flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Узагальнення практики розгляду суддями Київського окружного адміністративного суду впродовж 2013 року адміністративних справ зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері грошового обігу та розрахунків

На виконання плану роботи Київського окружного адміністративного суду на І півріччя 2014 року проведено узагальнення практики розгляду суддями Київського окружного адміністративного суду (надалі – КОАС) впродовж 2013 року справ зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері грошового обігу та розрахунків.

Об'єктом дослідження були судові рішення Київського окружного адміністративного суду, прийняті суддями упродовж 2013 року у справах з приводу звернень юридичних та фізичних осіб, а також податкових органів щодо ведення грошового обігу та проведення розрахунків фізичними особами – підприємцями і підприємствами усіх форм власності.

Метою даного узагальнення є виявлення проблемних питань, що виникають під час розгляду та вирішення справ зазначеної категорії, найбільш характерних порушень чи неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, що регламентують вирішення таких спорів, вивчення причин їх виникнення та виявлення шляхів їх усунення, а також забезпечення однакового та правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з метою забезпечення захисту прав, свобод та охоронюваних законом інтересів як фізичних осіб, так і юридичних осіб.

У функціонуванні ринкової економіки головну роль відіграють гроші і грошовий обіг у державі. Грошовий обіг - це рух коштів у внутрішньому обороті в готівковій і безготівковій формах, що обслуговують реалізацію товарів, а також нетоварні платежі та розрахунки в господарстві. Грошова система становить організацію грошового обігу, що закріплена чинним законодавством України. Грошова система складається з грошової одиниці та її найменування, масштабу цін, видів законних платіжних засобів, платіжного обороту та його організації, механізму регулювання грошового обігу та органів, що його здійснюють.

Фінансова політика, зокрема у сфері грошового обігу та розрахунків регулюється рядом нормативно-правових актів, а саме Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування», Законом України від 20.05.1999 № 679-XIV «Про Національний банк України», Законом України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 та рядом інших законодавчих актів.

КОАС у своїй практиці по вирішенню справ щодо спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері грошового обігу та розрахунків керується принципом верховенства права та принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.Аналіз судової практики показав, що більшість адміністративних справ,  які надходили за вказаний період до Київського окружного адміністративного суду  стосувалися звернень саме юридичних осіб, а також податкових органів до фізичних осіб – підприємців та юридичних осіб щодо стягнення нарахованих штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері грошового обігу та розрахунків. Серед справ, пов'язаних із застосуванням вищенаведених нормативно-правових актів можна виділити наступні категорії:спори щодо належного документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку;спори щодо ведення касових операцій в національній валюті України;спори щодо оприбуткування готівки та перевищення встановленого ліміту залишку готівки;спори щодо встановлення цін, нижчих або вищих, ніж звичайна, справедлива ринкова ціна;спори щодо проведення розрахунків у безготівковій формі у іноземній валюті та грошовій одиниці України.

 

Визначення юрисдикції судів У практиці КОАС не виникає ускладнень під час вирішення питання про юрисдикцію суду щодо вирішення цієї категорії справ.Справи про оскарження рішень податкових органів щодо накладення штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері грошового обігу та розрахунків та стягнення на підставі наведених рішень є справами адміністративної юрисдикції.Це випливає з положень ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), відповідно до якої на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності та спори за зверненням суб’єктів владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України

 

Статистичні дані, що характеризують об’єкт дослідження, їх аналіз

 

Судову практику досліджуваної категорії справ характеризують такі статистичні показники.Впродовж 2013 року у провадженні КОАС перебувало 106 адміністративних позовів у справах зі спорів у сфері грошового обігу та розрахунків. Станом на 01 січня 2014 року розглянуто 97 таких справ.За результатами розгляду даних справ прийнято наступні рішення:17 ухвал про повернення адміністративного позову;1 ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі;67 справ розглянуто з ухваленням постанови, з яких задоволено – 39;в 11 справах постановлено ухвали про залишення позовної заяви без розгляду;До суду апеляційної інстанції оскаржено рішення у 54 справах. За результатами апеляційного перегляду рішень скасовано 4 постанови суду (справи №№ 810/4961/13-а; 2а-5811/12/1070; 810/4664/13-а; 2а-2952/10/1070;) та 1 ухвалу з поверненням справи для продовження розгляду (справа № 810/3251/13-а); у 35 справах рішення КОАС залишено без змін.Станом на травень 2014 року Вищим адміністративним судом України (далі – ВАСУ) витребувано 2 справи (справи № 2а-5811/12/1070; №810/89/13-а).У справі № 2а-5811/12/1070 за результатами розгляду касаційної скарги ВАСУ постановлено ухвалу, якою постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а постанову КОАС залишено в силі.Аналіз практики розгляду КОАС у 2013 році даної категорії справ вказує на те, що судом в переважній більшості приймались рішення про розгляд позовних заяв по суті позовних вимог та прийняття за наслідком судового розгляду відповідних постанов. В той же час практика розгляду вказаної категорії справ, свідчить про наявність певної кількості справ, в яких суд прийняв ухвалу про повернення позовної заяви.Зокрема, це у більшості випадків пов’язано із не усуненням позивачем недоліків позовної заяви після прийняття судом хвали про залишення позовної заяви без руху, наприклад справи №№ 810/6915/13-а, 810/1173/13/13-а, 810/1448/13-а, 810/2957/13-а, 810/2958/13-а, 810/3849/13-а, 810/3587/13-а, 810/4119/13-а, 4363/13-а, 810/4655/13-а, 810/4962/13-а, 810/5433/14-а, 810/6223/13-а, 810/6579/13-а,     810/6651/13-а. При дослідженні справ, в яких судом позовні заяви цієї категорії залишено без розгляду на підставі ст. 155 КАС України, можна дійти висновку, що вказані ухвали приймались внаслідок повторного неприбуття позивачів в судове засідання та відсутності відповідних клопотань про розгляд справи за їх відсутності, а саме справи №№ 2а-3046/12/1070, 2а-5136/12/1070, 2а-4413/12/1070, 2а-5931/12/1070, 810/1703/13-а, 810/3603/13-а, 810/4861/13-а. Варто також зазначити, що за наслідками розгляду адміністративних позовів даної категорії справ, приймались постанови як про задоволення позову, так і про відмову у його задоволенні.Так, наприклад у справі № 810/4664/13-а за адміністративним позовом Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Київській області до Приватного акціонерного товариства «Росава» про підтвердження правомірності нарахування податкових зобов’язань та стягнення заборгованості – у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд дійшов висновку, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить прямих приписів про те, що продукція суб’єкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою за собівартість такої продукції. Тому, відповідач може реалізувати свій товар на внутрішньому ринку за ціною, що є нижчою за собівартість, але не нижчою за звичайні ціни.Суд першої інстанції вказав, що з’ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація – надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які данні, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень) не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.22.06.2010 між ПрАТ «Росава» та ТОВ «Валса» (дистриб’ютор) було укладено договір дистрибуції №40/330, відповідно до пункту 2.1 якого, компанія поставляє товар дистриб’юторові за цінами, зазначеними в прайс-листах, а дистриб’ютор здійснює його пряму дистрибуцію та своєчасну оплату отриманого від компанії товару. В акті звірки взаємних розрахунків від 19.09.2013 між Приватним ПрАТ «Росава» та ТОВ «Валса» встановлено, що залишок на 01.01.2013 на користь ПрАТ «Росава» сягає 11 236 810 грн. 43 коп. 14.11.2011 між ПрАТ «Росава» (продавець) та ЗАТ «Білоцерківська ТЕЦ» (покупець) було укладено договір купівлі продажу №889/567 відповідно до п. 1 якого продавець передає продукцію згідно специфікацій, що є невід’ємною частиною цього договору, а покупець купує її згідно з умовами договору. Актом звірки взаємних розрахунків від 19.09.2013 між ПрАТ «Росава» та ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» встановлено, що залишок на 01.01.2013 на користь ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» складає 65 984 725 грн. 59 коп.З метою підтвердження звичайної ціни товару, відповідачем до суду було надано експертні висновки Київської обласної торгово-промислової палати про ґрунтовну ринкову вартість автомобільних шин марки «Росава», в залежності від умов поставок та форми оплати: № Ц- 480 від 02.07.2012; № Ц-640 від 01.10.2012;            № Ц-796 від 03.01.2013, що базувалися на аналізі цін продажу ідентичних або аналогічних товарів.Проаналізувавши вищезазначені експертні висновки, доповнення до договору № 889/567, прас-лист до договору № 40/330, суд першої інстанції дійшов до висновку, що ціни на товар, встановлені між ПрАТ «Росава» та контрагентами встановлені на рівні звичайної справедливої ціни, що існували для подібної продукції.Однак, постановою від 26.02.2014 Київського апеляційного адміністративного суду (далі – КААС) рішення суду першої інстанції скасовано. КААС вказав, що при здійсненні господарської діяльності основною діловою метою платника податків є отримання прибутку. Не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції за наслідками яких платник податків бажає отримати виключно податкову вигоду без здійснення реальної господарської діяльності, наприклад шляхом відшкодування (мінімізації) ПДВ.Також вказав, що відповідно до зовнішній інформаційних джерел ПрАТ «Росава» та ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» є «пов'язаними особами» та належать до фінансово-промислової групи «Фінанси та кредит». Таким чином, вищевказані господарські операції даних підприємств здійснювались з метою зменшення бази оподаткування та мінімізації податків, зокрема, ПДВ.Тобто, господарські операції по реалізації автомобільних шин та камер власного виробництва пов’язаній особі ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» за ціною, нижчою за звичайну (собівартість) здійснювались відповідачем лише з метою одержання податкової вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ та завідомо є збитковими операціями, а така «господарська» діяльність ПрАТ «Росава» спрямована винятково на зменшення бази оподаткування та не має під собою розумної, економічно - обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової мети.В іншому випадку та в рамках даної категорії справ, а саме у справі № 2а-5811/12/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУК АВІА ОІЛ» до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення позов задоволено та визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за загальним правилом у розрахунках між резидентом і нерезидентом  використовуються іноземна валюта та грошова одиниця України – гривня, через уповноважені банки (тобто у безготівковому порядку), а за спеціальним правилом – використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу у розрахунках між резидентом і нерезидентом допустиме у конкретно визначених законом випадках (вичерпний перелік підстав), зокрема, розрахунків за паливо-мастильні матеріали та якщо іноземні транспортні засоби здійснюють разові (нерегулярні) рейси. В ході перевірки товариством надані податковому органу всі документи, що підтверджують правомірність розрахунків у іноземній валюті, проте останній інтерпретуючи норми чинного законодавства по-іншому дійшов помилкового висновку щодо порядку розрахунків між резидентом і нерезидентом з використанням як засобу платежу іноземної валюти.Судом було встановлено, що з 25.05.2012 по 08.06.2012 проводилась виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «ЛУК АВІА ОЙЛ» з питань своєчасності проведення розрахунків при виконанні експортних операцій за період з 20.07.2011 по 08.06.2012.За результатами виїзної позапланової перевірки своєчасності проведення розрахунків при виконанні експортних операцій ТОВ «ЛУК АВІА ОІЛ» за період з 20.07.2011 по 08.06.2012 було складено акт перевірки № 208/2204/31477919 від 15.06.2012 відповідно до висновків якого було встановлено порушення ст. 7 Декрету № 15-93 та п. 6.4. глави 6 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, які затверджені постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 № 200 «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» (надалі – Правила № 200), а саме не проведення розрахунків між резидентом і нерезидентом в межах торговельного обороту з використанням як засобу платежу іноземної валюти через уповноважений банк та без отримання ліцензії.Також судом першої інстанції було встановлено, що Авіакомпанія «Туркменістан «Туркменховаелари», 20.07.2011 виконувала чартерний рейс № TUA 3220, тип літака Іл-76, бортовий № EZ-F428, сполученням Бориспіль-Ашхабад, а Товариством відповідно до видаткового ордеру на заправку повітряного судна № 42155 від 20.07.2011, було видано паливо ТС-1 в «крило» у кількості 27 898 літрів або 21,900 т. по ціні 1,35635 доларів США за тону, що підтверджується рахунком-договором № UR-0002602 від 20.07.2011.  28.07.2011 Авіакомпанія «Туркменістан «Туркменховаелари» виконувала другий чартерний рейс № TUA 3220 тип літака Іл-76 бортовий № EZ-F426 сполученням Бориспіль-Ашхабад, а у зв’язку з чим товариством, відповідно до видаткового ордеру на заправку повітряного судна № 42384 від 28.07.2011, було видано паливо ТС-1 в «крило» у кількості 31 766 літрів або 25,000 т. по ціні 1,35635 доларів США за тону, що підтверджується рахунком-договором № UR-0002799 від 28.07.2011.Зазначені рахунки-договори № UR-0002602 від 20.07.2011 та № UR-0002799 від 28.07.2011 від імені Авіакомпанії «Туркменістан «Туркменховаелари» були підписані Юсуповим А., Дурдимовим С., Бешимовим Б. та Юсуповим А.,      Мамедовим А. та Чариєвим Б. відповідно.Згідно листа Авіакомпанії «Туркменістан «Туркменховаелари» № 117/1 від 06.07.2011 було підтверджено повноваження членів екіпажів рейсів TUA 3220: Юсупува Аймурата, Дурдимова Сергія, Бешимова Бабаджана, Мамедова Ахмедага та Чариєва Бахтияра здійснювати готівкову оплату за пально-мастильні матеріали при заправці літаків Іл-76 на території Міжнародного аеропорту «Бориспіль».Відповідно до листів Авіакомпанії «Туркменістан «Туркменховаелари» від 20.07.2012 № 1.17-1151а та від 28.07.2012 № 1.17-1202 представнику авіакомпанії в Україні Мухамову П.Д. відповідно до заявки Міністерства оборони Туркменістану, було доручено організувати обслуговування повітряного судна, провести оплату за надані послуги та організувати дозаправку повітряного судна в аеропорту «Бориспіль».На підставі проведених Товариством дій щодо відпуску пально-мастильних матеріалів Авіакомпанії «Туркменістан «Туркменховаелари», Київською обласною митницею оформлено вантажно-митну декларацію форми МД-2 №125120106/2011/647404 від 03.08.2011 тип ЕК 10 загальною фактурною вартістю 507   070,59 грн., що відповідно до офіційного курсу НБУ складає еквівалент 63612,83 доларів США. Судом першої інстанції встановлено, що згідно «Заявки на переказ готівки» торгівельна виручка згідно інвойсу № UR-0002602 від 20.07.2011 на суму 29704,06 доларів США зарахована на рахунок Товариства № 26006200362012 в ПАТ “Сітібанк” 21.07.2011, а згідно інвойсу № UR-0002799 від 28.07.2011 на суму 33908,76 доларів США, зарахована на рахунок № 26006200362012 в ПАТ «Сіті банк» 29.07.2011.З чеків реєстратора розрахункових операцій фіскальний № 1004002313 від 20.07.2011 на суму 29 704,06 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає еквівалент 236 774,04 грн. та від 28.07.2011 на суму 33 908,76 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ складає еквівалент 270 286,75 грн., вбачається використання Товариством та Авіакомпанією «Туркменістан «Туркменховаелари» як засобу платежу на території аеропорту «Бориспіль» іноземної валюти - доларів Сполучених Штатів Америки.У листі № 02-22-1963 від 21.11.2012 Державного підприємства Міжнародний аеропорт «Бориспіль» вказано, що 20.07.11 та 28.07.11 Авіакомпанія «Туркменістан «Туркменховаелари» виконувала чартерні рейси (поза розкладом) сполученням Бориспіль-Ашхабад.При розгляді вказаної справи по суті судом першої інстанції керувався Декретом Кабінету Міністрів України від 15.02.1993 № 15-93, яким визначено режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення  валютного законодавства.Частиною 2 ст. 2 вказаного Декрету передбачено, що резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим  Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Згідно з абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 1 Декрету № 15-93 «валютні операції», зокрема, операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.У відповідності до ст. 7 Декрету № 15-93 у розрахунках між резидентом і нерезидентом в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України – гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.Національний банк України у сфері валютного регулювання, серед іншого, видає у межах, передбачених вказаним Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України (ч. 1 ст. 11 Декрету № 15-93). Також судом взято до уваги Закон  України «Про Національний банк України» та Правила № 200, що розробленні Національним банком України.Зазначив, що правомірність застосування положень п. 6.4. гл. 6 Правил № 200 підтверджується наявними в матеріалах справи документами, що свідчать про: здійснення розрахунків за пально-мастильні матеріали, здійснення іноземним транспортним засобом разових (нерегулярних) рейсів; здійснення оплати повноважними представниками юридичної особи-нерезидента - суб'єкта підприємницької діяльності; наявність копії рахунків-фактур та митних декларацій, що оформлені під час перетинання транспортним засобом митного кордону України.Крім того, суд першої інстанції виходив з п. 104 ч. 1 ст. 1 Повітряного кодексу України, згідно з яким чартерне повітряне перевезення - нерегулярне повітряне перевезення, що здійснюється на підставі договору чартеру (фрахтування), за яким авіаперевізник надає фрахтівнику або фрахтівникам за плату визначену кількість місць або всю місткість повітряного судна на один або декілька рейсів для перевезення пасажирів, багажу, вантажу або пошти, що зазначені фрахтівником. На підставі вищенаведених норм КОАС дійшов висновків щодо помилковості тверджень Бориспільської ОДПІ про порушення ТОВ «ЛУК АВІА ОЙЛ» порядку розрахунків між резидентом і нерезидентом з використанням як засобу платежу готівкової іноземної валюти (щодо проведення розрахунків в іноземній валюті по чекам РРО на суму 507 060,79 грн., що призвело до порушення норм чинного законодавства України.Однак, постановою КААС постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погодився зважаючи на наступне.Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства регламентовані Декретом         № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».Частиною 2 ст. 2 вказаного Декрету передбачено, що резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Статтею 7 Декрету № 15-93 передбачено, що у розрахунках між резидентами i нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. Здійснення розрахунків між резидентами i нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Нацбанку України.Відповідно до п. 1 ст. 5 Декрету Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.Відповідно до  п. 4 ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують операції з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.Тобто колегія суддів вказала на те, що розрахунки між резидентом та нерезидентом в межах торговельного обороту із використанням як засобу платежу іноземної валюти здійснюються лише через уповноважені банки у порядку, встановленому Національним банком України, зокрема, з отриманням ліцензії для здійснення операції з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.Крім того, КААС вказав, що порядок використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави для нерезидентів – суб’єктів підприємницької діяльності або їх поважних представників, яким дозволено використовувати іноземну валюту як засіб платежу в разі розрахунків за пально – мастильні матеріали через уповноважені банки визначається Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 № 200.Згідно п. 8.6 Правил уповноважений банк може приймати від повноважного представника нерезидента - суб'єкта підприємницької діяльності в касу (для подальшого зарахування на поточний рахунок в іноземній валюті резидента - суб'єкта підприємницької діяльності (через розподільчий рахунок) готівкову вільно конвертовану іноземну валюту в сумі, що не перевищує 10 000 доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій вільно конвертованій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на день здійснення операції, за наявності таких документів: а) експортного договору резидента - суб'єкта підприємницької діяльності, у якому передбачено повну або часткову оплату нерезидентом - суб'єктом підприємницької діяльності продукції, виконаних робіт, отриманих послуг у готівковій вільно конвертованій іноземній валюті. Загальна сума, що прийнята за одним договором, не може перевищувати 10 000 доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій вільно конвертованій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на день здійснення операції, або договору, у якому передбачено повну або часткову оплату нерезидентом в готівковій вільно конвертованій іноземній валюті за фрахтування судна, що належить судновласнику-резиденту. Сума разової оплати за фрахтування судна в разі його заходження в порт України, де розташований уповноважений банк, у якому відкрито поточний рахунок в іноземній валюті судновласника-резидента, не може перевищувати 10000 доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій вільно конвертованій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на день зарахування коштів. Копія договору залишається в уповноваженому банку; б) оригіналу митної декларації або довідки про зняття повноважним представником нерезидента - суб'єкта підприємницької діяльності готівкової іноземної валюти з картрахунку нерезидента - суб'єкта підприємницької діяльності за допомогою корпоративної платіжної картки через уповноважений банк (фінансову установу, яка одержала генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій). У митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про суму та дату зарахування готівкової іноземної валюти на поточний рахунок в іноземній валюті (через розподільчий рахунок), відкритий цим банком резиденту - суб'єкту підприємницької діяльності. Копія митної декларації із зазначеною відміткою або довідка про виплату уповноваженим банком (фінансовою установою, яка одержала генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій) готівкової іноземної валюти з картрахунку нерезидента - суб'єкта підприємницької діяльності залишається в уповноваженому банку;в) документа, що підтверджує повноваження, надані представнику нерезидента - суб'єкта підприємницької діяльності, на оплату договору готівковою вільно конвертованою іноземною валютою. Копія документа залишається в уповноваженому банку;г) копії сторінок паспортного документа повноважного представника нерезидента - суб'єкта підприємницької діяльності (що містять фото, прізвище та ім'я, інформацію про дату видачі й орган, що його видав), які залишаються в уповноваженому банку.Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що ТОВ «Лук Авіа Ойл» ліцензію для здійснення операцій з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу не отримувало.Документи які б підтверджували повноваження осіб, які підписували рахунки-договори, на підписання зазначених документів від імені юридичної особи – нерезидента Авіакомпанії «Туркменістан «Туркменховаелари» надані не були.Розрахунки з нерезидентом - Авіакомпанією «Туркменістан «Туркменховаелари», товариство здійснювало в іноземній валюті через касу підприємства, хоча умови договорів не передбачали можливість розрахунку в готівковій іноземній валюті. Крім того, згідно фіскальних чеків від 20.07.2011 та 28.07.2011 загальна сума проведених операцій з нерезидентом становить відповідно: 29 704,06 USD та 33 908,76 USD, що перевищує 10 000 доларів США.Отже, при проведенні розрахунків в готівковій валюті на території України між Авіакомпанією «Туркменістан «Туркменховаелари» ТОВ «Лук Авіа Ойл» не були дотримані вимоги п.п.6.4 та 8.6 зазначених вище Правил та ст. 7 Декрету №15-93.Таким чином суд апеляційної інстанції вважає, що висновки податкового органу щодо допущення позивачем порушень вимог ст. 7 Декрету № 15-93 є правомірними, а прийняте на підставі акту податкове повідомлення – рішення законним.Однак, за результатами касаційної скарги ВАСУ постановлено ухвалу, якою постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а постанову КОАС залишено в силі.Зокрема, прикладом слугує адміністративна справа № 2а-2952/10/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-розважальний центр «Казантип-Калина» до Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про часткове скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що ним не порушувалися п. 2.6, 2.8 гл. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637 (надалі - Положення), оскільки готівкові грошові кошти ним фактично не отримувались. Висновок про не оприбуткування готівки та перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі здійснено податковим органом на підставі неналежним чином завірених копій квитанцій до прибуткових касових ордерів, які позивачем не оформлювались, а договір позики у розмірі 930000,00 грн. є предметом судового спору про визнання його недійсним, оскільки він був підписаний не уповноваженою на то особою. А відтак, позивач вважає, що при здійсненні перевірки та визначенні штрафних санкцій відповідач неправомірно визначив суму штрафних санкцій та прийняв рішення, що суперечить чинному законодавству.Суд першої інстанції було встановлено, що за результатами перевірки позивача складено відповідний акт, який містить висновки про порушення позивачем приписів п. 2.6, 2.8 гл. 2 Положення, що полягали у неповному оприбуткуванні готівки на зальну суму 989 321,10 грн. та перевищенні встановленого ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 951565,57 грн.Спірне питання виникло у зв’язку з тим, що у серпні 2008 року між позивачем та громадянином Єкимовим О.В. був укладений договір позики грошових коштів у сумі 930 000,00 грн. Разом з цим, позивач вважає даний договір недійсним, оскільки він укладений особою, яка діяла від імені ТОВ «ТРЦ «Казантип-Калина» з перевищенням повноважень. Крім цього, як зазначає позивач, у зв’язку з наведеними обставинами, оскільки ним було достроково повернуті зазначені готівкові  кошти Єкимову О.В., їх надходження «не було відображено у бухгалтерському обліку та грошові кошти у розмірі 930 000,00 грн. не були передані банківським установам».З даних підстав у суду не виникло сумніву щодо не відображення позивачем у бухгалтерському обліку факту надходження готівкових коштів у розмірі 930 000,00 грн. та їх подальшої передачі до обслуговуючого банку для зарахування на банківський  рахунок позивача. Суд першої інстанції встановив, що у травні 2009 року громадянин Єкимов О.В. звернувся до суду з позовом до ТОВ «ТРЦ «Казантип-Калина» про стягнення боргу за договором позики, який укладено між ним та ТОВ «ТРЦ  «Казантип-Калина», процентів за користування позикою та штрафів за прострочення повернення суми.Як встановлено Васильківським міськрайонним судом Київської області у судовому рішенні від 08.07.2009 у справі № 2-1471-09, на виконання умов договору позики від 28.08.2008 позикодавець (Єкимов О.В.) передав, а позичальник (ТОВ «ТРЦ  «Казантип-Калина» в особі власника Хребтань О.С.) прийняв грошові кошти у сумі 930 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру серії 01АААЕ № 120060, яка видана за підписом головного бухгалтера та касира ТОВ «ТРЦ «Казантип-Калина».Як вбачається зі змісту постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області, громадянка Хребтань О.С., як представник ТОВ «ТРЦ «Казантип-Калина», у межах провадження у справі № 2-1471-09 визнала факт отримання грошових коштів у розмірі 930 000,00 грн.Відповідно до рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.07.2009 по справі № 2-1471-09 позов Єкимова О.В. задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ТРЦ «Казантип-Калина» на користь Єкимова Олександра Васильовича борг за договором позики від 28.08.2008 у розмірі 1 540 000, 00 грн., проценти за користування позикою у сумі 110 569,08 грн., а також штраф за прострочення повернення суми позики у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення у розмірі 673 332,60 грн.Рішенням Апеляційного суду Київської області від 08.12.2009 у справі № 22ц-4169/2009 рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області змінено в частині стягнення боргу, штрафу за прострочення повернення боргу та стягнуто з ТОВ «ТРЦ  «Казантип-Калина» на користь Єкимова О.В. 930 000, 00 грн. - боргу,                517 080, 00 грн. – штрафу та 131 003,00 грн. – інфляційних витрат.Крім цього, у січні 2011 року ТОВ «ТРЦ «Казантип-Калина» звернулось до суду із заявою про перегляд зазначеного рішення за нововиявленими обставинами. В обґрунтування даної заяви ТОВ «ТРЦ «Казантип-Калина» зазначило, що квитанція до прибуткового касового ордеру серії 01АААЕ № 120060, не може бути належним та допустимим доказом отримання ТОВ «ТРЦ  «Казантип-Калина» від Єкимова О.В. грошових коштів, оскільки підписана не уповноваженою особою.Відповідно до ухвали Апеляційного суду Київської області від 29.03.2011 у справі № 8-ц-5/11, яка залишена без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.04.2011, у задоволенні заяви про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Київської області від 08.12.2009 ТОВ «ТРЦ «Казантип-Калина» відмовлено.А відтак, судами у рішеннях, що набрали законної сили встановлено факт отримання ТОВ «ТРЦ «Казантип-Калина» від Єкимова О.В. готівкових коштів у розмірі 930 000,00 грн.Встановивши факт отримання ТОВ «ТРЦ «Казантип-Калина» від громадянина Єкимова О.В. готівкових коштів у розмірі 930 000,00 грн. суд першої інстанції прийшов до висновку щодо преюдиційної обставини та у задоволенні позову відмовив.Вказане рішення було оскаржене позивачем у апеляційному порядку, однак колегія суддів КААС з висновками першої інстанції погодилась і залишали його без змін. У справі № 2а-3251/12/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бістро «Тіфліс» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області ДПС, Державної податкової служби України, третя особа - Бігун Леся Миколаївна, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги ухвалою суду вказаний позов був залишений без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.Однак вказана ухвала була скасовано КААС, а справу направлено на продовження розгляду.У даному випадку КААС прийшов до висновку щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. 

Висновки:

 Проаналізувавши вищевказане, можна зробити висновки про те, що дана категорія позовів становить незначний відсоток від загальної кількості позовів, що знаходиться або знаходилась у провадженні КОАС. Проте, такий факт жодним чином не впливає на якість та оперативність розгляду такої категорії справ. Судді приймають законні та обґрунтовані рішення у справам, застосовуючи не тільки закон, який регулює загальні питання, пов’язанні зі зверненням громадян, а й інші нормативно-правові акти, інструкції, положення. Законність прийнятих рішень підтверджується незначною кількістю скасованих рішень за наслідками апеляційного та касаційного перегляду. Тобто, можна дійти висновку, що у КОАС вироблена однакова судова практика при застосуванні законодавства по вирішенню спорів даної категорії справ, що сприяє оперативності та ефективності розгляду справ. В той же час, постійна динаміка розвитку та багатогранність суспільних відносин потребують постійного вдосконалення діючого законодавства з цих питань. А тому, судді повинні постійно вдосконалювати свої знання норм матеріального права, чітко дотримуватись процесуальних норм, відповідально ставитись до завдань визначених у ст. 2 КАС України.Враховуючи вищевикладене, пропонуємо:Довести дане узагальнення до відома суддів Київського окружного адміністративного суду та обговорити його на зборах суддів.Під час розгляду даної категорії справ врахувати судову практику Київського апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України.