flag Судова влада України

Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Узагальнення практики розгляду суддями Київського окружного адміністративного суду справ зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо державного регулювання цін

 

На виконання Плану роботи Київського окружного адміністративного суду (далі – КОАС) на перше півріччя 2012 року здійснено узагальнення практики розгляду суддями КОАС адміністративних справ зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо державного регулювання цін, за період 2011 року. 

Метою даного узагальнення є виявлення причин, що сприяли виникненню таких спорів, проблемних питань, що виникають при розгляді цієї категорії справ, найбільш характерних помилок при застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Об’єктом дослідження є інформація про практику розгляду КОАС справ зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо державного регулювання цін.

При вирішенні справ досліджуваної категорії судді керувалися, зокрема, Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України  (далі – КАС України), Господарським кодексом України, Земельним кодексом України, рішеннями Конституційного Суду України та спеціальним законодавством, зокрема:

Законом України від 03.12.1990 № 507-XII “Про ціни і ціноутворення”;

Законом України від 24.06.2004 № 1877-ІV “Про державну підтримку сільського господарства України”;

Законом України від 05.04.2007 № 877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”;

Законом України від 20.01.2005 №2375-IV "Про захист конституційних прав громадян на землю" (надалі – ЗУ "Про захист конституційних прав громадян на землю");

Законом України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі – ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні");

Законом України від 09.04.1999 №586-ХІV "Про місцеві державні адміністрації" (надалі – ЗУ "Про місцеві державні адміністрації");

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 1222 “Про затвердження Порядку декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари”

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 № 373 “Про затвердження Порядку формування цін на продовольчі товари щодо яких запроваджено державне регулювання”;

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2011 № 67 “Про затвердження переліку об'єктів державного цінового регулювання з визначенням періодів такого регулювання у 2011 - 2012 роках”;

Положенням «Про Держінспекцію з контролю за цінами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819 та іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки органи Держцінінспекції, як органи виконавчої влади, здійснюють владні управлінські функції у галузі державного регулювання цін, вони, в розумінні пункту 7 статті 3 КАС України є суб'єктами владних повноважень.

Розгляд справ у спорах суб’єктів господарювання з органами Держцінінспекції як із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, зокрема актів індивідуальної дії, дій чи бездіяльності, та з приводу стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін належить до компетенції адміністративних судів.

Аналізуючи дану категорію спорів необхідно зазначити, що з урахуванням суб'єктного складу учасників судового процесу та підстав виникнення спорів у справах, пов'язаних із державним регулюванням цін, можна виділити дві підкатегорії, які, у свою чергу, також можна класифікувати на види чи підвиди.

Так, усі спори щодо державного регулювання цін можливо умовно поділили на дві категорії. До першої категорії віднесено спори за позовами суб'єктів господарювання до органу Держцінінспекції, яким у Київській області є Державна інспекція з контролю за цінами у Київській області, з приводу оскарження дій, рішень, приписів суб'єкта владних повноважень щодо застосування до фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін. До другої категорії віднесено спори за позовами органу Держцінінспекції до суб'єктів господарювання з приводу стягнення застосованих до них економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Характеризуючи суб'єктний склад учасників адміністративного процесу у справах досліджуваної категорії, слід зазначити, що у спорах за позовами суб'єктів господарювання до органу Держцінінспекції з приводу оскарження дій, рішень, приписів суб'єкта владних повноважень щодо застосування до фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін позивачами є юридичні та фізичні особи, які здійснювали реалізацію товарів, робіт, послуг, ціни (тарифи), які підлягали державному регулюванню, відповідачем є Державна інспекція з контролю за цінами у Київській області. У спорах за позовами органу Держцінінспекції до суб'єктів господарювання з приводу стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін позивачем є Державна інспекція з контролю за цінами у Київській області, відповідачами є юридичні та фізичні особи, до яких застосовано економічні санкції за порушення державної дисципліни цін.

Аналіз судової практики зазначеної категорії справ дає можливість зробити висновок, що підставою виникнення спорів як за позовами суб'єктів господарювання до органу Держцінінспекції, так і за позовами органу Держцінінспекції до суб'єктів господарювання є:

- винесення органом Держцінінспекції рішень про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін;

- винесення органом Держцінінспекції приписів про усунення виявлених у ході перевірки порушень;

- оформлення актів перевірок та інші дії посадових осіб, здійснених у ході виконання своїх повноважень у сфері контролю  за додержанням державної дисципліни цін.

Ці підстави є наслідком розбіжностей у тлумаченні сторонами адміністративного процесу законодавства, пов'язаного з формуванням/застосуванням цін на товари, тарифів на послуги, які підлягають державному регулюванню.

З огляду на викладене, предметом спору у справах за позовами суб'єктів господарювання до органу Держцінінспекції з приводу оскарження дій, рішень, приписів суб'єкта владних повноважень щодо застосування до фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є:

- визнання протиправним  рішень (у тому числі приписів) органу Держцінінспекції про застосування до суб'єктів господарювання економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін;

- скасування рішень (у тому числі приписів) органу Держцінінспекції про застосування до суб'єктів господарювання економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін;

- визнання протиправними дій  органу Держцінінспекції.

Предметом спору у справах за позовами органу Держцінінспекції до суб'єктів господарювання з приводу стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є:

 

Статистичні дані, що характеризують об’єкт дослідження, їх аналіз.

 

Судову практику досліджуваної категорії справ характеризують такі статистичні показники.

Згідно з даними автоматизованої системи документообігу у провадженні КОАС у 2011 році перебувало 459 справ, пов’язаних зі спорами з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, у тому числі 126 справ? пов’язаних зі спорами щодо державного регулювання цін.

За результатами розгляду справ вказаної вище категорії КОАС у 2011 році прийнято 57 рішень, з них:

З 38 справ, які розглянуті КОАС з ухваленням постанов, позов задоволено у 34 справах, відмовлено у задоволенні позову у 4 справах.

Аналіз практики розгляду КОАС у 2011 році у справах за позовами суб’єктів господарювання (фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб) до Державної інспекції з контролю за цінами у Київській області з приводу оскарження дій, рішень, приписів суб'єкта владних повноважень щодо застосування до фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін вказує на те, що більшість з них задоволені судом.

Прикладом задоволення позовних вимог суб’єкта господарювання  щодо оскарження дій, рішень, приписів суб'єкта владних повноважень є справа         № 2а-1865/11/1070 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Племптахорадгосп «Броварський» до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про визнання протиправним рішення від 25.02.2011 та зобов’язання вчинити певні дії.

Так, у ході розгляду вказаної справи судом було встановлено, що позивачем двічі було подано документи для отримання висновку щодо економічного обґрунтування рівнів оптово-відпускних цін на тушку індика, однак листами від 16.02.2011 № 10/9-04/542-1 та 25.02.2011 № 10/9-04/762-1 позивача було повідомлено, що матеріали, які надійшли для надання декларування зміни оптово-відпускних цін на тушку індика, переглянуто та відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 1222 “Про затвердження Порядку декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари” та постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2008  № 373 “Про затвердження Порядку формування цін на продовольчі товари щодо яких запроваджено державне регулювання” в надані висновку щодо економічного обґрунтування рівня оптово-відпускних цін на тушку індика відмовлено .

При вирішенні даної справи суд керувався положеннями Закону України від 03.12.1990 № 507-XII “Про ціни і ціноутворення”, який визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території України, постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари” від 17.10.2007 № 1222 та “Про затвердження переліку об'єктів державного цінового регулювання з визначенням періодів такого регулювання у 2011 - 2012 роках” від 26.01.2011 № 67.

Так, Порядком декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари визначено механізм декларування суб'єктами господарювання зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, зазначені у пункті 1 Порядку, у разі, коли такі ціни збільшуються протягом місяця більш як на 1 відсоток, а також перелік документів, необхідних для подачі до територіальних органів Держцінінспекції  у разі декларування зміни  оптово-відпускних цін.

Підставою для відмови територіальних органів Держцінінспекції в наданні висновків щодо економічного обґрунтування рівнів оптово-відпускних цін на продовольчі товари, зміни на які підлягають декларуванню (далі - висновок) є неподання суб'єктом господарювання в повному обсязі документів, зазначених у пунктах 3 і 4 цього Порядку, або неналежне їх оформлення та необґрунтованість необхідності зміни оптово-відпускних цін (п. 5 Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у листі від 25.02.2011 жодної з перелічених у п. 5 Порядку декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари підстав зазначено не було.

Крім того, слід зазначити, що перелік об’єктів державного цінового регулювання в 2011-2012 роках, затверджений постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку об'єктів державного цінового регулювання з визначенням періодів такого регулювання у 2011 - 2012 роках” від 26.01.2011 № 67. Даною постановою м’ясо та субпродукти птиці до переліку об'єктів державного цінового регулювання у 2011 - 2012 роках віднесено не було. 

Відповідно до п. 7 Порядку декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари, для декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари суб'єкти господарювання, які провадять діяльність з виробництва або реалізації продовольчих товарів, подають до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій такі документи: проект декларації зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари для суб'єктів господарювання, які провадять діяльність з виробництва продовольчих товарів, - за формою згідно з    додатком 1, для суб'єктів господарювання, які провадять діяльність з реалізації продовольчих товарів, - за формою згідно з додатком 2; висновок територіального органу Держцінінспекції.

Отже, висновок органу Держцінінспекції щодо економічного обґрунтування рівня оптово-відпускних цін на тушку індика необхідний був позивачу для отримання декларації, яка є необхідною для здійснення діяльності з виробництва або реалізації продовольчих товарів.

Оскільки відповідачем не було надано змістовної відмови за наслідками розгляду наданих позивачем документів для отримання висновку, КОАС вказав, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області порушено права позивача, а тому постановою від 23.05.2011 позов задоволено.

Дана постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду (далі – КААС) від 07.02.2012.

 

Прикладом відмови у задоволенні позовних вимог суб'єкта господарювання щодо скасування рішення суб'єкта владних повноважень, яким до нього застосовано економічні санкції за порушення державної дисципліни цін, є справа № 2а-2772/11/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріховецьке” до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про визнання неправомірним дій відповідача та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 04.03.2011 № 44

Під час розгляду справи судом встановлено, що службовими особами Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області було проведено перевірку на підставі Плану роботи на І квартал 2011 року ТОВ «Оріховецьке». В ході перевіркі було виявлено, що за період з 30.08.2008 по 13.12.2010 підприємством при реалізації цукру-піску, м’яса та яловичини не було задекларовано нові ціни, які збільшились протягом місяця більше ніж на 1%      а також зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 2 Розпорядження Київської облдержадміністрації "Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області" від 21.04.2008 № 653 в частині завищення рівня оптово-відпускних цін на м'ясо птиці та ковбасні вироби варені більш ніж на 1 %, не задекларувавши зазначене зростання, в результаті чого ТОВ «Оріховецьке» було отримано необґрунтовану виручку в розмірі 151221,34 грн.

За результатами проведеної планової перевірки відповідачем складено Акт  від 28.02.2011, на підставі якого було прийняте рішення від 04.03.2011     № 44, відповідно до якого з позивача підлягає вилученню у дохід державного бюджету необґрунтовано отриману суму виручки у розмірі 116131,00 грн. та штраф у сумі 232263,04 грн. і винесено припис від 04.03.2011 № 54 з вимогою у місячний термін усунути порушення, а саме, формувати роздрібні ціни на основні продовольчі товари з дотриманням вимог розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 21.04.2008 № 653.

         При прийнятті рішення по вказаній справі суд керувався Законом України від 03.12.1990 № 507-ХІІ “Про ціни та ціноутворення”, Законом України від 05.04.2007 № 877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, Розпорядженням Київської облдержадміністрації "Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області", Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари".

При цьому, судом встановлено, що декларування зміни ціни цукру, а також м’яса яловичини у 2010 році позивачем не було здійснено, що також у ході судового розгляду не заперечував представник позивача.

Отже, здійснюючи продаж цукру та м’яса яловичини без декларування зміни ціни за умови її підвищення більше ніж на 1% ТОВ «Оріховецьке» було порушено вимоги пункту 2 Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 та пункту 2 Розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 21.04.2008 № 653 «Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку».

         Крім того, приписами статті 14 Закону України “Про ціни та ціноутворення”, а також Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами передбачено право органів державного контролю здійснювати перевірку правильності та обґрунтованості застосування суб’єктами господарювання цін та у разі виявлення порушень вимог чинного законодавства застосовувати до таких суб’єктів штрафні санкції.

Отже, під час перевірки відповідач встановлює факт продажу товарів за незадекларованими цінами.

Враховуючи наведене та з огляду на те, що позивачем не було задекларовану зміну ціни на цукор та яловичини, які збільшились більш ніж на 1% протягом одного місяця, КОАС дійшов висновку, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області від 04.03.2011 № 44 прийнято на підставі та у відповідності до вимог чинного законодавства України, підстави для його скасування відсутні.

За таких обставин суд у постанові від 22.07.2011 дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріховецьке“ до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про визнання неправомірним дій відповідача та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 04.03.2011   № 44 -  відмовлено.

 

Задовольняючи позовні вимоги суб’єктів господарювання у категорії справ за позовами суб'єктів господарювання до Державної інспекції з контролю за цінами у Київській області з приводу оскарження дій, рішень, приписів суб'єкта владних повноважень щодо застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, КОАС виносив рішення, які були скасовані судом апеляційної інстанції як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Прикладом часткового задоволення позовних вимог суб'єкта господарювання щодо скасування рішення суб'єкта владних повноважень, яким до нього застосовано економічні санкції за порушення державної дисципліни цін, є справа № 2а-2854/11/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП Стріла" до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про визнання протиправним акту перевірки № 267 від 26.05.2011 та скасування рішення № 97 від 01.06.2011 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Постановою КОАС суду від 03.08.2011 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 97 від 01.06.2011 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У ході розгляду адміністративної справи встановлено, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Київської області проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП Стріла", за результатами якої встановлено, що в період з 01.01.2010 по 31.12.2010 позивачем необґрунтовано отримано виручку в розмірі 3025, 80 грн. шляхом реалізації квитків вартістю 9,60 грн. для пасажирів, вартість проїзду для яких встановлена 9,40 грн.

26.05.2011 за результатами проведеної перевірки посадовою особою відповідача складено акт № 267, на підставі якого прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін до Товариства від 01.06.2011 № 97 про стягненню з ТОВ “АТП Стріла” необґрунтовано отриманої виручки в розмірі 1735,00 грн. та штрафу в сумі  3470 грн. відповідно до ст. 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення”.

КОАС у своєму рішенні прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову, а саме визнав протиправним та скасував рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області від 01.06.2011 № 97 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, з огляду на те, що сума стягнення, зазначена у прийнятому рішенні № 97, а саме 5205,00 грн., яка складається з необґрунтовано отриманої виручки в період з 01.06.2010 по 31.12.2010 в розмірі 1735 грн. та, відповідно, штрафних санкцій в розмірі 3470 грн. – не обґрунтована первинними документами та сформована виключно на припущенні працівника відповідача.

Відповідно до п. 3.2 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Мінекономіки від 03.12.2001 № 298/519, в акті перевірки повинні детально відображатися механізм скоєння порушення, а сума необґрунтовано одержаної виручки повинна визначатися з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування акту перевірки суд врахував те, що за своєю природою акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт скоєння правопорушення і є лише носієм доказової інформації, а тому не породжує жодних правових наслідків чи обов’язків.

Однак ухвалою КААС від 16.02.2012 рішення КОАС в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним акту Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області №267 від 26.05.2011 скасовано та провадження в цій частині закрито.

Приймаючи рішення про часткове скасування постанови КОАС КААС керувався наступним.

Пунктами 1 та 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлено, що справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а суб'єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом ст. 2, п. 1  ч. 1 ст. 17 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які  породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведеної норми закону випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, приймаючи позов до розгляду, КОАС не врахував те, що визнання незаконними дій відповідача, які відображені в акті перевірки про діяльність підприємства та допущення ним порушень не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що призвело до помилкового відкриття провадження в цій частині адміністративної справи та вирішення спору по суті.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов’язковою ознакою нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав та обов’язків, їх зміни чи припинення.

Таким чином суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що сам по собі акт перевірки лише фіксує факт правопорушення, не породжує для позивача будь-яких юридичних наслідків, та не має правового значення у розумінні п.1 ч. 2 с. 17 КАС України, таким чином позовна заява про скасування вказаного акту не підлягає розгляду в адміністративному суді, а тому відповідно до ст. 203 КАС України оскаржувана постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі, на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України.

 

Прикладом неправильного застосування КОАС норм матеріального права при винесені рішення є адміністративна справа № 2а-2797/10/1070 за позовом Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про визнання нечинним рішення.

Постановою КОАС від 24.06.2011 позов задоволено повністю, однак постановою КААС від 24.01.2012 рішення суду першої інстанції скасовано в частині та ухвалено нову постанову в цій частині, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за результатами перевірки позивача з питань дотримання порядку формування, встановлення, та застосування цін і тарифів був складений акт від 18.09.2009 № 379 на підставі якого винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення дисципліни цін від 25.09.2009 № 161, яким вилучено необґрунтовано отриману виручку у сумі 1 342 084 грн. та застосовано штраф у сумі 2 684 169 грн.

Позивач вважав рішення відповідача про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін таким, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує порядок винесення такого рішення.

КОАС у своєму рішенні прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Скасовуючи рішення КОАС суд апеляційної інстанції вказав, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 2.2 Розділу ІІ Наказу Міністерства транспорту та зв'язку «Про встановлення аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів у державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 26.03.2008 № 337, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.04.2008 за № 349/15040 (далі – Наказ № 337), а саме, Позивачем до трансферних пасажирів застосувався тариф 12,00 дол. США, замість 6,00 дол. США.

Відповідно до п.п. 2.2 Розділу ІІ Наказу № 337 збір за обслуговування пасажирів в аеровокзалі встановлюється за одного відправленого пасажира залежно від виду сполучення. Якщо загальна кількість пасажирів, прибулих в аеропорт та відправлених з аеропорту на рейсах авіаперевізника за попередній рік становить до 999 999 включно, то за кожного відправленого трансферного пасажира, який прибув та відправляється на міжнародних рейсах сплачується 8,50 дол. США, а від 1 000 000 - 6,00 дол. США.

Як вбачається з Акта перевірки, самим відповідачем встановлено, що загальна кількість пасажирів, прибулих в аеропорт та відправлених з аеропорту на рейсах авіаперевізника за попередній рік становила 38 901 пасажирів, тому, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем помилково прийнято Рішення про застосування економічних санкцій із застосуванням показнику 6,00 дол. США, а не 8,50 доларів США.

Згідно із ст. ст. 12, 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 № 507-ХІІ, координація роботи по здійсненню політики цін, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін і вжиття заходів щодо регулювання цін і тарифів здійснюються відповідними державними органами управління України та їх структурними підрозділами. Вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

В зв’язку з вищезазначеним, позивачем дійсно порушено державну дисципліну цін, а саме, необґрунтовано отримано виручки у сумі 136 153,50 дол. США ((12 дол. США - 8,50 дол. США) * 38 901 пасажир), що по курсу на час застосування економічних санкцій становить 787 882,63 грн.), тому, підлягає застосуванню і штраф у двократному розмірі 1 565 765,25 грн.

Враховуючи вищевикладене, КААС дійшов висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині, тому, апеляційна скарга задовольняється частково, постанову КОАС від 24.06.2011 в частині задоволення адміністративного позову, визнання протиправним та скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 25.09.2009 № 161 щодо вилучення у Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” в доход Державного бюджету необґрунтовано одержаної виручки у сумі 787 882,63 грн. та штрафу у сумі 1 565 765,25 грн. скасовано, ухвалено нову постанову в цій частині, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

 

Прикладом відмови у задоволенні позовних вимог суб'єкта господарювання щодо скасування рішення суб'єкта владних повноважень, яким до нього застосовано економічні санкції за порушення державної дисципліни цін є справа № 2а-1748/11/1070 за позовом Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про визнання протиправними та скасування рішення і припису.

При вирішенні спору суд керувався Положенням про преміювання та інші соціальні виплати працівникам ветеринарної медицини організацій бюджетної сфери, затвердженого головою Державного департаменту ветеринарної медицини від 22.01.2003, Законом України “Про оплату праці” від 24.03.1995  № 108/95-ВР, а також враховано колективний договір «Про надання ветеринарно-санітарних послуг в Києво-Святошинському районі» від 24.12.2009 № 91, зареєстрований Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області.

Як встановлено судом першої інстанції у березні 2011 року відповідачем була проведена перевірка позивача щодо дотримання порядку встановлення, формування та застосування цін і тарифів на послуги ветеринарної медицини, за результатами якої був складений акт від 14.03.2011 № 152, відповідно до якого відповідачем було встановлено наступні порушення законодавства позивачем: безпідставне врахування матеріальної допомоги у двократному розмірі (крім матеріальної допомоги на оздоровлення до профвідпустки); при одноразовому виїзді за викликом ветеринарної допомоги додому позивачем стягнуто кошти з власника чотирьох тварин, як за кожний окремий виклик. Зі змісту акта вбачається, що вказані порушення призвели до необґрунтованого отримання виручки позивачем в період з 01.01.2009 по 01.03.2011 у загальній сумі 142 979 грн. 02 коп.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесено рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 18.03.2011 № 58, відповідно до якого до позивача було застосовано економічну санкцію у вигляді вилучення необґрунтовано одержаної суму виручки у сумі 58893 грн. 04 коп. та штраф у сумі 117786 грн. 08 коп. Також відповідачем було винесено припис про виконання законодавчих вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін від 18.03.2011 № 72.

Перевіркою було встановлено, що в розрахунок вартості години роботи офіційного лікаря ветеринарної медицини позивачем було враховано матеріальну допомогу на оздоровлення до профвідпустки і ще дві матеріальні допомоги в розмірі посадового окладу офіційного лікаря, що підтверджується розрахунками вартості наданих послуг офіційним лікарем ветеринарної медицини, відповідно до «Договору про надання ветеринарно-санітарних послуг в Києво-Святошинському районі» станом на 01.01.2009 та 2010 років, в результаті чого було необґрунтовано завищено вартість години роботи професійного лікаря у 2009 та 2010 році на 1 грн. 57 коп. та у 2011 році на 1 грн. 59 коп.

Відповідно до п. 3.12 колективного договору позивача від 24.12.2009      № 91, зазначено, що адміністрація позивача гарантує надавати матеріальну допомогу на оздоровлення до профвідпустки в розмірі одного посадового окладу.

Позивачем було надано заперечення до акту перевірки, в яких він зазначав, що при здійсненні розрахунків вартості години роботи офіційного лікаря ветеринарної медицини допущено технічну помилку, тобто включено до розрахунку матеріальну допомогу на оздоровлення до профвідпустки і ще дві матеріальні допомоги в розмірі посадового окладу офіційного лікаря, а фактично малася на увазі премія в розмірі двох посадових окладів, яка передбачена Положенням про преміювання та інші соціальні виплати працівникам ветеринарної медицини організацій бюджетної сфери, затвердженого головою Державного департаменту ветеринарної медицини від 22.01.2003, що підтверджується наказом від 16.08.2010 № 127, відповідно до якого працівники Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини були премійовані в розмірі одного посадового окладу з позабюджетних коштів.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що наказами від 15.04.2009 № 45 та від 22.12.2009 № 187 працівників премійовано в розмірі 75 та 60 відсотків посадового окладу відповідно.

Відповідно до ст. 15 Закону України “Про оплату праці” від 24.03.1995  № 108/95-ВР, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Тобто, в розумінні даної норми форми і системи оплати праці визначаються колективним договором позивача від 24.12.2009 № 91, зареєстрованого Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області від 24.12.2009.

В силу положень п. 3.7 - 3.15 розд. 3 колективного договору визначено, з чого складається оплата праці працівників позивача: заробітна плата, оплата праці у святкові та неробочі дні, в нічний час, доплата за роботу із шкідливими умовами праці, надбавка за вислугу років, матеріальна допомога на оздоровлення до профвідпустки, оплата за наукове забезпечення ветеринарної медицини, надбавка за складність і напруженість у роботі, набавка за класність водіїв.

Преамбулою розділу 7 колективного договору визначено, що адміністрація (адміністрація позивача) згідна при наявності зароблених грошових коштів, після обов'язкових перерахунків у бюджет і першочергових господарських витрат, забезпечити раціональне використання залишкових коштів, які формуються  в результаті надання платних ветеринарних послуг та є позабюджетними коштами.

Розділом 7 колективного договору визначено перелік соціальних гарантій до яких входять і види премій, зокрема п. 7.9 - 7.10: премія до дня працівника ветеринарної медицини, дня працівника сільського господарства, дня бухгалтера із коштів спеціального фонду; за рішенням керівника премія за своєчасне і якісне виконання покладених обов'язків за результатами роботи за квартал у розмірі, що не перевищує 4,8 посадового окладу на рік.

Зі змісту даних пунктів вбачається, що премія до професійних свят - премія до дня працівника ветеринарної медицини, дня працівника сільського господарства, дня бухгалтера формується із спеціального фонду, отже не може входити до формування розрахунку вартості наданих послуг офіційного ветеринарного лікаря, оскільки виплачується з позабюджетних (залишкових) коштів.

При винесенні рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову суд врахував те, що позивач не довів наявність технічної помилки при складанні розрахунків вартості наданих послуг офіційним лікарем ветеринарної медицини протягом трьох років поспіль.

Отже, дії відповідача є правомірними щодо винесення оскаржуваного рішення в частині необгрунтованого отримання виручки в результаті неправильного формування розрахунку вартості наданих послуг офіційним лікарем ветеринарної медицини станом на 01.01.2009 - 2011 років.

Припис відповідача про виконання законодавчих вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін від 18.03.2011 № 72 є документом, який виноситься на усунення порушень, відповідно до абз. 5 п. 4 положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 №1819, правомірність якого при правомірності рішення про застосування економічних санкцій не ставиться під сумнів.

Ухвалою КААС від 26.01.2012 апеляційну скаргу Києво–Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини - залишено без задоволення, а постанову КОАС від 11.05.2011 - без змін.

Однак, КОАС не узяв до уваги твердження позивача щодо наявності у розрахунках вартості наданих послуг офіційним лікарем ветеринарної медицини у 2009 - 2010 роках технічної помилки бухгалтера, що полягало у помилковому зазначенні матеріальної допомоги замість премії з огляду на наступне.

У розрахунках вартості наданих послуг офіційним лікарем ветеринарної медицини на 01.01.2009 - 2010 років в ч. 2 зазначено, що матеріальна допомога становить 1155 грн. 00 коп. (посадовий оклад) х 2 = 2310 грн. 00 коп., а на 01.01.2011 - 1177 грн. 00 коп. (посадовий оклад) х 2 = 2354 грн. 00 коп.

Як зазначалося вище, розділом 7 колективного договору визначено перелік соціальних гарантій, до яких входять і види премій, зокрема п. 7.9 - 7.10: премія до дня працівника ветеринарної медицини, дня працівника сільського господарства, дня бухгалтера із коштів спеціального фонду; за рішенням керівника премія за своєчасне і якісне виконання покладених обов'язків за результатами роботи за квартал у розмірі, що не перевищує 4,8 посадового окладу на рік формується із спеціального фонду, отже не може входити до формування розрахунку вартості наданих послуг офіційного ветеринарного лікаря.

Інший вид премій, як то премія за своєчасне і якісне виконання покладених обов'язків за результатами роботи за квартал, призначається виключно за рішенням керівника та у розмірі, що не перевищує 4,8 посадового окладу на рік.

Відповідно до наявних у матеріалах справи копіях наказів про преміювання від 22.12.2009 № 187, від 15.04.2009 № 45, від 07.08.2009 № 109, від 16.08.2010 № 127 мова йде про преміювання працівників у розмірі посадового окладу або менше (60% та 75% посадового окладу). Дана обставина встановлена також шляхом дослідження розрахункових відомостей нарахування заробітної плати за відповідні періоди.

Як зазначалося вище, джерелом преміювання у даних наказах визначено позабюджетні кошти.

Судом першої інстанції встановлено, що суми преміювання працівників у наказах від 22.12.2009 № 187, від 15.04.2009 № 45, від 07.08.2009 № 109, від 16.08.2010 № 127 не співпадають із сумами розрахунків вартості наданих послуг офіційним лікарем ветеринарної медицини станом на 01.01.2009 - 2011 років.

Таким чином, КААС погодився з висновком суду першої інстанції про наявність порушень державної дисципліни цін в діях позивача, що призвело до винесення відповідачем правомірного рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 18.03.2011 № 58.

 

Під час розгляду справ за позовами Державної інспекції з контролю за цінами у Київській області до суб'єктів господарювання (фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб) про стягнення економічних санкцій у 2011 році КОАС в цілому було дотримано вимоги чинного законодавства.

Аналіз практики розгляду КОАС у 2011 році справ за позовами Державної інспекції з контролю за цінами у Київській області до суб'єктів господарювання (фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб) про стягнення економічних санкцій вказує на те, що більшість з них задоволені судом.

Прикладом стягнення з відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є справа №2а-5564/10/1070 за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю “Птахофабрика “Оленка” про стягнення  економічних санкцій. Постановою КОАС від 22.09.2011 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2010 року посадовими особами Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області проведено перевірку ТОВ “Птахофабрика “Оленка” з питань додержання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів за період з 01.04.2008 по 31.03.2010 та складено акт перевірки від 27.04.2010 №128 у якому зафіксовано, що у періоді з 02.12.2009 по 30.03.2010 відповідачем підвищено рівень оптово-відпускних цін на яйця курячі більше ніж на 1%, не задекларувавши вказане зростання.

На підставі зазначеного акта, позивачем винесено рішення від 30.04.2010 № 54 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно з яким за порушення вимог пункту 2 розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 21.04.2008 № 653 “Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області”, прийнятого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 №1222 “Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари” до відповідача застосовано економічні санкції у виді вилучення в доход державного бюджету необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 16 945,20 грн. та стягнення штрафу в розмірі 33890,40 грн.

Оскільки відповідач добровільно не сплатив суму нарахованих економічних санкцій у встановлені законом строки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд керувався наступним.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 №1819 затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами (далі – Положення), відповідно до пункту 3 якого основними завданнями Держцінінспекції є: організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів); проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.

Згідно з пунктом 11 цього Положення Держцінінспекція має територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення.

За змістом підпункту 2 пункту 4 Положення Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням позивача про застосування економічних санкцій, звернувся до КОАС з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про визнання нечинним та скасування  рішення від 30.04.2010 № 54 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

18.11.2010 постановою КОАС, залишеною без змін ухвалою КААС від 04.08.2011, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що правомірність винесення позивачем рішення від 30.04.2010 № 54 про застосування до відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін встановлено постановою КОАС від 18.11.2010, яка набрала законної сили.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 апеляційну скаргу ТОВ «Птахофабрика «Оленка» – залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року –  без змін.

 

Прикладом відмови у стягненні з відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є справа № 2а-4045//10/1070 за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-С” про стягнення економічних санкцій.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в період з 09.12.2009 по 17.12.2009 Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області було проведено перевірку ТОВ “Агро-С” на предмет дотримання підприємством порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів за період з 05.12.2008 по 07.09.2009, за результатами якої  було складено акт від 17.12.2009 № 524, з висновків якого вбачається, що в період з 05.12.2008 по 07.09.2009 ТОВ “Агро-С” реалізовувало цукор-пісок за цінами, які перевищують задекларовану, в результаті чого ТОВ “Агро-С” було отримано виручку в сумі 2 306 469,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято рішення про застосування до позивача економічних санкцій за порушення ним державної дисципліни цін № 235 від 23.12.2009, яким було вирішено вилучити у ТОВ “Агро-С” в дохід державного бюджету суму необґрунтовано отриманої виручки в розмірі 2 306 469,00 грн. та  штраф в розмірі 4 612 938,00 грн.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 2 розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 21.04.2008 № 653 “Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області”, прийнятого у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 1222 “Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари”.

У відповідності до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами, а також її територіальні органи - Державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відповідно до покладених на них завдань у межах своєї компетенції здійснюють перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Згідно ст. 192 Господарського кодексу України політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення та іншими законодавчими актами.

Згідно із приписами ст. 8 Закону України “Про ціни і ціноутворення” від 03.12.1990 № 507-ХІІ (далі – Закон № 507-ХІІ) державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.

Положенням ст. 4 Закону № 507-ХІІ передбачено, що Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджується відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 Закону № 507 -XII державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, крім повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 вказаного Закону (ч. 3      ст. 13 Закону № 507 -XII). 

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 № 877-V (далі – Закон № 877-V).

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону № 877-V, органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону № 877-V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

Відповідно до п.п. 3.1 п. 3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 за           № 1047/6238 (далі - Інструкція), Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством.

Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

З акту перевірки № 524 від 17.12.2009 вбачається, що згідно видаткових товарно-транспортних накладних, за період з 01.07.2009 по 07.09.2009 на підприємстві було виявлено факт реалізації цукру-піску за цінами, які перевищували задекларовану, що призвело до порушення вимог розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 21.04.2008 № 653.

Відповідно до постанови КОАС у справі № 2а-2679/10/1070 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-С” до державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про визнання неправомірними дій та скасування припису та рішення, рішення № 235 від 23.12.2009 державної інспекції з контролю за цінами в Київській області було скасоване. На момент розгляду справи в КОАС вказана постанова суду набрала законної сили.

Таким чином, на момент розгляду справи відсутній предмет спору, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню. Дана постанова залишена без змін ухвалою КААС від 31.01.2012.

 

У справах за позовами Державної інспекції з контролю за цінами у Київській області до суб'єктів господарювання  про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін судом також виносилися рішення про закриття провадження у справах.

Так, у справі № 2-а-2303/11/1070 за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області до ФОП Бондаренко А.Б. про стягнення економічних санкцій ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 було закрито провадження у справі. При винесенні даної ухвали суд керувався пунктом 2 частини першої статті 157 КАС України, відповідно до якого, суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

30.06.2011 представник Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області подав до суду заяву про відмову від адміністративного позову, в якій просив прийняти відмову від адміністративного позову та закрити провадження у справі, оскільки відповідачем виконані вимоги позивача та повністю сплачено заборгованість.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відмова представника позивача від адміністративного позову є достатньою підставою для закриття провадження у справі.

 

Проведений аналіз судових рішень КОАС вказує на те, що основними причинами скасування судових рішень є неправильне застосування норм матеріального та процесуального  права.

Однак, більш повний системний аналіз причин скасування та зміни судових рішень, можливо буде провести лише після повернення більшої кількості судових справ, розглянутих КОАС, з апеляційного та касаційного суду.

Підводячи підсумок даному дослідженню необхідно зазначити, що хоча при винесенні кожного окремого рішення суд досліджував порядок формування, встановлення та застосування цін (тарифів), їх економічне обґрунтування, це в деяких випадках не було достатнім для оцінки правомірності застосування до суб’єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

 

Висновки та пропозиції

З метою однакового та правильного застосування норм чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, вважаємо за необхідне:

  1. Довести дане узагальнення до відома суддів КОАС та обговорити його на зборах суддів;
  2. Під час розгляду даної категорії справ враховувати судову практику КААС та Вищого адміністративного суду України.