Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
На виконання Плану роботи Київського окружного адміністративного суду на І півріччя 2013 року проведено узагальнення практики розгляду суддями Київського окружного адміністративного суду впродовж 2012 року адміністративних справ зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, зокрема зі спорів щодо дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів.
Метою дослідження є вивчення причин виникнення спорів у сфері дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, аналіз проблемних питань, пов’язаних із розглядом справ даної категорії, помилок у правозастосуванні на які звернув увагу суд апеляційної інстанції при перегляді рішень Київського окружного адміністративного суду, причин виникнення таких помилок та шляхів їх усунення, надання пропозицій щодо заходів, які необхідно вжити для формування єдиної судової практики у цій категорії справ.
Об’єктом дослідження є судові рішення Київського окружного адміністративного суду, прийняті суддями впродовж 2012 року у справах з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, зокрема зі спорів щодо дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів.
Статистичні дані, що характеризують об’єкт дослідження, їх аналіз:
Судову практику досліджуваної категорії справ характеризують наступні статистичні показники.
Впродовж 2012 року у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувало 80 адміністративних справ зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, зокрема зі спорів щодо дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів
Загалом розглянуто 86 адміністративних справ та матеріалів позовних заяв, залишок нерозглянутих станом на 1 січня 2013 року становить 7 справ, з яких 6 справ на стадії судового розгляду та 1 адміністративний позов, залишений без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.
За результатами розгляду:
- постановлено ухвали про повернення позовної заяви в 16 справах;
- постановлено ухвали про передачу справу за підсудністю до іншого суду в одній справі (справа № 2а-640/12/1070);
- у 14 справах закрито провадження у справі;
- у 6 справах постановлено ухвали про залишення позовної заяви без розгляду;
- 53 справи розглянуто з ухваленням постанови, з них із задоволенням позову - 40.
В апеляційному порядку оскаржено 6 рішень Київського окружного адміністративного суду прийнятих за результатами розгляду справ зазначеної категорії у 2012 році.
За результатами розгляду апеляційних скарг поданих на рішення Київського окружного адміністративного суду, у справах, за наявною у суді інформацією станом на 1 травня 2013 року, судом апеляційної інстанції переглянуто рішення у 5 справах та прийнято наступні рішення:
- 4 постанови суду залишено без змін (справи № 2а-1729/12/1070, № 2а-1060/12/1070, № 2а-6074/11/1070, № 2а-5998/11/1070);
- 1 постанову скасовано з прийняттям нової (справа № 2а-3787/12/1070).
Аналізуючи суб’єктний склад справ досліджуваної категорії слід звернути увагу на те, що обов’язковим учасником судового процесу виступає суб’єкт владних повноважень, який реалізує владні управлінські функції у сфері дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів. Зокрема, такими суб’єктами виступають: територіальні управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України, їх підрозділи, начальники, інспектори дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції з обслуговування стаціонарних постів тощо.
При цьому, залежно від підстав виникнення спору такі суб’єкти владних повноважень можуть виступати як в якості позивачів по справі, так і в якості відповідачів.
У зв’язку з цим, з урахуванням суб'єктного складу учасників судового процесу та підстав виникнення спорів досліджуваної категорії можна виділити дві підкатегорії:
Аналіз судової практики зазначеної категорії справ дає можливість зробити висновок, що основними підставами виникнення спорів є:
- прийняття органами Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України постанов про застосування фінансових санкцій;
- дії органів Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України щодо державної реєстрації транспортних засобів, анулювання державної реєстрації і зняття з обліку транспортних засобів, проведення перевірок суб’єктів господарювання,
- дії чи бездіяльність інспекторів дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції з обслуговування стаціонарних постів при здійсненні контролю у сфері дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів.
Ці підстави є наслідком розбіжностей у тлумаченні сторонами адміністративного процесу законодавства, пов'язаного з реалізацію контрольних повноважень та кваліфікації правопорушень у транспортній сфері.
З огляду на викладене, предметом спору у справах за позовами фізичних та юридичних осіб до органів Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, їх підрозділів, начальників, інспекторів дорожньо-патрульної служби є:
- визнання протиправними постанов про застосування фінансових санкцій;
- визнання протиправними дій щодо державної реєстрації, анулювання державної реєстрації і зняття з обліку транспортних засобів;
- визнання протиправними дій та бездіяльності посадових осіб органів Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України.
Предметом спору у справах за позовами суб’єктів владних повноважень з приводу стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є стягнення своєчасно не сплачених штрафних (фінансових) санкцій.
Аналіз практики розгляду Київським окружним адміністративним судом у 2012 році справ за позовом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України до фізичних та юридичних осіб з приводу стягнення заборгованості зі сплати штрафних (фінансових) санкцій свідчить про те, що у більшості справ судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог.
Наприклад, постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року № 2а-1060/12/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2013 року, задоволено адміністративний позов прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України до Акціонерного товариства закритого типу «Тетіївагрохім» про стягнення заборгованості у сумі 1700,00 грн.
Судом встановлено, що Акціонерне товариство закритого типу «Тетіївагрохім»є юридичною особою, має ліцензію на здійснення внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, строк дії якої з 26.11.2008 до 25.11.2013.
14.09.2011 посадовими особами територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області проведено перевірку транспортного засобу, що використовувався АТ «Тетіївагрохім»для автомобільних перевезень, за результатами якої виявлено порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та ч. 6 п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України № 340 від 07.06.10, а саме - відсутність документів, що дозволяють здійснювати вантажні перевезення, які визначені вказаною статтею та п. 6.3 вказаного вище положення (індивідуальна контрольна книжка водія), про що складено Акт № 058430/1 від 14.09.2011. Згідно з записом в акті перевірки водій відповідача пояснив, що надав послуги на перевезення вантажу згідно ттн. № 041 від 13.09.11 без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: індивідуальна контрольна книжка водія.
На підставі вказаного Акту посадовими особами Територіального управління Головавтотрансінспекції в Київській області винесено постанову № 005543 від 07.11.2011, якою до Акціонерного товариства закритого типу «Тетіївагрохім» застосовано фінансову санкцію в сумі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд звернув увагу на те, що відповідно до статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Частина друга статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає, що документами для регулярних спеціальних пасажирських перевезень є: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно з п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, водій, який керує транспортним засобом, веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Отже відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» іншим документом, передбаченим законодавством України, є, зокрема, індивідуальна контрольна книжка водія, обов’язкове ведення якої передбачено вказаним Положенням.
Отже відповідно до ст.39 Закону України “Про автомобільний транспорт” іншим документом, передбаченим законодавством України, є, зокрема, індивідуальна контрольна книжка водія, обов’язкове ведення якої передбачено вказаним Положенням.
Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За таких обставин Київський окружний адміністративний суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вимоги прокурора і позивача є правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на ту обставину, що відповідачем не оскаржена постанова про застосування фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. Вказана постанова набрала чинності, а тому відповідач зобов’язаний був її виконати, але оскільки не виконав, то Прокурор з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України правомірно пред’явив позов до відповідача, а суд першої інстанції правомірно задовольнив заявлені вимоги.
У переважній більшості адміністративних справ за позовами фізичних та юридичних осіб до суб’єктів владних повноважень, які реалізують владні управлінські функції у сфері дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів Київським окружним адміністративним судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року № 2а-6074/11/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову фізичної особи–підприємця Дзюби Миколи Миколайовича до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України про визнання протиправною та скасування постанови від 18.07.2011 № 005189.
Судом встановлено, що 5 липня 2011 року державними інспекторами складено Акт від 05.07.2011 № 007639 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з даними вказаного Акта, інспектори перевірили автобус - Ford Transit (д.н. АІ 3340 АХ), який належить позивачу та яким керував водій Колос В.П. Даний автобус здійснював перевезення 17 пасажирів з м. Яготин до м. Києва. Перевіркою встановлено відсутність дорожнього листа, схеми маршруту, розкладу руху та паспорту маршруту.
На підставі вказаного Акта перевірки, Територіальним управлінням Головавтотрансінспекції в Київській області на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»прийнято постанову від 18.07.2011 № 005189, згідно з якою до позивача застосовано фінансові санкції у сумі 1700,00 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначив наступне.
Відповідно до статті 39 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Статтею 60 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, статтями 39 та 60 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» передбачено відповідальність за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення відповідних документів, перелік яких визначений статтею 39 цього Закону, яка застосовується тільки до автомобільних перевізників, тобто на фізичних осіб, які на комерційній основі або за власний кошт здійснюють перевезення пасажирів.
Як встановлено судом, Дзюба М.М. є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований 08.07.1993 Яготинською районною державною адміністрацією Київської області.
При цьому, окрім ліцензії Серії АВ № 315953 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, відповідно до якої позивач має право на здійснення будівельної діяльності, у Дзюби М.М. наявна також ліцензія Серії АГ № 503224 Міністерства транспорту та зв’язку України, в якій у графі «вид господарської діяльності» вказано – надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом; «дозволений вид робіт» - внутрішні перевезення пасажирів автобусами, термін дії – необмежений.
Крім того, у позивача наявна ліцензійна картка на внутрішні перевезення пасажирів автобусами, а саме автобусом - Ford Transit (д.н. АІ 3340 АХ), термін дії – необмежений.
Тобто, у позивача наявні дозвільні документи, які видаються суб’єктам підприємницької діяльності для здійснення пасажирських перевезень та надають право на здійснення пасажирських перевезень на комерційній основі.
Таким чином, враховуючи, що перевезення 17 пасажирів із м. Яготин до м. Київ та у зворотньому напрямку фізична особа-підприємець Дзюба М.М. здійснює щоденно, висновки посадових осіб відповідача про здійснення позивачем регулярних спеціальних пасажирських перевезень є правомірними.
Враховуючи викладене, Київський окружний адміністративний суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що спірна постанова прийнята відповідачем правомірно, підстави для її скасування відсутні, а тому позов задоволенню не підлягає.
Прикладом невірного застосування Київським окружним адміністративним судом норм матеріального права є постанова від 2 жовтня 2012 року № 2а-3787/12/1070, якою задоволено позов Швабовського Олександра Івановича до Вишгородського РЕР ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області та постановлено визнати незаконним та скасувати висновок Вишгородського РЕР ДАІ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області про анулювання реєстрації Швабовським Олександром Івановичем автомобіля марки Мерседес Бенз С 500, кузов №WDВ1400511А326058, зобов'язати Вишгородський РЕР ДАІ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області поновити реєстрацію автомобіля марки Мерседес Бенз С 500, кузов №WDВ1400511А326058, який був зареєстрований за Швабовським О.І. За результатами розгляду апеляційної скарги Вишгородського РЕР ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2012 року вказану постанову скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Як встановлено судом першої інстанції, 02.07.2007 Швабовський О.І., згідно із біржовою угодою №ВВ-14105 придбав у ПП «Меблевої фабрики «Мірт»автомобіль MERCEDES-BENZ S500, кузов №WDB1400511A326058.
13.12.2007 Вишгородським МРЕВ УДАІ ГУ МВС України у Київській області позивачу було видано свідоцтво про реєстрацію автомобіля серії АІС №163539.
14.03.2012 до відповідача надійшла службова телеграма № 18/2473, відповідно до якої було повідомлено, що 17.12.2010 Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області, згідно із статтями 12,49 КК України та статтями 7-1,11-1,282 КПК України винесено постанову про звільнення від кримінальної відповідальності Бугаєва О.М., Хіхловську В.І. у зв'язку із закінченням строків давності. У ході досудового слідства було встановлено причетність вказаних осіб до реєстрації протягом 2003 року в Нікопольському МРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, на підставі завідомо недостовірних відомостей, низки транспортних засобів, включаючи і автомобіль MERCEDES-BENZ S500, кузов №WDB 1400511А326058, що належить позивачу.
За результатом одержання службової телеграми відповідачем було зроблено висновок б/н від 15.03.2012. про анулювання реєстрації автомобіля MERCEDES-BENZ S500, кузов №WDB1400511А326058, із занесенням свідоцтва про реєстрацію серії АІС №163539 та номерних знаків АІ0084ВВ до автоматизованої системи «документи в розшуку», «номерні знаки в розшуку». У якості обґрунтування прийнятого рішення відповідач послався на виявлення порушень п. 40 Порядку реєстрації та обліку транспортних засобів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 та інформацію про відсутність митного оформлення автомобіля Швабовського О.І. в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби України станом на 03.02.2012. Висновок погоджений з начальником ВРЕР з обслуговування Вишгородського району Київської області та начальником відділу ОРЕР УДАІ ГУ МВС України в Київській області. На підставі висновку реєстрація автомобіля Швабовського О.І. була скасована.
Задовольняючи позовні вимоги Київський окружний адміністративний суд виходив з того, що поняття підроблений або фіктивний документ, використано у п. 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388, в контексті наявності в діях особи, яка здійснила реєстрацію (перереєстрацію) транспортного засобу складу злочину, передбаченого ст. 358 КК України, що є підставою для застосування юридичної відповідальності у вигляді скасування реєстрації та передачі усіх відповідних документів та транспортних засобів до органів внутрішніх справ для подальшого проведення перевірки. Таким чином, п. 40 Порядку фактично визначається юридична відповідальність, яка має бути персоніфікованою та пов’язаною з діями особи, до якої вона застосована. Скасування (анулювання) реєстрації автомобіля, належного позивачу, в діях якого відсутні жодні ознаки злочину або порушення, є неправомірною, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Колегія суддів Київського апеляційного суду не погодилась із висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно з абз. 3 п. 40 Порядку передбачено, що у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в підрозділах Державтоінспекції, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв'язку з незаконним заволодінням, працівники підрозділів Державтоінспекції оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до органів внутрішніх справ для подальшого проведення перевірки. Якщо виявлено факт підроблення митних документів, їх ксерокопії з необхідним поясненням надсилаються до митних органів,у зоні діяльності яких проживають особи, за якими зареєстровані відповідні транспортні засоби.
Як вбачається з пункту 8 «Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок», реєстрація транспортних засобів скасовується в разі встановлення факту, що документи, які посвідчують особу власника, підтверджують правомірність придбання транспортного засобу або право користування та розпорядження ним, є фіктивними або підробленими.
Відповідно ж до приписів п.10 вищезазначених Правил, реєстрація транспортних засобів, конфіскованих за рішенням суду, або право власності на які набуто за рішенням суду, якщо зазначенні транспортні засоби ввезені з-за кордону без сплати мита та інших податків (зборів), проводиться за умови подання документів про внесення цих платежів.
Колегія суддів апеляційної інстанції звернула увагу на те, що постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.12.2010 звільнено від кримінальної відповідальності Бугаєва О.М., Хіхловську В.І. у зв'язку із закінченням строків давності. У ході досудового слідства було встановлено причетність вказаних осіб до реєстрації протягом 2003 року в Нікопольському МРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, на підставі завідомо недостовірних відомостей, низки транспортних засобів, включаючи і автомобіль MERCEDES-BENZ S500, кузов №WDB 1400511А326058, що належить позивачу.
Більш того, з відповіді на запит департаменту митних інформаційних технологій та статистики Державної митної служби України від 09.02.2012 № 18\15-18-858 вбачається, що автомобіль MERCEDES-BENZ S500, кузов №WDB1400511A326058 було зареєстровано по фіктивним документам, за нього не було сплачено мито, акцизний збір та ПДВ.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду прийшла до висновку, що підстави видати Швабовському О.І. реєстраційне свідоцтво та номерні знаки на автомобіль MERCEDES-BENZ S500, кузов №WDB 1400511А326058, на даний час відсутні, а судом першої інстанції ухвалене рішення з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Проведений аналіз судових рішень, а також та обставина, що судом апеляційної інстанції більшість рішень залишено без змін, свідчать про те, що в цілому судді Київського окружного адміністративного суду при вирішенні спорів у сфері дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів правильно застосовують норми матеріального та процесуального права.
За результатами перегляду судових рішень досліджуваної категорії Київським апеляційним адміністративним судом скасовано лише одну постанову Київського окружного адміністративного суду (справа № 2а-3787/12/1070), з підстав неповного дослідження судом першої інстанції фактичних обставин справи.
Висновки та пропозиції
З метою однакового та правильного застосування норм чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, вважаємо за необхідне:
_03_03.png)
