  10 (0,7%);

                з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи - 3 (0,2%), які залишено без змін;

                щодо забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів  

                місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів4 (0,3%), з яких 2 скасовано, 2 залишено без змін;

                щодо забезпечення права особи на доступ до публічної інформації3 (0,2%), з них 1 скасовано, 1 змінено, 1 залишено без змін;

- з приводу охорони навколишнього природного середовища – 2 (0,1%), зокрема                        

справи зі спорів

                щодо охорони навколишнього природного середовища1 (0,07%), яку було скасовано;              

                щодо забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні    

                природних ресурсів; екологічної безпеки поводження з відходами1 (0,07%), яку залишено без змін;

- з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту2 (0,1%), які залишено без змін;

Таким чином, протягом 2016 року КААС було скасовано постанови наступних категорій: з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства – 74; з приводу реалізації державної політики у сфері економіки – 24; з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування – 30; зі спорів з відносин публічної служби – 25; з приводу реалізації публічної фінансової політики – 16; з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України – 9, з приводу забезпечення юстиції – 6; з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадянина, зокрема зі спорів у сфері публічної житлової політики – 10; з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи – 3; з приводу охорони навколишнього природного середовища - 1.

Змінено КААС постанови КОАС у 2016 році у справах зі спорів: з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства – 3, зі спорів з відносин публічної служби – 3, з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування – 2, з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадянина, зокрема зі спорів у сфері публічної житлової політики – 3, з приводу реалізації державної політики у сфері економіки – 1; з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи – 1.

Також, протягом 2016 року з ВАСУ до КОАС повернулось 525 адміністративних справи з переглянутими в касаційному порядку постановами КОАС.

Вивчивши результати перегляду судом касаційної інстанції постанов у справах, які повернулись, можна відмітити, що предметом касаційного перегляду протягом звітного періоду були постанови КОАС, ухвалені в адміністративних справах з наступних спорів:

- з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства – 315 (50,6% від загальної кількості 

 витребуваних ВАСУ справ для перегляду в касаційному порядку впродовж звітного періоду), зокрема зі спорів

 щодо реалізації податкового контролю82 (13,2%), з яких: 51 - скасовано КОАС та КААС; 4 змінено, 22 - КОАС та КААС було залишено без змін, 3 - залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС; 2- скасовано КААС, залишено в силі КОАС;

щодо застосування адміністративного арешту майна2 (0,3%), в якій КОАС та КААС залишено без змін;

 щодо стягнення податкового боргу 5 (0,8%), з яких: 1- скасовано КОАС та КААС, 3 - КОАС та КААС залишено без змін, 1- скасовано КААС, залишено в силі КОАС;

 щодо податку на прибуток підприємств  – 55 (8,8%), з яких: 13 – КОАС та КААС скасовано, 31 – КОАС та КААС залишено без змін,  4 – скасовано КААС, залишено в силі КОАС, 7 - залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

 щодо податку з доходів фізичних осіб9 (1,4%), з яких: 2 – скасовано КОАС та КААС, 3 – КОАС та КААС залишено без змін, 3 – скасовано КААС, залишено в силі КОАС; 1- залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС.

 щодо податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на 

 додану вартість134 (21,5%), з яких: 37 скасовано КОАС та КААС, 74 – залишено без змін КОАС та КААС, 5 – скасовано КААС, залишено в силі КОАС, 18 – залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

 щодо бюджетного відшкодування з податку на додану вартість9 (1,6%), з яких: 1 – КОАС та КААС скасовано, 7 – КОАС та КААС залишено без змін, 1 – скасовано КААС, залишено в силі КОАС;

щодо акцизного податку9 (1,6%), з них 3 - скасовано КОАС та КААС, 4 - залишено без змін КОАС та КААС; 2 – КААС залишено без змін, скасовано КОАС.

 щодо екологічного податку1 (0,2%), яку залишено без змін;

 щодо плати за землю7 (1,1%), з яких: 3 – скасовано КОАС та КААС, 3 - КОАС та КААС було залишено без змін; 1 – КААС залишено без змін, скасовано КОАС.

щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами2 (0,3%), в яких КОАС та КААС залишено без змін;

- з приводу реалізації державної політики у сфері економіки – 82 (13,2%), зокрема зі спорів

             щодо державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців5 (0,8%), з них: 2 – КОАС та КААС залишено без змін; 1- скасовано КААС, залишено в силі КОАС; 2 - КААС залишено без змін, скасовано КОАС;

             щодо дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування певних 

             видів підприємницької діяльності; нагляду (контролю) у сфері господарської 

             діяльності; реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської

             діяльності; розроблення і застосування національних стандартів, технічних

             регламентів та процедур оцінки відповідності5 (0,8%), з яких рішення КОАС та КААС було залишено без змін;

             щодо митної справи2 (0,3%), з них: 1 - КОАС та КААС було залишено без змін; 1 - скасовано КААС, залишено в силі КОАС ;

             щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її

             органів щодо визначення коду товару за УКТЗЕД  – 1 (0,2%), в якій скасовано КААС, залишено в силі КОАС;              

             оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її

             органів щодо визначення митної вартості товару68 (10,9%), з яких: 6 – скасовано КОАС та КААС, 2 - КОАС та КААС змінено, 45 – КОАС та КААС залишено без змін, 5 – скасовано КААС, залишено в силі КОАС, 10 – КААС залишено без змін, скасовано КОАС;

             у сфері електроенергетики (крім ядерної енергетики); енергозбереження,  

            альтернативних джерел енергії, к5омбінованого виробництва електричної і  

            теплової енергії1 (0,2%), в якій КАС та КААС залишено без змін;

- з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадянина, зокрема зі спорів у сфері публічної житлової політики – 32 (5,1%), зокрема зі спорів

             щодо збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне

             соціальне страхування – 15 (2,4%), з яких 4 – скасовано КОАС та КААС; 7 – КОАС та КААС залишено без змін, 2 – скасовано КААС, залишено в силі КОАС; 2 – КААС залишено без змін, скасовано КОАС;

            щодо управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення,   

            перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів  

           загальнообов’язкового державного соціального страхування1 (0,2%), в якій КОАС та КААС було залишено без змін;

             щодо загальнообов’язкового державного страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності – 2 (0,3%), в яких 1 - скасовано КОАС та КААС; 1 - КААС залишено без змін, скасовано КОАС;

             загальнообов’язкового державного страхування у зв’язку з тимчасовою втратою  

            працездатності та витратами, зумовленими похованням1 (0,2%), в якій КААС залишено без змін, скасовано КОАС;

             щодо загальнообов’язкового пенсійного страхування, у тому числі пенсійного 

             страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби)8 (1,3%), в яких 6 - скасовано КОАС та КААС; 1 – КОАС та КААС залишено без змін; 1 - КААС залишено без змін, скасовано КОАС;

             щодо соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів;  

             соціальних  послуг1 (0,2%), в якій скасовано КААС, залишено в силі КОАС;

             щодо соціального захисту сімей з дітьми - 1 (0,2%), в якій скасовано КОАС та КААС;

             щодо праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів) – 3 (0,5%), в яких 2 - скасовано КОАС та КААС; 1 – залишено без змін КААС;

- з приводу реалізації публічної фінансової політики – 20 (3%), зокрема зі спорів

              у сфері валютного регулювання і валютного контролю за участю органів доходів і зборів1 (0,2%), в якій КОАС та КААС залишено без змін;

              у сфері грошового обігу та розрахунків за участю органів доходів і зборів9 (1,4%), з яких 3 – скасовано КОАС та КААС, 4 – КОАС та КААС залишено без змін; 2 – КААС залишено без змін;

              у сфері державного регулювання ринків фінансових послуг3 (0,5%), в яких скасовано КААС, залишено в силі КОАС;

              у сфері операцій із цінними паперами1 (0,2%), в якій скасовано КОАС та КААС;

              у сфері процедур здійснення контролю Рахунковою палатою, державного фінансового контролю, внутрішньої контрольно-ревізійної роботи – 6 (1%), з них 4 - скасовано КОАС та КААС, 1 – залишено без змін КОАС та КААС; 1 – КААС залишено без змін;

- з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування 39 (6,3%), зокрема зі спорів

               у сфері містобудування; планування і забудови територій; архітектурної 

               діяльності 15 (2,4%), в яких: 1 – змінено КОАС та КААС; 12 - КОАС та КААС залишено без змін; 1 - скасовано КААС, залишено в силі КОАС; 1 - залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

               у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації;              

              регулювання земельних відносин2 (0,3%), в яких 1 - КОАС та КААС залишено без змін; 1 - КААС залишено без змін;

                у сфері розпорядження землями держави (територіальних громад), передача

               таких земельних ділянок у власність і користування громадянам та юридичним 

               особам – 11 (1,8%), з яких 1 – скасовано КОАС та КААС, 4 – КОАС та КААС залишено без змін, 6 – КААС залишено без змін, скасовано КОАС;

               у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

              (у тому числі прав на земельні ділянки) - 11 (1,8%), з них: 3 – скасовано КОАС та КААС; 6 - КОАС та КААС залишено без змін, 1 – скасовано КААС, залишено в силі КОАС, 1 - залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу забезпечення юстиції - 11 (1,8%), зокрема зі спорів

                у сфері прокуратури1 (0,2%), в якій КОАС та КААС скасовано;

                у сфері нотаріату1 (0,2%), в якій КОАС та КААС скасовано;

                у сфері виконавчої служби та виконавчого провадження9 (1,4%), з яких 4 – скасовано КОАС та КААС, 2 – КААС залишено без змін, скасовано КОАС; 2 – КОАС та КААС залишено без змін; 1 – скасовано КААС, залишено в силі КОАС;

- зі спорів з відносин публічної служби - 16 (2,6%), зокрема справи

                щодо прийняття на публічну службу1 (0,2%), в якій КОАС та КААС залишено без змін;

                щодо проходження публічної служби4 (0,6%), в яких 1 – скасовано КОАС та КААС, 3 - КОАС та КААС залишено без змін;

                щодо звільнення з публічної служби11 (1,8%), з них 4 – скасовано КОАС та КААС, 3 - КОАС та КААС залишено без змін, 4 -  залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи – 3 (0,5%), зокрема зі спорів

                щодо забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів

                місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів1 (0,2%), в якій КОАС та КААС залишено без змін;               

                щодо забезпечення права особи на доступ до публічної інформації2 (0,3%), в яких скасовано КОАС та КААС;

- з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України – 3 (0,5%), зокрема зі спорів

               щодо обмеження здійснення грального бізнесу за участю органів доходів і зборів1 (0,2%), в якій КОАС та КААС залишено без змін;

               щодо охорони здоров’я  – 1 (0,2%), в якій скасовано КОАС та КААС;

               щодо транспорту та перевезення пасажирів - 1 (0,2%), в якій скасовано КОАС та КААС;

- з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту  – 2 (0,3%) в яких скасовано КОАС та КААС;

- з приводу охорони навколишнього природного середовища – 1 (0,2%), в якій КОАС та КААС залишено без змін;

- з приводу забезпечення реалізації громадянами права голосу на виборах і референдумах, зокрема зі спорів щодо виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, у тому числі висування та реєстрації кандидатів - 1 (0,2%), в якій КААС залишено без змін, скасовано КОАС;

Таким чином, протягом 2016 року ВАСУ було скасовано 159 постанов КОАС наступних категорій: з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства – 111; з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадянина, зокрема зі спорів у сфері публічної житлової політики – 13; з приводу реалізації публічної фінансової політики – 8; з приводу реалізації державної політики у сфері економіки – 6; зі спорів з відносин публічної служби – 5; з приводу забезпечення юстиції – 6; з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування – 4; з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи – 2, з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України – 2; з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту – 2.

Змінено ВАСУ 7 постанов КОАС у 2016 році наступних категорій: у справах з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема зі спорів щодо реалізації податкового контролю - 4; щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її органів щодо визначення митної вартості товару - 2; з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері містобудування, планування і забудови територій, архітектурної діяльності – 1.

Вивчивши підстави скасувань постанов КОАС судами апеляційної та касаційної інстанції, можна зазначити, що судді КОАС в основному правильно застосовують норми матеріального та процесуального права. Разом з тим в їх роботі трапляються й помилки, здебільшого при оцінці доказів, встановленні обставин справи, при застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Протягом 2016 року причинами скасування постанов КОАС судами вищих інстанцій було: неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

 

Наведемо приклади скасованих КААС, ВАСУ та ВСУ постанов КОАС, які повернулись у грудні 2016 року.

Найбільша частина скасованих постанов КОАС судами вищих інстанцій протягом 2016 року припадає на постанови у справах щодо адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства. Протягом звітного періоду судом апеляційної та касаційної інстанції всього скасовано 187 постанов КОАС даної категорії (74 – КААС, 111 – ВАСУ, 2 - ВСУ), 7 змінено (3 – КААС, 4 – ВАСУ).

Як приклад, постанову КОАС у справі № 810/1961/16 (щодо бюджетного відшкодування з податку на додану вартість) за позовом ТОВ “Васт-Транс” до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС України у Київській області, ГУ Державної казначейської служби України у Київській області про зобов'язання вчинити дії та стягнення пені, скасовано через порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до постанови КОАС позов задоволено частково: зобов'язано Києво-Святошинську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування позивачу суми податку на додану вартість у розмірі 98 241, 00 грн. за грудень 2011 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача пеню у розмірі 38 546,20 грн. за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року; у задоволені решти позовних вимог відмовлено.

 Колегія суддів апеляційної інстанції з таким рішення суду першої інстанції не погодилась, з огляду на те, що право на бюджетне відшкодування виникло у позивача 24.02.2012.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач мав право звернутися до суду з даним позовом протягом 1095 днів з дати виникнення права на бюджетне відшкодування за декларацією за грудень 2011 року, тобто у період з 24.02.2012 по 24.02.2015. А оскільки з даним позовом до суду позивач звернувся 10.06.2016, тобто більш як через 3 роки з дати виникнення права на таке звернення, тобто поза межами строку, визначеного п.102.1 ст. 102 ПК України, даний позов задоволенню не підлягає.

 Постанову КОАС скасовано та ухвалено нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У справі № 810/146/15 (щодо адміністрування податку на додану вартість) за позовом ТОВ “ТРК” до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем “податок на додану вартість», відповідно до постанови КОАС, залишеної без змін КААС, позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що не зважаючи на наявність у позивача документів, відповідачем в акті перевірки зроблено формальний висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а висновки, зроблені відповідачем ґрунтувались на обставинах, зазначених в інших актах перевірок контрагентів позивача.

Разом з тим, колегія суддів ВАСУ не погодилась з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та звернула увагу на правову позицію ВСУ.

Як було зазначено судом касаційної інстанції, згідно з правовою позицією ВСУ, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ “СІБ” до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

У постанові ВСУ від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ “Нафта” до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У постанові від 22.09.2015 у справі позовом ТОВ “Фоззі-Фуд” до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень ВСУ вказав, що за наявності відомостей, що засновник та директор юридичної особи - постачальника заперечує свою участь у її створенні та діяльності, а також підписання будь-яких первинних документів, перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові ВСУ, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках ВСУ, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Колегія суддів касаційної інстанції вказала, що оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні були мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Обов’язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з’ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 7, ч. 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції на підставі ст.227 КАС України дійшов висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим рішення судів попередніх інстанцій було скасовано, а справу направлено на новий розгляд для повного та достовірного з'ясування фактичних обставин та правильного вирішення цього спору.

Постанову КОАС про задоволення позову у справі № 810/1756/13 (щодо адміністрування податку на землю) у справі за позовом ПП “Автомагістраль” до Васильківської ОДПІ Київської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, яким позивачу визначено зобов'язання з орендної плати за землю, колегія суддів касаційної інстанції скасувала з направленням справи на новий розгляд через неповне встановлення судами обставин справи, що входять до предмету доказування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що зміна розміру земельного податку згідно із законодавством є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками і зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати.

Такі висновки судів попередніх інстанцій судова колегія касаційної інстанції вважає вірними лише частково з огляду на таке.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що, розглядаючи справу в частині правовідносин, які стали підставою для збільшення позивачу спірних сум грошових зобов’язань за 2009, 2010 роки, суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували правову позицію ВСУ, викладену у постанові від 11.06.2013 у справі № 21-166а13, про те, що зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками та зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак, донарахування відповідачем суми грошового зобов’язання за податковими повідомленнями-рішеннями є помилковим. Оскільки порядок визначення об’єкта оподаткування платою за землю до 01.01.2011 було врегульовано Законом України “Про плату за землю”.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що спірні правовідносини сторін, які виникли з підстав збільшення позивачу грошових зобов’язань з орендної палати за 2011 рік, існували вже в період дії ПК України.

Тобто, з набранням чинності ПК України, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

А тому, незалежно від установленого договором розміру орендної плати, річна сума платежу не може бути меншою від розміру, встановленого чинним законодавством, що регулює дані правовідносини.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших законодавчих актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2 ст.5 названого Кодексу, до моменту внесення до такого договору оренди відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 п.288.5 ст.288 названого Кодексу.

Така правова позиція узгоджується з висновком, викладеним у постанові ВСУ від 02.12.2014 у справі № 21-274а14.

Проте, на думку ВАСУ, при розгляді даної справи суди попередніх інстанцій на підставі належних доказів не дослідили відповідних обставин та не встановили, чи відповідає річна сума платежу з орендної плати за 2011 рік, яка нарахована позивачу податковим органом згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, розміру річної суми платежу, визначеному з врахуванням вимог пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України.

З огляду на неповноту встановлення судами обставин справи, що входять до предмету доказування, постанова КОАС та ухвала КААС у даній справі в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0004621520/0 від 29.06.2011 було скасовано з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

У справі № 810/3008/16 (щодо застосування адміністративного арешту майна) за поданням Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області до ФО-П К. про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, постанову КОАС про задоволення подання суд апеляційної інстанції скасував через порушення норм матеріального права, а саме ч. 3 ст. 183-3 КАС України, якою встановлено строк звернення до суду із зазначеним поданням.

Задовольняючи подання, КОАС мотивував своє рішення тим, що заявником доведено обставини, що мають наслідком підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, в свою чергу, відповідач не надав належних та беззаперечних доказів, які б спростовували доводи заявника.

Скасовуючи постанову КОАС у цій справі та приймаючи протилежне рішення про відмову у задоволенні подання, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що оскільки позивач встановив обставини (здійснив перевірку) 15.09.2016, то початком відліку права на звернення з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту до суду першої інстанції є 15.09.2016. Однак позивач звернувся з даним поданням 22.09.2016, тобто з пропуском двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

 

При вирішенні справ зі спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її органів, судом апеляційної інстанції протягом 2016 року було скасовано/змінено 25 постанов КОАС, 8 постанов КОАС скасовано/змінено ВАСУ.

Прикладом скасування постанови КОАС у справах зазначеної категорії можна навести справу № 810/1970/16 (щодо митної справи) за позовом ТОВ “Матімекс-Україна” до Київської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Служба безпеки України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії.

Так, відповідно до постанови КОАС, позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не завершення процедури митного оформлення вантажу позивача, скасовано рішення Київської митниці ДФС, оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та зобов’язано завершити митне оформлення товару (вантажу). В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що у Київської митниці ДФС були відсутні законні підстави для затримки у завершенні митного оформлення вантажу.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, зазначений висновок суду є наслідком неповного з’ясування судом обставин справи та неналежного застосування нормативно-правових актів, що регулюють ці правовідносини.

Як було зазначено КААС, на момент звернення позивача до Київської митниці ДФС із вимогою завершити митне оформлення товарів існувало кримінальне провадження за ознаками контрабанди, а самі товари набули статусу речових доказів та були передані на відповідальне зберігання.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 255 МК України при виявленні порушення митних правил орган доходів і зборів здійснює випуск товарів до завершення розгляду справи про таке порушення за умови, що такі товари не підлягають конфіскації і не будуть потрібні надалі у процесі провадження у справі як докази.

Тобто сам факт визнання товарів доказами у кримінальному провадженні робить неможливим завершення митних формальностей, необхідних для випуску товарів.

Водночас, наявність кримінального провадження за фактом переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю отруйних речовин робить неможливим випуск товарів у вільний обіг до вирішення питання у порядку кримінального судочинства.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що суд попередньої інстанції помилково вдався до аналізу правомірності складення висновків Українською лабораторією якості і безпеки продукції АПК Національного університету біоресурсів і природокористування України та законності проведення слідчих дій, оскільки наведене виходить не лише за межі позовних вимог, а й юрисдикції адміністративних судів.

Постанову КОАС у даній справі було скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

 

Також, у 2016 році 38 скасованих/змінених рішень КОАС судами апеляційної, касаційної інстанції та ВСУ припадає на постанови, ухвалені у справах з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування.

Як приклад, постанову КОАС у справі № 810/950/16 (щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень) за позовом Компанії Вінсі Констрюксьон Гран Проже, Компанії Буйг Траво Пюблік до Головного територіального управління юстиції у Київській області, Іванківської районної державної адміністрації Київської області про часткове скасування рішення державного реєстратора та виключення модульних житлових споруд із складу об’єкта нерухомості колегія суддів апеляційної інстанції скасувала із закриттям провадження у справі через порушення правил підсудності.

У вказаній справі відповідно до постанови КОАС позов задоволено, визначено спосіб і порядок виконання судового рішення, а саме: внести зміни до Державного реєстру прав про об’єкт нерухомого майна – “Нежитлові будівлі під житло для робітників та службовців з улаштуванням на прилеглій території модульних житлових споруд”,  виключивши з опису об’єкта нерухомого майна слова “з улаштуванням на прилеглій території модульних житлових споруд”.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що ТОВ “Монтаж-Енергобуд” не було подано державному реєстратору Реєстраційної служби Іванківського РУЮ документів, які відповідно до вимог законодавства засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта – блок кімнат літ. “W” загальною площею 556,3 кв.м. та документа, що підтверджує виникнення права власності ТОВ “Монтаж-Енергобуд” на зазначений об’єкт, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в частині проведення державної реєстрації права власності за ТОВ “Монтаж-Енергобуд” на блок кімнат літ. “W” загальною площею 556,3 кв.м. визнано протиправним і скасовано.

Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Однак, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на наступне.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

На думку КААС, в даному випадку, вбачається спір про право між юридичними особами - суб’єктами господарювання, а саме про право власності на майно, заявлені позивачем вимоги щодо скасування рішення державного реєстратора та виключення модульних житлових споруд із складу об’єкта нерухомості, що наразі належить ТОВ “Монтаж-Енергобуд” фактично є вимогами про позбавлення в цій частині права власності на спірні об’єкти, у позовній заяві позивач вказує: “Реєстрацією права власності на вказані модульні житлові споруди за ТОВ “Монтаж-Енергобуд” в Державному реєстрі речових прав порушено право власності позивача на такі модульні житлові споруди. Тобто, в даному випадку, перш за все з’ясуванню та оцінці підлягають положення договору субпідряду на будівництво жилого містечка у селищі Іванків та доданих до нього документів для встановлення наявності чи відсутності факту переходу права власності до позивача, тому даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки випливає з договірних відносин, отже підлягає розгляду в порядку ЦПК.

Вказана правова позиція висловлена в постанові ВСУ від 14.06.2016 по справі №21-41а16.

Отже, як було зазначено КААС, беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі і обов’язок суб’єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися “судом, встановленим законом” у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

У справі № 810/2066/16 (щодо розпорядження землями держави) за позовом гр.І. до Управління Держгеокадастру в Яготинському районі Київської області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, відповідно до постанови КОАС у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ст. 50 Закону України “Про землеустрій” вимагає обов'язкової наявності у проекті землеустрою рішення компетентного органу про надання дозволу на розроблення проекту, а відсутність такого дозволу у проекті та тягне за собою відмову у погодженні проекту землеустрою.

Скасовуючи рішення КОАС у цій справі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що системний аналіз діючих правових норм дозволяє дійти висновку, що у разі неприйняття органом місцевого самоврядування у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідного рішення, зацікавлена особа автоматично набуває права на замовлення документації із землеустрою без такого дозволу.

Як наслідок, у разі реалізації зацікавленою особою права на замовлення документації із землеустрою, підставою виникнення якого є бездіяльність відповідного органу, ці органи автоматично втрачають повноваження на вирішення клопотання по суті з дати отримання відповідного письмового повідомлення, передбаченого абз. 3 ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 14.04.2016 по справі №К/800/40672/15 та  в постанові ВСУ від 10.12.2013 по справі № 21-358а13.

Тобто, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскільки в даному випадку підставою для замовлення позивачем документації із землеустрою стала саме протиправна бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду відповідного клопотання, - в останнього відсутнє право на вирішення такого клопотання по суті та, як наслідок, на відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав відсутності такого дозволу.

Стосовно позовної вимоги про зобов’язання відповідача погодити відповідний проект землеустрою, суд апеляційної інстанції зазначив, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо погодження проекту землеустрою є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

З огляду на наведене, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, належним способом захисту порушених прав позивача може слугувати саме зобов’язання Управління Держгеокадастру в Яготинському районі Київської області повторно розглянути клопотання ТОВ “Торговий дім “Земля” щодо погодження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр.І. для ведення фермерського господарства на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області.

В свою чергу, вимогу про зобов’язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, колегія суддів КААС вважає необґрунтованою, оскільки жодних належних доказів та/або навіть припущень щодо можливого невиконання такого рішення відповідачем в добровільному порядку позивачем суду не надано.

Отже, на думку КААС, під час ухвалення рішення по цій справі, судом першої інстанції допущено такі порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому постанову КОАС скасовано, позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано відмову Управління Держгеокадастру в Яготинському районі Київської області у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр.І. для ведення фермерського господарства на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області. Зобов’язано Управління Держгеокадастру в Яготинському районі Київської області повторно розглянути клопотання ТОВ “Торговий дім “Земля” щодо погодження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр.І. для ведення фермерського господарства на території Лемешівської сільської ради Яготинського району Київської області, з урахуванням висновків суду. В решті позовних вимог відмовлено.

Також, постанову КОАС про задоволення позову у справі № 810/56/15 (щодо містобудування; планування і забудови території; архітектурної діяльності) за позовом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області до гр. К. про зобов'язання знести за власний рахунок самочинно збудовану одноповерхову дерев’яну будівлю з мансардою, колегія суддів апеляційної інстанції скасувала із закриттям провадження у справі через порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано достатні та необхідні докази належності спірного об’єкта до самочинного будівництва, який неможливо перебудувати, та щодо якого відсутні необхідні документи, які дають право на експлуатацію. При цьому, розглядаючи справу, КОАС виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Однак такий висновок суду першої інстанції КААС вважає передчасним з огляду на те, що до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи в чітко визначених законами України випадках.

На думку КААС, спір за позовом органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі департаменту про зобов'язання знести об’єкт самочинного будівництва підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права. А відтак його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Наведена правова позиція викладена у постанові ВСУ від 15.11.2016 у справі №802/1318/15-а.

Як було зазначено судом апеляційної інстанції, враховуючи, що предметом спору є зобов'язання фізичної особи знести об’єкт самочинного будівництва за позовом територіального органу ДАБІ України, колегія суддів КААС, з урахуванням правової позиції ВСУ, дійшла висновку про неможливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі.

 

У грудні 2016 року з КААС повернулась справа зі скасованим судовим рішенням КОАС з категорії реалізації публічної фінансової політики, зокрема щодо грошового обігу та розрахунків за участю органів доходів і зборів.

Так, у справі № 810/1858/16 за адміністративним позовом ТОВ ЛІДРА" до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відповідно до постанови КОАС позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення – рішення Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 16.03.2016  № 0000772203. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ “ЛІДРА” в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000762203 на суму 9 416,72 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при встановлені порушень п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” діяв у відповідності чинного законодавства.

Колегія суддів КААС не погодилась з таким висновком суду першої інстанції з огляду на те, що у даній справі мало місце недотримання відповідачем при проведенні перевірки положень Інструкції, яка є спеціальним нормативним актом та регламентує порядок проведення такого роду перевірок.

Тому, на думку КААС, рішення податкового органу щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п. 12. ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Постанову КОАС в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.03.2016 № 0000762203 на суму 9 416,72 грн. було скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині постанову КОАС залишено без змін.

 

Можна зазначити, що протягом 2016 року серед найбільш скасованих судових рішень КОАС судами вищих інстанцій - постанови, ухвалені КОАС у справах зі спорів з приводу публічної служби.

Так, протягом звітного періоду, КААС у справах зі спорів зазначеної категорії скасовано/змінено 28 постанов КОАС, 5 постанов скасовано судом касаційної інстанції.

Як приклад, наведемо справу № 810/944/16 (щодо звільнення з публічної служби) за адміністративним позовом гр.Лучка до ГУ Національної поліції в Київській області та Атестаційної комісії № 5 ГУ Національної поліції в Київській області, за участю третьої особи – Тетіївського відділення поліції Сквирського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області, про визнання протиправними та скасування рішень та наказу, поновлення на займаній посаді та стягнення заборгованості.

У даній справі позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії ГУ Національної поліції в Київській області від 04.01.2016; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Національної поліції в Київській області № 77 о/с від 17.02.2016 в частині звільнення зі служби гр.Л.; поновити на посаді інспектора Тетіївського відділення поліції Сквирського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області; стягнути з ГУ Національної поліції в Київській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до постанови КОАС, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Атестаційної комісії ГУ Національної поліції в Київській області від 04.01.2016, наказ ГУ Національної поліції в Київській області №77 о/с від 17.02.2016 в частині звільнення гр.Л. зі служби в поліції в запас Збройних сил. Поновлено гр.Л. на посаді інспектора Тетіївського відділення поліції Сквирського відділу поліції ГУ НП в Київській області. Зобов'язано ГУ Національної поліції в Київській області здійснити нарахування та виплату позивачеві заробітної плати за час вимушеного прогулу, а саме за період з 17.02.2016 по 15.06.2016.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що атестування позивача було призначене і проведене з підстав, не передбачених Законом України “Про Національну поліцію України”. Також суд першої інстанції зазначив, що висновок Атестаційної комісії № 5 ГУ Національної поліції в Київській області про те, що позивач не відповідає займаній посаді, є необґрунтованим та недоведеним.

Скасовуючи вищезазначене рішення КОАС, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що під час розгляду та вирішення даної справи суд першої інстанції не вірно визначив коло осіб, які беруть участь у даній справі, не залучив до у часті у ній Атестаційну комісію ГУ Національної поліції в Київській області № 5 та скасував рішення суб’єкта владних повноважень, який не є відповідачем у справі.

В даному випадку позовні вимоги гр.Л. були звернуті не лише до ГУ Національної поліції в Київській області, а й до Атестаційної комісії № 5 ГУ Національної поліції в Київській області.

У зв’язку з цим суд апеляційної інстанції до участі у розгляді даної справи у якості другого відповідача залучив Атестаційну комісію № 5 ГУ Національної поліції в Київській області.

Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що атестування гр.Л. було здійснене за відсутності підстав, передбачених Законом України “Про Національну поліцію України”. Зазначена обставина сама по собі є достатньою підставою для задоволення позову. Разом з тим, судом встановлені й інші порушення вимог закону під час проведення атестування позивача, які також вказують на обґрунтованість його позовних вимог.

Натомість, у документах, які були подані на розгляд Атестаційної комісії №5 ГУ Національної поліції в Київській області, а також до суду, відсутня інформація, яка б свідчила про неналежне виконання позивачем своїх службових обов’язків в органах національної поліції, вказувала на його службову невідповідність та необхідність звільнення з органів національної поліції.

З огляду на викладене, на думку КААС, рішення Атестаційної комісії № 5 ГУ Національної поліції в Київській області від 04.01.2016 щодо позивача є необґрунтованим.

Таким чином, висновок Атестаційної комісії № 5 ГУ Національної поліції в Київській області про те, що гр.Л. не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність є безумовною підставою для звільнення позивача.

Оскільки вказаний висновок Атестаційної комісії № 5 був визнаний судом незаконним та необґрунтованим, вимоги гр.Л. про скасування наказу начальника ГУ Національної поліції в Київській області від 17.02.2016 № 77 о/с про звільнення позивача з посади інспектора Тетіївського відділення поліції Сквирського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – підлягають задоволенню.

Постанову КОАС колегією суддів апеляційної інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії № 5 ГУ Національної поліції в Київській області, викладене у протоколі від 04.01.2016, про те, що гр.Л. не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Національної поліції в Київській області від 17.02.2016 № 77 о/с у частині звільнення гр.Л. зі служби в поліції у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пп. 5 п. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію України” (через службову невідповідність). Поновлено гр.Л. на посаді інспектора Тетіївського відділення поліції Сквирського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області з 17.02.2016. Стягнуто з ГУ Національної поліції в Київській області на користь Л. середній заробіток за час вимушеного прогулу.

 

Чимала кількість скасованих постанов судами вищих інстанцій припадає також на постанови, ухвалені КОАС у справах зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян.

КААС у справах зі спорів у зазначеній категорії протягом 2016 року було скасовано/змінено 13 постанов КОАС, 13 постанов скасовано судом касаційної інстанції та 1 постанову ВСУ, проаналізовану у одному з попередніх періодів.

Так, у грудні 2016 року з ВАСУ повернулась справа № 810/1305/15 (щодо загальнообов’язкового державного пенсійного страхування) за позовом УПФУ у Кагарлицькому районі Київської області до дочірнього підприємства „Агрофірма „Слобідська” ЗАТ „Міжнародна агропромислова корпорація „МАК” про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту „ж” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” за січень-березень 2015 року. Відповідно до постанови КОАС, залишеної без змін судом апеляційної інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів касаційної інстанції рішення судів попередніх інстанцій скасувала з прийняттям нового протилежного рішення про задоволення позову через порушення судами норм матеріального права, а саме через не вірне застосування положення п. 2 Прикінцевих положень  Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 (Закон №1058-ІV) та п.п.6.6 розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, згідно з якими обов’язок з відшкодовування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” (Закон №1788-ХІІ), покладений на підприємства.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що порядок виплати пенсії на час виникнення спірних відносин врегульовано п.п. 6 п. 3 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, а в цьому випадку пенсії фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України без наступного відшкодування таких витрат платником збору на обов’язкове пенсійне страхування.

Так, суд касаційної інстанції зазначив, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів „в”–„е” та „ж” ст.13 Закону №1788-ХІІ, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим КМУ, оскільки за змістом абз. 5 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 01.01.2005 за рахунок коштів ПФУ, а з 01.01.2005 – за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, а отже, і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, згідно зі ст.14 Закону № 1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Таким чином, на думку ВАСУ, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у Кооперативу обов’язку відшкодовувати управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної відповідно до пункту „ж” ст. 13 Закону № 1788-XII, є помилковим.

Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що судами не вірно застосовані положення п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та п.п. 6.6 розділу 6 Інструкції, згідно з якими обов’язок з відшкодовування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, в частині пенсій, призначених у порядку ст. 13 Закону №1788-XII, покладений на підприємства.

При цьому, стосовно висновку судів попередніх інстанцій щодо порушення з боку Управління вимог п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яке полягає в тому, що у січні 2015 року розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій Управлінням не формувався та на адресу Підприємства не направлявся. Водночас, сформований Управлінням розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за лютий 2015 року включив в себе витрати Управління за січень 2015 року, колегія суддів зазначила, що ані Інструкція, ані інші нормативно-правові акти з питань пенсійного забезпечення не містять норм, що стосуються обмеження відшкодування витрат за пенсіями, призначеними на пільгових умовах, виставлених за попередні періоди.

Поряд із цим, відповідно до правової позиції ВСУ, у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення ч. 15 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до яких строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені ст. 99 КАС України, не застосовуються.

Отже, підприємства зобов’язані відшкодовувати ПФУ суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, незалежно від періоду, за який такі витрати нараховані, та до відшкодування в якому періоді заявлені, а так само незалежно від обставин, що зумовили не виставлення відповідного розрахунку на адресу платника (призначення нової пенсії або її перерахунок, у тому числі за судовим рішенням, чи бездіяльність відповідного органу/органів ПФУ) в строки, визначені Інструкцією. Стягнення таких витрат в судовому порядку строком давності не обмежується.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів ВАСУ дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення, що потягло за собою ухвалення незаконного рішення.

Також, у грудні 2016 року повернулась справа № 810/2700/16 (щодо соціального захисту та зайнятості інвалідів) за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ “Торакс-Р” про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені зі скасованою постановою КОАС судом апеляційної інстанції через порушення норм процесуального права у зв’язку з розглядом даної справи в порядку скороченого провадження.

Колегія суддів апеляційної інстанції з висновками КОАС щодо суті розгляду справи погодилась, однак зазначила, що дана справа розглянута неповноважним судом з огляду те, що відповідно до ст. 183-2 КАС України визначено вичерпний перелік адміністративних справ, у яких застосовується скорочене провадження.

Вказаний перелік не містить справ щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за зверненням суб’єкта владних повноважень.

Колегія суддів КААС зауважила, що дана справа не підпадає під визначення п. 4 ч. 1 вказаної статті, оскільки грошова сума, що є предметом даного позову не ґрунтується на рішенні суб’єкта владних повноважень.

 

Слід відмітити, що у грудні 2016 року колегією суддів апеляційної інстанції було скасовано постанову КОАС про задоволення позову із закриттям провадження у справі № 810/1346/16 (щодо охорони навколишнього природного середовища) за позовом гр.Л. до Департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної Державної адміністрації про визнання недійсним висновку державної екологічної експертизи щодо вирубки дерево-чагарникової рослинності через порушення норм процесуального права.

Скасовуючи постанову КОАС у цій справі та закриваючи провадження, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо, зокрема, захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

На думку КААС, оскільки висновок експерта не є актом суб’єкта владних повноважень в розумінні ст. 17 КАС України, заявлені в рамках даного спору вимоги позивача підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

 

У справі № 810/2402/16 (щодо реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства) за позовом гр. Д. до Управління державної міграційної служби у Київській області, Васильківського районного відділу УДМС в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії, відповідно до постанови КОАС позов задоволено повністю.

У вказаній справі гр.Д. звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Васильківського районного відділу УДМС у Київській області від 10.06.2016 про залишення без виконання його заяви щодо встановлення належності до громадянства України та зобов'язати Управління державної міграційної служби у Київській області визнати його громадянином України та видати  паспорт громадянина України.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність відмови відповідача-2 в задоволенні заяви про встановлення належності до громадянства України та зобов’язав відповідача-1 видати позивачеві паспорт громадянина України.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є передчасним та ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, виходячи з того, що діючим законодавством передбачена певна процедура розгляду заяв з питань громадянства.

На думку КААС, Васильківським районним відділом УДМС в Київській області такий порядок було порушено, оскільки, не направлено заяву позивача для прийняття вмотивованого рішення до ГУ міграційної служби в Київській, не повернуто її для усунення недоліків, тощо, при цьому, повідомлено заявника про залишення його заяви “без виконання”, що взагалі не передбачено законодавством. Наведене залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Крім того, як зазначила колегія суддів апеляційної інстанції, зобов’язуючи УДМС у Київській області видати позивачу паспорт громадянина України, суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження суб’єкта владних повноважень.

Так, згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Постанову КОАС у цій справі суд апеляційної інстанції скасував з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову. КААС визнав неправомірними дії Васильківського районного відділу УДМС в Київській області щодо залишення без виконання заяви гр.Д. про встановлення належності до громадянства України, зобов’язав Васильківський районний відділ УДМС в Київській області розглянути заяву гр.Д. про встановлення належності до громадянства України  відповідно Указу Президента України від 27.03.2001 № 215 “Питання організації виконання Закону України “Про громадянство України”. В іншій частині позов залишено без задоволення.

 

Висновки та пропозиції

За результатами проведеного аналізу та з метою формування єдиної та правильної судової практики застосування норм КАС України при розгляді адміністративних справ доцільним є проводити семінари з суддями КОАС з питань застосування норм процесуального права при розгляді адміністративних справ, здійснювати моніторинг змін у діючому законодавстві і вивчення судової практики з обговоренням їх на зборах суддів.

Наведений аналіз свідчить про те, що у більшості випадків ухвали КОАС скасовуються з підстав передчасності висновків суду, неправильного застосування норм процесуального права, які регулюють строки апеляційного оскарження, підсудність справ та юрисдикцію судів.

Підставою для скасування постанов КОАС судових рішень практично у всіх випадках було те, що суддями КОАС не досліджувались у повному обсязі обставини справи та належним чином не оцінювались надані докази.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що з метою усунення виявлених недоліків суддям КОАС при розгляді справ у поряду КАС України, слід більш ретельно вивчати матеріали справ, більш предметно підходити до застосування норм матеріального права та законодавства про адміністративне судочинство під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, залишення позовної заяви без руху, повернення заяви, а також всебічно, повно і об’єктивно досліджувати обставини справи при прийняті кінцевого рішення по суті позовних вимог.

Існує нагальна потреба вивчення суддями при підготовці справ до судового розгляду не тільки положень законів, які регулюють спірні правовідносини, але й підзаконних нормативно – правових актів, що регламентують конкретні правовідносини.

Крім того, при розгляді справ та прийнятті рішень, потрібно постійно вивчати матеріали судової практики ВАСУ, брати до уваги його роз’яснення, інформаційні листи, знайомитися з узагальненнями судової практики по окремих питаннях адміністративного судочинства.

З метою недопущення помилок, які стають підставою для скасування постанов та ухвал в адміністративних справах у майбутньому, пропоную обговорити висновки даного аналізу на зборах суддів КОАС.