flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Узагальнення практики розгляду суддями Київського окружного адміністративного суду справ зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо державного регулювання цін

 

Державне регулювання цін, політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України і спрямована на забезпечення, зокрема, протидії монопольним тенденціям виготовлювачів продукції, товарів і послуг, та соціальних гарантій в першу чергу для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян.

Україна  згідно з Декларацією про державний суверенітет України та Законом України «Про економічну самостійність України» самостійно здійснює політику цін. Закон визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території України.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про ціни та ціноутворення" законодавство України про ціноутворення складається з цього Закону та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

Цей Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

Положеннями статті 4 Закону України "Про ціни та ціноутворення" визначено компетенцію Кабінету Міністрів України  в галузі ціноутворення, відповідно до якої останній: забезпечує здійснення в Україні державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, електроенергетики, централізованого теплопостачання, водопостачання та водовідведення; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 2 статті 13 вищезазначеного Закону передбачено, що контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України «Про Державну інспекцію з контролю за цінами» утворено Державну інспекцію з контролю за цінами.

Відповідно до пункту 3 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819, основними завданнями Держцінінспекції є: організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів); проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.

Згідно з пунктом 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, Держцінінспекція має територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення.

За змістом підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Статтею 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).

Оскільки органи Держцінінспекції, як органи виконавчої влади, здійснюють владні управлінські функції у галузі державного регулювання цін, вони, в розумінні пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, є суб'єктами владних повноважень.

Розгляд справ у спорах суб’єктів господарювання з органами Держцінінспекції як із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, зокрема актів індивідуальної дії, дій чи бездіяльності,  та з приводу стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін належить до компетенції адміністративних судів.

На виконання плану роботи Київського окружного адміністративного суду на ІІ півріччя 2011 року та з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства, судді заступник голови Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І. та суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І. провели узагальнення практики стосовно вирішення судом спорів  з приводу реалізації державної політики  у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо державного регулювання цін.

Аналізуючи дану категорію спорів необхідно зазначити, що з урахуванням суб'єктного складу учасників судового процесу та підстав виникнення спорів у справах, пов'язаних із державним регулюванням цін, можна виділити  дві підкатегорії, які, у свою чергу, також можна класифікувати на види чи підвиди.

Так, усі спори щодо державного регулювання цін виконавці узагальнення умовно поділили на дві категорії. До першої категорії віднесено спори за позовами суб'єктів господарювання до органу Держцінінспекції, яким у Київській області є Державна інспекція з контролю за цінами у Київській області, з приводу оскарження дій, рішень, приписів суб'єкта владних повноважень щодо застосування до фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін. До другої категорії віднесено  спори за позовами  органу Держцінінспекції до суб'єктів господарювання з приводу стягнення застосованих до них економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Метою цього дослідження є вивчення причин виникнення вищезазначених спорів,  виявлення проблемних питань у вирішенні справ цієї категорії, сприяння виробленню єдиного підходу до вирішення таких справ та підвищенню якості їх розгляду.

Об'єктом узагальнення судової практики були рішення Київського окружного адміністративного суду за 2010 рік  та перше півріччя 2011 року у справах  за позовами Державної інспекції з контролю за цінами у Київській області, у тому числі за позовом прокурора, до суб'єктів господарювання (фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб) про стягнення економічних санкцій, та рішення Київського окружного адміністративного суду за цей же період у справах за позовами суб'єктів господарювання до Державної інспекції з контролю за цінами у Київській області з приводу оскарження дій, рішень, приписів суб'єкта владних повноважень щодо застосування до фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Судову практику досліджуваної категорії справ характеризують такі статистичні показники.

Протягом 2010 року в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебували  56  адміністративних  справ  за позовами суб'єктів господарювання  до органу Держцінінспекції з приводу оскарження дій, рішень, приписів суб'єкта владних повноважень щодо застосування до фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

З них:

залишок нерозглянутих справ станом на 01.01.2010  становив 9  справ,

надійшло упродовж року  -  41  позовна заява.

З вищезазначених справ у    43   справах провадження закінчено, у тому числі:

з винесенням  постанов  -   41   справа (з яких: про задоволення позову в повному обсязі  - 25 справ, про часткове задоволення позову - 3 справи, про відмову у задоволенні позову - 13 справ);

із закриттям провадження у справі - 2 справи.

На кінець 2010 року нерозглянутими залишилося 13 справ.

Протягом першого півріччя 2011 року в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебували 28  адміністративних  справ  за позовами суб'єктів господарювання  до органу Держцінінспекції з приводу оскарження дій, рішень, приписів суб'єкта владних повноважень щодо застосування до фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

З них:

залишок нерозглянутих справ станом на 01.01.2011  становив 13  справ,

надійшло упродовж року  -  15 позовних заяв.

Станом на 24.10.2011 з вищезазначених справ у  25  справах провадження закінчено,  у тому числі:

з прийняттям постанови -   22   справи (з яких: про задоволення позову в повному обсязі  - 10 справ,  про задоволення позову в частині - 2 справи, про відмову у задоволенні позову - 11 справ);

із закриттям провадження у справі - 1 справа,

залишено позовних заяв без розгляду - 2 справи.

На кінець першого півріччя 2011 року нерозглянутими залишилося 4 справи, з яких дві справи перебувають у провадженні, по двох справах провадження було зупинене.

Протягом 2010 року в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала 61  адміністративна  справа  за позовами органу Держцінінспекції до суб'єктів господарювання (фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб) про стягнення економічних санкцій.

З них:

залишок нерозглянутих справ станом на 01.01.2010 становив 20  справ,

надійшло упродовж року  -  41 позовна заява.

З вищезазначених справ у    52   справах провадження закінчено, у тому числі:

з винесенням  постанов  -   45   справ (з яких: про задоволення позову в повному обсязі  - 31 справа, про часткове задоволення позову - 1 справа, про відмову у задоволенні позову - 14 справ);

із закриттям провадження у справі - 4 справи,

залишено позовних заяв без розгляду - 2 справи,

повернуто позовних заяв - 1 справа.

На кінець 2010 року нерозглянутими залишилося 10 справ, з яких по чотирьох справах провадження було зупинене.

Протягом першого півріччя 2011 року в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебували 29  адміністративних  справ  за позовами органу Держцінінспекції, у тому числі за позовом прокурора, до суб'єктів господарювання (фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб) про стягнення економічних санкцій.

З них:

залишок нерозглянутих справ станом на 01.01.2011  становив 10  справ,

надійшло упродовж року  -  19 позовних заяв.

Станом на 24.10.2011 з вищезазначених справ у  18  справах провадження закінчено,  у тому числі:

з прийняттям постанови -   13   справ (з яких: про задоволення позову в повному обсязі  - 9 справ,  про відмову у задоволенні позову - 4 справи);

із закриттям провадження у справі - 3 справи,

залишено позовних заяв без розгляду - 2 справи.

На кінець  першого  півріччя 2011 року нерозглянутими залишилося 11 справ, з яких дві справи перебувають у провадженні, по шести справах провадження було зупинене у 2011 році, три справи були зупиненими з 2010 року.

Характеризуючи суб'єктний склад учасників адміністративного процесу у справах досліджуваної категорії, слід зазначити, що у спорах за позовами суб'єктів господарювання  до органу Держцінінспекції з приводу оскарження дій, рішень, приписів суб'єкта владних повноважень щодо застосування до фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін позивачами є юридичні та фізичні особи, які здійснювали реалізацію товарів, робіт, послуг, ціни (тарифи), які підлягали державному регулюванню, відповідачем є Державна інспекція з контролю за цінами у Київській області. У спорах за позовами органу Держцінінспекції до суб'єктів господарювання   з приводу стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін позивачем  є Державна інспекція з контролю за цінами у Київській області,  відповідачами  є юридичні та фізичні особи, до яких застосовано економічні санкції за порушення державної дисципліни цін.

Аналіз судової практики зазначеної категорії справ дає можливість зробити висновок, що підставою виникнення спорів як за позовами суб'єктів господарювання  до органу Держцінінспекції, так і за позовами органу Держцінінспекції до суб'єктів господарювання  є:

- винесення органом Держцінінспекції рішень про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін;

- винесення органом Держцінінспекції приписів про усунення виявлених у ході перевірки порушень;

- оформлення актів перевірок та інші дії посадових осіб, здійснених у ході виконання своїх повноважень у сфері контролю  за додержанням державної дисципліни цін.

Ці підстави є наслідком розбіжностей у тлумаченні сторонами адміністративного процесу законодавства, пов'язаного з формуванням/застосуванням цін на товари,  тарифів на послуги, які підлягають державному регулюванню.

З огляду на викладене, предметом спору у справах за позовами суб'єктів господарювання  до органу Держцінінспекції з приводу оскарження дій, рішень, приписів суб'єкта владних повноважень щодо застосування до фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є:

- визнання протиправним  рішень (у тому числі приписів) органу Держцінінспекції про застосування до суб'єктів господарювання  економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін;

- скасування рішень (у тому числі приписів)  органу Держцінінспекції про застосування до суб'єктів господарювання  економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін;

- визнання протиправними дій   органу Держцінінспекції.

Предметом спору у справах за позовами органу Держцінінспекції  до суб'єктів господарювання  з приводу стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є:

При вирішенні даних категорій справ суди керуються нормами:

-        Конституції України;

-        Кодексу адміністративного судочинства України;

-        Господарського  кодексу  України;

-         Цивільного кодексу України;

-        Земельного кодексу України;

-        Закону України від 03.12.1990 №507-XII "Про ціни та ціноутворення" (надалі – ЗУ "Про ціни та ціноутворення");

-        Закону України від 20.01.2005 №2375-IV "Про захист конституційних прав громадян на землю" (надалі – ЗУ "Про захист конституційних прав громадян на землю");

-        Закону України  від 24.06.2004 №1875-VІ "Про житлово-комунальні послуги" (надалі – ЗУ "Про житлово-комунальні послуги");

-        Закону України  від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі – ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні");

-  Закону України  від 09.04.1999 №586-ХІV "Про місцеві державні адміністрації" (надалі – ЗУ "Про місцеві державні адміністрації");

-        Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі – ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності");

-        Закону України від 10.01.2002 № 2918-III "Про питну воду та питне водопостачання" (надалі – ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання");

- Закону України вiд 05.06.2003  № 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (надалі –   ЗУ  "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)");

- Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" (надалі – Декрет КМУ "Про приватизацію земельних ділянок");

- Постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 №1432 "Про Державну інспекцію з контролю за цінами" (надалі –  Постанова КМУ "Про Державну інспекцію з контролю за цінами");

- Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819 (надалі – Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами);

- Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 №1222 "Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари" (надалі – Постанова  КМУ "Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари");

-  Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо  регулювання цін (тарифів)"  (надалі – Постанова КМУ "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо  регулювання цін (тарифів)");

- Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009  №502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року" (надалі – Постанова КМУ "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року");

- Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої  влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" (надалі – Постанова КМУ "Про встановлення повноважень органів виконавчої  влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)");

-  Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2006 № 605 "Про деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі – Постанова КМУ "Про деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України");

- Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2005  № 630 (надалі - Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення);

-  Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005  №560 (надалі - Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій);

-  Порядку формування цін на продовольчі товари  щодо яких запроваджено державне регулювання, затвердженим  Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008  №373 (надалі - Порядок формування цін на продовольчі товари  щодо яких запроваджено державне регулювання);

- Порядку надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих  планових витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, послуги з вивезення побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів, які надаються територіальними органами Державної інспекції з контролю за цінами, затвердженим Наказом Міністерства економіки України від 07.03.2007  № 67 (надалі –  Порядок надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планових витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, послуги з вивезення побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів, які надаються територіальними органами Державної інспекції з контролю за цінами);

- Порядку безоплатних оформлення та видачі  громадянам України державних актів  на право власності на земельні ділянки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 844 (надалі - Порядок безоплатних оформлення та видачі  громадянам України державних актів  на право власності на земельні ділянки);

- Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43 (надалі - Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі);

- Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29.01.2009 № 56 "Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, на 2009 рік" (надалі – Постанова НКРЕ "Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, на 2009 рік";

- Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 (надалі – Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами);

- спільного Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 року № 97/298/124 "Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг" (надалі – Наказ "Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг");

- Розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 21.04.2008  № 653 "Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області" (надалі – Розпорядження Київської облдержадміністрації "Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області");

- Рішення Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області від 23.05.2008 № 333-15-V "Про затвердження нових тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, норми витрат питної води для організацій та населення смт. Димер на 2008 рік" (надалі – Рішення Димерської селищної ради "Про затвердження нових тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, норми витрат питної води для організацій та населення смт. Димер на 2008 рік");

- Рішення Михайлівсько - Рубежівської сільської ради від 30.10.2008 "Про затвердження тарифів на водопостачання та водовідведення" (надалі – Рішення Михайлівсько - Рубежівської сільської ради "Про затвердження тарифів на водопостачання та водовідведення");

- Рішення Сквирської міської ради Київської області від 26.12.2007 №343-17-V "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій" (надалі – Рішення Сквирської міської ради Київської області Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій");

- та ін. нормативно-правових  актів.

Аналіз практики розгляду Київським окружним адміністративним судом  у 2010 році та першому півріччі 2011 року позовних заяв у справах за позовами суб’єктів господарювання (фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб) до Державної інспекції з контролю за цінами у Київській області з приводу оскарження дій, рішень, приписів суб'єкта владних повноважень щодо застосування до фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін вказує на те, що більшість з них задоволені судом.

Із загального аналізу справ цієї категорії, розглянутих Київським окружним адміністративним судом у 2010 році та першому півріччі 2011 року, убачається, що такі постанови ухвалюються із врахуванням приписів Конституції, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законів України, на підставі всебічного і ґрунтовного дослідження матеріалів справи та аналізу правових позицій сторін.

Зокрема, про це свідчить  те, що за результатами розгляду 40 апеляційних скарг судом апеляційної інстанції 24 рішення Київського окружного адміністративного суду залишено без змін, 7 апеляційних скарг суб'єктів господарювання задоволено в повному обсязі або частково задоволено, що становить 17,5% від загальної кількості оскаржених. У касаційному порядку оскаржено 14 рішень Київського окружного адміністративного суду та апеляційної інстанції. Станом на 24.10.2011 11 справ даної категорії перебувають у провадженні  Вищого адміністративного  суду України.

Порівняльний аналіз рішень Київського окружного адміністративного суду та рішень Київського апеляційного адміністративного суду (надалі – апеляційного суду)  дозволяє виявити деякі помилки, а також визначити певні тенденції застосування законодавства, яким регулюються відносини щодо формування та затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, встановлення цін на продовольчі товари та інші послуги, стосовно яких здійснюється державне регулювання цін.

 У зв'язку з цим вважаємо за доцільне розглянути деякі приклади судової практики.

Прикладом  задоволення позовних вимог  суб’єкта господарювання  щодо скасування рішення, яким до позивача застосовано економічні санкції за порушення державної дисципліни цін  є справа №2а-1149/10/1070 за  позовом Білоцерківського районного заготівельно-виробничого підприємства «Хутровик»  до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про скасування рішення від 15.07.2009.

У ході розгляду справи було встановлено, що в період з 17.06.2009  по 09.07.2009  службовими особами Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області проведено позапланову перевірку ЗВП «Хутровик».

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пункту 2 Розпорядження Київської облдержадміністрації "Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області", в частині завищення рівня оптово-відпускних цін на м'ясо птиці та ковбасні вироби варені більш ніж на 1 %, не задекларувавши зазначене зростання, в результаті чого ЗВП «Хутровик» було отримано необґрунтовану виручку в розмірі   19 658,91 грн.

Крім цього, перевіркою було встановлено порушення вимог Наказу Міністерства економіки України від 13.08.2008 № 341 «Про заповнення і застосування декларації про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання», а саме: позивач не надає декларації стосовно оптово-відпускних цін на продукцію покупцям.

За результатами проведеної планової перевірки відповідачем складено акт від 09.07.2009 №291, на підставі якого було прийнято рішення від 15.07.2009 №126 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, за яким у ЗВП «Хутровик» до державного бюджету було вилучено 19 658,91 грн необґрунтовано одержаної суми виручки та стягнуто штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної виручки в сумі 39 317,82 грн.

При прийнятті рішення про визнання протиправним та скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області від       15.07.2009 №126, суд керувався Розпорядженням Київської облдержадміністрації "Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області", Постановою  КМУ "Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари".

Судом було встановлено, що підвищення оптово-відпускних цін на сосиски курячі варені відбувалося не протягом 1-го місяця, а по закінченню строку, зазначеного у підготовленому відповідачем розрахунку необґрунтовано отриманої позивачем виручки, відповідно, через 4 - 7 місяців; зміна оптово-відпускних цін на «м’ясо курей бройлерів» та на «кури 1-ї категорії» відбувалося не протягом 1-го місяця, а протягом періоду, зазначеного у підготовленому відповідачем розрахунку необґрунтовано отриманої позивачем виручки. Ціну на м’ясо відповідачем було визнано задекларованою згідно  з накладною №ХТ 157, за якою реалізовувалося м’ясо «кури бройлери 1-ї категорії», а у подальшому позивачем реалізовувалася продукція іншого найменування, а саме, у липні  2008 року згідно з накладною № ХТ 252 - «м’ясо курей бройлерів», у грудні 2008 року згідно з накладною № ХТ 252  - «кури 1-ї категорії».

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки перевіряючими було визначено задекларовану ціну на сосиски курячі варені з урахуванням ціни на даний вид продукції, яка існувала станом на 08.05.2008 і була визначена у накладній №ХТ19, проте не було взято до уваги, що наступна реалізація вказаної продукції відбувалася у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2008 року, тобто, відповідно  через  4, 5, 6 та 7 місяців з дати набрання чинності Розпорядження Київської обласної адміністрації № 653 (08.05.2008).

Задекларована ціна Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області визначалася на підставі декларації від 06.05.2008  № ХТ 252, згідно з якою було реалізовано «кури бройлери 1-ї категорії», тоді як предметом реалізації, згідно з деклараціями від 16.07.2008 № ХТ 252, від 04.12.2008  № ХТ 0001406 та від 16.12.2008 № ХТ 0001416, було відповідно «м’ясо курей бройлерів» та «кури 1-ї категорії», тобто продукція іншого найменування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення та його скасування.

 Дана постанова  залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011.

Прикладом  часткового задоволення  позовних вимог суб'єкта господарювання щодо скасування рішення суб'єкта владних повноважень, яким до нього застосовано економічні санкції за порушення державної дисципліни цін, є справа №2а-5579/10/1070 за позовом комунального підприємства "Сквирське комунальне господарство" до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області  про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що відповідачем неправомірно винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, оскільки, відповідно до Постанови КМУ "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", відповідач не мав права приймати рішення про застосування економічних санкцій одночасно з приписом щодо усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів. Окрім того, позивач вказує, що ним при введені в дію нових тарифів на житлово-комунальні послуги,  виконано вимоги пункту 5 статті 30 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", а саме тарифи на житлово-комунальні послуги введено в дію після закінчення 30-ти денного терміну з дня їх опублікування.

У ході розгляду адміністративної справи встановлено, що 03.07.2010  Державною інспекцією з контролю за цінами в Київської області проведена перевірка комунального підприємства "Сквирське комунальне господарство" за результатами якої зокрема, встановлено:

-   позивачем в періоді з 01.02.2008  по 18.02.2008 застосований новий тариф на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій у розмірі - для багатоповерхових будинків - 0, 96 грн за 1 м²  з умовою сплати населенням        0,80 грн та покриттям різниці в тарифі за рахунок бюджету міської ради у розмірі 16 коп., для одноповерхових будинків - 0,86 грн з умовою сплати населенням 0, 70 грн та покриттям різниці в тарифі за рахунок бюджету міської ради у розмірі 0,16 грн. Оголошення про зміну тарифу опубліковано 19.01.2008, в результаті чого позивачем необґрунтовано одержана сума виручки в розмірі 13 399,19 грн;

-   при формуванні тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій позивачем враховано двічі заробітну плату паспортиста - при розрахунках накладних витрат та в статті "Утримання паспортиста, виготовлення довідок різних форм", оскільки фонд заробітної плати паспортиста за період з 01.02.2008  по 30.06.2009  склав 17 653, 82 грн, підприємство необґрунтовано одержало виручку у розмірі  13 769, 98 грн.

За результатами перевірки відповідачем винесено припис від 09.07.2009 №124 щодо усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів та рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вирішено вилучити у комунального підприємства "Сквирське комунальне господарство" в доход державного бюджету необґрунтовано одержану суму виручки у розмірі 27 169,17 грн та штраф у розмірі 54 338,34 грн.  

Судом встановлено, що станом на день проведення перевірки позивач застосовував тарифи на житлово-комунальні послуги, затверджені Рішенням Сквирської міської ради Київської області «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій".

На виконання вимог пункту 5 статті 30 ЗУ "Про житло-комунальні послуги" позивач опублікував оголошення про проведення 20.11.2007  громадських слухань з питань підвищення тарифів на комунальні послуги в районній газеті "Вісник Сквирщини" від 17.11.2008  №82 (9988). Проведення громадських слухань зафіксовано протоколом від 20.11.2007.

Результати громадських слухань з питань підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, причини підняття цін, перелік робіт, які надаватимуться, опубліковані у районній газеті "Вісник Сквирщини" від 28.11.2008 №85 (9991).

Окрім того, як вбачається з довідки радіостудії "Шанс" від 07.07.2009, позивачем було подано оголошення про введення в дію нових тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій (квартплати), затверджених Рішенням Сквирської міської ради Київської області «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій".

На виконання вимог пункту 5 статті 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування" Рішення Сквирської міської ради Київської області «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій» опубліковане 29.12.2007 в районній газеті «Вісник Сквирщини».

Приймаючи рішення про часткове задоволення  позовних вимог, а саме: визнаючи незаконним та скасовуючи  рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області від 09.07.2009 №124 в частині стягнення з комунального підприємства "Сквирське комунальне господарство" необґрунтовано одержану суму виручки та штраф у розмірі 40 197, 57 грн, суд керувався наступним.

Відповідно до пункту 5 статті 32 ЗУ "Про житло-комунальні послуги" у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Таким чином, комунальним підприємством "Сквирське комунальне господарство" виконано вимоги, встановлені пунктом 5 статті 32 ЗУ "Про житло-комунальні послуги".  

Як убачається з матеріалів справи, споживачі повідомлені про зміну вартості житлово-комунальних послуг та їх причини, що підтверджується повідомленнями, розміщеними в засобах масової інформації, а тому суд дійшов  висновку про те, що підстави для нарахування економічних санкцій у розмірі  13 399,19 грн за передчасне введення в дію нових тарифів на житлово-комунальні послуги з 01.02.2008 по 18.02.2010 у відповідача відсутні.

Щодо вимог позивача про неправомірність нарахування Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 27 539,96 грн за повторне врахування заробітної плати паспортиста при формуванні тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, суд встановив наступне.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що підприємством було допущено помилку та при формуванні тарифу на послуги, що надаються підприємством, роботу паспортиста враховано двічі, а саме - розраховано відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005  №560 та включено до накладних витрат (цехових), однак, фактично витрати на утримання паспортиста в тарифі на надання послуг включені лише один раз.

Відповідно до пункту 34 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (дійсного станом на день виникнення спірних правовідносин) до складу витрат відносяться загальновиробничі та адміністративні витрати.

До загальновиробничих витрат включаються: витрати на утримання апарату управління виробництвом; витрати на оплату праці апарату управління виробництвом з відрахуваннями на соціальні заходи; витрати на утримання виробничого персоналу; витрати на оплату праці виробничого персоналу (комірники, молодший обслуговуючий персонал тощо) з відрахуваннями на соціальні заходи; витрати на службові відрядження апарату управління виробництвом; амортизація основних засобів виробничого призначення, крім амортизації, що включається у витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання; витрати на утримання та поточний ремонт основних засобів виробничого призначення; витрати на охорону праці; витрати на пожежну та сторожову охорону об'єктів виробничого призначення (пункт 35 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій).

До адміністративних витрат включаються: витрати на утримання апарату управління підприємством; витрати на оплату праці персоналу управління  підприємством  з відрахуванням на соціальні заходи; витрати на службові відрядження персоналу управління підприємством; витрати на пожежну та сторожову охорону об'єктів адміністративного призначення; канцелярські і поштово-телеграфні витрати, витрати на оплату за використання та обслуговування технічних засобів управління (обчислювальних центрів, вузлів зв'язку, засобів сигналізації); витрати на оплату робіт консультаційно-інформаційного характеру, аудиторських перевірок; витрати на оплату праці  загальногосподарського персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи; амортизація основних засобів адміністративного призначення; витрати на утримання та поточний  ремонт  основних засобів загальногосподарського призначення; витрати на охорону праці та техніку безпеки; витрати на підготовку (перепідготовку) кадрів; витрати на сплату податків і зборів (обов'язкових платежів), крім тих, що включаються у виробничу собівартість; інші витрати адміністративного призначення.

Штатним розкладом комунального підприємства "Сквирське комунальне господарство" передбачено та була в наявності посада паспортиста. Фонд заробітної плати паспортиста за період з 01.02.2008  по 30.06.2009  склав           17 653,82 грн., який було включено позивачем до тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - в статті "Утримання паспортиста, виготовлення довідок різних форм"  та розрахунку цехових витрат. Отже позивач, враховуючи вимоги пункту 34 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, повинен був включити заробітну плату паспортиста до адміністративних витрат, оскільки паспортист не є робітником комунальної галузі, та подвійне включення витрат на оплату праці має наслідком переплату споживачами житлово-комунальних послуг.  

Позивачем не надано суду доказів, які спростовують висновки Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області щодо необґрунтовано отриманої суми виручки за повторне врахування заробітної плати паспортиста при формуванні тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Оскільки середній відсоток проплати споживачами послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій становить 78%, зайво нараховані кошти у розмірі 13769,98 грн є необґрунтовано одержаною сумою коштів. Тому суд дійшов висновку, що рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 13 769, 98 грн є правомірним.

Щодо пояснень комунального підприємства "Сквирське комунальне господарство" про не можливість прийняття Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін протягом 30 днів з дати отримання позивачем припису щодо усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, суд у постанові зазначив наступне.

Враховуючи приписи пункту 8 статті 7 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", пункту 4 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами та пункту 3.5 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами,  відповідачем винесено припис, в якому ставиться вимога про усунення порушень позивачем при затвердженні тарифів на теплопостачання, які були затверджені без висновків Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області.

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням в Україні визначає ЗУ "Про ціни і ціноутворення". Відповідно до статті 13 ЗУ "Про ціни і ціноутворення" державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Здійснення перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, їх економічного обґрунтування, а також застосування відповідно до законодавства адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) відповідно до пунктів 4, 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, покладено на Державну інспекцію з контролю за цінами та її територіальні органи, до яких відноситься відповідач.

Відповідальність за порушення державної дисципліни цін встановлена статтею 14 ЗУ "Про ціни і ціноутворення". Згідно з частиною 1 цієї статті  вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

Пунктом 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами встановлено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.  

Відповідно до абзацу 5 підпункту 1 пункту 1 Постанова КМУ "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року " органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати  державний  нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31.12.2010 встановлено обмеження щодо прийняття рішень про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом  30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути).

Порушення законодавства, які були встановлені перевіркою вчинені з 01.02.2008  по 30.06.2009, тобто за період що сплинув і їх неможливо усунути, оскільки позивачем послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій вже надані та кошти за вказані послуги сплачені споживачами, а тому зазначені порушення неможливо усунути, окрім врахування зауважень відповідача при формуванні тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в майбутній господарській діяльності.

Враховуючи вищезазначене, твердження позивача про можливість прийняття відповідачем рішення про застосування економічних санкцій лише у разі невиконання ним протягом 30 днів з дня отримання приписів про усунення виявлених порушень є необґрунтованим.

Згідно з пунктом 1.3. та пунктом 1.4  Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами,  відповідно до ЗУ "Про ціни і ціноутворення" необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки за належністю. Підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статті 57 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.  

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції у постанові дійшов висновку про неправомірність прийнятого Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області рішення від 09.07.2009  № 124 в частині застосування до позивача економічних санкцій у розмірі 40 197,57 грн, за порушення державної дисциплін цін, а тому воно підлягає частковому скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від  28.10.2010 апеляційну скаргу комунального підприємства "Сквирське комунальне господарство" залишено  без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2010 - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суб’єктів господарювання у категорії справ за позовами суб'єктів господарювання до Державної інспекції з контролю за цінами у Київській області з приводу оскарження дій, рішень, приписів суб'єкта владних повноважень щодо застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін,  Київський окружний адміністративний суд  виносив рішення, які були скасовані судом апеляційної інстанції як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Прикладом неправильного застосування Київським окружним адміністративним судом норм матеріального права при винесені рішення є адміністративна справа № 2а-2801/10/1070 за позовом  фізичної особи підприємця Тихонюка Едуарда Леонідовича до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про скасування рішення від 21.12.2009№ 229. Постановою Київського окружного адміністративного суду  від 08.04.2011 позов задоволено повністю, однак постановою Київського  апеляційного адміністративного суду від 20.10.2010  рішення суду першої інстанції скасоване,  у задоволенні  позовних вимог відмовлено.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за результатами перевірки позивача був складений акт від 18.12.2009 №477, на підставі якого винесено припис №258 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін у місячний строк. Одночасно із приписом, тобто, до закінчення встановленого місячного терміну, відповідачем 21.12.2009  було винесене рішення №229 про вилучення у позивача необґрунтовано  одержаної суми виручки - 19 998,07 грн та штраф в розмірі     39 996,14 грн з терміном виконання - 10 днів.

Позивач вважав рішення відповідача про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін таким, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує порядок винесення такого рішення.

Київський окружний адміністративний суд у своєму рішенні прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на те, що відповідач невчасно повідомив позивача про проведення планової перевірки, та вказав, що відповідальність суб'єкта господарювання за порушення державної дисципліни цін передбачена лише у випадку невиконання ним приписів та розпоряджень відповідача. Тобто,  рішення про застосування до позивача фінансових санкцій було прийняте до закінчення 30-денного терміну, встановленого згідно з приписом відповідача, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Скасовуючи рішення Київського окружного адміністративного суду, суд апеляційної інстанції вказав, що згідно з актом, Тихонюк Е.Л. в період з 13.02.2009  по 26.10.2009  підвищив рівень оптово - відпускних цін на цукор - пісок більше ніж на 1%, не задекларувавши вказане зростання, чим було порушено вимоги пункту 2 Розпорядження Київської облдержадміністрації "Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області", прийнятого відповідно до Постанови  КМУ "Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари", в результаті чого необґрунтовано  одержав виручку в сумі  19 998,07 грн.

21 грудня 2009 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області був складений припис №258 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін, а саме - в місячний термін усунути виявлені порушення, тобто, декларувати зростання відпускних цін понад 1% шляхом приведення цін у відповідність з розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 21.04.2008 №653.

Крім того, 21.12.2009  Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області було прийняте рішення про застосування до СПД             Тихонюка Е.Л. фінансових (економічних) санкцій за порушення державної дисципліни цін на загальну суму  39 996,14 грн.

Судова колегія погодилася з доводами апелянта, що законодавством не заборонено призупинення перевірки, окрім того, терміни проведення перевірки не порушено, оскільки згідно посвідчення, інспектору на перевірку було надано 5 днів, як цього вимагає пункт  5 статті 5 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

При цьому, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо відсутності доказів отримання необгрунтованої виручки, оскільки в матеріалах справи міститься достатньо документів, які свідчать про наявність підстав для висновку щодо правомірності заявлених вимог.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вирішила, що судом першої інстанції зроблено неправильний висновок щодо наявності підстав для задоволення позову.

 Таким чином, встановивши правові обставини для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового про відмову в позові, апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову по справі, якою у задоволенні  позовних вимог відмовив.

  Прикладом відмови у задоволенні позовних вимог суб'єкта господарювання щодо скасування рішення суб'єкта владних повноважень, яким до нього застосовано економічні санкції за порушення державної дисципліни цін, є справа №2а-9040/10/1070 за позовом сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Агрокомбінат "Калита"  до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області  про скасування рішення від 16.08.2010 №105.

У ході розгляду адміністративної справи встановлено, що посадовими особами Державної інспекції з контролю за цінами у Київській області, з метою контролю за додержанням позивачем порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів, проведено планову перевірку позивача за період з 08.05.2008  по 13.07.2010.

 За результатами перевірки складений акт від 10.08.2010 № 214, в якому встановлені порушення позивачем пункту 2 Розпорядження Київської облдержадміністрації "Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області". Висновок перевіряючих ґрунтується на тому, що  позивач провадив діяльність з реалізації м'яса свинини та ковбасних виробів варених за цінами, які були збільшені ним протягом місяця більш як на 1 відсоток та не задекларував зазначене зростання, у  результаті чого за період з 04.08.2009  по 23.07.2010 позивачем необґрунтовано отримано суму виручки у розмірі              159 429,44 грн.

16 серпня 2010 року відповідачем був винесений припис №126, яким зобов'язано позивача декларувати зростання оптово-відпускних цін понад 1 відсоток шляхом приведення цін у відповідність до пункту 2 Розпорядження Київської облдержадміністрації "Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області".

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 16.08.2010  № 105, яким вирішено вилучити у позивача необґрунтовано одержану виручку у сумі 156 523, 83 грн та стягнути штраф у сумі                       313 047,66 грн.

Приймаючи рішення по справі, суд керувався ЗУ "Про ціни і ціноутворення", Порядком  декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, ЗУ "Про місцеві державні адміністрації", Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації "Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області" та ін.

Згідно з пунктами  1 та 2  Порядку декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари, декларуванню підлягають зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, а саме: борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, м'ясо птиці (тушка), ковбасні вироби варені, крім вищого сорту, молоко коров'яче питне з вмістом жиру до 2,5 відсотка, сир кисломолочний з вмістом жиру до 9 відсотків, сметану з вмістом жиру до 20 відсотків, масло вершкове з вмістом жиру до 72,5 відсотка, яйця курячі, цукор-пісок, олію соняшникову, у разі, коли такі ціни збільшуються протягом місяця більш як на 1 відсоток.

Тобто, Порядком декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари на позивача, як на особу, що здійснює продаж продовольчого товару - м'яса свинини та ковбасних виробів варених, покладений обов'язок здійснити декларування зміни оптово-відпускних цін, у разі, коли такі ціни збільшуються протягом місяця більш як на 1 відсоток, незалежно від мети її придбання покупцями (чи то як продукт харчування, чи то як сировина для виготовлення продуктів харчування).

Відтак, судом не прийнято до уваги твердження позивача, який є реалізатором продовольчих товарів у розмінні положень Порядку декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари, про неправомірність застосування до нього норм Порядку декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари.

Судом не взято до уваги посилання позивача на лист Міністерства економіки України              №3804-25/122 від 24.02.2009, в якому роз'яснено, що декларування оптово- відпускних цін не здійснюється у разі постачання виробником (імпортером) товарів, як сировини, підприємствам переробної промисловості та/або підприємствам оптової або роздрібної торгівлі для подальшого використання при виробництві готової продукції - продовольчих товарів, щодо цін на які запроваджено державне регулювання, оскільки зазначений лист не є нормативно-правовим актом, а тому не може регулювати спірні відносини, які врегульовані Порядком декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари.

Щодо правомірності застосування до спірних  правовідносин положень Розпорядження Київської облдержадміністрації "Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області", суд  у рішенні зазначив наступне.

Відповідно до абзацу 36 пункту 12 Постанови КМУ "Про встановлення повноважень органів виконавчої  влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)", Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють) оптово-відпускні ціни на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, яйця курячі, цукор, олію соняшникову шляхом декларування їх зміни.

В силу приписів пункту 9 Порядку декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари, оптово-відпускні ціни на продовольчі товари вважаються задекларованими на день набрання чинності розпорядженням (рішенням) уповноваженого органу щодо здійснення повноважень, наданих абзацом тридцять восьмим пункту 12 додатка до Постанови КМУ "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)".

Відповідно до частини другої Розпорядження Київської облдержадміністрації "Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області", на виконання Порядку декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари запроваджено регулювання оптово-відпускних цін на продовольчі товари, шляхом їх декларування відповідно до Порядку декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари. При цьому, відповідно до пункту 3.2 частини третьої Розпорядження Київської облдержадміністрації "Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області", декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари здійснюється суб'єктами господарювання, які займаються оптовою торгівлею і посередництвом.

Як було встановлено судом, відповідачем у періоді з 04.08.2009  по 23.07.2010  підвищено рівень оптово-відпускних цін на м'ясо свинини та ковбасні вироби варені більш ніж на 1 відсоток протягом місяця, не задекларувавши зазначене зростання відповідно до Порядку декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари.

Тобто, позивачем порушені приписи, встановлені Розпорядженням Київської облдержадміністрації "Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку", і неправомірно застосовані вільні ціни замість регульованих (декларованих).

При цьому, судом не прийнято до уваги посилання представника позивача на те, що розрахунок необґрунтовано одержаної виручки був проведений відповідачем без урахування вимог діючого законодавства, виходячи з наступного.

На підставі наданих документів, а саме, видаткових накладних, відповідачем здійснено розрахунок необґрунтовано отриманої виручки.

Дана обставина підтверджується розрахунками суми необґрунтовано отриманої виручки від реалізації м'яса свинини та ковбасних виробів варених за період з 04.08.2009  по 23.07.2010  та з 18.08.2009  по 23.07.2010.

Дана постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від  05.06.2011.

У справах за позовами суб'єкта господарювання  до Державної інспекції з контролю за цінами у Київській області про оскарження дій, рішень, приписів суб'єкта владних повноважень щодо застосування до фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін судом також виносилися рішення про закриття провадження у справах.

 Так, у справі № 2-а-6066/10/1070 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія СНМ" до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, Київської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії,  ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2010 було закрито провадження у справі. При винесенні даної ухвали суд керувався пунктом  2 частини першої статті  157 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого, суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

21 липня 2010 року представник ТОВ "Компанія СНМ" подав до суду заяву про відмову від адміністративного позову, в якій просив прийняти відмову від адміністративного позову та закрити провадження у справі, оскільки відповідачем виконані вимоги позивача.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відмова представника позивача від адміністративного позову є достатньою підставою для закриття провадження у справі.

Під час розгляду справ за позовами Державної інспекції з контролю за цінами у Київській області, у тому числі за позовами прокурора, до суб'єктів господарювання (фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб) про стягнення економічних санкцій  у  2010 році та у першому  півріччі 2011  року суддями Київського окружного адміністративного суду в цілому було дотримано вимоги чинного законодавства з даної категорії справ та прийнято правомірні рішення.

Аналіз практики розгляду Київським окружним адміністративним судом  у 2010 році та першому  півріччі 2011 року позовних заяв у справах за позовами Державної інспекції з контролю за цінами у Київській області, у тому числі за позовом прокурора, до суб'єктів господарювання (фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб) про стягнення економічних санкцій вказує на те, що більшість з них задоволені судом.

Із загального аналізу справ, розглянутих Київським окружним адміністративним судом у 2010 році та першому півріччі 2011 року, убачається, що такі постанови ухвалюються із врахуванням приписів Конституції, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законів України, на підставі всебічного і ґрунтовного дослідження матеріалів справи та аналізу правових позицій сторін.

Зокрема, у  категорії справ за позовами Державної інспекції з контролю за цінами у Київській області до суб'єктів господарювання (фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб) про стягнення економічних санкцій в апеляційному  порядку оскаржено 17  рішень Київського окружного адміністративного суду.

За результатами розгляду апеляційних скарг судом апеляційної інстанції:

Кількість скасованих рішень суду І інстанції становить 5,9 % від загальної кількості оскаржених у апеляційному порядку рішень Київського окружного адміністративного суду.

У касаційному порядку оскаржено 6 рішень Київського окружного адміністративного суду та апеляційної інстанції. За результатами розгляду касаційних скарг Вищим адміністративним судом України:

-  1 рішення Київського окружного адміністративного суду залишено без змін (постанова Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2010 у справі №2а-1895/10/1070 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від  12.01.2011);

- 1 рішення  скасоване (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2011 у справі №2а-4538/10/1070, якою скасована постанова Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 у справі  №2а-4538/10/1070, залишено без змін).

Станом на 24.10.2011  2 справи перебувають у провадженні Київського апеляційного адміністративного суду та 1 справа -  у провадженні  Вищого адміністративного суду України.

Прикладом стягнення з відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є справа №2а-715/10/1070 за  позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області до фізичної особи-підприємця  Мурзіна О.В. про стягнення економічних санкцій. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2010 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем пункту 2 Розпорядження Київської облдержадміністрації "Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області".

Так, позивачем при проведенні перевірки встановлено, що за період з 21.10.2008 по 19.11.2008 відповідачем при формуванні та застосуванні роздрібної ціни на хліб застосовано торговельну надбавку в розмірі від 20,0% до 20,8%, підвищено рівень оптово-відпускних цін на м'ясо яловичини більш ніж на 1% з розрахунку на місяць, не задекларувавши зазначене зростання ціни. У результаті вказаних дій, відповідачем необґрунтовано отримано виручку у сумі 1 049,04 грн.  

За результатами перевірки позивачем було прийнято рішення від 20.01.2009 № 15 "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін"     на загальну суму 3147,12 грн.  

Позовні  вимоги  судом було задоволено з урахуванням наступного.

Відповідно до пункту 2 Розпорядження Київської облдержадміністрації "Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області" граничні торговельні (постачальницько-збутові) надбавки до оптової ціни виробника (митної вартості), незалежно від кількості перепродажу, на борошно, хліб, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину і м'ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, олію соняшникову, яйця курячі встановлені не вище 15%, без урахування витрат на їх транспортування у міжміському сполученні.

Відповідно до статті 14 ЗУ "Про ціни та ціноутворення", вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації.   

Крім того, рішення позивача, на виконання якого було заявлено позов,  відповідачем в судовому порядку не оскаржено, доказів сплати економічних санкцій суду не надано.

З урахуванням всіх обставин справи, постановою суду  від  22.02.2010  у справі №2а-715/10/1070 позовні вимоги Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області задоволено та стягнуто  на користь місцевого бюджету економічні санкції у сумі 3 147,12 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011  апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця Мурзіна О.В. залишено  без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Прикладом відмови у стягненні з відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є справа №2а-1895/10/1070 за  позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області до комунального госпрозрахункового підприємства "Мислін" про стягнення до Державного бюджету України необґрунтовано одержаної  виручки  та штрафу  у сумі          53 154,06 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2010, яка залишена без змін рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанцій, у задоволенні позову відмовлено.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що Державною інспекцією з контролю за цінами  в Київській області  при перевірці  відповідача було встановлено, що Рішенням Михайлівсько - Рубежівської сільської ради "Про затвердження тарифів на водопостачання та водовідведення" затверджено тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення для КГП "Мислін", які введені в дію з 01.11.2008, тобто з  порушенням діючого законодавства, яким передбачено, що у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг  виконавець/виробник не пізніше  ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин  зміни вартості  та наданням  відповідних обґрунтувань з посиланнями  на погодження відповідних органів. В результаті застосування  тарифів раніше, ніж передбачено законодавством, а саме за період з 01.11.2008  по 01.12.2008   сума коштів, зайво нарахованих  до сплати, становить                       18 266,00 грн. Враховуючи відсоток  проплати споживачами за отримані послуги  за листопад 2008 року - 97 %,  підприємством необґрунтовано  одержано  виручку у сумі 17 718,02 грн.

Таким чином,  відповідачем  порушено вимоги  пункту 5  статті 32  ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", пункту 15 Поряду формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, Порядку  надання висновків щодо економічно обґрунтованих  планових витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води послуги з вивезення  побутових відходів, а також технічного обслуговування ліфтів.

 За результатами перевірки, позивачем  прийнято рішення від 06.08.2009 №138 «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін»  на загальну суму 53 154 грн 06 коп., яке у встановленому порядку не оскаржено та не виконано  відповідачем.

Під час розгляду адміністративної справи  встановлено, що відповідач надає комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, вивезення побутових відходів, централізованого теплопостачання  та збирання квартирної плати. 

Рішенням Михайлівсько - Рубежівської сільської ради "Про затвердження тарифів на водопостачання та водовідведення" затверджено тарифи по водопостачанню та водовідведенню, які введено в дію з 01.11.2008 року.

У липні 2009 року посадовими особами  Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області проведено перевірку діяльності відповідача з питань додержання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів у період з 01.08.2009  по 01.07.2009,  за результатами якої  було складено  акт від 31.07.2009 № 337.  

У подальшому, на підставі акта перевірки № 337 від 31.07.2009, позивачем було прийнято рішення від 06.08.2009  №138  про застосування  економічних  санкцій  за порушення державної  дисципліни цін,   яким у КГП "Мислін" вилучено в дохід державного бюджету необґрунтовано отриману суму  виручки -17 718,02 грн  та штраф у сумі -  35 436,04 грн.

При прийнятті рішення, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, суд керувався наступним.

Під час судового розгляду встановлено, що починаючи з 01.11.2008  відповідач при наданні послуг з водопостачання та водовідведення застосовував тарифи, що затверджені рішенням Михайлівсько - Рубежівської сільської ради "Про затвердження тарифів на водопостачання та водовідведення".

Відповідно до статті 9 ЗУ "Про ціни і ціноутворення", державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Згідно із статтею 2 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується, зокрема, на принципі регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 ЗУ "Про питну воду та питне водопостачання", встановлення тарифів на послуги з питного водопостачання та водовідведення належить до повноважень органів місцевого самоврядування.

Пунктом 2 статті 28 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Із змісту статті 7 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", статті 13            ЗУ  "Про питну воду та питне водопостачання", статті 28 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" убачається, що тарифи на послуги з теплопостачання, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, водопостачання та водовідведення затверджуються органами місцевого самоврядування.

Наведене свідчить, що відповідальність за правомірність і правильність встановлення тарифів на вказані послуги може покладатися лише на орган місцевого самоврядування. Підприємство комунальної власності не несе відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування, що їх утворили, адже підприємство не є суб'єктом владних повноважень, уповноваженим здійснювати регулювання цін і тарифів на комунальні послуги.

Таким чином, рішення відповідача в частині застосування до позивача економічних санкцій за порушення порядку встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення є неправомірним. При цьому, суд зазначив про неприпустимість покладення відповідальності за невиконання або неналежне виконання органом державної влади чи їх посадовими особами своїх обов'язків на осіб, які не є відповідним чином зобов'язаними суб'єктами у спірних правовідносинах.

Статтею 8 ЗУ "Про ціни та ціноутворення" передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Відповідно до статті 14 ЗУ "Про ціни та ціноутворення", вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Таким чином, відповідальність за порушення дисципліни цін в розумінні статей 8 та 14 ЗУ "Про ціни та ціноутворення" може наставати лише у разі застосування суб'єктами господарювання цін і тарифів, що не відповідають встановленим державним фіксованим цінам (тарифам) або граничному рівню цін (тарифів) або граничним відхиленням від державних фіксованих цін і тарифів.

Наведене свідчить, що факти порушення позивачем державної дисципліни цін відсутні,  таким чином склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею  14 ЗУ "Про ціни та ціноутворення", в  його діях  також відсутні.

Висновки  позивача  про порушення відповідачем вимог пункту 5  статті 32 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", оскільки  КГП "Мислін" застосовувало тарифи  з 01.11.2008, не повідомивши про це споживачів  у встановлений  даною нормою 30 денний термін з моменту  настання змін,  спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, які свідчать, що КГП "Мислін" неодноразово зверталось до виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради з приводу введення в дію нових тарифів  на водопостачання та водовідведення, з приводу чого  проводились зібрання мешканців села,  на якому до їх відома було доведено інформацію про зміну тарифів  на водопостачання та водовідведення.  

Крім того, відповідачем було надано суду витяг з протоколу №09/2008 зібрання мешканців села Михайлівка-Рубежівка від 16.09.2008, з якого вбачається, що одним з питань  порядку денного було  обговорення  питання введення  нових тарифів водопостачання та водовідведення. Також, КГП "Мислін" наступного дня  після ухвалення виконкомом Михайлівсько-Рубежівської сільської ради  рішення від 30.10.2008, а саме 31.10.2008  розмістило інформацію про підвищення тарифів на всіх загальнодоступних носіях -дошці оголошень села, зупинках транспорту, магазинах, державних установах тощо.

Крім того, в акті перевірки від 31.07.2009  не зазначено документів первинного обліку, які використовував позивач  під час  проведення перевірки  та обчислення зайве нарахованих відповідачем  сум.

При цьому, суд вважав за  необхідне зазначити, що  не оскарження відповідачем рішення від 06.08. 2009 №138   "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін  має суто формальне значення та не є безумовною підставою для задоволення позову. До того ж, судом враховано, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень, до яких відноситься позивач, не можуть бути упередженими, тобто здійснюватись дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний  інтерес. Приймаючи рішення  або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може  проявляти себе заінтересованою стороною  у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

 За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є  необґрунтованими, а позов  таким, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою апеляційного суду від  12.01.2011 апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області залишено  без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2010 - без змін.

При цьому, апеляційний суд дійшов  висновку, що відповідальність за порушення дисципліни цін може наставати лише у разі застосування суб'єктами господарювання цін і тарифів, що не відповідають встановленим державним фіксованим цінам (тарифам) або граничному рівню цін (тарифів) або граничним відхиленням від державних фіксованих цін і тарифів. Враховуючи, що факти порушення позивачем державної дисципліни цін відсутні, відсутній і склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 14           ЗУ "Про ціни та ціноутворення".

За наслідками перегляду справи в касаційному порядку, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від  12.01.2011 у  справі                            №2а-1895/10/1070 залишена без змін.

Прикладом необґрунтованої відмови у стягненні з відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є справа №2а-4538/10/1070 за  позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області до приватного підприємства "Геобудсервіс" про примусове стягнення  економічних санкцій.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду  від 17.12.2010 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Однак, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду дану постанову скасовано та прийнято нову постанову по справі, якою  адміністративний позов задоволено.

 За наслідками перегляду справи в касаційному порядку постанова Київського апеляційного адміністративного суду від  23.02.2011 у  справі   №2а-4538/10/1070 залишена без змін.

Позовні вимоги у справі обґрунтовані тим, що при перевірці приватного підприємства "Геобудсервіс" було встановлено,  що з 15.08.2009  по 04.12.2009  при виконанні робіт із землеустрою щодо виготовлення державних актів на право власності на земельну ділянку при виділенні в натуру (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нараховано та стягнено із замовників за дану роботу (послугу) вартість, що перевищує гранично встановлену. В результаті чого, відповідачем за період з 15.08.2009 по 04.12.2009 фактично одержано необґрунтовану виручку у розмірі                       3990,00 гривень.

При прийнятті рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, суд керувався наступним.

 Відповідно до пункту 1 Порядку безоплатних оформлення та видачі  громадянам України державних актів  на право власності на земельні ділянки, дія цього Порядку визначає спрощену процедуру безоплатних оформлення та видачі громадянам України у 2009 році державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів та садівництва у розмірах, визначених статтею 121 Земельного кодексу України, після прийняття рішення про передачу громадянам безоплатно у приватну власність земельних ділянок.

Громадяни  України  мають  право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності  в таких розмірах:  

а) для   ведення   фермерського   господарства  -  в  розмірі земельної     частки (паю), визначеної  для членів сільськогосподарських   підприємств,   розташованих  на  території сільської,  селищної,  міської  ради,  де  знаходиться  фермерське господарство.  Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано  декілька  сільськогосподарських  підприємств,  розмір земельної   частки   (паю)   визначається   як   середній  по  цих підприємствах.   У    разі    відсутності    сільськогосподарських підприємств  на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;  

б) для  ведення  особистого  селянського  господарства  -  не більше 2,0 гектара;  

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;  

г) для   будівництва   і   обслуговування   жилого   будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах -  не більше 0,25  гектара,  в  селищах  -  не  більше  0,15 гектара,  в містах - не більше 0,10 гектара;  

ґ) для  індивідуального  дачного  будівництва  -  не   більше 0,10 гектара; д) для   будівництва   індивідуальних  гаражів  -  не  більше 0,01 гектара.

Проте, як встановлено з матеріалів справи, земельні ділянки, за виготовлення державних актів на які відповідач стягнув плату з громадян, мають цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва та отримані громадянами не в межах норм безоплатної приватизації, а в порядку спадкування.

Щодо безпідставного стягнення коштів з громадян вартості робіт із землеустрою по виготовленню документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), суд, оцінюючи вказані правовідносини, виходив з наступного.

Позивач, здійснюючи перевірку відповідача, керувався ЗУ "Про захист конституційних прав громадян на землю", відповідно до якого вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), не може перевищувати п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 85,00 грн, а вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, крім випадків, визначених частиною першою цієї статті, не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 153,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 126 Земельного кодексу України документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку, є державний акт.

Отже, з аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що ЗУ "Про захист конституційних прав громадян на землю" встановлено граничний розмір плати за виконання суб'єктами господарювання робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку.

Відповідно до пункту 2  Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, роботи  зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності:

     - підготовчі роботи;

     - встановлення (відновлення) в  натурі  (на  місцевості)  меж земельної  ділянки  та  меж  обмежень  на  використання  земельної ділянки;

     - складання кадастрового плану земельної ділянки;

     - заповнення бланка державного акта.

Згідно з спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001   № 97/298/124,  який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 579/5770, були затверджені Розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, застосовуються   державними   органами   земельних   ресурсів   та рекомендовані   для  застосування  підприємствами,  організаціями, проектними      інститутами,      вишукувальними експедиціями, госпрозрахунковими  групами та іншими підприємницькими структурами незалежно  від  форм  власності  та  відомчої  належності  на всій території України. Виконання земельно-кадастрових  робіт  та   надання   послуг, вартість яких не встановлено,  здійснюється за цінами, визначеними договорами.

У Листі Державної податкової адміністрації України від 05.09.2006           №4665/3/17-0315 зазначено, що відповідно до статті 1 ЗУ "Про захист конституційних прав громадян на землю" вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не може перевищувати п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  

Вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, крім випадків, визначених частиною першою цієї статті, не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  

Відповідно до Наказу "Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг", затверджено розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг застосовуються державними органами земельних ресурсів та рекомендовані для застосування підприємствами, організаціями, проектними інститутами, вишукувальними експедиціями, госпрозрахунковими групами та іншими підприємницькими структурами незалежно від форм власності та відомчої належності на всій території України.

Враховуючи вищезазначене, вартість документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, визначається з суми згідно з ЗУ "Про захист конституційних прав громадян на землю", а розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, відповідно до Наказу "Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг".  

У ході судового розгляду представником відповідача надавалися угоди, які укладалися між відповідачем та замовниками вказаних послуг, з яких вбачається, що відповідачем виконувались проектно-вишукувальні роботи та виготовлялася технічна документація.

Щодо неправомірного, як вказано в акті перевірки, в порушення вимоги частини першої статті 1 ЗУ "Про захист конституційних прав громадян на землю"  стягнення з громадянина Шевченка С.М. 81 470,00  грн за виготовлення технічної документації на 3 земельні ділянки, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 1 ЗУ "Про захист конституційних прав громадян на землю", якою  встановлено граничну вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при виділені в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Однак, як встановлено з угоди між громадянином Шевченко С.М. та відповідачем, така документація не виготовлялася.

Статтями 1, 2 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено осіб, які мають право на земельну частку (пай) та перелік документів, що посвідчують право на земельну  частку  (пай).

Визначено, що основним документом,  що посвідчує право на  земельну  частку (пай),  є  сертифікат  на право на земельну частку (пай),  виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну  частку  (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у    встановленому    законом   порядку   договори купівлі-продажу, дарування,  міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).  

Документом, що  посвідчує  право  на  земельну  частку  (пай) громадян України,  зазначених  в  абзаці  п'ятому  частини  першої статті  1  цього  Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого   сільськогосподарського   підприємства   чи    нотаріально засвідчена виписка з неї.

Як убачається з матеріалів справи, Шевченко С.Г. отримав земельну ділянку в порядку спадкування. На дану земельну ділянку розміром 4,7266 га було видано Державний акт на право власності на  земельну   ділянку     серії   КВ № 087599 на ім'я його батька.

Отже, суд при винесенні постанови дійшов висновку, що на правовідносини, які виникли між відповідачем та Шевченко С.Г., не поширюється обмеження частини першої статті 1 ЗУ "Про захист конституційних прав громадян на землю".

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.  

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає порушень відповідачем частини першої  статті 1  ЗУ "Про захист конституційних прав громадян на землю", оскільки загальна ціна, вказана в угодах між відповідачем та замовниками складається з робіт, вартість яких не є обмеженою та визначеною нормативно-правовими актами.

Порушення пункту 2 Постанови КМУ "Деякі питання реалізації права власності на землю громадян України", зазначені в акті перевірки, були спростовані відповідачем у ході судового розгляду справи.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності у позивача правових підстав для прийняття  рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 17.12.2009 №226, а тому відмовив у задоволенні позову.

За результатами перегляду постанови в апеляційному порядку, 23.02.2011 Київський апеляційний адміністративний  суд виніс постанову, якою апеляційну скаргу  та позовні вимоги Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області задоволено,  а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2010 скасовано.

Зокрема, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, так як судом не враховано вимоги абзацу другого пункту 1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України згідно з яким, громадяни - спадкоємці громадян, які за рішенням органів місцевого самоврядування передано у власність земельні ділянки, мають право на безоплатні оформлення та видачу їм державних актів на право власності на земельні ділянки.

При винесенні постанови від 23.02.2011 апеляційний суд керувався наступним.

 Стосовно безпідставного стягнення коштів з громадян при виконанні робіт із землеустрою щодо виготовлення державних актів на право власності на земельну ділянку при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) колегія суддів  зазначила нижченаведене.

Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Постановою КМУ "Про деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України" затверджено Порядок безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, яким визначено спрощену процедуру безоплатних оформлення та видачі громадянам України у 2009 та наступних роках державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів та садівництва у розмірах, визначених статтею 121 Земельного кодексу України, після прийняття рішення про передачу громадянам безоплатно у приватну власність земельних ділянок.

Фінансування робіт і послуг, пов'язаних з виготовленням технічної документації, оформленням та видачею державних актів на право власності на земельну ділянку, здійснюється замовником за рахунок коштів державного бюджету.

Тобто передбачається, що роботи з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку громадянам, та заповнення і державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, здійснюватимуться для громадян безоплатно за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, громадяни України - спадкоємці громадян, яким за рішеннями органів місцевого самоврядування передано безоплатно у власність земельні ділянки відповідно до Декрету КМУ "Про приватизацію земельних ділянок", мають право на безоплатні оформлення та видачу їм державних актів на право власності на земельні ділянки.

Питання безоплатного оформлення та видачі спадкоємцям державних актів на право власності на земельні ділянки здійснюється за умови:

відсутності спору між спадкоємцями;

відсутності серед спадкоємців іноземних громадян;

у випадку, коли нерухоме майно, яке розміщено на успадкованій земельній ділянці, є власністю спадкоємця (спадкоємців) і не відчужувалося іншим особам.

Разом з тим, відповідно до Цивільного кодексу України спадкування відбувається за законом, за заповітом або за спадковим договором.

У випадку спадкування за законом спадкоємець (спадкоємці) подає заяву про виготовлення та видачу державного акта на право власності на земельну ділянку. До заяви додається копія свідоцтва про право на спадщину (на інше майно). У зазначеному свідоцтві зазначається, що майно успадковується спадкоємцем повністю або в певних частинах. Якщо повністю - державний акт видається на таку особу, у випадку успадкування частини майна, із заявою мають звернутися всі спадкоємці та отримати у спільну часткову власність земельну ділянку, передану у власність спадкодавцю за рішенням місцевої ради згідно з Декретом КМУ "Про приватизацію земельних ділянок". При цьому технічна документація із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку (далі - технічна документація), виготовляється безкоштовно.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на правомірність стягнення коштів з громадян при виконанні робіт із землеустрою щодо виготовлення державних актів на право власності на земельну ділянку при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), оскільки земельні ділянки отримані в порядку спадкування, є неправомірним.

Оскільки оформлення державного акту на право власності відповідно до Порядку безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки передбачає виготовлення відповідної технічної документації, а стягнення плати за її виготовлення з громадян заборонено, то ПП "Геобудсервіс", при наданні послуг за вищезазначеними договорами, в порушення зазначеної постанови, стягувало з замовників плату, в результаті чого приватним підприємством отримана необґрунтована виручка в розмірі 750,00 грн (150,00 грн +100,00 грн +              500,00 грн.)

Щодо правомірного стягнення коштів з громадян вартості робіт із землеустрою по виготовленню документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) колегія суддів апеляційного суду  зазначила наступне. 

Відповідно до статті 1 ЗУ "Про захист конституційних прав громадян на землю", вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не може перевищувати п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, крім випадків, визначених частиною першою цієї статті, не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до спільного Наказу "Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг", затверджено розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, що застосовуються державними органами земельних ресурсів та рекомендовані для застосування підприємствами, організаціями, проектними інститутами, вишукувальними експедиціями, госпрозрахунковими групами та іншими підприємницькими структурами незалежно від форм власності та відомчої належності на всій території України.

У статті 1 ЗУ "Про землеустрій" міститься визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміна "види робіт із землеустрою" - це обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою.

Отже, граничний розмір вартості державного акту на право власності на земельну ділянку встановлено ЗУ "Про захист конституційних прав громадян на землю", при цьому, розміри оплати земельно - кадастрових робіт та послуг визначаються відповідно до Наказу "Про затвердження Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг".

Як убачається з матеріалів справи, ПП "Геобудсервіс" виготовило            Романенку О.П. технічну документацію із землеустрою, яка є документацією щодо складання державних актів на землю на право власності на 7 земельних ділянок при виділенні в натурі, а Шевченку С.Г. -  аналогічну документацію на 3 земельні ділянки.

Враховуючи, що ЗУ "Про захист конституційних прав громадян на землю" встановлено граничну вартість зазначених вище робіт із землеустрою на одну земельну ділянку, то загальна гранична вартість таких робіт для                Романенка О.П. не повинна була перевищувати 595,00 грн. (7 ділянок х                  85,00 грн), а для Шевченка С.Г. 7255,00 грн (3 ділянки х 85,00 грн). Отже, кошти, які отримало ПП "Геобудсервіс" (понад 595,00  грн за виконані роботи для Романенка О.П. і понад 255,00 грн для Шевченка С.Г.) є необґрунтовано одержаною виручкою, що складає 3240,00 грн, а саме 1855,00 грн (2450,00 грн – 595,00 грн) + 1385,00  грн (1470,00 грн – 255,00 грн).

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення від 17.12.2009 № 226 "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін" Державна інспекція з контролю за цінами в Київській області діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень  з метою, з якою ці повноваження були надані; обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення; з дотримання необхідного балансу.

Проведений аналіз судових рішень Київського окружного адміністративного суду вказує на те, що основними причинами скасування судових рішень є неправильне застосування норм матеріального та процесуального  права.

Однак, більш повний системний аналіз причин скасування та зміни судових рішень, можливо буде провести лише після повернення більшої кількості судових справ, розглянутих Київським окружним адміністративним судом, рішення яких оскаржено, з  апеляційного та касаційного  суду.

Підводячи підсумок даному дослідженню необхідно зазначити, що хоча при винесенні кожного окремого рішення суд глибоко досліджував  порядок формування, встановлення та застосування цін (тарифів), їх економічне обґрунтування,  це в деяких випадках  не було достатнім для  оцінки правомірності застосування до суб’єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

Висновки та пропозиції.

Проте, з метою однакового застосування норм чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, вважаємо за необхідне:

  1. Довести дане узагальнення до відома суддів Київського окружного адміністративного суду;
  2. Під час розгляду даної категорії справ судом першої інстанції враховувати судову практику Київського апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду.