Київський окружний адміністративний суд

На виконання рішення зборів суддів Київського окружного адміністративного суду (далі – КОАС) від 29.08.2011 проаналізовано причини зміни та скасування судових рішень в адміністративних справах за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, переглянутих судами вищих інстанцій, та які повернулись до КОАС станом на 15.01.2018.

Метою дослідження було вивчення причин скасування та зміни судових рішень в адміністративних справах, виявлення проблемних та спірних питань, які виникають при застосуванні норм матеріального та процесуального права, та в подальшому стають причиною скасування або зміни прийнятих постанов та постановлених ухвал за результатами вирішення адміністративних спорів, надання пропозицій щодо заходів, які необхідно вжити для формування єдиної судової практики, а відповідно і підвищення рівня здійснення правосуддя у суді.

Об’єктом вивчення були адміністративні справи та судові рішення, прийняті за результатами їхнього судового розгляду, а також ухвали та постанови Київського апеляційного адміністративного суду (далі - КААС), ухвали та постанови Вищого адміністративного суду України.

Слід відмітити, що з 15.12.2017 Вищий адміністративний суд України припинив свою процесуальну діяльність та розпочав процедуру ліквідації. Натомість, з цього дня почав роботу Верховний Суд. Відповідне рішення про визначення початку роботи Верховного Суду 30.11.2017 прийняв Пленум Верховного Суду. Тобто з 15.12.2017 перегляд судових рішень у касаційному порядку здійснюється Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.

Протягом січня-грудня 2017 року в провадженні КОАС перебувало 6594 адміністративних справи. Розглянуто та постановлено судові рішення у 5105 справах і матеріалах, з яких у 3053 – з прийняттям постанови. Задоволено 2153 адміністративних позови. По 81 адміністративній справі провадження було закрито. 329 заяв залишено без розгляду. Залишок нерозглянутих справ на кінець звітного періоду склав 1485 адміністративних справ.

Протягом звітного періоду всього оскаржено в апеляційному порядку 1515 судових рішень КОАС. Сторонами та іншими особами, які брали участь у справі, а також особами, які не брали участі у справах було оскаржено 1210 постанов та 305 ухвал. Станом на 15.01.2018 КААС всього переглянуто 1185 судових рішень КОАС. За результатами апеляційного перегляду:

залишено без змін - 897 судових рішень (17,6%), з яких 784 постанов (15,4%), 113 ухвал (2,2%);

скасовано - 270 судових рішень (5,3%), з яких 190 постанов (3,7%), 80 ухвал (1,6%);

змінено – 18 (0,4%), з яких 16 постанов (0,3%), 2 ухвали (0,04%).

Інформація щодо скасованих рішень КОАС окремо по суддях в адміністративних справах, переглянутих КААС у січні-грудні 2017 року.

Судді КОАС	Постанови	Ухвали	Усього
1.Басай О.В.	4	-	4
2.Балаклицький А.І.	23	4	27
3.Брагіна О.Є.	13	18	31
4.Василенко Г.Ю.	31	5	36
5.Виноградова О.І.	8	4	12
6.Волков А.С.	10	2	12
7.Головенко О.Д.	-	-	-
8.Горобцова Я.В.	5	-	5
9.Дудін С.О.	6	5	11
10.Журавель В.О.	-	-	-
11.Кушнова А.О.	21	4	25
12.Лапій С.М.	13	8	21
13.Леонтович А.М.	-	-	-
14.Лисенко В.І.	-	-	-
15.Лиска І.Г.	13	12	25
16.Панова Г.В.	18	6	24
17.Панченко Н.Д.	11	4	15
18.Скрипка І.М.	-	-	-
19.Терлецька О.О.	-	-	-
20.Файчак В.О.	-	-	-
21.Харченко С.В.	2	4	6
22.Шевченко А.В.	-	-	-
23.Щавінський В.Р.	12	4	16
Усього:	190	80	270

Інформація щодо змінених рішень КОАС окремо по суддях в адміністративних справах, переглянутих КААС у січні-грудні 2017 року.

Судді КОАС	Постанови	Ухвали	Усього
1.Басай О.В.	-	-	-
2.Балаклицький А.І.	-	-	-
3.Брагіна О.Є.	1	-	1
4.Василенко Г.Ю.	3	1	4
5.Виноградова О.І.	1	-	1
6.Волков А.С.	-	-	-
7.Головенко О.Д.	-	-	-
8.Горобцова Я.В.	-	-	-
9.Дудін С.О.	4	-	4
10.Журавель В.О.	-	-	-
11.Колеснікова І.В.	-	-	-
12.Кушнова А.О.	1	-	1
13.Лапій С.М.	2	-	2
14.Леонтович А.М.	-	-	-
15.Лисенко В.І.	-	-	-
16.Лиска І.Г.	1	-	1
17.Панова Г.В.	1	-	1
18.Панченко Н.Д.	-	-	-
19.Скрипка І.М.	-	-	-
20.Терлецька О.О.	-	-	-
21.Файчак В.О.	-	-	-
22.Харченко С.В.	-	-	-
23.Шевченко А.В.	-	-	-
24.Щавінський В.Р.	2	1	3
Усього:	16	2	18

Слід зазначити, що станом на 31.12.2017 у суддів Горобцової Я.В., Дудіна С.О., Журавля В.О., Колеснікової І.С., Леонтовича А.М. закінчились повноваження судді. Суддю Балаклицького А.І. відсторонено від здійснення правосуддя. Суддя Волков А.С. звільнився з посади судді.

Таким чином, частка скасованих/змінених судових рішень КОАС судом апеляційної інстанції за звітний період становить 24,3% від загальної кількості переглянутих судових рішень та 5,6% від загальної кількості розглянутих КОАС справ і матеріалів. Серед змінених та скасованих судових рішень судом апеляційної інстанції переважають постанови (71,5%), частка ухвал становить 28,5%.

У січні-грудні 2016 року показник змінених та скасованих судових рішень КОАС судом апеляційної інстанції за звітний період становив 26,2% від загальної кількості переглянутих судових рішень та 6,5% від загальної кількості розглянутих КОАС справ і матеріалів. Серед змінених та скасованих судових рішень судом апеляційної інстанції переважали постанови (66 %), частка ухвал становила 34%.

Тобто спостерігається зменшення на 1,9% частки скасованих/змінених судових рішень КОАС судом апеляційної інстанції від загальної кількості розглянутих справ і матеріалів у порівнянні з аналогічним періодом 2016 року.

Протягом січня-грудня 2017 року Вищим адміністративним судом України (далі – ВАСУ, з 15.12.2017 - Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду) витребувано з КОАС для перегляду в касаційній інстанції 563 (11% від загальної кількості розглянутих справ і матеріалів) адміністративних справи. Станом на 15.01.2018 до КОАС повернулось 207 (4,1%) таких справ.

За результатами касаційного перегляду:

залишено без змін КОАС та КААС - 137 судових рішення (2,7%), з яких 130 постанов (2,5%), 7 ухвал (0,1%);

скасовано КААС, залишено в силі КОАС – 15 постанов (0,3%);

скасовано КОАС та КААС – 34 судових рішення (0,7%), з яких 32 постанови (0,6%), 2 ухвали (0,04%);

змінено КОАС – 2 постанови (0,04%);

залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС – 19 постанов (0,4%).

Інформація щодо скасованих судових рішень КОАС та КААС окремо по суддях в адміністративних справах, переглянутих ВАСУ (з 15.12.2017 - Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у січні-грудні 2017 року).

Судді КОАС	Постанови	Ухвали	Усього
1.Басай О.В.	-	-	-
2.Балаклицький А.І.	3	-	3
3.Брагіна О.Є.	2	-	2
4.Василенко Г.Ю.	2	-	2
5.Виноградова О.І.	1	-	1
6.Волков А.С.	2	1	3
7.Головенко О.Д.	2	-	2
8.Горобцова Я.В.	2	-	2
9.Дудін С.О.	-	-	-
10.Журавель В.О.	-	-	-
11.Колеснікова І.В.	-	-	-
12.Кушнова А.О.	1	-	1
13.Лапій С.М.	2	-	2
14.Леонтович А.М.	2	-	2
15.Лисенко В.І.	2	-	2
16.Лиска І.Г.	2	1	3
17.Панова Г.В.	3	-	3
18.Панченко Н.Д.	1	-	1
19.Скрипка І.М.	1	-	1
20.Терлецька О.О.	2	-	2
21.Файчак В.О.	1	-	1
22.Харченко С.В.	-	-	-
22.Шевченко А.В.	-	-	-
23.Щавінський В.Р.	1	-	1
Всього	32	2	34

Інформація щодо змінених рішень КОАС окремо по суддях в адміністративних справах, переглянутих ВАСУ (з 15.12.2017 - Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду) у січні-грудні 2017 року.

Судді КОАС	Постанови	Ухвали	Усього
1.Басай О.В.	-	-	-
2.Балаклицький А.І.	-	-	-
3.Брагіна О.Є.	-	-	-
4.Василенко Г.Ю.	-	-	-
5.Виноградова О.І.	1	-	1
6.Волков А.С.	-	-	-
7.Головенко О.Д.	-	-	-
8.Дудін С.О.	-	-	-
9.Журавель В.О.	-	-	-
10.Колеснікова І.В.	-	-	-
11.Кушнова А.О.	1	-	1
12.Лапій С.М.	-	-	-
13.Леонтович А.М.	-	-	-
14.Лисенко В.І.	-	-	-
15.Лиска І.Г.	-	-	-
16.Панова Г.В.	-	-	-
17.Панченко Н.Д.	-	-	-
18.Скрипка І.М.	-	-	-
19.Терлецька О.О.	-	-	-
20.Файчак В.О.	-	-	-
21.Харченко С.В.	-	-	-
22.Шевченко А.В.	-	-	-
23.Щавінський В.Р.	-	-	-
Усього:	2	-	2

Протягом січня-грудня 2017 року Верховним Судом України (далі – ВСУ, з 15.12.2017 – Велика Палата Верховного Суду) витребувано з КОАС 6 (0,1% від загальної кількості розглянутих справ і матеріалів) адміністративних справ. Станом на 15.01.2018 до КОАС з ВСУ справи після перегляду не повертались.

Аналіз причин скасування та зміни ухвал,

постановлених суддями КОАС в адміністративних справах,

переглянутих в апеляційному та касаційному порядку

та які повернулись до КОАС за період з 01.01.2017 по 15.01.2018

Сторонами та іншими особами, які брали участь у справі, а також особами, які не брали участі у справах, було оскаржено в апеляційному порядку 305 ухвал КОАС. Станом на 15.01.2018 КААС всього переглянуто 194 таких ухвали КОАС.

Протягом звітного періоду предметом апеляційного оскарження були ухвали:

- про повернення позовної заяви/подання – 78 (25,6%);

- про відмову у відкритті провадження у справі/відкриття провадження – 27 (8,9%);

- про залишення позовної заяви без розгляду – 40 (13,1%);

- про зупинення провадження у справі – 13 (4,3%);

- про закриття провадження у справі – 16 (5,2%);

- про залишення позову без руху – 22 (7,2%);

- про роз’яснення судового рішення – 29 (9,5%);

- про заміну сторони у виконавчому провадженні – 9 (3%);

- окремі ухвали – 7 (2,3%);

- про відстрочку /розстрочку виконання судового рішення – 1 (0,3%);

- про встановлення судового контролю – 1 (0,3%);

- про вжиття заходів щодо забезпечення позову/скасування заходів забезпечення позову – 33 (10,8%);

- про призначення експертизи – 3 (1%);

- про виправлення описки у судовому рішенні/виконавчому листі – 5 (1,6%);

- про передачу справи до іншого суду – 5 (1,6%);

- про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами – 3 (1%);

- про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання – 5 (1,6%);

- про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню – 1 (0,3%);

- про зміну способі і порядку виконання судового рішення - 1 (0,3%);

- про подання звіту щодо виконання судового рішення – 1 (0,3%);

- про ухвалення додаткового судового рішення – 1 (0,3%);

- про накладення штрафу в порядку ст. 267 КАС України – 3 (1%);

- про скасування заходів реагування – 1 (0,3%).

Протягом звітного періоду предметом апеляційного перегляду були ухвали:

- про повернення позовної заяви/подання – 49 (25,3% від загальної кількості переглянутих), з яких 30 скасовано, 19 залишено без змін;

- про залишення позовної заяви без розгляду – 26 (13,4%), з яких 14 скасовано, 12 залишено без змін;

- про відмову у відкритті провадження у справі – 16 (8,2%), з яких 9 скасовано, 7 залишено без змін;

- про зупинення провадження у справі – 10 (5,2%), з яких 4 скасовано, 6 залишено без змін;

- про залишення позову без руху – 9 (4,6%), з яких 5 скасовано, 4 залишено без змін;

- про закриття провадження у справі – 11 (5,7%), з яких 3 скасовано, 8 залишено без змін;

- окремі ухвали – 4 (2,1%), з яких 2 скасовано, 2 залишено без змін;

- про вжиття заходів щодо забезпечення позову/скасування заходів забезпечення позову – 16 (8,2%), з яких 6 скасовано, 10 залишено без змін;

- про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання – 6 (3,1%), з яких 1 скасовано, 5 залишено без змін;

- про роз’яснення судового рішення – 25 (12,9%), з яких 1 змінено, 24 залишено без змін;

- про передачу справи до іншого суду – 4 (2,1% від загальної кількості переглянутих), з яких 2 скасовано, 2 залишено без змін;

- про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню – 1 (0,5% від загальної кількості переглянутих), яку залишено без змін;

- про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами – 2 (1%), які залишено без змін;

- про заміну сторони у виконавчому провадженні – 6 (3,1%), з яких 3 скасовано, 3 залишено без змін;

- про відстрочку /розстрочку виконання судового рішення – 1 (0,5%), яку залишено без змін;

- про виправлення описки у судовому рішенні – 3 (1,5%), які залишено без змін;

- про призначення експертизи – 2 (1%), які залишено без змін;

- про ухвалення додаткового судового рішення – 1 (0,5%), яку залишено без змін;

- про накладення штрафу за невиконання судового рішення – 1 (0,5%), яку залишено без змін;

- про стягнення середнього заробітку за час затримання виконання судового рішення – 1 (0,5%), яку було змінено.

Таким чином, протягом звітного періоду судом апеляційної інстанції було скасовано 72 ухвали КОАС та 2 змінено, які проаналізуємо нижче.

Також, ВАСУ було залишено без змін 2 ухвали КОАС: 1 - про повернення позову,1 – залишення позову без розгляду.

Вивчивши підстави скасувань ухвал КОАС судами апеляційної та касаційної інстанції у 2017 році, можна зазначити, що, при постановленні ухвал судді КОАС допускали передчасність висновків та порушення норм процесуального права, що призводило до неправильного вирішення питання.

Підведемо підсумки причин скасування по основним видам ухвал протягом звітного періоду та наведемо приклади всіх скасованих ухвал КОАС, які надійшли після перегляду судами вищих інстанцій у грудні 2017 року.

Повернення позовної заяви/подання

Згідно з даними судової статистики, протягом січня-грудня 2017 року КААС було переглянуто в апеляційному порядку 49 ухвал про повернення позовної заяви/подання. За результатами апеляційного перегляду у січні-грудні 2017 року 19 ухвал залишено без змін, 30 ухвал скасовано.

Ч. 3 ст.108 КАС України передбачає перелік підстав, за наявності яких позовна заява повертається позивачеві. Ці підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Розглянемо основні причини скасування ухвал КОАС про повернення позову судом апеляційної інстанції, які після перегляду повернулись у грудні 2017 року та станом на 15.01.2018.

Підстава повернення – п. 1 ч. 3 ст.108 КАС України – скасовано 15 ухвал (19% від кількості оскаржених ухвал про повернення позову), а саме у суддів КОАС:

Лиски І.Г. – 3, Харченко С.В. – 3, Брагіної О.Є. – 3, Панченко Н.Д. - 2, Дудіна С.О. – 1, Виноградової О.І. – 1, Кушнової А.О. – 1, Лапія С.М. -1.

Порівняно з попереднім 2016 роком спостерігається зменшення на 9% частки скасованих ухвал про повернення позову на підставі п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України. У попередньому звітному періоді суд апеляційної інстанції скасував 32 (28%) ухвали КОАС про повернення позову на підставі п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України.

У більшості випадків судді КОАС, постановляючи ухвали про залишення позову без руху, зазначали такі недоліки заяв, як відсутність доказів підтвердження сплати судового збору та не зазначення всіх обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

На думку КААС, однією з помилок при постановленні ухвал про повернення позову у зв’язку з неусуненням недоліків слугувало те, що висновки суду першої інстанції про необхідність повернення даної позовної заяви, є передчасними, обставини, за яких суд першої інстанції повернув позовну заяву позивачу, не перешкоджали відкриттю провадження в даній адміністративній справі.

Як приклад, наведемо справу № 810/2762/17 за позовом Державної авіаційної служби України до ТОВ “АРТ-БІЛДІНГ”, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Гостомельської селищної ради, Ірпінської міської ради, треті особи: Служба безпеки України, ДП обслуговування повітряного руху України, Міністерство оборони України, Регіональний структурний підрозділ “Київцентраеро”, ДП “Антонов”, про визнання незаконними та скасування дозволів, зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до ухвали КОАС від 10.08.2017 позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою КОАС від 09.10.2017 позов повернуто позивачам, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви, у зв’язку з тим, що не усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погодилась з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції в ухвалі про залишення позову без руху було вказано, що позивачем у позовній заяві не зазначено, які саме рішення, дії чи бездіяльність відповідачів позивач оскаржує у межах даного позовного провадження, та не визначено виклад обставин, якими позивач обґрунтовує ці вимоги; не наведено жодних доводів чи обґрунтувань стосовно того, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки третіх осіб у справі; не конкретизовано, які саме дозволи на виконання будівельних робіт по об’єктам будівництва (їх реквізити та кількість) необхідно визнати незаконними та скасувати, та не приєднано їх копій до позовної заяви.

Позивачу визначено строк для усунення недоліків до 22.09.2017.

На виконання ухвали суду про залишення позову без руху, 08.09.2017 позивачем направлено до суду заяву про усунення недоліків, до якого додано уточнену позовну заяву, в якій було зазначено про відсутність можливості конкретизувати, які саме дозволи на виконання будівельних робіт по об’єктам будівництва необхідно визнати незаконними та скасувати у зв’язку з тим, що всупереч встановленим нормам повітряного законодавства України будівництво є самочинним.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції передчасно повернув позов, так як вказана інформація судом в ухвалі про усунення недоліків не перешкоджала суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух.

У зв’язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

Тобто, як вказав КААС, вказані недоліки не перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі. За таких обставин, висновок суду про правомірність повернення позову не відповідає вимогам процесуального права.

Підстава повернення - п.4 ч.3 ст.108 КАС України.

Протягом 2017 року колегією суддів апеляційної інстанції було скасовано 3 ухвали, повернуті на підставі п. 4 ч.3 ст.108 КАС України, а саме у судді Брагіної О.Є.

Причина скасування – обставини, за яких суд першої інстанції повернув позовну заяву позивачу, не перешкоджали відкриттю провадження в даній адміністративній справі. Судом першої інстанції не враховано те, що чинним законодавством України не передбачено вимоги укладення договору про надання правової допомоги безпосередньо з адвокатом, який здійснює представництво. Судом апеляційної інстанції було зазначено, що договір про надання правової допомоги може бути укладено з адвокатським об’єднанням, на виконання якого відповідному адвокату видається ордер.

Як приклад, у справі № 810/2891/17 за позовом гр. К. до Київської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмову у встановленні статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов’язати вчинити дії щодо встановлення такого статусу, відповідно до ухвали КОАС позовну заяву повернено разом з усіма доданими документами.

Постановлюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву подано від імені позивача особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, адміністративний позов від імені позивача підписано та подано адвокатом Ч.

До адміністративного позову, крім іншого, додано: копію витягу з договору про надання правової допомоги, копію ордеру, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката та витягу з Єдиного реєстру адвокатів Ч.

Скасовуючи вказану ухвалу КОАС у даній справі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що системний аналіз норм КАС України та Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, дає підстави для висновку про те, що чинним законодавством України не передбачено вимоги щодо укладення договору про надання правової допомоги безпосередньо з адвокатом, який здійснює представництво. Натомість, зміст викладених положень вказує на те, що договір про надання правової допомоги може бути укладено з адвокатським об’єднанням, на виконання якого відповідному адвокату видається ордер.

На підтвердження статусу адвоката надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката та витягу з Єдиного реєстру адвокатів Ч.

Крім зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції звернула увагу на те, що договором для надання правової допомоги передбачено, що клієнт надає повноваження: заявляти (підписувати) позови, заяви, скарги.

Таким чином, представництво позивача у даній справі здійснює адвокат Ч., що діє на підставі договору про надання правової допомоги та ордеру.

Враховуючи викладене, з’ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для повернення даної позовної заяви.

Ухвалу суду першої інстанції було скасовано з направленням справи для продовження розгляду до КОАС.

Підстава повернення – п. 6 ч. 3 ст.108 КАС України.

У грудні 2017 року та станом на 15.01.2018 колегією суддів апеляційної інстанції було скасовано 12 ухвал КОАС з вказаної підстави повернення (15% від кількості оскаржених ухвал про повернення позову), а саме у суддів КОАС:

Балаклицького А.І. – 1, Лиски І.Г. – 1, Брагіної О.Є. – 7, Василенко Г.Ю. -1, Виноградової О.І. – 1, Лапія С.М. -1.

Порівняно з попереднім 2016 роком спостерігається збільшення на 10% частки скасованих ухвал про повернення позову на підставі п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України. У попередньому звітному періоді суд апеляційної інстанції скасував 6 (5%) ухвал КОАС про повернення позову на підставі п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України.

Слід відмітити основні причини скасування ухвал про повернення позову на підставі п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України протягом 2017 року.

Скасовуючи ухвали КОАС про повернення позову з підстав непідсудності окружному адміністративному суду, судами вищих інстанцій було зазначено, що якщо сторонами у справі є орган місцевого самоврядування чи його посадова особа з однієї сторони і орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа з другої сторони, справа підсудна не місцевому загальному суду, а відповідному окружному адміністративному суду.

Також причинами скасування ухвал про повернення з вказаних підстав слугувало те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про недотримання позивачем вимог територіальної підсудності, оскільки, встановивши недотримання позивачем вимог ст.106 КАС України, повинен був з’ясувати у спосіб, визначений ч.1 ст.108 КАС України, вимоги позивача відносно кожного з відповідачів, вказаних ним у позові.

Також у деяких випадках суд першої інстанції не враховував те, що об’єднавши у своїй позовній заяві декілька вимог, які територіально підсудні різним місцевим адміністративним судам, позивач набував право на застосування правил альтернативної підсудності при виборі такого суду.

Водночас, колегія суддів апеляційного суду звертала увагу на те, що суду першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі необхідно звертати увагу не лише на територіальну підсудність справи, а й на юрисдикцію адміністративних судів щодо розгляду даного спору, оскільки у судовій практиці існують різні точки зору з цього приводу.

Як приклад скасованої ухвали КОАС про повернення позову на підставі п.6 ч.3 ст. 108 КАС України можна навести справу № 810/2861/17, що повернулась у грудні 2017 року.

У вищезазначеній справі управління Державної міграційної служби України в Київській області звернулось до суду з позовом до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.

Відповідно до ухвали КОАС позовну заяву повернуто позивачу разом із усіма доданими до неї матеріалами на підставі п. 6 ч.3 ст. 108 КАС України. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що вказаний позов територіально не підсудний даному суду, як адміністративному.

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції та скасовуючи вказану ухвалу, колегія суддів апеляційної інстанції звернула увагу на те, що правила адміністративного процесуального законодавства кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII, згідно з якими рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Крім того, до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця при виконанні виконавчих документів, крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Колегія суддів КААС зазначила, що позивачем (стороною виконавчого провадження) оскаржується рішення державного виконавця, прийнятого в ході виконання виконавчого документа, виданого за результатом ухвалення рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що постанова державного виконавця про накладення штрафу прийнята не в окремому виконавчому провадженні як рішення державного виконавця, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що даний спір підлягає вирішенню судом, який видав виконавчий лист, а саме КОАС.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 18.06.2015 у справі № К/800/42840/14.

Також колегія суддів КААС не погодилась з висновками суду першої інстанції про те, що позивач може скористатись правом вибору щодо територіальної підсудності адміністративної справи відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України, з огляду на те, що вказана категорія спору розглядається за особливостями, встановленими ст. 181 КАС України, які, в свою чергу, дають підстави для висновків про вирішення даного спору саме судом, який видав виконавчий лист.

Ухвалу КОАС у цій справі скасовано та направлено дану справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Також 1 ухвалу КОАС про повернення позову на підставі п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України у справі № 810/3787/16 протягом аналізуємого періоду скасовано ВАСУ, а саме у судді Волкова А.С., яку було проаналізовано раніше.

У вказаній справі колегія суддів ВАСУ не погодилась з висновками судів першої і апеляційної інстанцій про повернення позовної заяви на підставі п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України, виходячи з того, що справа, у якій однією зі сторін є орган місцевого самоврядування підсудна місцевому загальному суду як адміністративному лише у випадку, якщо така справа не підсудна окружному адміністративному суду. При цьому, якщо однією із сторін справи є посадова особа державного органу (зокрема, прокурор, як у цій справі), то справа підсудна саме окружному адміністративному суду.

Відмова у відкритті провадження

Протягом січня-грудня 2017 року до КААС оскаржено 27 ухвал про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі. За результатами апеляційного перегляду 7 ухвал КОАС залишено без змін, 9 ухвал скасовано.

Ст. 109 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі. Суд не повинен тлумачити положення статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі.

Судом апеляційної інстанції було скасовано 12 ухвал КОАС про відмову у відкритті провадження

на підставі п.1 ч. 1 ст. 109 КАС України - 5, а саме у суддів: Волкова А.С. – 1, Лапія С.М. – 1, Лиски І.Г. – 2. Харченко С.В. - 1;

на підставі п.2 ч. 1 ст. 109 КАС України скасовано 4 ухвали, а саме у суддів: Брагіної О.Є. – 2, Лиски І.Г. – 2.

Порівняно з попереднім 2016 роком спостерігається зменшення на 13% частки скасованих ухвал про відмову у відкритті провадження на підставі ч. 1 ст. 109 КАС України. У попередньому звітному періоді суд апеляційної інстанції скасував 12 (46% від кількості оскаржених ухвал про відмову у відкритті провадження) ухвал КОАС про повернення позову на підставі ч. 1 ст. 109 КАС України.

Слід відмітити основні причини скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 109 КАС України протягом 2017 року.

Скасовуючи ухвали КОАС про відмову у відкритті провадження у разі якщо позивачем виступала Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю - як суб’єкт владних повноважень на виконання владних управлінських функцій зі здійснення архітектурно - будівельного контролю у зв’язку з порушенням забудовником вимог законодавства з питань будівництва, містобудування та архітектури, суд апеляційної інстанції зазначав, що листом ВСУ від 01.03.2015 “Висновки ВСУ, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення” наголошено на тому, що згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Якщо позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна заявлений Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю — суб'єктом владних повноважень на виконання владних управлінських функцій зі здійснення архітектурно-будівельного контролю у зв'язку з порушенням забудовником вимог законодавства з питань будівництва (ч. 7 ст. 376 ЦК України), судам необхідно перевіряти, чи не є відносини між сторонами публічно-правовими та чи підлягає зазначений спір вирішенню в порядку цивільного судочинства (постанова судових палат у цивільних та адміністративних справах ВСУ від 17.09.2014 у справі № 6-137цс14).

У разі якщо позовні вимоги позивача ґрунтуються на протиправності дій Держреєстратора як суб’єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв’язку з недотриманням ним вимог Порядку “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, такі спори є публічно-правовими.

Також колегією суддів апеляційної інстанції було звернуто увагу на те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

При цьому, з наведених процесуальних норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин.

У випадку вирішення спорів з приводу законності дій та посадових осіб виправної колонії та їх рішень, суд апеляційної інстанції вказав на те, що такі спори є публічно-правовим, оскільки виникають за участю суб’єкта владних повноважень (виправної колонії в особі Державної кримінально-виконавчої служби України) під час реалізації наданих йому законодавством владних управлінських функцій стосовно забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, засуджених до позбавлення волі.

Як приклад, наведемо справу № 810/3190/17 зі скасованою ухвалою КОАС про відмову у відкритті провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 109 КАС України, яка повернулась після апеляційного перегляду у грудні 2017 року.

У вказаній справі гр. І. звернувся до КОАС з позовом до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва; зобов’язання надати такий дозвіл, відповідно до ухвали КОАС відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що є таке, що набрало законної сили, рішення суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погодилась з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, у провадженні КОАС перебувала справа № 810/4571/15 за адміністративним позовом гр. І. до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмови.

У вказаній справі № 810/4571/15 постановою КОАС, залишеною без змін ухвалою КААС, позовні вимоги гр. І. до Київської обласної державної адміністрації задоволено: визнано протиправною відмову Київської обласної державної адміністрації у наданні позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального житлового будівництва.

Дійсно, у справі, що розглядається та у справі № 810/4571/15 тотожним є склад сторін, що беруть у них участь: позивач – гр. І., відповідач – Київська обласна державна адміністрація. Проте, предметом оскарження у справі № 810/4571/15 була відмова Київської обласної державної адміністрації у наданні позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою.

Натомість, у справі що розглядається позивач просить: визнати протиправною відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою та зобов’язати Київську обласну державну адміністрацію надати дозвіл на розробку документації із землеустрою.

Більш того, як вбачається з тексту рішень суду першої та апеляційної інстанції, підставою для звернення позивача до суду у справі № 810/4571/15 була відмова Київської обласної державної адміністрації у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, оформлена листом, виданим раніше.

На думку КААС, обставини, що зумовили звернення позивача до суду з даним позовом виникли після розгляду справи № 810/4571/15 та набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Відмова у відкритті провадження у справі у цьому разі можлива лише за умови, що постанова чи ухвала, яка набрала законної сили, постановлена за позовом, який є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав відмовляти у відкритті провадження у справі.

Дослідження обставин даної справи дає підстави для висновку про те, що підстави звернення позивача до адміністративного суду у вересні 2017 року та у вересні 2015 року (справа № 810/4571/15) не є тотожними.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом гр. І. до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити дії.

Ухвалу суду першої інстанції було скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Залишення позовної заяви без розгляду

За результатами апеляційного перегляду КААС було оскаржено 40 ухвал КОАС про залишення позову без розгляду, переглянуто 26 ухвал, з яких 12 залишено без змін, 14 ухвал скасовано з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Так, протягом 2017 року, судом апеляційної інстанції було скасовано ухвали, залишені без розгляду

на підставі ст. 100 КАС України - 6, а саме у суддів: Лиски І.Г. – 1, Панової Г.В. - 2, Панченко Н.Д. - 1, Лапія С.М. - 2;

на підставі п.4 ч.1 ст.155 КАС України - 7, а саме у суддів: Дудіна С.О. – 1, Василенко Г.Ю. – 2, Лапія С.М. – 1, Панченко Н.Д. -1; Лиски І.Г. – 2;

на підставі п.9 ч. 1 ст.155 КАС України - 1 у судді Балаклицького А.І. – 1;

Порівняно з попереднім 2016 роком спостерігається зменшення на 5% частки скасованих ухвал про залишення позову без розгляду. У попередньому звітному періоді суд апеляційної інстанції скасував 32 (40% від кількості оскаржених ухвал про відмову у відкритті провадження) ухвал КОАС про залишення позову без розгляду.

1 ухвалу про відмову у відкритті провадження на підставі ст. 100 КАС України скасовано ВАСУ у судді Лиски І.Г., причини скасування якої було проаналізовано раніше.

Ст. 155 КАС України визначає підстави та порядок залишення позовної заяви без розгляду, а також правові наслідки цієї процесуальної дії для позивача.

Більшість підстав для залишення позовної заяви без розгляду повторюють підстави для повернення позовної заяви (ч. 3 ст. 108 КАС України), але якщо позовну заяву може бути повернуто лише на етапі вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі, то суд може залишити позовну заяву без розгляду у будь-який час провадження в суді будь-якої інстанції після його відкриття, якщо будуть виявлені відповідні підстави.

Переважно, судді КОАС залишали позовні заяви без розгляду у зв’язку із пропуском строку звернення до суду на підставі ст.100 та п.9 ч.1 ст.155 КАС України, або у зв’язку з повторною неявкою позивача у судове засідання без поважних причин (п.4 ч.1 ст.155 КАС України).

Можна зробити висновок, що більшість ухвал, залишених без розгляду на підставі п. 4 ст. 155 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовував через те, що суд першої інстанції неповно з’ясовував обставини причин поважності повторної неявки позивача чи його представника.

Скасовуючи ухвали КОАС про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України, колегія суддів апеляційної інстанції звертала увагу на те, що під повторністю неприбуття в судове засідання позивача необхідно розуміти саме послідовне неприбуття в судове засідання позивача чи його представника двічі чи більше разів. При чому, коли неприбуття в судове засідання чергується із поданням заяви про розгляд справи без участі сторони, що мало місце у даному випадку, неприбуття в судове засідання позивача не можна вважати повторним. Крім того, матеріали справи повинні містити докази вручення повідомлення позивачу про місце, день та час судового розгляду, або доведення до нього його змісту.

Судом апеляційної інстанції зазначалось, що виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, залишення позовних вимог без розгляду без дослідження обставин поважності причин повторної неявки, унеможливить доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Наведемо приклад скасованої ухвали КОАС про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ст. 155 КАС України, яка надійшла у грудні 2017 року.

Так, у справі № 810/1791/15 за позовом ТОВ Оздоровчий комплекс “Юність” до Відділу ДВС Ірпінського міського управління юстиції у Київській області, третя особа: ТОВ “Укрєвроуніверсал” про визнання нечинною та скасування постанови, зобов’язання вчинити певні дії, відповідно до ухвали КОАС позовну заяву залишено без розгляду у зв’язку з повторною неявкою позивача у судове засідання без поважних причин.

З таким висновком суду колегія суддів апеляційної інстанції не погодилась, зазначивши, що обов'язковою умовою для застосування такої підстави залишення адміністративного позову без розгляду є саме повторна неявка позивача в судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин. Зазначені наслідки настають, якщо позивач не з'явився вдруге (тобто повторно) без поважних причин і від нього не надійшла заява про розгляд справи без його участі.

В даному випадку, під повторністю неприбуття в судове засідання позивача та/або його представника необхідно розуміти саме неприбуття в судове засідання позивача чи його представника двічі чи більше разів без наявності поважних причин.

Необхідною умовою для залишення позовної заяви без розгляду є повторність неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду і відсутність поважних причин такого неприбуття в судове засідання або неповідомлення ним про причини неприбуття, за умови також відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі.

Під повторністю неприбуття в судове засідання позивача необхідно розуміти неприбуття в судове засідання позивача чи його представника двічі чи більше разів. Поважність причин неприбуття оцінюється судом у кожному конкретному випадку окремо з метою визначення правових наслідків такого неприбуття. Так, поважними причинами можуть бути визнані захворювання, що перешкоджає прибуттю до суду, відрядження, несвоєчасне отримання повістки тощо за умови надання належних доказів в підтвердження наведених обставин.

Отже, при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави слід відповісти на такі питання: чи належним чином позивача було повідомлено про судовий розгляд перший і другий раз; чи обидва рази були відсутні поважні причини неприбуття позивача або інформація про такі причини; чи відсутня заява позивача про розгляд справи за його відсутності.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою КОАС від 23.06.2017 справу призначено до судового засідання на 20.07.2017.

У судове засідання, призначене на вказану дату позивач або його представник не з’явились. Копію ухвали від 23.06.2017 було направлено на адресу ТОВ Оздоровчий комплекс “Юність”, зазначену в позовній заяві.

Разом з тим, копію ухвали від 23.06.2017 було направлено також і на адресу представника Товариства, зазначену ним у позовній заяві.

Однак зазначена кореспонденція (обидва конверти) повернулась до КОАС з відміткою “за закінченням терміну зберігання”.

Натомість, колегія суддів КААС звернула увагу на те, що в ухвалі КОАС про прийняття адміністративної справи до провадження від 23.06.2017, крім іншого, зазначено про те, що копію ухвали необхідно надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, представники позивача та представники третьої особи, будучи неналежним чином повідомленими судом про дату, час та місце судового розгляду даної справи, тим самим були позбавлені можливості взяти участь в судовому засіданні 20.07.2017 та не прибули в судове засідання з поважних причин, а саме: через неналежне їх повідомлення судом про дату, час та місце судового розгляду справи.

Крім цього, колегія суддів апеляційної інстанції звернула увагу на те, що, згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень”, усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Проте, ухвала КОАС від 23.06.2017 про призначення справи до судового розгляду на 20.07.2017 була надіслана судом до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) лише 22.09.2017, тобто вже після прийняття судом оскаржуваної ухвали про залишення позовної заяви без розгляду (зареєстрована в ЄДРСР 24.09.2017 та оприлюднена (опублікована) в ЄДРСР лише 26.09.2017).

У зв’язку з неявкою в судове засідання 20.07.2017 позивача та його представника, розгляд справи було відкладено на 21.09.2017.

Натомість, 21.09.2017 позивач та його представник в судове засідання також не з’явились. Поштові відправлення із судовими повістками повернулися на адресу суду без вручення.

Як було зазначено КААС, представник позивача, не маючи будь-якої інформації від КОАС про рух даної справи, перебуваючи у службових відрядженнях та намагаючись отримати таку інформацію через ЄДРСР, не мав можливості отримати судові повістки від КОАС, термін зберігання яких становить 5 днів, з поважних причин (через тимчасову відсутність за місцем свого проживання (службові відрядження, відпустка, хвороба, тощо).

Крім того, в період з 28.08.2017 по 26.09.2017 представник позивача перебував у черговій щорічній відпустці за 2014 рік, яку проводив за межами міста Києва, виїхавши з міста 23.08.2017 (враховуючи вихідні, пов’язані із святкуванням державного свята Незалежності України).

Отже, на думку КААС, отримати судову повістку позивач не міг з поважних причин. В день судового розгляду справи – 21.09.2017 представник позивача перебував на санаторно-курортному лікуванні в Закарпатті, що є поважною причиною його неявки в судове засідання цього дня.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про залишення позовної заяви без розгляду, у суду першої інстанції були відсутні підстави приймати ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду з підстав повторної неявки позивача без поважних причин в судове засідання.

Ухвалу КОАС у цій справі скасовано з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Характерною помилкою при постановленні ухвал про залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку із пропуском строку звернення до суду було те, що судом першої інстанції неповно з’ясовувались обставини, що мають значення для справи, зокрема, обставини щодо поважності причин пропуску звернення до суду із позовом.

При скасуванні ухвали КОАС про залишення позову без розгляду на підставі ст. 100 КАС України у справі щодо стягнення належного заробітку під час звільнення з публічної служби, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що працівник може звернутися до суду з позовом про стягнення належного йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу без обмеження будь-яким строком.

Зупинення провадження у справі

За даними судової статистики до апеляційного адміністративного суду оскаржено 13 ухвал про зупинення провадження у справі. За результатами апеляційного перегляду 4 ухвали скасовано (31%) у таких суддів:

Дудіна С.О. – 1; Виноградової О.І. – 1; Панової Г.В. -2.

У порівнянні з попереднім 2016 роком спостерігається збільшення на 14% частки скасованих ухвал про зупинення провадження у справі. У попередньому звітному періоді суд апеляційної інстанції скасував 2 (17% від кількості оскаржених ухвал про зупинення провадження) ухвал КОАС про зупинення провадження у справі.

Ст. 156 КАС України визначає підстави та строки для обов'язкового зупинення провадження у справі та для випадків, коли суд має право зупинити провадження у справі, строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі.

Ч.1 зазначеної статті встановлює вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов'язаний зупинити провадження. Ініціативу щодо такого зупинення можуть проявляти як особи, які беруть участь у справі, так повинен її проявити і сам суд, якщо йому стануть відомі підстави для цього.

Ч.2 вказаної статті встановлює перелік факультативних підстав зупинення провадження, тобто підстав, за яких суд не зобов'язаний, а лише має право зупинити провадження. Ініціативу щодо такого зупинення можуть проявляти як особи, які беруть участь у справі, так і сам суд.

У більшості випадків судді КОАС зупиняли провадження у справі до набрання законної сили рішеннями суду в інших справах.

Причинами скасування таких ухвал КОАС судом апеляційної інстанції слугувало те, що судом першої інстанції не мотивований зв’язок між очікуваними висновками рішень суду в інших справах та предметом спору. Зокрема, не конкретизовано, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути цю справу без попереднього розгляду названих справ

Як приклад, ухвалу КОАС про зупинення провадження у справі № 810/2739/16, яка повернулась у грудні 2017 року, за позовом Гадяцької ОДПІ ГУ об’єднаної ДФС у Полтавській області до ТОВ “ХАС”, ПАТ “Укргазвидобування” про стягнення податкового боргу колегія суддів апеляційної інстанції скасувала через порушення норм процесуального закону та неповне з’ясування обставин справи.

У даній справі у судовому засіданні представник ПАТ “Укргазвидобування” заявив клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішеннями суду в інших справах. Це клопотання обґрунтовано неможливістю розгляду цієї справи до вирішення справ № 826/13869/16 та № 826/13868/16.

Відповідно до ухвали КОАС клопотання задоволено. Зупинено провадження в адміністративній справі № 810/2739/16 до набрання законної сили судовими рішеннями Окружного адміністративного суду м. Києва в адміністративних справах № 826/13869/16 та № 826/13868/16. Зобов’язано сторони повідомити суд про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі.

З такими висновками КОАС колегія суддів апеляційної інстанції не погодилась, виходячи з наступного.

Як було зазначено КААС, з матеріалів справи вбачається, що предметом спору даної справи є стягнення податкового боргу у зв’язку з несплатою грошових зобов’язань визначених самостійно ТОВ Фірми “ХАС”, відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час користування надрами для видобування корисних копалин та несплачених сум розстрочених грошових зобов’язань та податкового боргу.

У провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебувають справи № 826/13869/16 та № 826/13868/16 за позовом ПАТ “Укргазвидобування” до Гадяцької ОДПІ про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо надсилання (вручення) товариству з обмеженою відповідальністю Фірма “ХАС” як оператору спільної діяльності податкових вимог, а також бездіяльності позивача щодо нездійснення заходів з погашення податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що з урахуванням відмінності предмету та підстав позовних вимог у вказаних справах, розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва справ № 826/13869/16 та № 826/13868/16 жодним чином не перешкоджає з’ясуванню судом обставин даної справи, оцінці наданих сторонами чи зібраних судом з власної ініціативи доказів, тобто фактичному розгляду справи і ухваленню рішення.

В ухвалі КОАС про зупинення провадження у справі не мотивований зв’язок між очікуваними висновками рішень суду у справах № 826/13869/16 та № 826/13868/16 та предметом спору.

Зокрема, не конкретизовано, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути цю справу без попереднього розгляду названих справ, яким чином можливе визнання протиправними дій Гадяцької ОДПІ щодо надсилання податкових вимог чи бездіяльності щодо нездійснення у певний період заходів з погашення податкового боргу може вплинути на результат розгляду цієї справи, враховуючи, що ПАТ “Укргазвидобування” не порушує питання про скасування податкових вимог.

Разом з тим, колегія суддів КААС зазначила, що суд не позбавлений можливості дослідити зазначені вище обставини у межах розгляду цієї справи, а ПАТ “Укргазвидобування”, у свою чергу, обґрунтувати безпідставність позовних вимог у частині, що його стосуються.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала КОАС про зупинення провадження не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Закриття провадження у справі

Згідно із статистичними даними до апеляційного адміністративного суду протягом 2017 року оскаржено 16 (19%) ухвал про закриття провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 157 КАС України.

За результатами апеляційного розгляду 3 ухвали про закриття провадження у справі скасовано у суддів: Балаклицького А.І. – 1; Кушнової А.О. - 1; Панової Г.В. – 1.

У порівнянні з попереднім 2016 роком спостерігається зменшення на 21% частки скасованих ухвал про зупинення провадження у справі. У попередньому звітному періоді суд апеляційної інстанції скасував 8 (40% від кількості оскаржених ухвал про зупинення провадження) ухвал КОАС про зупинення провадження у справі.

Переважно, судді КОАС закривали провадження на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України (справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства).

Скасовуючи ухвалу КОАС про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України у справі щодо оскарження відмови органів Держгеокадастру у прийнятті рішення про інвентаризацію земель, що належать позивачу на підставі Державного акту на право постійного користування землею, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що даний спір не є цивільно – правовим, а має публічно – правовий характер, позаяк стосується правомірності дій суб’єкта – владних повноважень – органу Держгеокадастру, надаючи оцінку яким, суд повинен буде перевірити чи діє останнє на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що відноситься до юрисдикції адміністративного суду. На переконання судової колегії КААС, обставини щодо того, що земельні ділянки, щодо яких позивач просив прийняти рішення про інвентаризацію, належать на праві власності чи користування іншим особам, можуть бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, а не для закриття провадження у справі з посиланням на те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Скасовуючи ухвалу КОАС у справі щодо оскарження нотаріальних дій, суд апеляційної інстанції зауважив, що за своїм правовим статусом (ст. 1 Закону України “Про нотаріат”) нотаріус не є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України. Тому, нотаріальні дії, які вчиняються нотаріусами відповідно до вказаного Закону, оскаржуються до суду в порядку цивільного судочинства.

Скасовуючи ухвалу КОАС про закриття провадження у справі з тих підстав, що є така, що набрала законної сили, постанова суду з того самого спору і між тими самими сторонами, колегія суддів апеляційної інстанції наголосила, що закриття судом першої інстанції провадження у справі в даній ситуації фактично позбавляє позивачку права на судовий захист, що є неприпустимим, в тому числі, згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини. Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Залишення позовної заяви без руху

Згідно із статистичними даними до апеляційного адміністративного суду протягом 2017 року оскаржено 22 ухвали про залишення позову без руху на підставі ст. 108 КАС України.

За результатами апеляційного розгляду 5 ухвал про залишення позовної заяви без руху скасовано у суддів: Брагіної О.Є. – 1, Дудіна С.О. – 1, Виноградової О.І. -1, Кушнової А.О. - 1.

У порівнянні з попереднім 2016 роком спостерігається збільшення на 19% частки скасованих ухвал про залишення позову без руху. У попередньому звітному періоді суд апеляційної інстанції скасував 2 (8% від кількості оскаржених ухвал про залишення позову без руху) таких ухвали.

Скасовуючи ухвали КОАС про залишення позову без руху, КААС зазначав, що відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009 № 2 в ухвалі повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення, але не більше 5 днів з дня отримання позивачем ухвали.

Суд повинен надавати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У грудні 2017 року колегією суддів апеляційної інстанції було скасовано ухвалу КОАС про продовження процесуального строку для залишення позову без руху у справі № 810/4339/16 за позовом ТОВ “Вітаполіс” до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство фінансів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

У вказаній справі відповідно до ухвали КОАС від 29.12.2016 позовну заяву ТОВ “Вітаполіс” залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 01.02.2017.

У подальшому, оскільки позивачем вимоги, викладені в ухвалі суду першої інстанції від 29.12.2016, усунуті не були, відповідно до ухвали КОАС від 24.02.2017 позовну заяву повернуто позивачу.

Не погодившись з вказаною ухвалою позивач звернувся з апеляційною скаргою до КААС.

За результатами розгляду апеляційної скарги КААС постановлено ухвалу від 20.06.2017, якою залишено без змін ухвалу КОАС від 24.02.2017 про повернення позовної заяви.

Крім того, ухвалою КОАС від 24.02.2017, залишеною без змін ухвалою КААС від 20.06.2017, у задоволенні заяви ТОВ “Вітаполіс” про роз’яснення ухвали КОАС від 29.12.2016 відмовлено.

27.09.2017 позивачем до КОАС за допомогою засобів поштового зв’язку подано клопотання про продовження процесуального строку, в якій позивач просить суд продовжити, встановлений ухвалою КОАС від 29.12.2016 про залишення позовної заяви без руху, процесуальний строк виконання ухвали на строк до роз’яснення КОАС цієї ухвали.

Ухвалою КОАС від 04.10.2017 у задоволенні вказаного клопотання ТОВ “Вітаполіс” про продовження процесуального строку, встановленого ухвалою судді КОАС від 29.12.2016 - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що, враховуючи постановлення ухвали КОАС від 24.02.2017 про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 810/4339/16, яка набрала законної сили, суд не вбачає підстав для продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою КОАС від 29.12.2016 про залишення позовної заяви без руху, оскільки продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви, яку повернуто позивачу ухвалою суду, яка набрала законної сили, є неможливим.

Однак колегія суддів апеляційної інстанції не погодилась з висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009 № 2 в ухвалі повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення, але не більше 5 днів з дня отримання позивачем ухвали.

Як свідчать матеріали справи, копію ухвали КОАС від 29.12.2016 про залишення позовної заяви без руху позивачем було отримано 01.02.2017, натомість доказів виконання зазначених в ній вимог позивачем до суду надано не було.

У зв’язку з неусуненням недоліків ухвалою КОАС від 24.02.2017 позовну заяву повернуто позивачу.

Користуючись правом доступу до правосуддя, позивач звернувся до суду з клопотанням про продовження строку.

Таким чином, на думку КААС, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Поряд з цим, оскаржувана ухвала не містить відомостей, в якому саме провадженні вона прийнята, а саме у відкритому або письмовому провадженнях та чи викликались або повідомлялись особи про час і місце розгляду клопотання позивача про продовження процесуального строку.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу без виклику чи повідомлення осіб, та без дослідження обставин, викладених у вказаному клопотанні позивача, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до КОАС.

Також, протягом 2017 року судом апеляційної інстанції було скасовано наступні ухвали КОАС:

про вжиття заходів забезпечення позову – 6, у суддів: Балаклицького А.І. – 1, Дудіна С.О. – 1; Василенко Г.Ю. – 2; Лапія С.М. – 1; Щавінського В.Р. -1;
окремі ухвали – 2, у суддів: Брагіної О.Є. – 1; Щавінського В.Р. 1;
про передачу справи до іншого суду за підсудністю – 2, у суддів: Кушнової А.О. –1, Панченко Н.Д. – 1;
ухвали в порядку виконання судового рішення – 4, у суддів: Брагіної О.Є – 1 (щодо заміни сторони виконавчого провадження); Волкова А.С. – 1 (щодо поновлення пропущеного строку пред’явлення виконавчого листа до виконання); Лапія С.М. – 1 (щодо заміни сторони виконавчого провадження); Щавінського В.Р. – 1 (щодо заміни сторони виконавчого провадження).

Протягом 2017 року КААС було змінено 2 ухвали, у суддів: Василенко Г.Ю. - 1 (щодо роз’яснення судового рішення), Щавінського В.Р. – 1 (щодо стягнення середнього заробітку за час невиконання судового рішення).

Аналіз причин скасування та зміни постанов,

ухвалених суддями КОАС в адміністративних справах,

переглянутих в апеляційному та касаційному порядку

з 01.01.2017 по 31.12.2017

Сторонами та іншими особами, які брали участь у справі, а також особами, які не брали участі у справах було оскаржено в апеляційному порядку 1130 постанов КОАС. Станом на 31.12.2017 КААС всього переглянуто 992 постанови КОАС. За результатами апеляційного перегляду:

залишено без змін – 787 постанов (69,6% від загальної кількості оскаржених постанов, 25,8% від загальної кількості винесених рішень по справам);

скасовано - 190 постанов (16,8% від загальної кількості оскаржених постанов та 6,2% від загальної кількості винесених рішень по справам);

змінено – 15 постанов (1,3% від загальної кількості оскаржених постанов та 0,5% від загальної кількості винесених рішень по справам).

Протягом січня-грудня 2017 року предметом апеляційного перегляду були постанови, ухвалені в адміністративних справах з наступних спорів:

- з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства – 489 (43,3%), зокрема зі спорів

щодо реалізації податкового контролю – 70 (6,2% від загальної кількості оскаржених постанов впродовж звітного періоду), з яких 6 скасовано, 1 змінено, 63 залишено без змін;

щодо передачі майна у податкову заставу – 4 (0,4%), які залишено без змін;

щодо стягнення податкового боргу – 33 (2,9%), з них 25 залишено без змін, 7 скасовано, 1 змінено;

щодо адміністрування податків, зборів, платежів – 13 (1,2%), з яких 11 залишено без змін, 2 скасовано;

щодо податку на прибуток підприємств – 46 (4,1%), з яких 37 залишено без змін, 9 скасовано;

щодо податку з доходів фізичних осіб – 41 (3,6%), з них 28 залишено без змін, 12 скасовано, 1 змінено;

щодо податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість – 116 (10,3% від загальної кількості оскаржених постанов впродовж звітного періоду), з яких 97 залишено без змін, 19 скасовано;

щодо бюджетного відшкодування з податку на додану вартість – 44 (3,9%), з яких 36 залишено без змін, 6 скасовано, 2 змінено;

щодо акцизного податку – 56 (5%), з них 14 скасовано, 1 змінено, 41 залишено без змін;

щодо плати за користування надрами – 2 (0,2%), які скасовано;

щодо місцевих податків – 46 (4,3%), з них 9 скасовано, 3 змінено, 34 залишено без змін;

щодо єдиного податку – 3 (0,3%), які залишено без змін;

щодо плати за землю – 12 (1,1%), з них 1 скасовано, 11 залишено без змін;

щодо збору за спеціальне використання лісових ресурсів – 1 (0,09%), яку залишено без змін;

щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов’язаних із визнанням правочинів недійсними – 1 (0,09%), яку залишено без змін;

щодо припинення юридичної особи (припинення підприємницької діяльності

фізичної особи-підприємця) – 1 (0,09%), яку залишено без змін;

- з приводу реалізації державної політики у сфері економіки – 69 (6,1%), зокрема зі спорів

щодо організації господарської діяльності – 1 (0,09%), яку залишено без змін;

щодо державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – 7

(0,6%), з них 1 скасовано, 6 залишено без змін;

щодо дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування певних

видів підприємницької діяльності; нагляду (контролю) у сфері господарської

діяльності; реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської

діяльності; розроблення і застосування національних стандартів, технічних

регламентів та процедур оцінки відповідності – 5 (0,4%), які залишено без змін;

щодо митної справи – 9 (0,8%), з них 6 залишено без змін, 3 скасовано;

оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її

органів щодо визначення коду товару за УКТЗЕД – 7 (0,6%), з них 2 скасовано, 5 залишено без змін;

оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її

органів щодо визначення митної вартості товару – 36 (3,2%), з них 7 скасовано, 29 залишено без змін;

щодо захисту економічної конкуренції - 1 (0,09%), яку було залишено без змін;

щодо реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері електроенергетики (крім ядерної енергетики); енергозбереження, альтернативних джерел енергії, комбінованого виробництва електричної і теплової енергії – 3 (0,3%), з них 1 скасовано, 2 залишено без змін;

- з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування 80 (7,1%), зокрема зі спорів

у сфері містобудування; планування і забудови територій; архітектурної

діяльності – 34 (3%), з них 31 залишено без змін, 3 скасовано;

у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин – 10 (0,9%), з них 2 скасовано, 8 залишено без змін;

у сфері розпорядження землями держави (територіальних громад), передача

таких земельних ділянок у власність і користування громадянам та юридичним

особам – 10 (0,9%), з них 6 залишено без змін, 4 скасовано;

у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

(у тому числі прав на земельні ділянки) – 26 (2,3%), з них 3 скасовано, 23 залишено без змін;

- з приводу реалізації публічної фінансової політики – 82 (7,3%), зокрема зі спорів

у сфері грошового обігу та розрахунків – 3 (0,3%), з яких 1 змінено, 2 залишено без змін;

у сфері грошового обігу та розрахунків за участю органів доходів і зборів – 30 (2,7%), з них 4 скасовано, 26 залишено без змін;

у сфері бюджетної системи та бюджетного процесу; державного боргу – 1 (0,09%), яку було скасовано;

у сфері державного регулювання ринків фінансових послуг – 35 (3,1%), з них 17 скасовано, 1 змінено, 17 залишено без змін;

операцій із цінними паперами – 3 (0,3%), які залишено без змін;

щодо процедур здійснення контролю Рахунковою палатою, державного

фінансового контролю, внутрішньої контрольно-ревізійної роботи – 10 (0,9%), з них 2 скасовано, 8 залишено без змін;

- з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадянина, зокрема зі спорів у сфері публічної житлової політики – 125 (11,1%), зокрема зі спорів

щодо збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне

соціальне страхування – 26 (2,3%), з них 3 скасовано, 1 змінено, 22 залишено без змін;

щодо управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення,

перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів

загальнообов’язкового державного соціального страхування – 2 (0,2%), які залишено без змін;

щодо загальнообов’язкового державного страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності – 1 (0,09%), яку залишено без змін;

щодо загальнообов’язкового пенсійного страхування, у тому числі пенсійного

страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби) – 42 (3,7%), з них 7 скасовано, 35 залишено без змін;

щодо соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів,

соціальних послуг – 5 (0,4%), з них 1 змінена, 4 залишено без змін;

соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

катастрофи – 29 (2,6%), з яких 9 скасовано, 1 змінено, 19 залишено без змін;

соціального захисту та зайнятості інвалідів - 20 (1,8%), з яких 1 скасовано, 19 залишено без змін;

- з приводу забезпечення юстиції - 21 (1,9%), зокрема зі спорів

у сфері судоустрою – 2 (0,2%), які було залишено без змін;

у сфері адвокатури – 1 (0,09%), яку залишено без змін;

у сфері нотаріату – 1 (0,09%), яку було залишено без змін

у сфері виконавчої служби та виконавчого провадження – 17 (1,5%), з них 4 скасовано, 13 залишено без змін;

- зі спорів з відносин публічної служби - 75 (6,6%), зокрема справи

з відносин публічної служби – 2 (0,2%), з них 1 скасовано, 1 залишено без змін;

щодо прийняття громадян на публічну службу – 3 (0,3%), які залишено без змін;

щодо проходження публічної служби – 16 (1,4%), з них 2 скасовано, 14 залишено без змін;

щодо звільнення з публічної служби – 54 (4,8%), з них 12 скасовано, 42 залишено без змін;

- з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів - 6 (0,5%);

з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також

реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації

діяльності цих органів – 1 (0,09%), яку залишено без змін;

щодо забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів

місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів – 4 (0,4%), які скасовано;

щодо забезпечення права особи на доступ до публічної інформації – 1 (0,09%), яку скасовано;

- з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України – 35 (3,1%), зокрема зі спорів

щодо правового статусу фізичної особи – 1 (0,09%), яку залишено без змін;

щодо реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання – 9 (0,8%), з них 5 залишено без змін, 4 скасовано;

щодо цивільного захисту, охорону праці – 21 (1,9%), з них 5 скасовано, 16 залишено без змін;

щодо дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів – 4 (0,4%), з них 3 скасовано, 1 залишено без змін;

- з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту –

1 (0,09%), яку скасовано;

- з приводу охорони навколишнього природного середовища – 5 (0,4%), зокрема

справи зі спорів

з приводу охорони навколишнього природного середовища – 1 (0,09%), яку залишено без змін;

щодо забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні

природних ресурсів; екологічної безпеки поводження з відходами – 4 (0,4%), які залишено без змін;

-з приводу правовідносин, пов’язаних із виборчим процесом – 4 (0,4%), зокрема

щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності щодо складу дільничих виборчих

комісій та їх членів – 2 (0,2%), з яких 1 було скасовано,1 залишено без змін;

щодо оскарження рішень про висування та реєстрації кандидатів – 1 (0,09%), яку було змінено;

щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їхніх

посадових осіб – 1 (0,09%), яку було скасовано.

Таким чином, протягом січня-грудня 2017 року КААС було скасовано постанови наступних категорій: з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства – 86; з приводу реалізації державної політики у сфері економіки – 11; з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування – 12; зі спорів з відносин публічної служби – 15; з приводу реалізації публічної фінансової політики – 24; з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадянина, зокрема зі спорів у сфері публічної житлової політики – 20; з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України – 11; з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи – 5; з приводу забезпечення юстиції - 4; з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту -1; зі спорів у правовідносинах, пов’язаних з виборчим процесом - 1.

Змінено КААС за період січень-грудень 2017 року 15 постанов КОАС у справах: зі спорів з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства – 8; з приводу реалізації публічної фінансової політики – 2; з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадянина, зокрема зі спорів у сфері публічної житлової політики – 3; з приводу реалізації державної політики у сфері економіки - 1; з приводу правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом – 1.

Також, протягом січня-грудня 2017 року з ВАСУ до КОАС повернулось 198 адміністративних справ з переглянутими в касаційному порядку постановами КОАС.

Вивчивши результати перегляду судом касаційної інстанції постанов у справах, які повернулись, можна відмітити, що предметом касаційного перегляду протягом звітного періоду були постанови КОАС, ухвалені в адміністративних справах з наступних спорів:

- з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства – 80 (14,2% від загальної кількості

витребуваних ВАСУ справ для перегляду в касаційному порядку впродовж звітного періоду), зокрема зі спорів

щодо реалізації податкового контролю – 11 (2%), з яких: 2 - КОАС та КААС скасовано, 7 - КОАС та КААС залишено без змін, 2 - залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

щодо передачі майна у податкову заставу – 1 (0,2%), в якій КОАС та КААС залишено без змін;

щодо стягнення податкового боргу - 1 (0,2%), в якій КОАС та КААС скасовано;

щодо податку на прибуток підприємств – 25 (4,4%), з яких: 8 – КОАС та КААС скасовано, 2 – КОАС та КААС змінено, 12 – КОАС та КААС залишено без змін, 2 – скасовано КААС, залишено в силі КОАС, 1 - залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

щодо податку з доходів фізичних осіб – 6 (1,1%), з яких: 1 – КОАС та КААС скасовано, 3 - КОАС та КААС залишено без змін, 2 – скасовано КААС, залишено в силі КОАС;

щодо податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на

додану вартість – 24 (4,3%), з яких: 14 – залишено без змін КОАС та КААС, 5 – КОАС та КААС скасовано, 3 – скасовано КААС, залишено в силі КОАС, 2 – залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

щодо бюджетного відшкодування з податку на додану вартість – 5 (0,9%), в яких 2 – КОАС та КААС скасовано, 2 - КОАС та КААС залишено без змін, 1 – залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

щодо місцевих податків – 5 (0,9%), в яких: 4 – залишено без змін КОАС та КААС; 1 – КОАС та КААС скасовано;

щодо плати за землю – 1 (0,2%), в якій КОАС та КААС залишено без змін;

щодо збору за спеціальне використання лісових ресурсів – 1 (0,2%), в яких КОАС та КААС залишено без змін;

- з приводу реалізації державної політики у сфері економіки – 51 (9,1%), зокрема зі спорів

щодо державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – 1 (0,2%), в якій КОАС та КААС залишено без змін;

щодо дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування певних

видів підприємницької діяльності; нагляду (контролю) у сфері господарської

діяльності; реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської

діяльності; розроблення і застосування національних стандартів, технічних

регламентів та процедур оцінки відповідності – 3 (0,5%), в яких КОАС та КААС залишено без змін;

щодо митної справи – 6 (1,1%), в яких 4 - КОАС та КААС залишено без змін, 1 КОАС та КААС скасовано, 1 – залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її

органів щодо визначення коду товару за УКТЗЕД – 2 (0,4%), в якій КОАС та КААС залишено без змін;

оскарження рішень, дій чи бездіяльності Державної митної служби та її органів щодо визначення митної вартості товару – 37 (6,6%), в яких: 34 - КОАС та КААС залишено без змін; 2 – залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС; 1 – КААС скасовано та КОАС залишено в силі;

щодо захисту економічної конкуренції – 1 (0,2%), в якій КОАС та КААС залишено без змін;

щодо державного регулювання цін і тарифів – 1 (0,2%), в яких КОАС та КААС залишено без змін;

- з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування 21 (3,7%), зокрема зі спорів

у сфері містобудування; планування і забудови територій; архітектурної

діяльності – 12 (2,1%), в яких: 8 - КОАС та КААС залишено без змін; 2 - скасовано КОАС та КААС, 1 – скасовано КААС, КОАС залишено в силі, 1 – залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

у сфері розпорядження землями держави (територіальних громад), передача

таких земельних ділянок у власність і користування громадянам та юридичним

особам – 3 (0,5%), в яких: 2 – скасовано КОАС та КААС, 1 - залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

(у тому числі прав на земельні ділянки) – 6 (1,1%), в яких: 1 - скасовано КОАС та КААС, 4 - КОАС та КААС залишено без змін, 1 – скасовано КААС, КОАС залишено в силі;

- з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадянина, зокрема зі спорів у сфері публічної житлової політики – 15 (2,7%), зокрема зі спорів

щодо збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне

соціальне страхування – 7 (1,2%), в яких КОАС та КААС залишено без змін;

щодо загальнообов’язкового державного страхування від нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності – 1 (0,2%), в якій КОАС та КААС залишено без змін;

щодо загальнообов’язкового пенсійного страхування, у тому числі пенсійного

страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби) – 5 (0,9%), в яких: 3 - скасовано КОАС та КААС, 2 - КОАС та КААС залишено без змін;

щодо соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів;

соціальних послуг – 2 (0,4%), в яких: 1 - КОАС та КААС залишено без змін, 1 – залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу реалізації публічної фінансової політики – 7 (1,2%), зокрема зі спорів

у сфері грошового обігу та розрахунків за участю органів доходів і зборів – 2 (0,4%), в яких 1 - КОАС та КААС скасовано, 1 – КОАС та КААС залишено без змін;

у сфері бюджетної системи та бюджетного процесу; державного боргу – 1 (0,2%), в якій КОАС та КААС залишено без змін;

у сфері державного регулювання ринків фінансових послуг – 1 (0,2%), в якій КОАС та КААС залишено без змін;

щодо операцій із цінними паперами – 2 (0,4%), в якій КОАС та КААС залишено без змін;

щодо процедур здійснення контролю Рахунковою палатою, державного

фінансового контролю, внутрішньої контрольно-ревізійної роботи – 1 (0,2%), в якій залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС;

- з приводу забезпечення юстиції - 4 (0,7%), зокрема зі спорів

у сфері судоустрою – 2 (0,4%), в яких: 1 - КОАС та КААС залишено без змін; 1- скасовано КААС, КОАС залишено в силі;

у сфері виконавчої служби та виконавчого провадження –2 (0,4%), в яких: 1 – КОАС та КААС залишено без змін; 1 - КОАС та КААС скасовано;

- зі спорів з відносин публічної служби - 17 (3%), зокрема справи

щодо проходження публічної служби – 1 (0,2%), в якій КОАС та КААС залишено без змін;

щодо звільнення з публічної служби – 16 (2,8%), в яких 2 – скасовано КОАС та КААС, 10 – КОАС та КААС залишено без змін; 3 - залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС, 1 – скасовано КААС та залишено в силі КОАС;

- зі спорів з приводу охорони навколишнього природного середовища – 1 (0,2%), зокрема зі спорів

щодо забезпечення екологічної безпеки, у тому числі при використанні природних

ресурсів; екологічної безпеки поводження з відходами – 1 (0,2%), в якій КОАС та КААС залишено без змін;

- з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України – 1 (0,2%), в якій КОАС та КААС залишено без змін;

- з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи – 1 (0,2%), в якій залишено без змін КААС, яким скасовано КОАС.

Таким чином, протягом січня-грудня 2017 року ВАСУ (з 15.12.2017 - Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду) було скасовано 32 постанови КОАС наступних категорій: з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства – 19; з приводу реалізації публічної фінансової політики – 1; з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування – 5; з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадянина, зокрема зі спорів у сфері публічної житлової політики – 3; з приводу реалізації державної політики у сфері економіки - 1; з приводу забезпечення юстиції -1; з приводу публічної служби – 2.

Змінено ВАСУ (з 15.12.2017 - Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду) за період січень-грудень 2017 року дві постанови КОАС у справах наступних категорій: зі спорів з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства -1; з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадянина, зокрема зі спорів у сфері публічної житлової політики – 1.

Вивчивши підстави скасувань постанов КОАС судом апеляційної інстанції та касаційної інстанції, можна зазначити, що судді КОАС в основному правильно застосовують норми матеріального та процесуального права. Разом з тим в їх роботі трапляються й помилки, здебільшого при оцінці доказів, встановленні обставин справи, при застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Протягом 2017 року причинами скасування постанов КОАС судами вищих інстанцій було: неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Наведемо приклади скасованих постанов КОАС, які повернулись у грудні 2017 року та станом на 15.01.2018 після перегляду судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Найбільша частина скасованих постанов КОАС судами вищих інстанцій протягом січня-грудня 2017 року припадає на постанови у справах щодо адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства. Протягом 2017 року судом апеляційної та касаційної інстанції всього скасовано 105 постанов КОАС даної категорії (86 – КААС, 19 – ВАСУ), 9 змінено (8 – КААС, 1 – ВАСУ).

Як приклад, у справі № 810/638/17 (щодо адміністрування податку на додану вартість) за позовом ТОВ “Науково-виробний центр “ПРОМЕНЕРГОВУГІЛЛЯ” до Ірпінського відділення Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відповідно до постанови КОАС у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено встановлені податковим законодавством граничні терміни реєстрації продавцем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому Товариство правомірно притягнуто до відповідальності у вигляді накладення штрафу.

Скасовуючи постанову КОАС у даній справі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що приймаючи рішення, суд не перевірив дотримання відповідачем зазначених критеріїв при прийнятті оспорюваного рішення та не звернув уваги, що оспорюване податкове повідомлення – рішення прийняте Ірпінським відділенням Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, яке на час прийняття такого рішення не мало відповідних повноважень.

Так, 01.01.2017 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до ПК України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні” від 21.12.2016 № 1797-VIII, яким внесено зміни до ПК України, що стосуються контрольно-перевірочної роботи.

П. 8 розділу I Закону № 1797 доповнено Кодекс статтею 19-3 та викладено в новій редакції пп. 19 1.1.1 п. 19 1.1 ст. 19 1, якими визначено перелік функцій державних податкових інспекцій, а функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

Отже, з 01.01.2017 організацію та проведення документальних і фактичних перевірок може бути здійснено (в т. ч. видано наказ про проведення, оформлено направлення (посвідчення), складено акт (довідку) та податкові повідомлення-рішення, вимоги (рішення) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише зазначеними вище органами.

З цього приводу, ДФС України листом надала відповідне роз’яснення, яке було доведено до контролюючих органів на місцях.

Отже, як було зазначено судом апеляційної інстанції, з 01.01.17 структурні підрозділи не наділені повноваженнями на організацію та проведення перевірок та прийняття за їх результатами податкових-повідомлень рішень, що є достатньою правовою підставою для висновку про протиправність оспорюваного рішення, як такого, що прийняте поза межами повноважень.

Постанову КОАС у цій справі скасовано та прийнято нову постанову про задоволення адміністративного позову.

У грудні 2017 року в порядку касаційного провадження були переглянуті судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі № 810/5022/14 (щодо адміністрування податку на додану вартість).

У вказаній справі ТОВ “Соната-Юкрейн” звернулось до КОАС з позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення, згідно з яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість.

Справа розглядалась неодноразово. За наслідками останнього її розгляду постановою КОАС від 21.06.2016, залишеною без змін ухвалою КААС від 04.08.2016, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з недоведеності ТОВ “Соната-Юкрейн” факту здійснення в наступному періоді коригування податкового зобов’язання з податку на додану вартість, у зв’язку з чим дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем законно та обґрунтовано.

Скасовуючи рішення суддів першої та апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції зазначив, що після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов’язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку. Як свідчать матеріали справи, в декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року позивач сформував податковий кредит за рахунок, у тому числі податкових накладних від 22.11.2013 №27/2 та від 07.11.2013 №1, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вказану декларацію отримано відповідачем 20.12.2013, а 30.12.2013 здійснено камеральну перевірку цієї декларації, за наслідками якої складено акт.

09.01.2014 ТОВ “Соната-Юкрейн” подано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2013 року, в якій продубльовано наведені показники.

Проте, у той же день, 09.01.2014 (тобто до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) позивачем скеровано на адресу контролюючого органу розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року, яким відкориговано до нуля податковий кредит у розмірі 16666,67 грн. за податковою накладною від 07.11.2013 №1, виписаною ПП “Бі-Груп”.

Отже, на думку суду касаційної інстанції, враховуючи те, що відповідно до п. 11 пр. 2 р. ХХ “Перехідні положення” ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкові накладні, виписані на адресу позивача СФГ “Золота нива”, на загальну суму податку на додану вартість 42535,20 грн. не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, ненадання відповідачем жодних доказів на підтвердження існування податкової накладної від 22.11.2013 №27/2, а також виправлення позивачем допущеної помилки в порядку ст. 50 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, висновок судів попередніх інстанцій про правомірність збільшення контролюючим органом ТОВ “Соната-Юкрейн” суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не можна визнати об’єктивним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на неправильному правозастосуванні. У той же час, оскільки обставини даної справи встановлені судами повно і правильно, постанову КОАС та ухвалу КААС скасовано з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Слід зазначити, що 17 скасованих судових рішень КОАС протягом 2017 року припадає на постанови у справах зі спорів з приводу публічної служби.

Як приклад, наведемо справу № 810/594/17 (щодо звільнення з публічної служби) за позовом гр. Ч. до Головного територіального управління юстиції у Київській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка повернулась після перегляду в порядку апеляційного провадження у грудні 2017 року.

У вищезазначеній справі відповідно до постанови КОАС у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

При ухваленні постанови про поновлення на роботі суд не вирішив питання про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що призвело до необхідності звернення до суду з даним позовом.

Скасовуючи постанову КОАС, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч.2 ст.233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

У свою чергу, відповідно до постанови КМУ від 08.02.1995 № 100 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” (далі - Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт “з” пункту 1). Згідно з ч. 3 п. 2 Порядку збереження заробітної плати “у всіх інших випадках”, до яких відноситься випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а саме з 07.06.2016 по 21.07.2015, що становить 783 робочих днів.

Із особового рахунку з січня по грудень 2012 року Головного територіального управління юстиції у Київській області вбачається, що середня заробітна плата Позивача за останні два календарні місяці (лютий – березень 2012 року) складає 4 736, 30 грн, а середньоденна заробітна плата - 155,52 грн (4736,30 : 41 роб. д.).

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу Позивачу, становить 121 772, 16 грн (783 х 155,52).

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22.07.2015 до 23.02.2016, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила таке.

Ст. 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Положеннями ст. 75 Закон України “Про виконавче провадження” визначено відповідальність за невиконання рішення, що зобов’язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та здійснюється останніми на підставі виконавчого документа.

Отже, як зазначив суд апеляційної інстанції, період з моменту ухвалення рішення про поновлення на роботі до моменту прийняття відповідачем наказу про поновлення є періодом затримки виконання рішення суду, а не вимушеним прогулом, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Постанову КОАС у даній справі було скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову, стягнуто з відповідача на користь гр. Ч. середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.06.2012 по 21.07.2015 у розмірі 121 772,16 грн., відрахувавши відповідні податки та збори. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

За період січень-грудень 2017 року КААС було скасовано 23 судових рішення КОАС у справах щодо реалізації публічної фінансової політики.

Як приклад, постанова КОАС про задоволення позову у справі № 810/1500/17 (щодо державного регулювання ринків фінансових послуг) за позовом гр. Р. до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по ліквідації у ПАТ “АРТЕМ-БАНК” про визнання бездіяльності та дій протиправними і зобов’язання вчинити дії.

У даній справі позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, і до загального реєстру вкладників ПАТ “Артем-Банк”, виплати по яким здійснюються за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивача як особу, яка має право на відшкодування за договором банківського вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з грошовими вимогами; визнати неправомірними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по ліквідації ПАТ “Артем-Банк” щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) з правом поповнення та виплатою процентів в кінці строку (без дострокового розірвання договору, з подовженням строку зберігання вкладу), укладеного між позивачем і ПАТ “Артем-Банк”; зобов'язати відповідача включити до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, та до загального реєстру вкладників банку, виплати по яким здійснюються за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивача як особу, яка має право на відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з грошовими вимогами за своїм вкладом.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем як вкладником та ПАТ “Артем-Банк” було укладено договір банківського вкладу (депозиту) з правом поповнення та виплатою процентів в кінці строку (без дострокового розірвання договору, з подовженням строку зберігання вкладу), відповідно до якого Банк відкриває вкладнику вкладний депозитний рахунок, приймає вклад та сплачує вкладнику проценти за користування коштами.

На підставі вказаного договору позивачем через касу банку на вказаний рахунок було внесено відповідну суму.

15.11.2016 Правлінням НБУ прийнято рішення “Про віднесення ПАТ “АРТЕМ-БАНК” до категорії неплатоспроможних”.

23.05.2017 своїм листом відповідач повідомив позивача про те, що на підставі пп.1, 2, 7 ч.3 ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” визнано нікчемним правочин щодо набуття зобов’язань ПАТ “Артем-Банк” перед позивачем шляхом оформлення документів та внесення записів до АБС Банку про банківську операцію щодо внесення позивачем готівкових коштів через касу відділення банку на поточний рахунок без їх фактичного внесення.

Ухвалюючи постанову у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання гарантованої суми відшкодування за її вкладом, яке протиправно було порушено відповідачем, і що таке право підлягає відновленню шляхом задоволення її позову у заявлений у ньому спосіб захисту.

Твердження апелянта про те, що рішенням Правління НБУ від 27.10.2016 ПАТ “Артем-Банк” було віднесено до категорії проблемних, що унеможливлювало вчинення спірної операції з внесення коштів на рахунок позивача, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки вказане рішення Правління НБУ, відповідно до ст. 75 Закон України “Про банки та банківську діяльність”, є банківською таємницею, тобто інформацією, що не підлягає розголошенню і яка не була і не могла бути відома позивачу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 15.03.2017 № К/800/4780/16.

На думку КААС, судом першої інстанції було правильно встановлено наявність у позивача права на отримання гарантованої суми відшкодування за її вкладом та безпідставність визнання відповідачем нікчемною операції з внесення коштів на її банківський рахунок. Разом з тим, судом першої інстанції було безпідставно визнано неправомірними дії відповідача щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та Банком, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, сам договір нікчемним відповідачем не визнавався.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції було протиправно задоволено позовні вимоги шляхом зобов’язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) вчинити дії, а саме включити позивача до відповідного переліку вкладників та до загального реєстру, так як Фонд взагалі не є відповідачем у цій справі, включення особи до переліку вкладників належить до компетенції Уповноваженої особи, а включення до загального реєстру – до дискреційних повноважень Фонду, які ним можуть бути реалізовані на підставі відомостей з переліку вкладників, сформованого Уповноваженою особою.

З аналогічних підстав безпідставним також є визнання судом першої інстанції протиправною бездіяльності відповідача щодо включення позивача до загального реєстру вкладників, оскільки, як встановлено вище, це належить до дискреції безпосередньо Фонду.

Виходячи з цього, апеляційний суд вважає, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом у цій справі, з урахуванням його уточнень і доповнень, було неправильно обрано спосіб захисту порушеного права, що помилково не було встановлено судом першої інстанції та обумовлює необхідність виходу за межі позовних вимог у порядку ч.2 ст.9 КАС України з метою застосування повної та всебічної реституції та ефективного відновлення порушених прав позивача.

З огляду на це та відповідно до вимог ст. 245 КАС України, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність визнання протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемним правочину з внесення позивачем готівкових коштів через касу відділення банку на її поточний рахунок, визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ “Артем-Банк” за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі договору банківського вкладу та зобов’язання відповідача надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивачу як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ “Артем-Банк” на підставі договору банківського вкладу.

При цьому колегія суддів КААС зазначила, що визначення суми вкладу у даному випадку належить до дискреційних повноважень відповідача, які на даній стадії правовідносин ним реалізовані не були, а тому визначення такої суми судом не відповідає завданням адміністративного судочинства, регламентованим ст. 2 КАС України.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону № 4452-VI вклад – це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Тож, решта зобов’язань Банку перед вкладниками, що не входить до наведеного законодавчого визначення, підлягає відшкодуванню в порядку черговості за ст. 52 Закону № 4452-VI.

Постанову КОАС у цій справі скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов гр. Р. до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по ліквідації у публічному акціонерному товаристві “АРТЕМ-БАНК” про визнання бездіяльності та дій протиправними і зобов’язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по ліквідації у ПАТ “АРТЕМ-БАНК” щодо визнання нікчемним правочину з внесення гр. Р. готівкових коштів через касу відділення банку на її поточний рахунок; визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по ліквідації у ПАТ “АРТЕМ-БАНК” щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі договору банківського вкладу; зобов’язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по ліквідації у ПАТ “АРТЕМ-БАНК” надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про гр. Р. як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом на підставі договору банківського вкладу. У задоволенні позову в іншій частині позову відмовлено.

Також у грудні 2017 року колегія суддів апеляційної інстанції скасувала рішення КОАС у справі № 810/3009/17 з категорії щодо цивільного захисту; охорони праці.

У вказаній справі ГУ ДСНС України у Київській області звернувся до суду з позовом до ТОВ “СПУТНИК-ТЕРЕМКИ” про зобов'язання забезпечити допуск посадових осіб позивача до здійснення позапланової перевірки об’єктів з метою перевірки фактів порушень законодавства, викладених у скарзі гр.С. Відповідно до постанови КОАС позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, відмова відповідача допустити посадових осіб позивача до запланованої перевірки полягала у відсутності керівника або призначеної уповноваженої особи.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем були виконані вимоги закону, які надають право приступити до контролюючого заходу, а тому відповідач не мав правових підстав для недопущення посадових осіб ГУ ДСНС України у Київській області до проведення планової перевірки.

Скасовуючи постанову КОАС у цій справі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що ГУ ДСНС України у Київській області, як орган державного нагляду (контролю), мав право та законні підстави для здійснення державного нагляду (контроль) суб'єкта господарювання - ТОВ “СПУТНИК-ТЕРЕМКИ”.

Проте, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції, що ГУ ДСНС України у Київській області, як орган державного нагляду (контролю), мав право на звернення до суду з даним позовом, зокрема, з позовною вимогою зобов’язати забезпечити допуск посадових осіб позивача до здійснення позапланової перевірки об’єктів з метою перевірки фактів порушень законодавства, викладених у скарзі гр.С.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався правовими положеннями Порядку проведення планових (позапланових) перевірок щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 02.11.2015 № 1337 (далі по тексту - Порядок № 1337).

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача були підстави для призначення позапланової перевірки відповідача та дотримано усіх вимог щодо оформлення документів на проведення перевірки.

Отже доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується, що ГУ ДСНС України у Київській області вжито усіх заходів щодо дотримання вимог Закону №877-V, яким регламентовано здійснення позапланових перевірок.

Між тим, у ГУ ДСНС України у Київській області, на момент звернення з даним позовом (31.08.2017) не було законних підстав на звернення до суду з позовною вимогою - зобов’язати забезпечити допуск посадових осіб позивача до здійснення позапланової перевірки об’єктів, що знаходиться за адресою: Київська область, с. Гатне, вул. Інститутська, вул. Кармелюка, провулок Інститутський, з метою перевірки фактів порушень законодавства, викладених у скарзі гр.С.

На думку КААС, судом першої інстанції незаконно було задоволено позовні вимоги, оскільки право посадових осіб ДСНС України або її територіальних органів звертатися у встановленому законом порядку до суду у випадку недопущення посадових осіб ДСНС України або її територіальних органів до проведення перевірки в цілому чи до окремих приміщень об’єкта перевірки, яка здійснюється в установленому законодавством порядку, з вимогою щодо зобов’язання суб’єкта господарювання забезпечити допуск до здійснення перевірки в цілому або частини приміщень об’єкта перевірки було передбачено п. 9 Розділу ІІІ Порядку № 1337, який на момент звернення позивача до суду втратив чинність.

Як було зазначено КААС, чинним законодавством України не передбачено право ДСНС України або її територіальних органів, як органів державного нагляду (контролю), права звернення до суду з вимогою зобов’язання суб’єкта господарювання забезпечити допуск до здійснення перевірки в цілому або частини приміщень об’єкта перевірки, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Постанову КОАС у вказаній справі скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Висновки та пропозиції

За результатами проведеного аналізу та з метою формування єдиної та правильної судової практики застосування норм КАС України при розгляді адміністративних справ доцільним є проводити семінари з суддями КОАС з питань застосування норм процесуального права при розгляді адміністративних справ, здійснювати моніторинг змін у діючому законодавстві і вивчення судової практики з обговоренням їх на зборах суддів.

Наведений аналіз свідчить про те, що у більшості випадків ухвали КОАС скасовуються з підстав неправильного застосування норм процесуального права, які регулюють строки апеляційного оскарження, підсудність справ та юрисдикцію судів.

Підставою для скасування постанов КОАС судових рішень практично у всіх випадках було те, що судом першої інстанцій не досліджувались у повному обсязі обставини справи та належним чином не оцінювались надані докази.

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що з метою усунення виявлених недоліків суддям КОАС при розгляді справ у поряду КАС України, слід більш ретельно вивчати матеріали справ, більш предметно підходити до застосування норм матеріального права та законодавства про адміністративне судочинство під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, залишення позовної заяви без руху, повернення заяви, а також всебічно, повно і об’єктивно досліджувати обставини справи, при прийнятті кінцевого рішення по суті позовних вимог.

Існує нагальна потреба вивчення суддями при підготовці справ до судового розгляду не тільки положень законів, які регулюють спірні правовідносини, але й підзаконних нормативно – правових актів, що регламентують конкретні правовідносини.

Крім того, при розгляді справ та прийнятті рішень, суддям КОАС потрібно постійно вивчати матеріали судової практики Верховного Суду, брати до уваги його роз’яснення, інформаційні листи, знайомитися з узагальненнями судової практики по окремих питаннях адміністративного судочинства.

З метою недопущення помилок, які стають підставою для скасування постанов та ухвал в адміністративних справах у майбутньому, пропоную обговорити висновки аналізу на зборах суддів КОАС.

Аналіз судової практики Київського окружного адміністративного суду щодо вирішення справ, переглянутих судами вищих інстанцій у січні-грудні 2017 року