Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
На виконання плану роботи Київського окружного адміністративного суду на І півріччя 2012 року проведено узагальнення практики розгляду суддями Київського окружного адміністративного суду впродовж 2011 року справ зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема щодо погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами.
Об'єктом дослідження були судові рішення Київського окружного адміністративного суду прийняті суддями упродовж 2011 року у справах з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема щодо погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами.
Податкова політика — це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави. Формуючи свою податкову політику держава шляхом збільшення або скорочення маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спаду господарської активності, створенню необхідної кон’юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, формування збалансованої соціальної політики. Використовуючи ті чи інші податкові пільги, держава регулює пропорції як у економічній структурі виробництва й обміну, так і у розвитку продуктивних сил. Організація оподаткування впливає на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави.
Відповідно до Конституції України (статті 6, 126, 129) державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Її органи реалізують свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, що означає самостійне виконання кожним органом державної влади своїх функцій і повноважень.
Статус органів державної податкової служби визначається Законом України «Про державну податкову службу», відповідно до статті 1 вказаного Закону. До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.
Завданнями органів державної податкової служби є:
здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);
внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;
прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;
формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;
надання податкових консультацій;
запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Статистичні показники.
В провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувало на розгляді 3357 справ зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог. Закінчено провадження усього в 2699 справах у тому числі:
Залишок нерозглянутих справ на кінець 2011 року становить 658 справ.
Щодо реалізації загальних засад оподаткування, погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами на розгляді Київського окружного адміністративного суду перебувало 896 справ, закінчено провадження усього в 719 справах у тому числі:
Залишок нерозглянутих справ на кінець 2011 року становив 177 справ.
При вивченні судової практики брались до уваги рішення, які набрали законної сили та які були найбільш численні або принципово по-іншому вирішені апеляційною інстанцією.
Протягом досліджуваного періоду Київським окружним адміністративним судом розглядались справи за позовами податкових органів до юридичних осіб про стягнення одержаної від держави позики. Прикладом такого розгляду є справа 2а-1410/11/1070.
Так наприклад, у справі № 2а-1410/11/1070 за позовом Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Коритище» про стягнення заборгованості ухвалено постанову про відмову в задоволені позову з наступних підстав.
Позивачем було визначено, що належним відповідачем по даній справі повинно виступити Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Коритище” (СТОВ “Коритище”). За твердженням позивача, вказане товариство, згідно пункту 1.12 статуту СТОВ “Коритище” є правонаступником прав та обов’язків Акціонерного товариства “Сільськогосподарське підприємство “Коритище”, печаткою якого нібито завірений підпис керівника КСП “Коритище” на угоді №6 від 01.10.1997, а відтак СТОВ “Коритище” повинно повернути одержану від держави позику. Суд, не погоджується з доводами позивача з урахуванням такого: з наданого до суду копії договору №6 від 01.10.1997 неможливо встановити, укладало цей договір КСП “Коритище”, чи АТ СП “Коритище”, печаткою якого завірений підпис керівника на угоді, а також визначити, чи мало КСП “Коритище” на момент укладання угоди правоздатність, чи діяв орган, який підписував цю угоду у межах прав, наданих йому законом або статутом, як неможливо встановити, чи входило вказане підприємство до складу іншої організації, позаяк підпис керівника підприємства було завірено печаткою іншої юридичної особи, дані про яку не вносились до бази даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Твердження позивача про те, що АТ СП “Коритище” та закрите акціонерне товариство “Сільськогосподарське підприємство “Коритище” є тотожними юридичними особами мають характер припущень і не можуть прийматися судом до уваги.
Пунктом 1.2 Статуту ЗАТ “Сільськогосподарське підприємство “Коритище” визначено, що його скорочена назва СП “Коритище”, або АТ. Твердження позивача, що абревіатура, яка зазначена на печатці, відтиск якої міститься в угоді №6 від 01.10.1997 - АТ СП “Коритище” відповідає скороченій назві ЗАТ “Сільськогосподарське підприємство “Коритище” немає під собою доказової бази, а відтак є обставиною, яка не була доведена представником позивача в судовому засіданні.
У якості доказу наявності заборгованості відповідача СТОВ “Коритище” перед Державним бюджетом за договором №6 від 01.10.1997 надана копія акту звірки взаєморозрахунків між ВДК та сільськогосподарськими товаровиробниками по наданню та поверненню бюджетних позик без номеру та дати.
Згідно з визначенням понять та термінів, що містяться в юридичному словнику акт звірки – це документ, що засвідчує факт наявності або відсутності заборгованості із зазначенням про причину. Само поняття терміну акт звірки передбачає, що це має бути документ, який складається сторонами правочину (договору). Із наданого позивачем акту вбачається, що він складений та підписаний лише керівництвом відділу державного казначейства у Миронівському районі Київської області, а тому не може розцінюватися судом як підтвердження грошового зобов’язання, погодженого відповідачем.
Позивач наполягає на тій обставині, що відповідач – СТОВ “Коритище” є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства “Коритище”, тобто є господарським товариством, яке утворилося внаслідок реформування колективного сільськогосподарського підприємства “Коритище” та має заборгованість перед Державним бюджетом України зі сплати податків і зборів до бюджету. Однак, така заборгованість та пеня підприємства повинні бути списані за рішенням відповідної ради у двомісячний строк з моменту набрання чинності Закону України “Про списання та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств” від 16 березня 2000 року №1565-III (далі по тесту – Закон України №1565-III). Будь-які протоколи про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, крім рішення відповідної ради про списання заб оргованості, з урахуванням положень Закону України №1565-III, не можуть розглядатися судом як юридично значимий документ.
Київський окружний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.
За результатами перегляду зазначеної постанови в апеляційному порядку, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2011 прийнята за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012 постанову суду від 24.04.2011 скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Коритище» про стягнення заборгованості – задоволено.
Своє рішення апеляційна інстанція мотивує тим, що станом на 01.04.2011 за СТОВ «Коритище» рахується заборгованість за бюджетними позичками, наданими за рахунок коштів резервного фонду згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.1997 № 1003 «Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 року» в розмірі 34567,58 грн. Згідно пункту 9 статті 17 Бюджетного кодексу України, прострочена заборгованість суб’єкта господарювання перед державою стягується з такого суб’єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб’єкта господарювання.
Ще однією категорією справ, які перебували на розгляді Київського окружного адміністративного суду в 2011 році, є справи з приводу зміни податковим органом призначення платежу, визначеного платником податку.
Так, у справі № 2а-1227/11/1070 за позовом Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області до фізичної особи-підприємця Мамедової Валентини Михайлівни про стягнення заборгованості постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 у задоволені позову відмовлено.
Суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Позивачем 11.11.2010 проведено перевірку відповідача, за наслідками якої встановлено порушення ним вимог п.11, п.13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг”, про що складено Акт перевірки №0089/1007/23/2201724420 від 11.11.2011. На підставі Акта перевірки позивачем винесено Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002442330 від 16.11.2010 на загальну суму 1750 грн. 00 коп. зі строком сплати до 26.11.2010, яке 16.11.2010 отримано особисто відповідачем і не оскаржено.
Дослідженими у судовому засіданні документами підтверджено, що відповідачем у повному обсязі, але з порушенням встановленого законом строку, сплачено суму податкового боргу за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1750,00 грн.
Позивачем фактично перераховані відповідачем грошові кошти на сплату штрафної (фінансової) санкції віднесено в рахунок оплати існуючого податкового боргу за минулі періоди (згідно з поясненнями представника позивача) та як сплату поточних податкових зобов’язань (згідно з обліковою карткою). Зарахування коштів на погашення інших зобов’язань та боргу здійснено позивачем самовільно, всупереч визначеному відповідачем призначенням платежу, яке вказано у квитанціях.
Спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року і регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: Законом України від 21.12.2000 №2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Законом України від 04.12.1990 №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” та іншими.
Право змінювати призначення платежу, визначене платником податків, у разі недотримання порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковий орган набув лише з прийняттям Податкового кодексу України, який діє з 01.01.2011, тоді як станом на час вчинення порушення та здійснення платежів по сплаті податкового боргу ця норма ПК України не діяла.
Тому, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 у вищевказаній справі було залишено без змін.
Також, Київським окружним адміністративним судом розглядались справи щодо порушення правил застосування суб’єктами господарювання реєстраторів розрахункових операцій. В межах цих справ суд досліджував дотримання податковими органами порядку формування та надіслання податкових вимог про стягнення про стягнення штрафів за порушення таких правил.
У справі № 2а-3075/11/1070 постановою Київського окружного адміністративного суду позов Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області до фізичної особи-підприємця Сказка Стефана Івановича про стягнення штрафних (фінансових) санкцій було задоволено.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача вказав, що за відповідачем рахується заборгованість по сплаті штрафних (фінансових) санкцій в сумі 393595, 00 грн., яка виникла в результаті проведення планової документальної виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства відповідачем за період з 23.03.2009 року по 31.12.2009 року. Зазначив, що на підставі даної перевірки було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000402171/0 від 26.04.2011 року в сумі 3840, 00 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000401171/0 від 26.04.2011 року в сумі 389755, 00 грн. Також, зазначив, що у зв'язку із існуванням податкової заборгованості відповідачу було надіслано податкову вимогу за №211 від 18.05.2011 року.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанову Київського окружного адміністративного суду у справі № 2а-3075/11/1070 було скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області до фізичної особи-підприємця Сказка Стефана Івановича про стягнення штрафних (фінансових) санкцій було відмовлено.
У своїй постанові Київський апеляційний адміністративний суд скасовуючи постанову Київського окружного адміністративного суду вказав на необхідність врахування судом першої інстанції при вирішенні справ про стягнення штрафних санкцій на підставі статті 20 Податкового кодексу України, виконання податковим органом вимог статті 59 Податкового кодексу України. В свою чергу зі статті 59 Податкового кодексу України слідує, що передумовою для задоволення позову про стягнення податкового боргу є отримання боржником податкової вимоги за таким боргом. У разі не встановлення судом отримання боржником податкової вимоги про сплату податкового боргу, суд не може задовольнити позов податкового органу про стягнення податкового боргу (штрафних санкцій).
Численними справами, які розглядались Київським окружним адміністративним судом протягом звітного періоду, є справи щодо стягнення штрафних (фінансових) санкцій.
Зокрема, у справі № 2а-2951/11/1070 постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 задоволено позов Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Удача» про стягнення штрафних (фінансових санкцій).
Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні фактичної перевірки з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Удача” в порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності свідоцтв про державну реєстрацію, торгових патентів та ліцензій, Яготинською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області встановлено порушення відповідачем пунктів 2.6 та 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, у результаті чого до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 55950,00 грн.
Судом встановлено, що у березні 2011 року посадовими особами Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області у зв`язку з надходженням від ВПМ Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків вимог чинного законодавства, з метою контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності свідоцтв про державну реєстрацію, торгових патентів та ліцензій, проведено фактичну перевірку господарської одиниці відповідача.
За результатами перевірки складено акт від 23.03.2009 №0452/1025/23/30771183 (далі – акт перевірки), в якому зафіксовано ряд порушень відповідачем порядку ведення касових операцій у національній валюті України.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення – рішення від 05.04.2011 № 0000462306, яким відповідно до приписів абзаців 2 та 3 пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 55950,00 грн.
Вказане податкове повідомлення - рішення отримано представником відповідача 09.04.2011, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.
На день прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог штрафні (фінансові) санкції відповідачем не було погашено, доказів оскарження в судовому порядку податкового повідомлення – рішення Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області 05.04.2011 № 0000462306 відповідачем суду не було надано.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що заборгованість по штрафних (фінансових) санкціях до державного бюджету у сумі 55950,00 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції визнав, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 залишено без змін.
Також існує практика вирішення спорів за позовами податкового органу про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у зв’язку із незастосуванням суб’єктами підприємницької діяльності реєстраторів розрахункових операцій.
Так, у справі № 2а-9031/10/1070 суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, мотивуючи своє рішення тим, що у видаткових відомостях про повернення грошових коштів із каси підприємства були зазначені всі обов’язкові реквізити, застосування реєстраторів розрахункових операцій не здійснювалось у зв’язку зі сплатою покупцем металобрухту в касу підприємства відповідача в приміщенні офісу, а товар покупцем отримано не за місцем проведення оплати, що і є підставою не застосовувати реєстраторів розрахункових операцій.
Скасовуючи рішення Київського окружного адміністративного суду в даній справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що чинним законодавством і зокрема, статтею 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в переліку обставин, за яких законодавець допускає можливість не застосовувати РРО, не передбачено такої обставини, як здійснення торгівлі продукцією не власного виробництва (металобрухту), тому висновок суду першої інстанції не вірний, а застосування податковим органом штрафних санкцій – підставне.
Також, численними є справи, які розглядались Київським окружним адміністративним судом протягом звітного періоду, щодо стягнення податкового боргу. Таким прикладом є, зокрема, справа 2а-852/11/1070.
Так, у справі № 2а-852/11/1070 Іванківська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича фірма “Сервіс Престиж” податкового боргу у сумі 777322, 52 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом за податком на додану вартість у вказаному вище розмірі.
Іванківською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області встановлено порушення відповідачем норм податкового законодавства, а саме: пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що виявилось у заниженні сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість за травень та червень 2010 року у загальному розмірі 579785 грн. 79 коп., правомірно визначила Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробнича фірма “Сервіс Престиж” податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 579785,79 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції у розмірі 197536,73 грн.
На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем не надано.
Відповідно до положень п. 11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 № 509-ХII, фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.
Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до державного бюджету у розмірі 777322,52 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, за умови наявності у нього вказаної заборгованості, яка підтверджується доказами та відсутності доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі (копія постанови надається). Постанова за наслідками розгляду вказаної справи не була оскаржена в установленому порядку та набрала законної сили.
У справі № 2а-1997/11/1070 Баришівська об’єднана державна податкова інспекція Київської області звернулась до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця податкової заборгованості у розмірі 645076,93 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не сплачено суму узгодженого податкового зобов’язання, визначену податковим повідомленням-рішенням від 12.01.2011 №0000311730/0, згідно з яким відповідачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 645076,93 грн. Підставою винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення, на думку позивача, є порушення відповідачем підпункту 7.3 пункту 7.3.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість та завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість та пункту 10.1 “а” Закону України “Про податок на додану вартість” у частині несвоєчасної сплати податку на додану вартість.
Крім того, з 29.04.2011 по 17.05.2011 Баришівською ОДПІ Київської області була проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість та уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2010 року, за результатами якої складено акт від 17.05.2011 № 428/17/2335405756.
Перевіркою правильності визначення податку на додану вартість встановлено завищення податкового кредиту за листопад місяць 2010 року на суму 95053,72 грн., чим порушено п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
На підставі акта перевірки від 17.05.2011 № 428/17/2335405756 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2011 № 0001101730, згідно з яким відповідачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 118 817,15 грн.
Київський окружний адміністративний суд при прийнятті рішення послався на те, що висновки позивача викладені в акті від 28.12.2010 № 3042/17-2335405756 про те, що відповідачем не включені до податкового зобов’язання суми ПДВ за надані послуги, не знайшли свого підтвердження, оскільки факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, викладені в акті документальної перевірки не чітко, не об’єктивно та не в повній мірі, без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів, окрім того відсутність даних зустрічних перевірок по контрагентам унеможливлюють обґрунтування належним чином висновків позивача про завищення податкового кредиту з ПДВ. Окрім того, висновки податкового органу, викладені в акті документальної невиїзної перевірки від 17.05.2011 № 428/172335405756 є спростованими, оскільки факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, викладені в акті документальної перевірки не чітко, не об’єктивно та не в повній мірі, без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.
Суд апеляційної інстанції постанову Київського окружного адміністративного суду скасував та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив та стягнув з фізичної особи-підприємця Демиденко О.Ф. на користь держави податкову заборгованість у розмірі 763 894,08 грн.
У своєму рішенні від 21.02.2012 апеляційна інстанція вказала на необхідність врахування судами першої інстанції, при вирішенні справ про стягнення донарахованого ПДВ, пакету документів, поданого платником податку до перевірки податковій. Так, не подані до перевірки податковому органу податкові накладні не можуть бути доказами в судовій справі при вирішенні правомірності дій податкового органу по скасуванню податкового кредиту та донарахування ПДВ, та не можуть бути підтвердженням правомірності формування податкового кредиту платником податку у періоді визначеному перевіркою.
Також, у 2011 році Київським окружним адміністративним судом розглядались справи про стягнення заборгованості з фізичних осіб-підприємців у зв’язку із застосуванням ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». Серед вказаних справ доцільно звернути увагу на справу № 2а-3039/11/1070, в якій суд апеляційної інстанції вказав на необхідність врахування судом першої інстанції, що ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва, обігу та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації для фізичних осіб – платників податку на загальній системі оподаткування, законом не передбачено. Тобто, нараховувати амортизацію та включати її до складу валових витрат фізичні особи не мають законних підстав.
Висновки:
Таким чином, проведеним дослідженням окреслено деякі проблемні питання, які виникають під час розгляду справ з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема щодо погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами, а саме:
Разом з тим, враховуючи велику кількість справ даної категорії, розглянутих Київським окружним адміністративним судом, слід зазначити, що виникають проблемні питання при розгляді справ з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема щодо погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами.
Пропонуємо обговорити на оперативній нараді суду проблемні питання висвітлені в Узагальненнях практики розгляду Київським окружним адміністративним судом справ з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема щодо погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами.
_03_03.png)
