Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
На виконання плану роботи суду на І півріччя 2011 року Київським окружним адміністративним судом проведено узагальнення практики розгляду спорів за позовами про визнання дій неправомірними щодо визначення митної вартості товарів.
Об’єктом узагальнення судової практики були рішення Київського окружного адміністративного суду за 2010 рік у справах з приводу оскарження дій суб’єктів владних повноважень щодо визначення митної вартості товарів.
Нормативною базою щодо справ цієї категорії є Конституція України, Кодекс адміністративного судочинства України. Крім того, загальні положення визначення митної вартості товарів, методи її визначення врегульовані Митним кодексом України (далі - МК). Згадані правовідносини регулюються також постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року N 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» та ін.
Метою дослідження є вивчення причин виникнення спорів, пов’язаних із оскарженням дій суб’єктів владних повноважень щодо визначення митної вартості товарів.
Статистичні дані, що характеризують об’єкт дослідження, їх аналіз.
Судову практику досліджуваної категорії справ характеризують такі статистичні показники.
Протягом 2010 року в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебували 11 адміністративних справ даної категорії.
З них:
Залишок нерозглянутих справ станом на 01.01.2010 року становила 3 справи
Надійшло – 8 позовних заяв
Розглянуто – 8 справ, у тому числі з винесенням:
Зокрема, судом були постановлені такі судові рішення:
- у справі № 2а-1761/10/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єр папір» до Центральної регіональної митниці, головного управління Державного казначейства України в Київській області про визнання недійсними довідок про визначення митної вартості товарів та стягнення коштів;
- у справі № 2а-3184/10/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвермикуліт» до Київської обласної митниці за участю Прокуратури Київської області про визнання нечинним та скасування Рішення визначення митної вартості товарів №25000016/2009/600748/1 від 19.10.2009 року;
- у справі № 2а-3457/10/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до Київської обласної митниці та Головного управління Державного казначейства у Київській області за участю Прокуратури Київської області про визнання дій неправомірними, недійсним рішення та стягнення надмірно сплаченого мита;
- у справі № 2а-3458/10/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до Київської обласної митниці та Головного управління Державного казначейства у Київській області за участю Прокуратури Київської області про визнання дій неправомірними, недійсним рішення та стягнення надмірно сплаченого мита;
- у справі № 2а-3459/10/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до Київської обласної митниці за участю Прокуратури Київської області про визнання недійсними рішень;
- у справі № 2а-3775/10/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Елотек» до Київської обласної митниці за участю Прокуратури Київської області про визнання недійсним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів.
Протягом 2010 року в апеляційному порядку оскаржено 1 постанову Київського окружного адміністративного суду у справі № 2а-3775/10/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Елотек» до Київської обласної митниці за участю Прокуратури Київської області про визнання недійсним та скасування рішення про визначення митної вартості товарів, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року була залишена без змін.
За таких обставин, здійснити аналіз судової практики у частині неправильного застосування судом норм процесуального права, а також дотримання норм матеріального права, характерні помилки у правозастосуванні та причини їх виникнення не вбачається можливим.
Разом з тим, характеризуючи суб’єктний склад учасників судового процесу у справах досліджуваної категорії, слід зазначити, що позивачами є юридичні особи, які здійснювали декларування товарів, що переміщувались через митний кордон України, і які є суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідачами, як правило, виступають митні органи.
Причини, що сприяли виникненню спорів.
Невелика кількість справ даної категорії, розглянутих Київським окружним адміністративним судом та переглянутих судами вищестоящих інстанцій, не дозволяє виявити системні помилки, а також визначити певні тенденції застосування законодавства, яким встановлений механізм визначення митної вартості товарів, тому вважаємо за доцільне розглянути деякі приклади судової практики.
Аналіз практики розгляду Київським окружним адміністративним судом справ даної категорії дає можливість зробити висновок, що підставою виникнення даних спорів є:
- незгода із рішенням митного органу щодо визначення митної вартості товарів;
- порушення норм митного законодавства митними органами при визначенні митної вартості товарів.
Таким чином, предметом спору у даних справах є визнання протиправним рішення про визначення митної вартості товарів.
Зокрема, у справі № 2а-3457/10/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до Київської обласної митниці та Головного управління Державного казначейства у Київській області позивачем були заявлені вимоги про визнання неправомірними дій Київської обласної митниці щодо застосування шостого (резервного) методу визначення вартості товару та незастосування першого методу визначення вартості товару (за ціною договору), обчисленої відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту, інвойсів, даних продавця товару щодо цін, з урахуванням вартості товарів, задекларованої продавцем при експорті товарів у вантажних митних деклараціях країни відправлення; визнання недійсним рішення Київської обласної митниці про визначення митної вартості товару № 125000016/2009/300588/1 від 12.06.2009 року та стягнення з Державного бюджету України на користь TOB «Маядо» 74633,37 грн. надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість.
Як було встановлено судом, на виконання умов договору поставки № 2 від 17.04.2009 року, укладеного між ТОВ «Маядо» та «АDOPEN PLASTIK ve INSAAT SANAYI A.S.» Туреччина, Анталія, особою уповноваженою на декларування Комаровою М.Л. до митного оформлення було заявлено в режимі Імпорт - 40 (далі - імпорт-40) товар (полівінілхлорид непластіфікований) і подано пакет документів необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, перелік яких, зазначений в гр. 44 ВМД.
З метою перевірки правильності визначення митної вартості товару, відповідно до вимог наказу Державної митної служби України від 20.04.2005 року № 314 «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 року за № 439/10719 (далі - Порядок № 314), а саме п. 26 цього Порядку, посадовою особою відділу митного оформлення № 1 до відділу контролю митної вартості Київської обласної митниці було направлено запит № 305064 від 04.06.2009 року разом з наданими для митного оформлення документами.
Згідно з вимогами Порядку № 314 запит може оформлюватись у випадках, передбачених законодавством України, митним органом, чи за результатами перевірки документів та/або митного огляду - до підрозділу, до компетенції якого віднесено або контроль за виконанням вимог товарної номенклатури Митного тарифу України при класифікації товарів для цілей митного оформлення, або контроль за правильністю визначення митної вартості, або перевірку правильності визначення країни походження товарів в тому числі і при вирішені спірних питань правильності класифікації та кодування товарів та вирішення спірних питань правильності визначення митної вартості товарів.
Відповідач зауважив, що у зв’язку з відсутністю достатньої інформації для визначення рівня митної вартості, при розгляді запиту відділом контролю митної вартості було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення, цінову інформацію ЄАІС Держмитслужби України.
На вимогу митниці, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» (далі - Постанова КМУ № 1766), а саме п. 11 на декларації митної вартості ДМВ-1 в графі «Для відміток митниці» посадовою особою було зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначенням дати та прізвища, поставленням підпису.
Як зазначила Київська обласна митниця та вбачається з копії митної декларації, Комарова М.Л., яка є особою уповноваженою на декларування, відмовилась надати відповідні документи.
Статтею 88 Митного кодексу України передбачено, що декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену Митним кодексом України, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов’язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред’явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Пунктом 14 Порядок декларування митної вартості товарів визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документа або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 117 Конституції України постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов’язкові до виконання, керуючись положеннями Митного кодексу України та п. 14 «Порядку декларування митної вартості товарів», з метою запобігання заниження митної вартості і зменшення надходження платежів до Державного бюджету України, у зв’язку з невиконанням вимог митниці в наданні додаткових документів було прийнято рішення №125000016/2009/300588/1 від 12.06.2009 року щодо визначення митної вартості на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. Оскільки, заявлена позивачем митна вартість не відповідала цінам, що склалися на відповідний товар на ринку імпорту на момент здійснення імпортної операції, що є порушенням п. 6 Указу Президента України від 25.08.1994 року № 475/94 «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів», яким встановлено, що при здійсненні суб’єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника, контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.
Щодо порядку визначення митної вартості товару суд зазначив наступне.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до змісту ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов’язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Відповідно до абзаців 1, 2 п. 11 Постанови КМУ № 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
На порушення абзацу 1 п. 11 Постанови КМУ № 1766 позивач не надав всі витребувані документи, натомість вчинив напис про ненадання додаткових документів.
Відповідно до п. 13 Постанови КМУ № 1766 декларант зобов’язаний подати додаткові документи, визначені у п. 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
Згідно з п. 14 Постанови КМУ № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Оскільки позивачем невиконані вимоги відповідача щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, суд вважає правомірною відмову відповідача застосувати заявлену позивачем митну вартість товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Згідно з ч. 4 ст. 266 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ).
Пунктом 2 (а) ст. VII ГАТТ встановлено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.
Згідно з п. 2 (b) вказаної статті під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до п. (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.
Згідно з ст. 17 Угоди про застосування ст. VII ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.
Відповідно до ст. 41 Митного кодексу України однією з форм митного контролю є перевірка митними органами системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.
Отже, доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, є безпосереднім обов’язком декларанта.
Так, як на вимогу митного органу декларантом не було надано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, та заявлена митна вартість даних товарів була нижча ніж наявна у митного органу інформація про рівень цін на такі товари у центральній базі ДМСУ, то митний орган не мав право застосувати метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються згідно з ст. 267 Митного кодексу України.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період з однаковими ознаками, а саме: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник. Оскільки інформація про фізичні характеристики ідентичних товарів відсутня, то використання даного методу згідно з ст. 268 Митного кодексу України було неможливим.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період враховуючи такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник.
Оскільки інформація, яка б відповідала вищезазначеним ознакам відсутня, то використання даного методу згідно з ст. 269 Митного кодексу України було неможливим.
Застосування методів 4, 5 згідно з ст.ст. 271-272 Митного кодексу України за відсутності інформації про вартість матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку, загальних витрат при продажу в Україні не видається можливим.
Приймаючи до уваги надані до митного оформлення документи та наявну у митного органу інформацію на момент здійснення митного оформлення товарів, було прийнято рішення про визначення митної вартості за резервним методом згідно з ст. 273 Митного кодексу України.
Таким чином, враховуючи неможливість визначення митної вартості товарів на основі методів, передбачених ст.ст. 267-269, 271, 272 Митного кодексу України, митна вартість була правомірно встановлена Київською обласною митницею з використанням резервного методу визначення митної вартості, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 266, ст. 273 Митного кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 273 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень ст. 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що Київська обласна митниця прийняла спірне рішення № 125000016/2009/300588/1 від 12.06.2009 року про визначення митної вартості товару, імпортованого ТОВ «Маядо», в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправними та скасування вказаного рішення Київської обласної митниці.
Аналіз судової практики вказує на те, що судом встановлено факти ненадання підприємствами витребуваних митним органом документів для визначення рівня митної вартості товарів.
Проведене дослідження також дає можливість дійти висновку про те, що при розгляді справ даної категорії необхідно звернути увагу на те, що чинним Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, передбачені випадки надання декларантом обов’язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості та додаткових документів на вимогу митного органу (пункти 7, 11 Порядку).
Пунктом 14 Порядку встановлено, що в разі відмови декларанта подати додаткові документи або їх неподання у встановлений строк митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей.
При розв’язанні таких спорів суду необхідно мати на увазі, що перелік додаткових документів, визначений пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження є вичерпним. Інші документи, що не входять до цього переліку, можуть подаватися за бажанням декларанта.
Крім того, під час перевірки доводів митниці про наявність у неї обґрунтованих сумнівів у правильності заявленої декларантом митної вартості як підстави для самостійного визначення митної вартості слід враховувати, що державним органом, уповноваженим надавати офіційну цінову інформацію на імпорт і експорт товарів та здійснювати цінову експертизу товарів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2001 року № 310 «Питання Міністерства економіки України», є Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків. Між цим органом та Державною митною службою України 16.10.1996 року підписана Угода про інформаційний обмін. Результатом цієї Угоди є щомісячний бюлетень «Огляд цін українського та світового ринків», який надсилається до всіх митних установ.
Також судам необхідно мати на увазі, що експертні висновки, підготовлені Держзовнішінформом, стосовно умов виконання контрактів, рівнів цін за цими контрактами, а також інших аспектів зовнішньоекономічної діяльності приймаються митними органами при здійсненні цінового контролю відповідно до п.11 Порядку.
Отже, під час розгляду спорів між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та митними органами з приводу прийняття останніми рішень про неможливість використання методу оцінки митної вартості, заявленої декларантом, слід мати на увазі, що згідно зі статтею 266 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У разі незгоди митниці з задекларованою митною вартістю за ціною угоди судам необхідно перевіряти документи, надані сторонами для підтвердження своїх позицій, а також враховувати, що відповідно до статей 6, 7, 8 Указу Президента України від 25.08.1994 року № 475/94 «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, і врегулювання торговельних спорів» (у редакції Указу Президента України від 10.01.2000 року № 7/2000) суб’єкти підприємницької діяльності при оформленні митних декларацій повинні обґрунтовувати контрактні ціни. Такі ціни повинні відповідати цінам, встановленими на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної/імпортної операції.
Також, при розгляді справ щодо оскарження рішень митних органів стосовно оцінки митної вартості товарів та перевірки заперечень митних органів проти позову з посиланням на невідповідність заявленої декларантом митної вартості ціновій інформації митних органів судам слід вимагати надання витягу з цінової бази митних органів та долучати його до матеріалів справи.
Таким чином, проведеним дослідженням окреслено деякі проблемні питання, які виникають під час розгляду справ про визнання протиправними дій щодо визначення митної вартості товарів.
Разом з тим, враховуючи невелику кількість справ даної категорії, розглянутих Київським окружним адміністративним судом, а також ту обставину, що судом апеляційної інстанції судові рішення цієї категорії справ не скасовувались та не змінювались, проаналізувати судову практику в частині порушення або неправильного застосування норм процесуального права не вбачається можливим.
_03_03.png)
